ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
16.04.2025Справа № 910/1461/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Каравелла Київ"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Білдінг Енерджі Альянс"
про стягнення заборгованості 38 698,77 грн,
Суддя Зеленіна Н.І.
Без виклику представників сторін.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Каравелла Київ" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Білдінг Енерджі Альянс" про стягнення заборгованості в розмірі 19 315,45 грн за отриманий товар згідно договору поставки №26013/21 від 26.01.2021, інфляційних втрат у розмірі 11 557,59 грн, 3 % річних у розмірі 2 256,53 грн, пеню, що визначена договором, в розмірі 5 569,2 грн за порушення умов проведення розрахунків за договором поставки №26013/21 від 26.01.2021.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань за договором поставки від 26.01.2021 №26013/21.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.02.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у матеріалах справи документами.
Дана ухвала суду направлена, зокрема, відповідачу рекомендованим листом із повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 03038, місто Київ, вулиця Малевича Казимира, будинок 2-8, приміщення 1.
Проте конверт із копією вищенаведеної ухвали повернуто на адресу суду підприємством поштового зв'язку без вручення відповідачу за закінченням терміну зберігання.
Положеннями статей 89, 93 ЦК України передбачено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи та здійснення управління і обліку. Відомості про організаційно-правову форму юридичної особи, її найменування, місцезнаходження, органи управління, філії та представництва, мету установи, а також інші відомості, встановлені законом вносяться до єдиного державного реєстру.
Таким чином, направлення ухвали суду здійснено за відповідною адресою місцезнаходження відповідача, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Згідно з частиною 7 статті 120 ГПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.
Відтак, ухвала суду про відкриття провадження у справі направлялася за адресою місцезнаходження відповідача згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за відсутності заяви про зміну його місцезнаходження.
За приписами частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
При цьому, судом також враховано, що згідно з частинами 1, 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Таким чином, відповідач мав право та можливість ознайомитися з ухвалою суду в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
За частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічна норма міститься у частині 9 статті 165 ГПК України.
Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів частини 9 статті 165 та частини 2 статті 178 ГПК України.
При розгляді справи судом враховано частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка визначає право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Між Товариством з Обмеженою відповідальністю «Каравелла Київ» і Товариством з обмеженою відповідальністю «Білдінг Енерджі Альянс» укладено Договір поставки №26013/21 від 26.01.2021 року (надалі - Договір).
Генеральною довіреністю від 01.01.2021р. за №25 в рамках дії Договору поставки №26013/21 від 26.01.2021 між ТОВ «Каравелла Київ» (Постачальник) і ТОВ «Білдінг Енерджі Альянс» (Покупець) було визначено перелік осіб, уповноважених на приймання Товару Покупцем від Постачальника, зокрема виконавця робіт Коваля Святослава Ігоровича та фахівця з постачання Добровольського Леоніда Івановича.
Після отримання заявок відповідно до вище зазначених положень Договору Позивачем (Постачальником) виписувались рахунки-фактури, в яких було посилання на Договір:
- Рахунок на оплату по замовленню №344 від 31 січня 2022р. на суму 612,00 грн.
- Рахунку на оплату по замовленню №181 від 27.01.2021р. на суму 706,32 грн.
- Рахунок на оплату по замовленню №265 від 03.02.2021р. на суму 7514,40 грн.
- Рахунок на оплату по замовленню №415 від 17.02.2021р. на суму 8514,88 грн.
- Рахунок на оплату по замовленню №416 від 17.02.2021р. на суму 224,40 грн.
- Рахунок на оплату по замовленню №565 від 01.03.2021р. на суму 9507,48 грн.
Підтвердивши отримання заявок у відповідності до п. 3.1. Договору, Позивачем було поставлено Товар Відповідачу на загальну суму 19 315 грн. 48 коп., що підтверджується відповідними видатковими накладними, в яких було зазначено посилання на вище зазначені рахунки, та які були підписані обома сторонами, зокрема:
- видаткова накладна №263 від 31.01.2022 року на суму 612 грн. 00 коп. (відповідно до рахунку на оплату по замовленню №344 від 31 січня 2022р. на суму 612,00 грн.);
- видаткова накладна №152 від 27.01.2021 року на суму 706 грн 32 коп. (відповідно до рахунку на оплату по замовленню №181 від 27.01.2021р. на суму 706,32 грн.);
- видаткова накладна №253 від 09.02.2021 на суму 2186 грн. 40 коп. (відповідно до рахунку на оплату по замовленню №265 від 03.02.2021р. на суму 7514,40 грн.);
- видаткова накладна №373 від 19.02.2021 на суму 8 514 грн. 88 коп. (відповідно до рахунку на оплату по замовленню №415 від 17.02.2021р. на суму 8514,88 грн.);
- видаткова накладна №331 від 17.02.2021 на суму 224 грн. 40 коп. (відповідно до рахунку на оплату по замовленню №416 від 17.02.2021р. на суму 224,40 грн.);
- видаткова накладна №459 від 01.03.2021 на суму 7071 грн. 48 коп. (відповідно до рахунку на оплату по замовленню №565 від 01.03.2021р. на суму 9507,48 грн.)
Позивачем було повідомлено Відповідачу про те, що відповідно до рахунку на оплату по замовленню №265 від 03.02.2021р. на суму 7514,40 грн. та рахунку на оплату по замовленню №565 від 01.03.2021р. на суму 9507,48 грн. через відсутність товару на складі Позивача, Відповідачу було поставлено товар у меншій кількості, що фактично було відображено у видатковій накладній №253 від 09.02.2021 на суму 2186 грн. 40 коп. та видатковій накладній №459 від 01.03.2021 на суму 7071 грн. 48 коп., які було підписані обома сторонами.
Загальна сума поставленого Товару становить 19 315.48 грн; факт поставки підтверджується видатковими накладними, що належним чином підписані уповноваженими Генеральною довіреністю від 01.01.2021 за №25 особами та скріплені печатками Сторін.
Листом №25-10-1 від 25.10.2024 Позивач направив Відповідачу претензію з вимогою протягом 5 (п'яти) робочих днів з моменту отримання цієї претензії здійснити оплату заборгованості в розмірі 19 315,45 грн. на вказаний в претензії розрахунковий рахунок Позивача, а також сплатити пеню за прострочення оплати у розмірі 5% від суми заборгованості за кожний день прострочення, нараховану з дати виникнення прострочення до дня фактичної оплати.
Однак, Покупець не виконав своїх зобов'язань щодо оплати товару, заборгованість Покупця перед Постачальником становить 19 315,45 грн., що підтверджується підписаними видатковими накладними.
Вказане слугувало підставою звернення до суду з даним позовом.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з частиною першою статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Укладений між сторонами Договір, з огляду на встановлений статтею 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, є належною підставою, у розумінні статті 11 Цивільного кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків, та за своєю правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.
Відповідно до частин 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно зі статтею 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Як вбачається з матеріалів справи, спір у цій справі стосується стягнення з відповідача заборгованості за товар загальною вартістю 19 315,48 грн, поставлений йому позивачем згідно з видатковими накладними.
Відповідно до ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.
За приписами частин 1, 2 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з п. 4.1. Договору загальна вартість даного Договору визначається із загальної вартості Товарів, поставлених протягом строку дії Договору, та розраховується відповідно до підписаних Сторонами видаткових накладних.
Та в п. 4.5. зазначається, що оплата Товару за даним Договором здійснюється Покупцем шляхом перерахування грошових коштів у розмірі 100% вартості партії Товару, вказаної у відповідному рахунку-фактурі, на поточний рахунок Постачальника, в строк не пізніше 10 (десяти) календарних днів від дати, виписаної видаткової накладної.
Відтак суд приходить до висновку, що строк виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань є таким, що настав.
Відповідно до частин 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.
Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
З огляду на викладене, оскільки невиконання грошового зобов'язання відповідачем за Договором підтверджується матеріалами справи, доказів сплати боргу відповідач не надав, позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 19 315,48 грн визнається судом обґрунтованою.
Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 5 569,20 грн пені, 2 256,53 грн 3% річних та 11 557,59 грн інфляційних втрат.
У разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).
Згідно з ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, не виконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
За змістом статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
За приписами частин 1, 2 статті 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно зі статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до п. 8.2. Договору, у разі порушення строків оплати Покупець зобов'язаний сплатити Постачальнику пеню у розмірі 5% від суми заборгованості за кожен день прострочення до моменту повного погашення заборгованості.
Оскільки неналежне виконання зобов'язання відповідачем за Договором підтверджується матеріалами справи, обставин, які є підставою для звільнення відповідача від відповідальності не наведено, позовна вимога про стягнення з відповідача пені, нарахованої на підставі п. 8.2 Договору за несвоєчасне здійснення розрахунків, визнається судом обґрунтованою.
Судом перевірено наданий позивачем розрахунок пені та встановлено, що її розмір не перевищує розміру, розрахованого судом, відтак позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в заявленому розмірі.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.
Судом перевірено надані позивачем розрахунки інфляційних втрат і 3% річних та встановлено, що їх розмір не перевищує розміру, розрахованого судом, відтак позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в заявленому розмірі.
Відповідно до частин 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідачем належними доказами обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог, не спростовано, письмового відзиву не надано.
З огляду на вищевикладене, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено обґрунтованість заявленого позову, відтак до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають 19 315,45 грн заборгованості, 5 569,20 грн пені, 2 256,53 грн 3% річних та 11 557,59 грн інфляційних втрат.
Щодо розподілу судових витрат по справі суд зазначає таке.
Відповідно до статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
У той же час, згідно із частиною 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Оскільки позовну заяву у даній справі було подано до суду через систему "Електронний суд", судовий збір, який підлягав сплаті позивачем, становить 2422,40 грн, проте згідно платіжної інструкції від 03.02.2025 №65 сплачено 3028 грн, що свідчить про переплату у розмірі 605,60 грн.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Враховуючи зазначене, на користь позивача підлягає присудженню судовий збір у розмірі 2422,40 грн.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Враховуючи зазначене, судовий збір внесений в більшому розмірі у сумі 605,60 грн може бути повернутий зі спеціального фонду Державного бюджету України на користь позивача, виключно за його клопотанням.
Керуючись статтями 129, 231, 233, 237, 238, 240, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Каравелла Київ" - задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Білдінг Енерджі Альянс" ( 03038, місто Київ, вулиця Малевича Казимира, будинок 2-8, приміщення 1, код ЄДРПОУ 41720801) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Каравелла Київ" (08129, Київська обл., с. Петропавлівська Борщагівка, Києво-Святошинський р-н , вул. Черкаська, буд. 26, код ЄДРПОУ 43716341) суму основного боргу у розмірі 19 315 (дев'ятнадцять тисяч триста п'ятнадцять) грн 45 коп., пеню у розмірі 5 569 (п'ять тисяч п'ятсот шістдесят дев'ять) грн 20 коп., інфляційні збільшення в розмірі 11 557 (одинадцять тисяч п'ятсот п'ятдесят сім) грн 59 коп., 3% річних у сумі 2 256 (дві тисячі двісті п'ятдесят шість) грн 53 грн., 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп. витрат на сплату судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
На рішення може бути подано апеляційну скаргу протягом 20 днів з дня підписання повного тексту.
Рішення суду набирає законної сили у порядку і строки, передбачені ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Н.І. Зеленіна