ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
15.04.2025Справа № 910/21863/21
Господарський суд міста Києва у складі судді ДЖАРТИ В. В., розглянувши без повідомлення (виклику) представників учасників справи матеріали справи
за позовом Комунального підприємства Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго"
до Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва"
про стягнення 56 098,88 грн
Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (далі - позивач, Київтеплоенерго) звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва" (далі - відповідач, Компанія) про стягнення 56 098,88 грн, з яких 11 318,25 грн складає заборгованість за спожиту відповідачем від ПАТ "Київенерго" теплову енергію до 01.05.2018, 2 182,42 грн - інфляційна складова боргу та 1 019,57 грн - три проценти річних, нараховані за зазначене прострочення, 35 486,85 грн - заборгованість за спожиту відповідачем від ПАТ "Київтеплоенерго" (з 01.05.2018) теплову енергію за період з жовтня 2018 року по жовтень 2021 року, 4 225,78 грн - інфляційна складова боргу та 1 864,01 грн - три проценти річних, нараховані за зазначене прострочення.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням з боку відповідача своїх обов'язків за договором/особовим рахунком № 710034-0302.
Ухвалою суду від 10.01.2022 відкрито провадження в справі за вищевказаним позов, вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, встановлені строки сторонам для подання відповідних процесуальних документів.
03.02.2022 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва від Компанії надійшов відзив на позовну заяву в якому відповідач проти позовних вимог заперечив, мотивуючи це тим, що надання комунальних послуг з постачання теплової енергії здійснюється виключно на договірних засадах, суб'єктами цих правовідносин є виконавець та споживач, проте між сторонами відповідний договір про постачання теплової енергії не укладався. Крім того, відповідач вказує на те, що додані до позовної заяви документи: облікові картки, корінці наряду, акти приймання-передавання товарної продукції не є належними доказами на підтвердження надання позивачем послуг з постачання теплової енергії відповідачу у спірний період. Крім того, відповідач заявив про застосування строку позовної давності до вимог позовної заяви Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго".
11.05.2022 через канцелярію суду від КП "Київтеплоенерго" надійшла відповідь на відзив, в якій позивач надав додаткові пояснення по суті спору з урахуванням заперечень відповідача, викладених у відзиві на позов, позов підтримав та просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
19.05.2022 до Господарського суду міста Києва від Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва" надійшла заява, в якій відповідач стверджує про пропуск позивачем строку для подачі відповіді на відзив і просить суд визнати її не наданою та такою, що не підлягає врахуванню.
01.06.2022 через канцелярію суду від КП "Київтеплоенерго" надійшло клопотання про поновлення процесуальних строків, в якому позивач просить суд визнати причини пропущення процесуального строку для подання відповіді на відзив поважними та поновити такий строк.
11.08.2022 до суду від позивача та відповідача надійшло спільне клопотання про зупинення провадження в справі на час проведення сторонами медіації строком на дев'яносто днів з дня постановлення ухвали.
Ухвалою суду від 29.08.2022 було зупинено провадження в справі № 910/21863/21 на час проведення сторонами медіації строком на дев'яносто днів - до 28.11.2022 (включно).
23.05.2024 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва до суду надійшло клопотання від позивача про поновлення провадження в справі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.06.2024 поновлено провадження у справі № 910/21863/21, продовжено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження зі стадії розгляду справи по суті.
13.01.2023 представником відповідача подано додаткові пояснення у справі, в яких відповідач проти позовних вимог заперечив, посилаючись на те, що нежитлове приміщення площею 70,00 кв.м у багатоквартирному житловому будинку № 1/5 по вул. Естонській у м. Києві йому не передавалось, на балансі відповідача не обліковувалось, не перебувало у повному господарському віданні, а відтак не мало та не має правової причетності до відповідача. На підтвердження зазначеної позиції відповідач посилається на Акт огляду житлового будинку від 09.01.2023 в якому зазначено про відсутність у багатоквартирному житловому будинку № 1/5 по вул. Естонській у м. Києві нежитлових приміщень площею 70,00 кв.м. та 42,60 кв.м.
23.05.2024 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва до суду надійшло клопотання від позивача про поновлення провадження в справі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.06.2024 поновлено провадження у справі № 910/21863/21, продовжено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження зі стадії розгляду справи по суті.
Ознайомившись з позицією сторін щодо пропуску позивачем строку на подання відповіді на відзив, суд зазначає наступне.
Частиною 1 статті 119 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Тобто, поновлення пропущеного процесуального строку відбувається виходячи із поважності причин пропуску строку. Поважними визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальних дій.
В обґрунтування поважних причин пропуску строку для подання відповіді на відзив позивач посилається на те, що у зв'язку із спалахом в претензійно-позовному відділі захворюваності на короновірус було змінено режим роботи представників на віддаленому доступі, а також просить суд врахувати відсутність великої кількості працівників та велике навантаження на одну штатну особу.
В той же час, жодного доказу в підтвердження викладених обставин позивачем не надано, у зв'язку з чим суд позбавлений можливості встановити поважність причин пропуску процесуального строку, а відтак клопотання про поновлення такого строку не підлягає задоволенню.
Згідно із ст. 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
За таких обставин, подана позивачем відповідь на відзив залишається судом без розгляду.
Будь-яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін не надходило.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Приписами статті 248 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 27.12.2017 № 1693 "Про деякі питання припинення Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27.09.2001, укладеної між Київською міською державною адміністрацією та акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго", КП "Київтеплоенерго" визначено підприємством, за яким закріплено на праві господарського відання майно комунальної власності територіальної громади міста Києва, що повернуто з володіння та користування ПАТ "Київенерго".
За розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.04.2018 № 591 КП "Київтеплоенерго" видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам.
Отже, з 01.05.2018 постачання теплової енергії здійснює КП "Київтеплоенерго".
Згідно з пунктом 2.2.1 Статуту позивача предметом діяльності підприємства є надання комунальних послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, постачання та розподілу електричної енергії.
11.10.2018 між Публічним акціонерним товариством "Київенерго" (надалі - кредитор) та Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (надалі - новий кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги (цесії) № 601-18, відповідно до якого кредитор відступив, а новий кредитор набув право вимоги до юридичних осіб, фізичних осіб, фізичних осіб-підприємців (далі - споживачі) щодо виконання ними грошових зобов'язань перед кредитором з оплати спожитої до 01.05.2018 теплової енергії.
Згідно з п. 3.4.2. договору цесії новий кредитор має право на отримання замість кредитора від споживачів, визначених у додатку №1, сплати заборгованостей, право вимоги до яких відступлене за цим договором.
У відповідності до п. 1.3. договору цесії кредитор відступає, а новий кредитор набуває право вимоги також будь-яких інших, передбачених договорами та чинним законодавством додаткових грошових зобов'язань (неустойка, штраф, пеня), 3% річних, інфляційні нарахування, судові витрати, витрати пов'язані з отриманням боргу та примусовим стягненням та будь-які інші без виключень та обмежень).
Так, відповідно до додатку № 1 до договору цесії позивач набув право вимоги до Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва" щодо заборгованості за спожиту до 01.05.2018 теплову енергію за особовим рахунком № 710034-0302 у розмірі 11 318,25 грн, яка станом на момент звернення до суду з даним позовом не змінилася, що підтверджується довідками про стан розрахунків за спожиту теплоенергію до 01.05.2018.
Позивач листом № 1/5-710034-0302 від 08.04.2019 повідомив відповідача про укладення договору про відступлення права вимоги № 601-18 від 11.10.2018, за яким ПАТ "Київенерго" передало, а позивач набув право вимоги сплати заборгованості у розмірі 11 318,25 грн за спожиту відповідачем до 01.05.2018 теплову енергію та просив сплатити заборгованість в 20-денний строк з дня отримання цього листа.
КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва" на цей лист відповіді не надало та заборгованість не погасило.
02.02.2021 позивач листом № 30/5/3/1309 від 28.01.2021 направив на адресу відповідача проект договору на постачання теплової енергії від 19.01.2021 № 710034-0302 що підтверджується копіями фіскального чеку від 02.02.2021, накладної № 0103275496573 та описом вкладення у цінний лист від 02.02.2021 за № 0103275496573.
Додатком № 8 вказаного проекту договору встановлено, що об'єктом теплопостачання є нежитлове приміщення, площею 70,00 кв.м, розташоване за адресою: вул. Естонська, 1/5.
Суд зазначає, що предметом договору на постачання теплової енергії від 19.01.2021 № 710034-0302 є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії, на умовах передбачених цим договором.
При виконанні умов договору, а також вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватися тарифами, затвердженими у встановленому порядку, Положенням про Держенергонагляд, Правилами користування тепловою енергією, Правилами технічної експлуатації теплових установок і мереж (далі - Правил), нормативними актами з питань користування та розрахунків за енергоносії, чинним законодавством України (п. 2.1 договору).
Згідно з пп. 2.2.1. п. 2.2. договору теплопостачальна організація зобов'язується постачати теплову енергію на потреби: опалення та вентиляції - в період опалювального сезону в кількості та в обсягах згідно з додатком № 1 до цього договору.
Підпунктами 2.3.1., 2.3.2. пункту 2.3. договору на абонента покладено обов'язок: додержуватися кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у додатку № 1 до договору, не допускаючи їх перевищення, та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії; виконувати умови та порядок оплати в обсягах і терміни, які передбачені у додатку № 4 до договору.
Додатком № 1 до договору передбачено, що теплопостачальна організація відпускає абоненту теплову енергію в гарячій воді у межах Q рік = 12,9 Гкал/рік з приєднаним тепловим навантаженням EQ = 0,0065 Гкал/годину, в тому числі: на опалення Qо = 0,0065 Гкал/годину (пп. 1.1. п. 1).
Згідно з п. 1 додатку № 3 до договору розрахунки з абонентом за відпущену теплову енергію проводяться згідно з тарифами на теплову енергію, затвердженими відповідним органом у встановленому законодавством порядку, для КП "Київтеплоенерго" для опалення - 1402,86 грн/Гкал.
Додатком № 4 до договору визначено:
- абонент до початку розрахункового періоду (місяця) сплачує теплопостачальній організації вартість заявленої у договорі кількість теплової енергії на розрахунковий період, з урахуванням сальдо розрахунків на початок місяця, або оформлює договір про заставу майна згідно з Законом України "Про заставу" як засіб гарантії сплати спожитої теплової енергії (пункт 2);
- абонент щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує в ЦОК за адресою: просп. Повітрофлотський, 58: акт звіряння розрахунків на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акта звірки абонент повертає в ЦОК); акт приймання-передавання товарної продукції; рахунок-фактуру, куди включені вартість теплової енергії на поточний місяць, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду (пункт 3);
- абоненту на суму боргу на початок кожного розрахункового періоду (місяця) теплопостачальною організацією нараховується пеня в розмірі 0,5% за кожний день, до моменту його повного погашення, але не більше обумовленої чинним законодавством України (пункт 7).
Додатком № 7 до договору визначено "Умови припинення постачання теплової енергії".
Суд зазначає, що в листі від 28.01.2021 № 30/5/3/1309 позивачем було зазначено, що у разі не підписання та/або не повернення договору у встановлений ст. 181 ГК України строк, пропозиція позивача буде вважатись прийнятою в силу положень ч. 2 ст. 642 ЦК України.
Проте, відповідач на вищезазначений лист відповіді не надав, запропонований позивачем проект договору не погодив та не підписав, зауваження або пропозиції відносно змісту запропонованого правочину не надав, протокол розбіжностей до нього не склав.
Як зазначає позивач, і як вбачається з наданого позивачем "розрахунку основного боргу за теплову енергію за період діяльності КП "Київтеплоенерго" в період з жовтня 2018 року по жовтень 2021 року, ним проводилося постачання теплової енергії до житлового будинку житловому будинку за адресою: м. Київ, вул. Естонська, 1/5, що підтверджується корінцями нарядів на включення/відключення будинку в опалюваній період; обліковими картками; актами приймання-передавання товарної продукції.
Балансова належність КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва" нежитлового приміщення у будинку за адресою вулиця Естонська, 1/5, площею 70,00 кв.м підтверджується розпорядженням Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації від 09.02.2011 № 80 "Про закріплення майна за Комунальним підприємством "Керуюча дирекція", з урахуванням розпорядження Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації від 30.12.2016 № 801 "Про внесення змін до розпорядження Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації № 80 від 09.02.2011 "Про закріплення майна за Комунальним підприємством "Керуюча дирекція".
Позивачем було надіслано на адресу відповідача вимогу № 30/5/4/17970 від 17.11.2021 щодо сплати заборгованості за спожиту теплову енергію, що підтверджується описом вкладення у цінний лист та копією фіскального чеку від 17.11.2021.
Проте, відповідач на вищезазначену вимогу відповіді не надав.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує свої зобов'язання щодо оплати наданих послуг з постачання теплової енергії за період з жовтня 2018 року по жовтень 2021 року, внаслідок чого за Комунальним підприємством "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва" утворилась заборгованість у розмірі 35 486,85 грн. Крім того, відповідач не сплатив заборгованість за спожиту ним до 01.05.2018 теплову енергію у розмірі 11 318,25 грн.
Також позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 1 019,57 грн та інфляційну складову боргу у розмірі 2 182,42 грн за період до 01.05.2018, а також 3% річних у розмірі 1 864,01 грн та інфляційну складову боргу у розмірі 4 225,78 грн за період з жовтня 2018 року по жовтень 2021 року.
Відповідач, заперечуючи позовні вимоги у даній справі, зазначив, що позивачем не підтверджено належними доказами здійснення теплопостачання у спірні періоди, оскільки з наданих доказів не можливо ідентифікувати об'єкт, якому надавалася послуга з теплопостачання, його опалювальну площу, місцезнаходження тощо. Також відповідач посилався на відсутність договірних відносин між сторонами.
Крім того, відповідач подав заяву про застосування наслідків спливу позовної давності за вимогами КП "Київтеплоенерго" у даній справі.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.
Що стосується балансової належності майна відповідачеві.
Рішенням Київської міської ради від 09.10.2014 № 270/270 "Про удосконалення структури управління житлово-комунальним господарством міста Києва" вирішено в тому числі передати КП "КК ОЖФ Шевченківського району м.Києва" житловий фонд, який був переданий до сфери управління Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації, а також інше нерухоме та рухоме майно, яке належить до комунальної власності територіальної громади Шевченківського району міста Києва.
Згідно розпорядження Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації від 09.02.2011 № 80 "Про закріплення майна за Комунальним підприємством "Керуюча дирекція", з урахуванням розпорядження Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації від 30.12.2016 № 801 "Про внесення змін до розпорядження Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації № 80 від 09.02.2011 "Про закріплення майна за Комунальним підприємством "Керуюча дирекція", КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва" здійснює господарське відання житлового, нежитлового фонду Шевченківського району в місті Києві та обслуговування закріплених за ним житлових будинків.
Як вбачається з додатку № 1 до розпорядження Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації від 30.12.2016 № 801 на баланс відповідачу переданий весь будинок за адресою: вул. Естонська, 1/5 включно всі нежитлові приміщення в ньому загальною площею 340,70 кв.м (порядковий номер 434).
З урахуванням викладеного, твердження відповідача стосовно того, що позивачем не надано жодних доказів стосовно того, що спірне нежитлове приміщення площею 70,00 кв.м за адресою: м. Київ, вул. Естонська, 1/5, знаходиться на балансі або в користуванні відповідача, є помилковим.
Суд критично оцінює наданий відповідачем Акт огляду житлового будинку від 09.01.2023 відповідно до якого нежитлові приміщення площею 70,00 та 42,60 кв.м. фактично відсутні у будинку за адресою вул. Естонська, 1/5 у м. Києві оскільки зазначений Акт складений без участі позивача, а також відсутні докази, які підтверджують повноваження підписантів зазначеного Акту.
Відтак, суд зауважує, що відповідачем не надано жодного доказу, який би вказував на те, що площа спірного нежитлового приміщення (70,00 кв.м) не входить в передану на баланс відповідача площу нежитлових приміщень за спірною адресою.
Враховуючи вищевикладене, спірне нежитлове приміщення площею 70,00 кв.м знаходилось на балансі відповідача згідно розпорядження Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації від 30.12.2016 № 801.
Щодо обов'язку відповідача провести розрахунки за спожиту теплову енергію.
Судом встановлено та відповідачем не заперечується, що будинок по вулиці Естонські1 1/5 у місті Києві оснащений єдиною загальнобудинковою системою опалення. Нежитлові приміщення розташовані у житловому будинку за вказаною адресою мають спільну інженерну мережу з централізованого опалення, у зв'язку з чим технічна можливість не поставлення теплової енергії відповідачу у позивача відсутня.
Відповідно до пункту 29 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 № 1198 (далі - Правила № 1198) теплова енергія постачається безперервно.
Згідно з пунктом 36 Правил № 1198 теплопостачальна організація зобов'язується забезпечувати протягом обумовленого в договорі часу безперервне постачання теплової енергії (за винятком нормативно встановлених перерв), підтримувати параметри теплоносія, що подається з колекторів джерела теплової енергії, на вході в теплову мережу споживача теплової енергії відповідно до температурного графіка теплової мережі, не допускаючи відхилення параметрів, визначених договором.
Пунктом 3 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630 (далі - Правила № 630), встановлено, що послуги надаються споживачам безперебійно, виключно за винятком часу перерв, визначених відповідно до частини 3 статті 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги".
Також відповідно до пункту 40 Правил № 1198 споживач теплової енергії зобов'язаний, зокрема, вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих правил.
З матеріалів справи вбачається, що нарахування за надані послуги теплопостачання здійснювалося на підставі відомостей споживання та діючих в період споживання тарифів.
За період постачання теплової енергії з жовтня 2018 року по жовтень 2021 року при оформленні щомісячно рахунку-фактури постачальником застосовувався затверджений тариф на теплову енергію, що підтверджується щомісячним обліковим записом.
Обсяг спожитої відповідачем теплової енергії в ГКал, а також щомісячне нарахування по особовому рахунку відображені в облікових картках споживача за його обліковим записом № 710034-0302, копії яких надані позивачем.
Матеріалами справи підтверджено, що в спірні періоди позивач поставив відповідачу теплову енергію за вищевказаною адресою. Ці обставини підтверджуються, зокрема, актом прийняття теплового вузла обліку та актами перевірки стану вузла обліку теплової енергії споживача, які підтверджують, що житловий будинок за адресою вулиця Золотоустівська, 2/4 обладнаний комерційним приладом обліку, який опломбований та готовий до роботи.
Отримання відповідачем послуг теплопостачання підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а саме: корінцями нарядів на включення та відключення об'єкту теплоспоживання; відомостями обліку спожитої теплової енергії, що підтверджує обсяги споживання теплової енергії; обліковими картками (помісячно), що підтверджують порядок нарахування, враховуючи обсяг спожитої теплової енергії відповідачем (як частки опалювальної площі будівлі), кількість діб/годин роботи (споживання) та її вартість.
Як вбачається з корінців нарядів на включення та відключення вказаного будинку в період опалювального сезону, споживачем в них зазначено Комунальне підприємство "ЦОС Шевченківського району".
Суд зауважує, що на підставі виданих корінців нарядів підключається весь будинок за вказаною адресою в цілому. На окрему частину нежитлового приміщення корінці нарядів не видаються. А тому споживачем в корінцях нарядів зазначається обслуговуюча організація, яка здійснює комплексне обслуговування всього житлового будинку в цілому за певною адресою. Саме тому в корінцях нарядів зазначена інформація стосовно Комунального підприємства "ЦОС Шевченківського району", що в свою чергу спростовує зворотні доводи відповідача, які не ґрунтуються на вимогах закону.
За таких обставин, позивачем доведено факт включення та відключення будинку в період опалювального сезону за спірні періоди, та факт підключення/відключення до/від постачання теплової енергії всього будинку.
При цьому судом враховано, що питання прийняття облікових карток (табуляграм) в якості доказів у справах про стягнення заборгованості за договорами постачання (купівлі-продажу) теплової енергії у гарячій воді, у контексті їх оцінки судами, неодноразово вирішувалося у судовій практиці (постанови Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 910/6652/17, від 12.07.2018 у справі № 910/6654/17, від 12.10.2018 у справі № 910/30728/15 та від 03.09.2020 у справі № 910/17662/19).
Щодо заперечень відповідача про те, що договір з позивачем на теплопостачання не укладався, а тому у КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва" відсутній обов'язок оплати, то слід відмітити, що відсутність письмового договору про постачання теплової енергії не звільняє осіб, які використовують теплову енергію без укладання договору на теплопостачання, від обов'язку оплати за фактично спожиту теплову енергію.
Так, положеннями статей 13, 19, 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними, а відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Наведені висновки, викладені, зокрема, у постановах Верховного Суду від 21.08.2019 у справі № 922/4239/16, від 25.09.2019 у справі № 522/401/15-ц та від 10.12.2018 у справі № 638/11034/15-ц.
Відповідно до пунктів 24, 25 Правил № 630 споживачі можуть відмовитися від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. Однак, відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється.
Процедура відключення приміщення від внутрішньобудинкових мереж, встановлена Порядком відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затвердженим наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22.11.2005 № 4.
Разом з цим, відповідачем під час розгляду справи не надано жодних належних, допустимих та достовірних доказів на підтвердження відключення від теплопостачання будинку, розташованого по вулиці Естонській, 1/5 у місті Києві, а тому у відповідача існує обов'язок щодо відшкодування вартості спожитої ним теплової енергії. При цьому, відповідачем не спростовано належними, допустимими та достовірними доказами відомості щодо обсягів отриманої теплової енергії, нарахування боргу, а також не надано доказів здійснення оплати останньої.
За наведених обставин також спростовуються аргументи відповідача щодо відсутності підстав для нарахування спірної заборгованості з огляду на відсутність укладеного договору.
Статтею 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 ЦК України).
Одностороння відмова від зобов'язання в силу приписів статті 525 Цивільного кодексу України не допускається.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до положень статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" балансоутримувач (будинку, групи будинків, житлового комплексу) - це власник відповідного майна або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно і уклала договір купівлі-продажу теплової енергії з теплогенеруючою або теплопостачальною організацією, а також договори на надання житлово-комунальних послуг з кінцевими споживачами; постачання теплової енергії (теплопостачання) - це господарська діяльність, пов'язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору; житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг; споживач теплової енергії - це фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору; суб'єкти відносин у сфері теплопостачання - це фізичні та юридичні особи незалежно від організаційно-правових форм та форми власності, які здійснюють виробництво, транспортування, постачання теплової енергії, теплосервісні організації, споживачі, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.
Як передбачено частиною 1 статті 9 вказаного закону споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
Разом з цим, КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва" не надано суду доказів виконання зобов'язання з оплати послуг по теплопостачанню до 01.05.2018 в розмірі 11 318,25 грн та за період з 01.10.2018 по 31.10.2021 у розмірі 35 486,85 грн.
Відповідно до пункту 20 Правил № 630 плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо) або відповідно до умов договору на встановлення засобів обліку. У платіжному документі передбачаються графи для зазначення поточних і попередніх показань засобів обліку води, теплової енергії, різниці цих показань або затверджених нормативів (норм) споживання, тарифу на даний вид послуг і суми, яка належить до сплати за надану послугу.
Як було зазначено, наявними у матеріалах справи корінцями нарядів на включення та відключення будинку на опалювальний сезон, а також відомостями споживання теплової енергії підтверджується, що у спірний період постачальник поставив відповідачу теплову енергію за адресою: АДРЕСА_1 (особовий рахунок № 710034-0302).
Згідно зі статтею 24 Закону України "Про теплопостачання" споживач теплової енергії має право на приєднання до теплової мережі відповідно до нормативно-правових актів.
Публічне акціонерне товариство "Київенерго" впродовж 2016-2018 років та КП "Київтеплоенерго" впродовж 2018-2021 років здійснювало постачання теплової енергії до нежитлового приміщення житлового будинку за спірною адресою, яке приєднане до загальнобудинкової системи теплової мережі.
Факт постачання теплової енергії до житлового будинку підтверджується корінцями нарядів на включення та відключення вказаного будинку в період опалювального сезону. Обсяг спожитої теплової енергії за спірний період підтверджується відомостями обліку споживання теплової енергії за період 2018-2021 років та обліковими картками.
З урахуванням усього вищезазначеного, суд вважає обґрунтованими доводи позивача з приводу наявності заборгованості відповідача з оплати послуг по теплопостачанню в розмірі 11 315,25 грн за період з 01.02.2018 по 31.05.2018 та у розмірі 35 486,85 грн за період з 01.11.2018 по 31.10.2021.
При цьому під час розгляду справи суд звертається до категорії стандарту доказування та відзначає, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц.
Дослідивши всі матеріали справи в їх сукупності суд вважає, що надані позивачем докази на підтвердження позовних вимог є більш вірогідними ніж докази, надані відповідачем в їх спростування.
Щодо позовних вимог про стягнення 3% річних та інфляційної складової боргу.
Позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 1 019,57 грн та інфляційну складову боргу у розмірі 2 182,42 грн за період з 01.11.2018 по 31.10.2021, нарахованих за прострочення виконання зобов'язання з оплати за теплову енергію, спожиту за період діяльності АТ "К.Енерго" (до 01.05.2018), та право вимоги на які було відступлено на користь позивача за період з 01.11.2018 по 31.10.2021, а також 3% річних у розмірі 1 864,01 грн та інфляційну складову боргу у розмірі 4 225,78 грн за період з 01.11.2018 по 31.10.2021, нарахованих за прострочення виконання зобов'язання з оплати за отриману теплову енергію, поставлену позивачем за період з 01.10.2018 по 31.10.2021.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи з положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання в вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.
Згідно з пунктом 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630 (які діяли за спірний період), розрахунковим періодом для оплати послуг, якщо інше не визначено договором, є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем), якщо договором не встановлено інший строк.
З огляду на те, що у спірний період відповідач фактично споживав житлово-комунальні послуги (централізоване опалення) без укладення письмового договору про надання житлово-комунальних послуг, з урахуванням положень наведених правил, відповідач повинен був здійснювати оплату за спожиті послуги не пізніше 20 числа наступного за розрахунковим місяця (в строки, визначені законом).
Перевіривши надані представником позивача розрахунки трьох процентів річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що останні виконано арифметично вірно, проте, при розрахунку штрафних санкцій позивачем визначено неправильну базу для нарахування штрафних санкцій, враховуючи період за який підлягає стягненню основна сума боргу. У зв'язку з цим, суд зробив власний розрахунок штрафних санкцій, в межах періоду розрахунку штрафних санкцій, визначеного позивачем.
Разом з цим, як було зазначено вище, відповідачем порушено питання щодо пропуску позивачем строку позовної давності.
Так, вимоги про стягнення заборгованості заявлені позивачем за період з січня по травень 2018 року, а також за період з жовтня 2018 року по жовтень 2021 року включно.
Позовна заява подана до суду 30.12.2021, що підтверджується відміткою канцелярії суду про її прийняття.
Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
За змістом частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Відтак, позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.
Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.
Статтею 257 Цивільного кодексу України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відтак, з урахуванням приписів вищенаведеної статті, строк позовної давності для вимог щодо стягнення з відповідача суми основного боргу за період з січня по листопад 2018 року станом на день звернення з позовом до суду є таким, що сплив у грудні 2021 року. Позовна заява подана до суду 30.12.2021.
При цьому, за приписами статті 262 Цивільного кодексу України заміна сторін у зобов'язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності.
Відповідно до частини 4 статті 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Предметом спору у справі є періодичні платежі, а отже строк позовної давності застосовується щодо кожного періоду (місяця), за який виникла заборгованість.
У той же час, відповідно до пункту 12 Перехідних положень ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
11.03.2020 Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19", якою установив з 12.03.2020 до 03.04.2020 на усій території України карантин. В подальшому постановами Кабінету Міністрів України строк карантину на всій території України неодноразово продовжувався та станом на час звернення до суду з позовною заявою не закінчився.
З урахуванням викладеного, строк позовної давності щодо заборгованості, яка виникла за спірний період з січня 2018 по жовтень 2021 року, то закінчення строку позовної давності щодо цих вимог припало на період дії карантину, а отже строк позовної давності відповідно до пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України продовжено і він не сплив на момент звернення до суду.
За наведеного, суд не вбачає підстав для задоволення заяви відповідача та застосування строків позовної давності щодо заявлених позовних вимог про стягнення основної заборгованості за визначені позивачем періоди.
Відтак, позовні вимоги щодо стягнення основного боргу в розмірі 11 318,25 грн за спожиту відповідачем від ПАТ "Київенерго" теплову енергію до 01.05.2018 та 35 486,85 грн за спожиту відповідачем від ПАТ "Київтеплоенерго" (з 01.05.2018) теплову енергію за період з жовтня 2018 року по жовтень 2021 року підлягають задоволенню в повному обсязі, оскільки за цей період сплив строку позовної давності припадав на період дії карантину, під час якого строк позовної давності продовжується на час його дії.
Здійснивши перерахунок 3% річних та інфляційної складової боргу з урахуванням базової суми заборгованості за спірний період, суд встановив, що обґрунтованими до стягнення є 3% річних у розмірі 1 019,57 грн та інфляційна складова боргу у розмірі 2 182,42 грн за період з 01.11.2018 по 31.10.2021, нараховані за прострочення виконання зобов'язання з оплати за теплову енергію, спожиту за період діяльності АТ "К.Енерго" (до 01.05.2018), та право вимоги на які було відступлено на користь позивача за період з 01.11.2018 по 31.10.2021, а також 3% річних у розмірі 1 864,01 грн та інфляційна складова боргу у розмірі 4 225,78 грн за період з 01.11.2018 по 31.10.2021, нараховані за прострочення виконання зобов'язання з оплати за отриману теплову енергію, поставлену позивачем за період з 01.10.2018 по 31.10.2021.
Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі про стягнення 56 098,88 грн, з яких 11 318,25 грн складає заборгованість за спожиту відповідачем від ПАТ "Київенерго" теплову енергію до 01.05.2018, 3% річних у розмірі 1 019,57 грн та інфляційна складова боргу у розмірі 2 182,42 грн, нараховані за зазначене прострочення, 35 486,85 грн - заборгованість за спожиту відповідачем від ПАТ "Київтеплоенерго" (з 01.05.2018) теплову енергію за період з жовтня 2018 року по жовтень 2021 року, 3% річних у розмірі 1 864,01 грн та інфляційна складова боргу у розмірі 4 225,78 грн, нараховані за зазначене прострочення.
Приймаючи до уваги встановлені судом факти та обставини, що були наведені вище, суд дійшов висновку, що викладені відповідачем заперечення на позов не спростовують зазначених позивачем в позові доводів за встановлених вище судом фактів та обставин.
З приводу висвітлення всіх доводів відповідача суд враховує практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.
Судові витрати позивача по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 2 270,00 грн відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.
Щодо витрат Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва" на правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн. суд зазначає наступне.
У п. 4 прохальної частини відзиву на позовну заяву відповідач просить стягнути з позивача на свою користь витрати на правничу правову допомогу у розмірі 10 000,00 грн.
На підтвердження понесених витрат відповідач надав суду: витяг з договору про надання правничої допомоги від 06.04.2021 № 161, укладений між адвокатом Орловим О.О. (адвокат) та КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва" (клієнт); додаткову угоду № 2 від 30.12.2021 до договору від 06.04.2021 року № 161; розрахунок витрат на правничу допомогу та копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.
Суд зауважує, що наявний у матеріалах справи договір про надання правничої допомоги від 06.04.2021 № 161 наданий відповідачем не у повному обсязі. Вказаний договір міститься на 4 сторінках, при цьому перші дві сторінки договору містять вступну частину та предмет договору з пункту 1.1. по пункт 2.7., тоді як третя і четверта сторінки розпочинаються з пункту 5.5. та закінчуються пунктом 11. Тобто, в матеріалах справи відсутня частина договору з пункту 2.8. по пункт 5.4.
Так, відповідно до пункту 1.1. договору про надання правничої допомоги від 06.04.2021 № 161 клієнт в порядку та на умовах, визначених цим договором та діючим законодавством України, доручає, а адвокат зобов'язується відповідно до доручення клієнта надавати за плату (або безоплатну) правову допомогу в обсязі та на умовах, визначених законодавством України та цим договором.
Згідно з п. 1.2. вказаного договору правова допомога представляє собою представництво інтересів у статусі позивача, відповідача, третьої особи, представництво його інтересів перед суб'єктами права, у тому числі перед усіма фіскальними, адміністративними, судах першої, апеляційної, касаційної інстанцій загальної та інших органах державної влади, а також надання його інших видів правової допомоги, у відповідності і на умовах даного договору в провадженні у цивільних, адміністративних та господарських справах на будь-яких стадіях.
Додатковою угодою № 2 від 30.12.2021 до договору від 06.04.2021 № 161 сторони, керуючись Законом України "Про публічні закупівлі", чинного цивільного та господарського законодавства, дійшли згоди продовжити строк дії договору для проведення процедури закупівлі на початку наступного 2022 року, в обсязі, що не перевищує 20% суми, визначеної в договорі, до 28.02.2022.
Інших додаткових угод відповідачем до суду не надано.
Відтак, з урахуванням поданих відповідачем доказів, варто зазначити, що останнім не надано до суду додаткову угоду про погодження між сторонами суми гонорару адвоката. Водночас, у наявній в суді частині тексту договору відсутні умови (пункти) щодо погодження суми гонорару адвоката.
Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва" не було подано до суду відповідного правочину, укладеного у належній формі, зі змісту якого можливо було б зробити висновок про те, в якій саме формі (фіксований розмір чи погодинна оплата) сторонами було погоджено оплату адвокатських послуг за надання правової допомоги у суді першої інстанції.
Натомість, відповідачем було долучено до відзиву розрахунок витрат на правничу допомогу, згідно якого адвокат надав клієнту наступні послуги:
- надання усних та письмових консультацій стосовно предмету спору та змісту позовних вимог - 500,00 грн;
- правовий аналіз документів - додатків до позову, виявлення правових підстав для подання відзиву - 1000,00 грн;
- підготовка правового обґрунтування щодо здійснення правового захисту у справі - 1000,00 грн;
- пошук правових позицій, правових висновків Верховного Суду з питань, які стосуються предмету спору - 500,00 грн;
- оформлення відзиву на позовну заяву, додатків до відзиву на позов - 4000,00 грн;
- представництво інтересів відповідача в суді за цим позовом - 2000,00 грн;
- підготовка процесуальних документів, пов'язаних з розглядом справи - 1000,00 грн, що разом становить - 10 000,00 грн.
Однак, суд вважає, що даний розрахунок не може слугувати доказом погодження між відповідачем та адвокатом вартості наданих послуг, оскільки розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, та/або порядок її обчислення повинен визначатися у самому договорі про надання правової допомоги. Отже, саме по собі надання розрахунку за відсутності в договорі обумовленого розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару не дає як суду, так і іншій стороні спору можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру такого гонорару. До того ж, поданий адвокатом Орловим О.О. розрахунок підписано лише адвокатом, тобто не погоджений клієнтом - КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва".
Таким чином, суд констатує, що оскільки у даному випадку відсутня об'єктивна можливість пересвідчитися про наявність домовленості між КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва" та адвокатом Орловим О.О. щодо розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару за надання правової допомоги в суді першої інстанції, а також враховуючи заперечення іншої сторони, суд дійшов висновку, що заявлені вимоги відповідача про стягнення з позивача витрат на правничу допомогу за договором від 06.04.2021 № 161 є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
До того ж, в порушення частини 4 статті 60 Господарського процесуального кодексу України, відповідачем не надано суду допустимих доказів повноважень адвоката Орлова О.О. як особи, що має право представляти інтереси клієнта, як-то довіреності або ордеру.
Керуючись ст. 73, 86, 129, 219, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва" (ідентифікаційний код 34966254, адреса: 04050, м. Київ, вул. Білоруська, 1) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (ідентифікаційний код 40538421, адреса: 01001, м. Київ, площа Івана Франка, 5) грошові кошти: 11 318,25 грн (одинадцять тисяч триста вісімнадцять гривень 25 копійок) заборгованості за спожиту відповідачем від ПАТ "Київенерго" теплову енергію до 01.05.2018, 3% річних у розмірі 1 019,57 грн (одна тисяча дев'ятнадцять гривень 57 копійок) та інфляційну складову боргу у розмірі 2 182,42 грн (дві тисячі сто вісімдесят дві гривні 42 копійки), нараховані за зазначене прострочення, 35 486,85 грн (тридцять п'ять тисяч чотириста вісімдесят шість гривень 85 копійок) заборгованості за спожиту відповідачем від ПАТ "Київтеплоенерго" (з 01.05.2018) теплову енергію за період з жовтня 2018 року по жовтень 2021 року, 3% річних у розмірі 1 864,01 грн (одна тисяча вісімсот шістдесят чотири гривні 01 копійка) та інфляційну складову боргу у розмірі 4 225,78 грн (чотири тисячі двісті п'ятдесят п'ять гривень 78 копійок), нараховані за зазначене прострочення, а також судовий збір - 2 270,00 грн (дві тисячі двісті сімдесят гривень 00 копійок).
3.Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.