ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
26.03.2025Справа № 910/11071/23 (910/14538/24)
За позовом розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-логістичний комплекс "Арктика" арбітражного керуючого Баранова Тараса Олеговича
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Полетехніка"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Селянське (Фермерське) господарство "Прогрес-10"
про визнання правовідносин припиненими
в межах справи № 910/11071/23
Суддя Івченко А.М.
Представники: не з'явилися
На розгляді Господарського суду міста Києва перебуває справа № 910/11071/23 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер Вей Капітал" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-логістичний комплекс "Арктика" про банкрутство.
Розпорядник майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-логістичний комплекс "Арктика" арбітражний керуючий Баранов Тарас Олегович звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Полетехніка" про визнання правовідносин припиненими.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.01.2025 позовну заяву вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження; відкрито провадження та призначено підготовче засідання на 12.02.2025; запропоновано відповідачу надати відзив на позовну заяву з урахуванням вимог ст. 165 ГПК України; запропоновано позивачу надати відповідь на відзиви з урахуванням вимог ст. 166 ГПК України; запропоновано позивачу надати суду обґрунтоване клопотання щодо залучення у справу третьої особи.
12.02.2025 судове засідання не відбулось.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.02.2025 призначено підготовче засідання на 26.02.25.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.02.2025 закрито підготовче провадження з розгляду заяви розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-логістичний комплекс "Арктика" арбітражного керуючого Баранова Тараса Олеговича про визнання правовідносин припиненими в межах справи № 910/11071/23; призначено розгляд заяви до розгляду по суті на 12.03.25.
12.03.2025 від відповідача надійшла заява про залучення третьої особи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.03.2025 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача Селянське (Фермерське) господарство "Прогрес-10"; призначено розгляд заяви до розгляду по суті на 26.03.25.
В судове засідання представники учасників справи не з'явилися.
Приписами статті 202 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 21.10.2021 між ТОВ "ТЛК "Арктика" (поручитель) та ТОВ "Полетехніка" (боржник) було укладено договір поруки, за умовами якого ТОВ "ТЛК "Арктика" поручилося за виконання ТОВ "Полетехніка" взятих ним на себе зобов'язань перед Селянським (Фермерським) господарством "Прогрес-10" (код ЄДРПОУ 25362253), як кредитором за договором №ТКТ-238/2021 від 20.10.2021 в частині поставки товару, а також повернення вартості товару, сплати встановлених таким договором штрафних санкцій, якщо таке є наслідком порушень взятих боржником на себе зобов'язань, але в будь-якому випадку не більше суми у розмірі 100 000,00 грн.
Згідно Договору №ТКТ-238/2021 від 20.10.2021 ТОВ "Полетехніка" взяло не себе зобов'язання поставити на користь СФГ "Прогрес-10" сільськогосподарську техніку, а саме: трактор New Holland, моделі Т8.435, вартістю 7 721 680,00 грн. (еквівалент 293 600,00 доларів США).
Відповідно до специфікації №001 від 20.10.2021 така поставка мала відбутися на протязі 170 робочих днів з моменту оплати 100% вартості товару але не раніше 10.08.2022.
На виконання умов Договору №ТКТ-238/2021 від 20.10.2021 СФГ "Прогрес-10" було здійснено оплату у розмірі 100% вартості замовленого товару, а ТОВ "Полетехніка", в свою чергу, замовлено у виробника, ввезено на митну територію України та розміщено на власному складі за адресою: Запорізька обл., м. Пологи, вул. Зарічна, 55А, відповідну сільськогосподарську техніку на зберігання до визначеної СФГ "Прогрес-10" дати поставки.
Однак, з початком повномасштабної збройної агресії рф проти України м. Пологи було повністю окуповано, а розміщені на території підприємства ТОВ "Полетехніка" будівлі, споруди та інше майно, в т.ч. поставлений в рамках Договору №ТКТ-238/2021 від 20.10.2021 трактор, було знищено.
Наведені обставини зумовили неможливість виконання ТОВ "Полетехніка" взятих на себе зобов'язань згідно Договору №ТКТ-238/2021 від 20.10.2021 щодо поставки СФГ "Прогрес-10" замовленої та оплаченої останнім техніки (трактор New Holland, моделі Т8.435) у погоджені строки, у зв'язку з чим СФГ "Прогрес-10" пред'явило останньому вимогу щодо повернення оплаченої вартості такого товару.
В свою чергу, ТОВ "Полетехніка", посилаючись на чинність укладеного з ТОВ "ТЛК "Арктика" договору поруки від 21.10.2021 та поширення такої поруки на забезпечення виконання обов'язку ТОВ "Полетехніка" з повернення вартості замовленого товару у випадку його не поставки, звернулося до ТОВ "ТЛК "Арктика" з вимогою про виконання обов'язку поручителя у визначених правочином поруки межах шляхом перерахування на користь СФГ "Прогрес-10" коштів у розмірі 100 000,00 грн.
Однак, позивач вважає, що неможливість виконання ТОВ "Полетехніка" взятих на себе згідно Договору №ТКТ-238/2021 від 20.10.2021 зобов'язань щодо фактичної передачі оплаченого СФГ "Прогрес-10" товару у погоджені строки є наслідком втрати відповідної техніки в силу її знищення протиправними діями третіх осіб - внаслідок повномасштабної збройної агресії російської федерації, що виключає можливість для застосування до продавця цивільно-правової відповідальності у вигляді стягнення вартості товару.
При цьому, такі обставини, на думку позивача, свідчать про припинення зобов'язання ТОВ "Полетехніка" щодо передачі СФГ "Прогрес-10" трактору New Holland, моделі Т8.435, придбаного за кошти останнього в рамках виконання Договору №ТКТ-238/2021 від 20.10.2021, в силу неможливості його виконання у зв'язку із знищенням такого майна з настанням обставин (війна, бойові дії), за які жодна із сторін не відповідає.
Тому, на переконання позивача, у ТОВ "ТЛК "Арктика" згідно приписів ст.ст. 553, 554 Цивільного кодексу України та умов Договору поруки від 21.10.2021 відсутній обов'язок з виконання взятих на себе зобов'язань поручителя, який, до того ж, в частині поруки за поставку товару є припиненим в силу припинення такого зобов'язань з визначених законом підстав.
На підставі викладеного позивач просить визнати припиненими зобов'язання ТОВ "ТЛК "Арктика" за договором поруки від 21.10.2021.
Виходячи з викладених вище доводів, дослідивши обставин перебігу спірних правовідносин згідно наявних у матеріалах даної справи доказів, суд дійшов наступних висновків.
Статтею 553 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.
Відповідно до ст. 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
За умовами Договору поруки від 21.10.2021 ТОВ "ТЛК "Арктика" взяло на себе зобов'язання із виконання за ТОВ "Полетехніка" (боржник) зобов'язань останнього перед СФГ "Прогрес-10" (кредитор) за Договором №ТКТ-238/2021 від 20.10.2021 в межах суми у розмірі 100 000,00 грн. як щодо поставки товару, так і повернення вартості товару, сплати встановлених таким договором штрафних санкцій, якщо таке буде наслідком порушень взятих боржником на себе зобов'язань.
Тобто за Договором поруки від 21.01.2021 фактично було забезпечено виконання двох зобов'язань: 1) безпосередньо поставки товару; 2) повернення вартості товару, коли такий обов'язок є наслідком порушення ТОВ "Полетехніка" взятих на себе зобов'язань.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно із ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Положеннями ст. 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків. Прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.
Частиною 2 ст. 693 Цивільного кодексу України визначено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Отже, за системним аналізом змісту ст.ст. 610, 611, 612, 693 Цивільного кодексу України вбачається, що по своїй суті право покупця вимагати повернення внесеної суми вартості придбаного товару у випадку порушення продавцем строків передачі такого товару є видом цивільно-правової відповідальності у вигляді зміни умов зобов'язання.
Із матеріалів справи вбачається, що в рамках виконання умов Договору №ТКТ-238/2021 від 20.10.2021 СФГ "Прогрес-10" було здійснено оплату у розмірі 100% вартості замовленого товару (трактору New Holland, моделі Т8.435, вартістю 7 721 680,00 грн. (еквівалент 293 600,00 доларів США)), а ТОВ "Полетехніка", в свою чергу, замовлено у виробника, ввезено на митну територію України та розміщено на власному складі за адресою: Запорізька обл., м. Пологи, вул. Зарічна, 55А, відповідну сільськогосподарську техніку на зберігання до визначеної СФГ "Прогрес-10" дати поставки - не раніше 10.08.2022 (таке відтермінування обумовлено специфікою призначення замовленої техніки, адже у покупців відсутня фактична необхідність в її отриманні до настання посівного сезону чи жнив).
Однак, з початком повномасштабної збройної агресії російської федерації проти України м. Пологи було повністю окуповано, а розміщені на території підприємства ТОВ "Полетехніка" будівлі, споруди та інше майно, в т.ч. поставлений в рамках Договору №ТКТ-238/2021 від 20.10.2021 трактор, було знищено, у зв'язку з чим ТОВ "Полетехніка" не змогло забезпечити можливості передачі у погоджений згідно умов Договору №ТКТ-238/2021 від 20.10.2021 строк (не раніше 10.08.2022) належний СФГ "Прогрес-10" трактор New Holland, моделі Т8.435, а тому останнє пред'явило вимогу щодо повернення вартості оплаченої техніки з підстав невиконання обов'язку щодо її поставки в межах погодженого строку.
Такі обставини, в свою чергу, зумовили звернення ТОВ "Полетехніка" до ТОВ "ТЛК "Арктика" із вимогою щодо необхідності виконання останнім взятих на себе зобов'язань за Договором поруки від 21.10.2021.
В той же час, за змістом ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Правочин, яким скасовується чи обмежується відповідальність за умисне порушення зобов'язання, є нікчемним.
Відповідно до ст. 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Тобто можливість притягнення продавця до такого виду відповідальності як повернення вартості оплаченого покупцем товару обумовлена наявністю в його діях щодо невиконання обов'язку з поставки товару вини.
Однак, суд відзначає, що в межах спірних правовідносин матеріалами справи (зокрема, фото фіксацією знищених будівель та техніки за адресою знаходження складських приміщень ТОВ "Полетехніка" підтверджується факт відсутності такої вини ТОВ "Полетехніка" та неможливість виконання ним зобов'язання з поставки товару в силу незалежних від нього як продавця обставин - його знищення під час збройної агресії (війни).
Наведене в силу приписів ст.ст. 614, 617 Цивільного кодексу України виключає наявність правових підстав для застосування до продавця цивільно-правової відповідальності у вигляді стягнення вартості непоставленого товару.
В свою чергу, такі обставини свідчать про ненастання у ТОВ "ТЛК "Арктика" згідно приписів ст.ст. 553, 554 Цивільного кодексу України та умов Договору поруки від 21.10.2021 обов'язку з виконання взятих на себе зобов'язань в частині забезпечення обов'язку боржника повернути вартість товару, коли такий обов'язок є наслідком порушення ТОВ "Полетехніка" взятих на себе зобов'язань.
Поряд з цим, згідно з частиною 1 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з частиною 1 статті 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Ці підстави зазначені у статтях 599, 600, 604 - 609 Цивільного кодексу України. Однак, зазначеними статтями не передбачено такої окремої підстави припинення зобов'язання, як настання подій, які є надзвичайними і невідворотними обставинами. Разом з тим, оскільки виконання зобов'язання може виявитися неможливим, зокрема, у зв'язку з дією обставин непереборної сили, за які жодна із сторін не відповідає, то у такому випадку зобов'язання може припинитися відповідно до статті 607 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст. 607 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється неможливістю його виконання у зв'язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає.
Загальновідомим є факт початку 24.02.2022 повномасштабної збройної агресії Російської Федерації проти України, що зумовило ведення активних бойових дій та окупацію ворогом частини території України.
Як вбачається з Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, як в редакції наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 №309, що діяв до 20.03.2025, так і в редакції наказу Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 №376, місце провадження своєї господарської діяльності ТОВ "Полетехніка" (складських приміщень) за адресою: Запорізька обл., м. Пологи, було окуповано з 03.03.2022, а з початку повномасштабного вторгнення переважна частина Пологівського району була територією ведення бойових дій, що призвело до фактичного повного знищення споруд, будівель та розташованого на території рухомого майна, в т.ч. предмету продажу за Договором №ТКТ-238/2021 від 20.10.2021 - належного до передачі СФГ "Прогрес-10" після 10.08.2022 трактору New Holland, моделі Т8.435.
Тобто мають місце обставини за яких в рамках виконання Договору №ТКТ-238/2021 від 20.10.2021 ТОВ "Полетехніка" було отримано кошти від СФГ "Прогрес-10" для придбання визначеної сторонами техніки, придбано та завезено на територію України таку техніку і за погодженими сторонами умовами залишено в себе до настання дати його передачі покупцю, однак, в силу обставин, за які жодна із сторін не відповідає - знищення трактору в рамках ведення бойових дій, не змогло завершити останній етап зобов'язання шляхом передачі покупцю з настанням відповідного строку передачі.
Наведені обставини свідчать про настання умов, за яких приписи ст. 607 Цивільного кодексу України передбачають припинення зобов'язання неможливістю його виконання у зв'язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає.
Отже, зобов'язання ТОВ "Полетехніка" щодо передачі СФГ "Прогрес-10" трактору New Holland, моделі Т8.435, придбаного за кошти останнього в рамках виконання Договору №ТКТ-238/2021 від 20.10.2021, є припиненим в силу неможливості його виконання у зв'язку із знищенням такого майна з настанням обставин (війна, бойові дії), за які жодна із сторін не відповідає.
За змістом ч. 1 ст. 559 Цивільного кодексу України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання.
З огляду на викладене вбачається, що надана згідно Договору поруки від 21.10.2021 порука ТОВ "ТЛК "Арктика" за виконання ТОВ "Полетехніка" взятих на себе зобов'язань за Договором №ТКТ-238/2021 від 20.10.2021 в частині поставки товару є припиненою в силу припинення такого зобов'язань з визначених законом підстав.
Згідно зі статтею 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до частини другої статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Суб'єктивне цивільне право є мірою можливої поведінки у правовідносинах, в яких існує уповноважена і зобов'язана сторона. Суб'єктивні права встановлюються правовими нормами, їх особливістю є здатність вимагати від зобов'язаної сторони певної міри поведінки, у тому числі, з використанням примусу держави.
Поняття охоронюваного законом інтересу в логічно-смисловому зв'язку з поняттям суб'єктивного права визначено в Рішенні Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року № 18-рп/2004як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституціїі законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.
Безпосереднє згадування в нормах права інтересів особи як об'єкта правового захисту в певній мірі прирівнює їх до суб'єктивних прав. Тобто законні інтереси, які не опосередковані правовими нормами, можна розглядати як доправову категорію, у якій інтерес передує правам та обов'язкам, тобто виступає як «суб'єктивне право, що може виникнути у майбутньому».
Розмежовуючи поняття прав та інтересів, Конституційний Суд України в Рішенні від 01 грудня 2004 року № 18-рп/2004 зазначив, що і суб'єктивне право, і пов'язаний з ним інтерес є дозволами. Але перше є особливим дозволом, тобто дозволом, що відображається у відомій формулі: «Дозволено все, що передбачено у законі», а друге - простим дозволом, тобто дозволом, до якого можна застосовувати не менш відоме правило: «Дозволено все, що не забороняється законом». Інтерес, навіть перебуваючи під охороною закону чи права, на відміну від суб'єктивного права, не має такої правової можливості, як останнє, оскільки не забезпечується юридичним обов'язком іншої сторони. Законний інтерес відбиває лише легітимне прагнення свого носія до того, що не заборонено законом, тобто тільки його бажання, мрію, потяг до нього, а отже - й не юридичну, а фактичну (соціальну) можливість. Це прагнення в межах сфери правового регулювання до користування якимсь конкретним матеріальним або нематеріальним благом. Відмінність такого блага від блага, яке охоплюється змістом суб'єктивного права, полягає в тому, що користування благом, на яке особа має право, визначається можливістю в рамках закону, а до якого має законний інтерес - без вимог певних дій від інших осіб або чітко встановлених меж поведінки.
Одним з таких законних інтересів є інтерес до правової визначеності у відносинах у суспільстві для знання та розуміння своїх прав й обов'язків, а також передбачуваності наслідків своїх дій чи бездіяльності.
Якщо дії або бездіяльність інших осіб створюють для особи правову невизначеність щодо її прав і обов'язків у відносинах із цими особами, така особа може звернутись до суду для захисту свого інтересу у правовій визначеності у відносинах із цими особами.
За наведеного суд погоджується з доводами розпорядника майна ТОВ "ТЛК "Арктика" про те, що пред'явлення ТОВ "Полетехніка" вимоги до ТОВ "ТЛК "Арктика" як поручителя про необхідність виконання зобов'язання, взятого ним на себе згідно Договору поруки від 21.10.2021, обов'язок виконання якого у відповідності до умов вказаного правочину та в силу приписів ст.ст. 553, 554 Цивільного кодексу України не настав (щодо повернення вартості товару), а в іншій частині (щодо поставки товару) є припиненим згідно ст.ст. 559, 607 Цивільного кодексу України, вказує на наявність в межах спірних правовідносин правової невизначеності щодо обов'язків ТОВ "ТЛК "Арктика" перед такою особою, яка, в свою чергу, створює перешкоди у належному проведені процедур банкрутства такої особи, адже унеможливлює визначення дійсного показника активів та пасивів такої особи в рамках інвентаризації.
Виходячи із приписів ст. 509 Цивільного кодексу України слід констатувати, що по своїй суті зобов'язання містить дві нерозривно поєднані складові - обов'язок боржника вчинити дію або утриматись від її вчинення та право кредитора вимагати виконання цього від боржника.
Виходячи з наведеного способами захисту інтересу особи у правовій визначеності при виконанні договірних зобов'язань можуть бути: 1) визнання права позивача; 2) визнання відсутнім (припиненим) обов'язку позивача; 3) визнання відсутнім (припиненим) права вимоги відповідача. (Такі висновки викладені в постанові Верховного Суду України від 21.11.2012 у справі №6-134цс12 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.01.2021 у справі №522/1528/15-ц.
Водночас Верховний Суд неодноразово в своїй практиці звертав увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Спосіб захисту порушеного права або інтересу має бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду.
В даному випадку, матеріалами справи підтверджується невизнання ТОВ "Полетехніка" відсутності правових підстав для виконання ТОВ "ТЛК "Арктика" визначених умовами Договору поруки від 21.10.2021 зобов'язань, що проявляється в активних діях у вигляді заявлення відповідної вимоги, а відтак, є підтвердженою необхідність в отриманні судового захисту шляхом визнання припиненими зобов'язань за таким правочином як засобу встановлення правової визначеності в межах спірних правовідносин, що в свою чергу, сприятиме належному проведенню процедур банкрутства ТОВ "ТЛК "Арктика".
У відповідності до частин 1-3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно із ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Положеннями ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
За змістом ст.ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 236 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").
За наведених обставин суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову розпорядника майна ТОВ "ТЛК "Арктика" до ТОВ "Полетехніка" про визнання правовідносин припиненими.
В силу приписів ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за розгляд даного спору покладаються на відповідача.
Керуючись ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. 73-74, 234 Господарського процесуального кодексу України суд
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Визнати припиненими зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-логістичний комплекс "Арктика" (04086, м. Київ, вул. Олени Теліги, 41; код ЄДРПОУ 37075024) за договором поруки від 21.10.2021, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгово-логістичний комплекс "Арктика" (04086, м. Київ, вул. Олени Теліги, 41; код ЄДРПОУ 37075024) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Полетехніка" (69050, м. Запоріжжя, вул. Космічна, 121В; код ЄДРПОУ 34217047).
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Полетехніка" (69050, м. Запоріжжя, вул. Космічна, 121В; код ЄДРПОУ 34217047) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-логістичний комплекс "Арктика" (04086, м. Київ, вул. Олени Теліги, 41; код ЄДРПОУ 37075024) витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 028,00 грн.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
5. Копію рішення направити учасникам провадження у справі про банкрутство.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя А.М. Івченко