вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88605, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua
16 квітня 2025 р. м. Ужгород Справа № 907/147/25
Суддя Господарського суду Закарпатської області Лучко Р.М.,
Розглянувши матеріали справи
за позовом Акціонерного товариства «Таскомбанк», м. Київ
до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , м. Ужгород
про стягнення 13 963,89 грн
секретар судового засідання Піпар А.Ю.
учасники справи не викликались
Акціонерне товариство «Таскомбанк» звернулося до Господарського суду Закарпатської з позовом про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 10 000,00 грн заборгованості по тілу кредиту, 3609,99 грн відсотків за користування кредитом та 353,90 грн комісії, посилаючись на неналежне виконання відповідачами кредитного договору (заява-договір № ID8539781 від 22.09.2020 про приєднання до правил обслуговування корпоративних клієнтів в АТ «Таскомбанк» (продукт «Кредитний ліміт на поточний рахунок»).
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №907/147/25 визначено головуючого суддю Лучка Р.М., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10 лютого 2025 року.
Ухвалою суду від 17.02.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено розглянути спір в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи та встановлено строки для подання заяв по суті спору.
Відповідач не скористався наданим йому правом заперечити проти позовних вимог та надати суду відзив на позов, хоча про розгляд справи був повідомлений належним чином у встановленому законом порядку.
Ухвала суду про відкриття провадження у справі від 17.02.2025, яка надіслана судом на встановлену з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань юридичну адресу відповідача ( АДРЕСА_1 ) повернута без вручення Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 із зазначенням причини невручення «За закінченням терміну зберігання», що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення за трек-номером 0601115275252 та вбачається відомостей з вебсайту Укрпошти щодо відстеження рекомендованого відправлення за трек-номером 0601115275252.
Згідно з п.п. 81, 82 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 за №270 (надалі - Правила) рекомендовані поштові відправлення (крім рекомендованих листів з позначкою «Судова повістка»), повідомлення про вручення поштових відправлень, поштових переказів, адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою або під час видачі в об'єкті поштового зв'язку вручаються адресату (одержувачу), а в разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів сім'ї, який проживає разом з ним.
Відповідно до п. 99 Правил у разі відмови адресата (одержувача) від одержання поштового відправлення, коштів за поштовим переказом поштове відправлення, поштовий переказ не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертається відправнику (крім випадків, коли відправником надано розпорядження «не повертати»). Таке відправлення вручається відправнику за умови оплати ним плати за пересилання відправлення.
Такі поштові відправлення, поштові перекази не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертаються за зворотною адресою.
У разі коли адресат (одержувач) відмовляється засвідчити своїм підписом або в інший спосіб, передбачений оператором поштового зв'язку, факт відмови від одержання поштового відправлення, коштів за поштовим переказом, такі поштове відправлення, поштовий переказ зберігаються у приміщенні об'єкта поштового зв'язку протягом установленого пунктом 101 цих Правил строку (крім рекомендованих листів з позначкою «Судова повістка»), після закінчення якого повертаються оператором поштового зв'язку за зворотною адресою.
У разі коли адресат (одержувач) відмовляється засвідчити своїм підписом факт відмови від одержання рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка», працівник об'єкта поштового зв'язку робить позначку «Адресат відмовився» і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду.
У разі відмови адресата (одержувача) (представника юридичної особи, уповноваженого на одержання пошти) від одержання рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка» працівник об'єкта поштового зв'язку робить на ньому позначку «Адресат відмовився» у спосіб та відповідно до порядку, встановленого оператором поштового зв'язку, і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду.
У разі неможливості вручення адресатам (одержувачам) поштові відправлення, внутрішні поштові перекази зберігаються об'єктом поштового зв'язку місця призначення протягом строку, що встановлюється оператором поштового зв'язку, відправлення «EMS» - 14 календарних днів, міжнародні поштові перекази - відповідно до укладених угод.
Строк зберігання за заявою відправника/адресата (одержувача) і за додаткову плату може бути продовжений.
У разі невручення рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка» або реєстрованого поштового відправлення з позначкою «Адміністративна послуга» такі відправлення разом з бланком повідомлення про вручення повертаються за зворотною адресою у порядку, визначеному в пунктах 81, 82, 83, 84, 91, 99 цих Правил, із зазначенням причини невручення.
Після закінчення встановленого строку зберігання поштові відправлення, поштові перекази повертаються відправнику, крім випадків, коли відправником надано розпорядження «не повертати» (п.п. 101, 102 Правил).
Відповідно до ч. ч. 3, 7 ст. 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.
У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.
Порядок вручення судових рішень визначено у ст. 242 ГПК України, за змістом ч. 5 якої учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня.
Частиною 11 статті 242 ГПК України визначено, що у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Згідно з п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Системний аналіз ст. ст. 120, 242 ГПК України, п.п. 81, 82, 101 Правил свідчить, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою і судовий акт повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відмову адресата від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (схожа правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.01.2020 у справі № 910/22873/17 та від 14.08.2020 у справі № 904/2584/19).
Встановлений порядок надання послуг поштового зв'язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.
У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.12.2020 у справі № 902/1025/19 Верховний Суд звернув увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).
За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідач вважається належним чином повідомленим про розгляд справи в суді та мав достатньо часу і можливості надати свої заперечення з приводу предмета спору, та докази, які мають значення для розгляду справи по суті.
Учасник справи розпоряджається своїми правами на власний розсуд (ч. 2 ст. 14 ГПК України).
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).
Відтак, відповідно до положень ч. ч. 8, 9 ст. 165, ч. 1 ст. 251 ГПК України у зв'язку з ненаданням відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами справи.
Правова позиція позивача.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе за Заявою-договором № ID8539781 від 22.09.2020 про приєднання до правил обслуговування корпоративних клієнтів в АТ «Таскомбанк» (продукт «Кредитний ліміт на поточний рахунок») зобов'язань по поверненню отриманого кредиту у визначений договором строк, сплати відсотків за користування кредитом та винагороди, внаслідок чого в нього утворилася заборгованості в розмірі 10 000,00 грн по тілу кредиту, 3609,99 грн по відсотках за користування кредитом та 353,90 грн по комісії, з вимогами про стягнення яких і заявлено цей позов до Господарського суду.
Заперечення (відзив) відповідача.
Відзив на позов по суті заявлених вимог відповідачем не подано.
ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ОБСТАВИНИ СПРАВИ.
Відповідно до заяви-договору від 21.09.2020 Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 приєднався до публічної пропозиції Акціонерного товариства «Таскомбанк» на укладання Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб та Правил обслуговування корпоративних клієнтів, підтвердивши, що такий Договір та Правила, які розташовані на офіційному веб-сайті АТ «Таскомбанк» разом із заявою-договором від 21.09.2020 становлять Договір банківського обслуговування та є його невід'ємними частинами.
22 вересня 2020 року Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 подано до Акціонерного товариства «Таскомбанк» підписану кваліфікованим електронним підписом анкету-заяву про надання кредиту фізичній особі-підприємцю в розмірі 10 000,00 грн на строк 12 місяців з метою поповнення обігових коштів та 22.09.2020 між сторонами у справі укладено заяву-договір №ID 8539781 про приєднання до Правил обслуговування корпоративних клієнтів в АТ «Таскомбанк» (продукт «Кредитний ліміт на поточний рахунок») - надалі за текстом - Кредитний договір.
Кредитний договір укладено сторонами шляхом підписання за допомогою КЕП на ресурсі paperless.com.ua Позичальником ОСОБА_1 (22.09.2020 о 10:17) та ОСОБА_2 від імені АТ «Таскомбанк» (22.09.2020 о 10:28).
За умовами п.п. 1.1., 1.2. Кредитного договору Банк за умови наявності вільних коштів зобов'язується надати позичальникові кредит у розмірі та на умовах, встановлених цим договором, а позичальник зобов'язується прийняти, належним чином використати та повернути кредит і сплатити проценти за користування кредитом, а також інші платежі відповідно до умов цього договору. Кредит надається у формі овердрафту на поточний рахунок Позичальника, відкритий у АТ «Таскомбанк» з цільовим призначенням на поповнення оборотних коштів і здійснення поточних платежів клієнта, в межах встановленого ліміту кредитування (далі-ліміт).
Розділом 2 Кредитного договору передбачено розмір кредиту 10 000,00 грн; валюта кредиту - гривня; вартість кредиту: розмір процентної ставки за користування кредитом 23% річних; розмір комісійної винагороди 0,5% від суми максимального дебетового сальдо, яке існувало на поточний рахунок за розрахунковий місяць; тип процентної ставки фіксована; період сплати процентів: з 01 по 10 число кожного місяця; період сплати комісій: з 01 по 10 число кожного місяця; строк кредиту: 12 місяців з дати укладення договору.
Згідно з п. 3.2. Кредитного договору, остаточне погашення за кредитом позичальник повинен здійснити не пізніше дати, зазначеної в п. 2.8. цього договору.
В розділі 4 Кредитного договору визначено, що цей договір, правила обслуговування корпоративних клієнтів в АТ «Таскомбанк» та цінові параметри продукту є кредитним договором. Цей договір є договором приєднання у визначенні ст. 634 Цивільного кодексу України, в зв'язку із чим: умови цього договору визначаються банком та доводяться до загалу шляхом розміщення його на офіційному сайті банку http://www.taskombank.com.ua та укладається лише шляхом приєднання до договору в цілому.
За користування Кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку Клієнта при закритті банківського дня Клієнт сплачує проценти та інші види винагороди, згідно Цінових параметрів, зазначених на Сайті Банку (п.18.1.20.1. Правил обслуговування корпоративних клієнтів в АТ «Таскомбанк», - надалі - Правила).
Порядок розрахунку процентів визначено у п. 18.1.20.2 Правил обслуговування корпоративних клієнтів в АТ «Таскомбанк»: за користування кредитом клієнт сплачує банку проценти в розмірі, встановленому Ціновими параметрами, зазначеними на Сайті банку.
Розрахунок процентів за користування кредитом проводиться щодня на фактичну заборгованість за кредитом, починаючи з моменту утворення на поточному рахунку дебетового сальдо при закритті банківського дня, за кількість днів користування кредитними коштами, виходячи з 360 днів у році. Розрахунок процентів проводиться до повного погашення заборгованості за кредитом, на суму залишку заборгованості за кредитом. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування процентів не включається. Списання нарахованих процентів виконується з 1-го по 10-те число кожного місяця, за попередній місяць.
Згідно з п. 18.1.13 Правил обслуговування корпоративних клієнтів в АТ «Таскомбанк» - при укладанні договорів та угод, або вчинення інших дій, що свідчать про приєднання клієнта до цих Правил (у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/інтернет клієнт-банк «ТАС24/БІЗНЕС», або у формі обміну паперовою/електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі), банк і клієнт допускають використання підписів клієнта у вигляді електронно-цифрового підпису та/або підтвердження через пароль, спрямований банком через верифікований номер телефону, який належить уповноваженій особі клієнта з правом «першого» підпису. Підписання договорів та угод таким чином прирівнюється до укладання договорів та угод у письмовій формі.
На виконання умов Кредитного договору позивач здійснив кредитування поточного рахунку відповідача в зазначеному у Кредитному договорі розмірі 10 000,00 грн, що підтверджується випискою по особових рахунках відповідача за період з 22.09.2020 року по 22.01.2025 року.
Матеріали справи, а саме виписки по розрахункових рахунках відповідача НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , НОМЕР_6 , НОМЕР_7 , НОМЕР_8 на яких здійснювався облік тіла кредиту, нарахованих та прострочених відсотків і комісії за період з 22.09.2020 року по 22.01.2025 року, розрахунок заборгованості станом на 22.01.2025 свідчать, що відповідачем як Позичальником неналежним чином виконувалися зобов'язання щодо своєчасного повернення кредиту, сплаті відсотків за користування кредитом та комісії в строк, що зазначений в розділі 2 Кредитного договору та у Правилах у зв'язку з чим станом на 22.01.2025 допущено заборгованість по Договору, яка за позицією позивача становить 13 963,89 грн, з яких:
- 10 000,00 грн - прострочена заборгованість за кредитом;
- 3609,99 грн - прострочена заборгованість за процентами, які відповідно до наданого суду розрахунку нараховані з 22.09.2020 по 30.06.2023;
- 353,90 грн - заборгованість по комісії, яка відповідно до наданого суду розрахунку нарахована з 22.09.2020 по 27.06.2023.
Несплата відповідачем означеної заборгованості стала підставою для звернення позивачем за захистом свого порушеного права до Господарського суду.
Згідно з частиною 1 статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Як передбачено статтею 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.
Згідно з статтею 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За умовами статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Суд зазначає, що за приписами статті 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Також, приписами ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», передбачено поняття «підпис у сфері електронної комерції». Так, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту (стаття 345 Господарського кодексу України).
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (частина 2 статті 1054 Цивільного кодексу України).
Згідно із статтею 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно зі статтею 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно із частиною 1 статті 1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно з частиною 1 статті 1050 Цивільного кодексу України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Матеріали справи, а саме: виписка по особовому рахунку відповідача за Кредитним договором, виписки по розрахункових рахунках відповідача НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , НОМЕР_6 , НОМЕР_7 , НОМЕР_8 на яких здійснювався облік тіла кредиту, нарахованих та прострочених відсотків і комісії за період з 22.09.2020 року по 22.01.2025 року, розрахунок заборгованості станом на 22.01.2025 свідчать, що позивачем, як Банком належним чином виконано взяті на себе зобов'язання за Договором щодо надання Позичальнику строкового кредиту в розмірі 10 000,00 грн, в той же час відповідачем порушено умови Договору щодо своєчасного (в дванадцятимісячний строк, що зазначений в розділі 2 Кредитного договору) погашення заборгованості за отриманим кредитом у зв'язку з чим станом на 22.01.2025 року заборгованість Позичальника перед Банком по тілу кредиту становить 10 000,00 грн, що не спростовано відповідачем у встановленому законом порядку належними та допустимими доказами.
За таких обставин, прострочена заборгованість Позичальника перед Банком за Кредитним договором становить 10 000,00 грн, що не заперечено відповідачем, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення як заявлені обґрунтовано та правомірно.
Щодо вимог про стягнення процентів та комісії.
Відповідно до частини другої статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 («Позика») глави 71 («Позика. Кредит. Банківський вклад»), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
При цьому, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін, як і положення Кредитного договору, які передбачають зобов'язання Позичальника сплачувати відсотки за користування кредитом, комісію за обслуговування кредиту (п.п. 2.3.1., 2.3.2. Кредитного договору) можуть бути застосовані лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Таким чином, право Кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом, як і обов'язок Позичальника оплачувати комісію за управління кредитом припиняються після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Оцінюючи вимоги про стягнення з відповідача 3609,99 грн заборгованості по відсотках за користування кредитом та 353,90 грн по комісії, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Як вбачається з розрахунку заборгованості станом на 22.01.2025, відсотки за користування кредитом та комісія відповідачу нараховані станом на 22.01.2025 та нарахування таких відсотків і комісії Банком здійснювалося з дати укладення Кредитного договору (22.09.2020) по червень 2023 року включно.
В той же час, як встановлено судом вище, в розділі 2 Кредитного договору строк кредиту сторонами визначено - 12 місяців з дати укладення Договору, тобто до 22 вересня 2021 року включно (п. 2.8. Кредитного договору).
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 05.04.2023 у справі №910/4518/16 зазначила, що проценти відповідно до статті 1048 ЦК України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за «користування кредитом» (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу).
Надання кредиту наділяє позичальника благом, яке полягає в тому, що позичальник, одержавши від кредитора грошові кошти, не повинен повертати їх негайно, а отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу (строку кредитування, у межах якого сторони можуть встановити періоди повернення частини суми кредиту), а кредитор, відповідно, за загальним правилом не вправі вимагати повернення боргу протягом відповідного строку (право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту передбачає частина друга статті 1050 ЦК України). Саме за це благо - можливість правомірно не повертати кредитору борг протягом певного часу - позичальник сплачує кредитору плату, якою є проценти за договором кредиту відповідно до статті 1048 ЦК України.
Уклавши кредитний договір, сторони мають легітимні очікування щодо належного його виконання. Зокрема, позичальник розраховує, що протягом певного часу він може правомірно «користуватися кредитом», натомість кредитор розраховує, що він отримає плату (проценти за «користування кредитом») за надану позичальнику можливість не повертати всю суму кредиту одразу.
Разом з цим зі спливом строку кредитування чи пред'явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред'явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до статті 1048 ЦК України.
Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за «користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов'язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними.
Велика Палата Верховного Суду зауважила, що зазначене благо виникає у позичальника саме внаслідок укладення кредитного договору. Невиконання зобов'язання з повернення кредиту не може бути підставою для отримання позичальником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу, а отже - і для виникнення зобов'язання зі сплати процентів відповідно до статті 1048 ЦК України.
За таких обставин надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048 ЦК України поза межами строку кредитування чи після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін - на позичальника буде покладений обов'язок, який при цьому не кореспондує жодному праву кредитодавця.
Отже, припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.
Вказаних вище висновків Велика Палата Верховного Суду також дійшла у постановах від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 (пункти 53, 54) та від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 (пункт 6.19).
Також, як зазначено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 у справі №910/4518/16, регулятивні відносини між сторонами кредитного договору обмежені, зокрема, часовими межами, в яких позичальник отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг (строком кредитування та визначеними у його межах періодичними платежами). Однак якщо позичальник порушує зобов'язання з повернення кредиту, в цій частині між ним та кредитодавцем регулятивні відносини трансформуються в охоронні.
Інакше кажучи, оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 (пункт 6.28)).
На період після прострочення виконання зобов'язання з повернення кредиту кредит боржнику не надається, боржник не може правомірно не повертати кредит, а тому кредитор вправі вимагати повернення боргу разом з процентами, нарахованими на час спливу строку кредитування. Тобто боржник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення кредитування, а тому й не повинен сплачувати за нього проценти відповідно до статті 1048 ЦК України; натомість настає відповідальність боржника - обов'язок щодо сплати процентів відповідно до статті 625 ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором.
При цьому компенсаторний характер процентів, передбачених статтею 625 ЦК України, не свідчить про те, що вони є платою боржника за «користування кредитом» (тобто можливістю правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу). Такі проценти слід розглядати саме як міру відповідальності. На відміну від процентів за «користування кредитом», до процентів річних, передбачених зазначеною статтею, застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.
Отже, в охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання. Вказаний висновок сформульований в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 (пункт 54) та від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 (пункт 6.19).
З урахуванням викладеного, беручи до уваги, що умовами укладеного між сторонами Кредитного договору не визначено обов'язок Позичальника сплачувати проценти за користування кредитом після закінчення строку кредитування в розмірі, передбаченому п. 2.3.1. Кредитного договору (23% річних), а у п. 18.1.20.2 Правил обслуговування корпоративних клієнтів в АТ «Таскомбанк» визначено обов'язок Клієнта сплачувати проценти саме за користування кредитом, не може вважатися правомірним нарахування відповідачу відсотків за користування кредитом після закінчення строку кредитування (23.09.2021), як і необґрунтовано здійснено позивачем нарахування комісії після 23.09.2021, позаяк така комісія відповідно до п. 18.1.20.5. Правил сплачується Позичальником саме за управління кредитним лімітом, тоді як після закінчення строку дії Кредитного договору кредитне обслуговування Банком здійснюватися не може.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачем безпідставно нарахувано відповідачу проценти та комісію за період з 23.09.2021 по 30.06.2023, у зв'язку з чим здійснивши власний розрахунок заборгованість по процентах за користування кредитом та винагороді за період дії Договору (з урахуванням поданого позивачем розрахунку), суд дійшов висновку, що в означений період позивачем зайво нараховано 3980,53 грн процентів за користування кредитом та 113,88 грн комісії, що в свою чергу дає підстави для висновку про необгрунтованість позовних вимог в цій частині та необхідність відмови у задоволенні позовних вимог, позаяк проценти за користування кредитом та комісія в цій частині позивачем нараховані поза межами строку кредитування.
Водночас, аналізуючи поданий позивачем розрахунок позовних вимог в частині заявлених до стягнення 353,90 грн комісії, суд приймає до уваги, що до складу вимог в цій частині позивачем включено 50,00 грн власне комісії та 303,90 грн пені на суму простроченої заборгованості за період з 22.09.2020 року по 22.01.2025 року.
Пунктом 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).
Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
При цьому, положеннями пункту 15 розділу Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України, яким визначено, що у разі прострочення позичальником у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов'язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення.
Аналогічні приписи містяться і у пункті 8 розділу 9 Прикінцевих положень Господарського кодексу України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» (із змінами та доповненнями) на усій території України з 12.03.2020 встановлено карантин, який з врахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 р. № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами та доповненнями) неодноразово продовжувався, востаннє до 30.06.2023 року.
Окрім того, відповідно до п. 18 розділу Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України № 2102-IX від 24.02.2022 з 05 годин 30 хвилин 24 лютого 2022 в Україні введено воєнний стан строком на 30 дів, який неодноразово продовжувався Указом від 14 березня 2022 року № 133/2022, затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року № 2119-IX, Указом від 18 квітня 2022 року № 259/2022, затвердженим Законом України від 21 квітня 2022 року № 2212-IX, Указом від 17 травня 2022 року № 341/2022, затвердженим Законом України від 22 травня 2022 року № 2263-IX, Указом від 12 серпня 2022 року № 573/2022, затвердженим Законом України від 15 серпня 2022 року № 2500-IX, Указом від 7 листопада 2022 року № 757/2022, затвердженим Законом України від 16 листопада 2022 року № 2738-IX, Указом від 6 лютого 2023 року № 58/2023, затвердженим Законом України від 7 лютого 2023 року № 2915-IX, Указом від 01 травня 2023 №254/2023, затвердженим Законом України №3057-ІХ від 02.05.2023, Указом №451/2023 від 26.07.2023, затвердженим Законом України №3275-ІХ від 27.07.2023, Указом №734/2023 від 06.11.2023, затвердженим Законом України №3429-ІХ від 08.11.2023, Указом №49/2024 від 05.02.2024, затвердженим Законом України № 3564-IX від 06.02.2024, Указом №271/2024 від 06.05.2024, затвердженим Законом України № 3684-IX від 08.05.2024, Указом №469/2024 від 23.07.2024, затвердженим Законом України № 3891-IX від 23.07.2024, Указом №740/2024 від 28.10.2024, затвердженим Законом України № 4024-IX від 29.10.2024 та Указом №26/2025 від 14.01.2025, затвердженим Законом України №4220-ІХ від 15.01.2025, востаннє з 08.02.2025 строком на 90 діб.
Враховуючи наведені положення Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, беручи до уваги, що відповідно до наданих позивачем розрахунків заборгованості прострочення Позичальником за укладеним між сторонами кредитним договором сталося у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України та воєнного стану на всій території України, а відтак, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звільняється від обов'язків сплати на користь Банку пені за таке прострочення, а сама пеня, яка нарахована після 24.02.2022 підлягає списанню, у зв'язку з чим, в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача 353,90 грн комісії, до якої включено 303,90 грн пені на суму простроченої заборгованості за період з 22.09.2020 року по 22.01.2025 року належить відмовити.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Положеннями статей 13-14 ГПК України унормовано, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
В той же час, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до статті 73 ГПК Украни доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Сторонами у справі не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження наявності інших обставин ніж ті, що досліджені судом, а відтак, зважаючи на зазначене вище, позовні вимоги як обґрунтовано заявлені, підтверджені належними та допустимими доказами підлягають до часткового задоволення судом.
Розподіл судових витрат.
Судові витрати позивача по сплаті судового збору на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони у справі пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч. 5 ст. 240 ГПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Враховуючи наведене та керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 221, 236, 238, 240, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_9 ) на користь Акціонерного товариства «Таскомбанк» (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30, код ЄДРПОУ 09806443) 10 000,00 грн (десять тисяч гривень 00 копійок) заборгованості по кредиту та 1734,76 грн (одну тисячу сімсот тридцять чотири гривні 76 копійок) в повернення сплаченого судового збору.
3. В решті позову відмовити.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
На підставі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення Господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду згідно ст. 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного Господарського суду.
Повне судове рішення складено та підписано 16 квітня 2025 року.
Суддя Лучко Р.М.