вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
про забезпечення позову
16.04.2025м. ДніпроСправа № 904/1758/25
За позовом Акціонерного товариства "Таскомбанк" (ідентифікаційний код 09806443; вул. Симона Петлюри, 30, м. Київ, 01032)
до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Техно-Експерт" (ідентифікаційний код 42591890; пров. Добровольців, буд. 17, м. Дніпро, 49049)
відповідача-2: ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 )
про стягнення 849 244,22грн
Суддя Євстигнеєва Н.М.
Без участі представників сторін
Акціонерне товариство "Таскомбанк" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом, яким просить стягнути в солідарному порядку з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Техно-Експерт" та з ОСОБА_1 заборгованість за Генеральним кредитним договором №Т 23.05.2023 К 3616 від 19 лютого 2024 року, що станом на 01.04.2025 становить:
за овердрафтом згідно з додатком 2 до кредитного договору в сумі 370 242,39грн, з яких: заборгованість по тілу кредиту (в т.ч. прострочена) - 334 415,89грн; заборгованість по процентам (в т.ч. простроченим) - 32 226,50грн; заборгованість по комісії (в т.ч. простроченій) - 3 600,00грн;
за кредитом на розвиток бізнесу згідно з додатком 3 до кредитного договору в сумі 479 001,83грн, з яких: заборгованість по тілу кредиту (в т.ч. прострочена) - 425 000,00грн; заборгованість по процентам (в т.ч. простроченим) - 1,83грн; заборгованість по комісії (в т.ч. простроченій) - 54 000,00грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем-1 умов генерального кредитного договору №Т 23.05.2023 К 3616 від 19.02.2024 в частині повного та своєчасного повернення кредитних коштів.
Вимога про стягнення з відповідача-2 обґрунтована посиланням на договір поруки №Т 25.04.2023 І 12243, відповідно до умов якого ОСОБА_1 прийняла на себе зобов'язання відповідати перед позивачем за виконання відповідачем-1 зобов'язань за кредитним договором.
Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.04.2025 справу №904/1758/25 передано на розгляд судді Євстигнеєвої Н.М.
Разом з позовною заявою позивачем подано до суду заяву про забезпечення позову, в якій останній просить суд з метою забезпечення позову постановити ухвалу, якою:
- накласти арешт на майно, що належить відповідачу-2 (як фінансовому поручителю) ОСОБА_1 , а саме: житловий будинок Літ А-1, загальною площею 79,6 кв.м., житловою площею 45,1 кв.м., літ. В - сарай, літ. З - уборна, поз. №1-3; І - споруди, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 204656212101.
Заява обґрунтована тим, що позичальник протягом тривалого часу не здійснює виконання зобов'язань за кредитним договором, щодо погашення суми боргу, процентів за його користування, діє недобросовісно, ухиляється від виконання обов'язків, покладених кредитним договором.
Позивач вважає, що існує обґрунтована ймовірність неможливості (або неспроможності) виконання рішення суду про стягнення коштів відповідачами, зокрема, через недобросовісність позичальника.
Будь яке майно (рухоме та/або нерухоме) за позичальником - Товариством з обмеженою відповідальністю "ТД Техно-Експерт" не зареєстровано. Фінансовому поручителю, співвідповідачу ОСОБА_1 належить зазначений вище житловий будинок.
Заявник, вважає, що обрані заходи забезпечення позову не будуть мати наслідком припинення господарської діяльності боржника, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного боржнику майна чи зниження його вартості.
Тому, вжиття судом заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на рухоме майно боржника, не позбавить його права власності на таке майно та не спричинить сторонам будь-яких збитків, а також буде спрямоване на захист інтересів АТ "Таскомбанк".
Дослідивши заяву про забезпечення позову та додані матеріали, суд дійшов висновку про її задоволення з наступних підстав.
Відповідно до частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Частиною першою статті 2 ГПК України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Згідно з частиною першою статті 11 ГПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
Так, відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
За умовами ст. 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб (п. 1); іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини (п. 10).
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову (ч. 3 ст. 137 ГПК України).
Заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (ч. 1 ст. 140 ГПК України).
Положеннями частини першої статті 190 Цивільного кодексу України визначено, що майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки.
Відповідно до частин першої та другої статті 139 Господарського кодексу України, майном у цьому Кодексі визнається сукупність речей та інших цінностей (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності суб'єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна цих суб'єктів. Залежно від економічної форми, якої набуває майно у процесі здійснення господарської діяльності, майнові цінності належать до основних фондів, оборотних засобів, коштів, товарів.
Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 74 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу.
Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову (аналогічна правова позиція викладена в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.05.2020 у справі №910/11739/19).
Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними з заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання про обґрунтованість заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову (такий правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17.12.2018 у справі №914/970/18, від 10.11.2020 у справі №910/1200/20).
Розгляд справи по суті - це безпосередньо вирішення спору судом з винесенням відповідного рішення, у свою чергу забезпечення позову - це вжиття заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача. Такі заходи здійснюються до вирішення справи по суті з метою створення можливості реального та ефективного виконання рішення суду.
Суд зазначає, що обрання належного й такого, що відповідає предмету спору, заходу забезпечення позову гарантує дотримання принципу співмірності виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, сприяє фактичному виконанню судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, забезпечує ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.
При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову.
При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд зобов'язаний здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів і дослідити подані в обґрунтування заяви докази та встановити наявність зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги. Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.07.2021 у справі № 914/2072/20.
Слід зазначити, що законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення з заявою про забезпечення позову, а тому суди у кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
У випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін (пункт 23 постанови об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2023 у справі №905/448/22).
За обставин звернення з позовом про стягнення грошових коштів саме відповідач має доводити недоцільність чи неспівмірність заходів забезпечення, вжиття яких просить у суду позивач (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.10.2022 у справі № 905/446/22).
Верховний Суд відхилив довід скаржника щодо обов'язку заявника (позивача) додатково доводити існування об'єктивних ризиків, що можуть утруднити або унеможливити виконання рішення у цій справі (про стягнення з відповідача заборгованості) за умови задоволення судом позову.
У той же час після вжиття заходів забезпечення позову відповідач не позбавлений права звернутися до суду з клопотанням про скасування заходів забезпечення позову повністю чи частково і доводити недоцільність чи неспівмірність заходів забезпечення.
Суд бере до уваги, що заходи забезпечення позову є тимчасовими на період вирішення спору по суті, з метою зупинення можливого вчинення під час розгляду справи дій, які матимуть відповідні юридичні наслідки, що можуть призвести до ускладнення чи унеможливлення виконання судового рішення у випадку задоволення позову.
Виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов'язане з обставинами наявності у боржника присудженої до стягнення суми заборгованості. Заборона відчуження або арешт майна, які накладаються судом для забезпечення позову про стягнення грошових коштів, мають на меті подальше звернення стягнення на таке майно у разі задоволення позову.
При цьому обраний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним.
Можливість накладення арешту на майно, не обмежуючись грошовими коштами відповідача, в порядку забезпечення позову у спорі про стягнення грошових коштів є для позивача додатковою гарантією того, що рішення суду у разі задоволення позову буде реально виконане та позивач отримає задоволення своїх вимог.
Крім того, у разі задоволення позову у справі про стягнення грошових коштів боржник матиме безумовну можливість розрахуватись із позивачем, за умови наявності у нього грошових коштів у необхідних для цього розмірах, без застосування процедури звернення стягнення на майно боржника.
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 17.06.2022 у справі №908/2382/21 дійшов висновку про необхідність відступити від висновків щодо застосування, зокрема, статті 137 Господарського процесуального кодексу України про неможливість накладення арешту на (нерухоме) майно відповідача в порядку забезпечення позову про стягнення коштів, викладених у низці постанов Верховного Суду.
Крім того, подібні висновки про те, що у справах, де предметом спору є стягнення грошових коштів, накладення арешту на нерухоме майно є належним видом забезпечення позову, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18.
Верховний Суд неодноразово наголошував на необхідності конкретизації заходів забезпечення позову в аспекті співмірності заходів забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами.
Предметом позову є стягнення з відповідача суми 849 244,22грн.
У заяві про забезпечення позову позивач просить вжити заходи до забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, що належить відповідачу-2 (як фінансовому поручителю) ОСОБА_1 , а саме: житловий будинок Літ А-1, загальною площею 79,6 кв.м., житловою площею 45,1 кв.м., літ. В - сарай, літ. З - уборна, поз. №1-3; І - споруди, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 204656212101.
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта (інформаційні довідки №422800223, №422802377 від 15.04.2025) домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , а саме: літ А-1 - житловий будинок, загальною площею 79,6 кв.м., житловою площею 45,1 кв.м., літ. В - сарай, літ. З - уборна, поз. №1-3; І - споруди (реєстраційний номер об'єкта майна 204656212101, дата внесення запису 23.09.2013), належить на праві спільної часткової власності:
ОСОБА_1 (частка 74/400) на підставі: рішення суду, серія та номер: б/н, видавник: Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська;
ОСОБА_2 (частка 74/400) на підставі: рішення суду, серія та номер: б/н, видавник: Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська;
ОСОБА_3 (частка 74/400) на підставі: рішення суду, серія та номер: б/н, видавник: Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська.
Зважаючи на те, що ОСОБА_1 в домоволодінні на праві спільної часткової власності належить лише частка 74/400, а не весь будинок, заява позивача про вжиття забезпечення позову підлягає задоволенню частково: шляхом накладення арешту на майно відповідача-2 (частка 74/400) у межах суми позову 849 244,22грн.
Частиною шостою статті 140 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.
В частині першій статті 141 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення).
В даному випадку суд не вбачає підстав задля застосовування зустрічного забезпечення з огляду на те, що відповідні заходи не призведуть до негативних наслідків для відповідача чи інших осіб, більше того, такі заходи носять тимчасовий характер, що є адекватною мірою та балансом інтересів сторін у такій ситуації.
Аналогічні позиції щодо такого питання викладені у постановах Верховного Суду у справі №916/870/18 від 15.01.2019 та № 916/73/19 від 27.06.2019.
Керуючись статтями 136, 137, 140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Заяву Акціонерного товариства "Таскомбанк" про забезпечення позову - задовольнити частково.
Накласти арешт на нерухоме майно, що належить відповідачу-2 (як фінансовому поручителю) ОСОБА_1 (частка 74/400), а саме: житловий будинок Літ А-1, загальною площею 79,6 кв.м., житловою площею 45,1 кв.м., літ. В - сарай, літ. З - уборна, поз. №1-3; І - споруди, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 204656212101, в межах суми позову у розмірі 849 244,22грн до набрання законної сили рішенням суду у справі.
В іншій частині заяви відмовити.
Стягувачем за даною ухвалою є: Акціонерне товариство "Таскомбанк" (ідентифікаційний код 09806443; вул. Симона Петлюри, 30, м. Київ, 01032)
Боржником за даною ухвалою є: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 )
Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття 16.04.2025.
Ухвала, як виконавчий документ, може бути пред'явлена до примусового виконання до - 17.04.2028.
Ухвала може бути оскаржена до Центрального апеляційного господарського суду в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Суддя Н.М. Євстигнеєва