пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10
E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
08 квітня 2025 року Справа № 903/130/25
за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю “Волиньелектрозбут»
до відповідача: Підгайцівської сільської ради
про стягнення 442 695,18 грн.
Суддя Шум М.С.
Без виклику представників сторін
Встановив: Товариство з обмеженою відповідальністю “Волиньелектрозбут» звернулося до Господарського суду Волинської області з позовом до Підгайцівської сільської ради, Волинської області про стягнення 442 695,18 грн. заборгованості.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем зобов'язань згідно договору про постачання/ закупівлю електричної енергії споживачу №23-24/352 від 15.01.2024 в частині своєчасної оплати спожитої електричної енергії.
Ухвалою суду від 07.02.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Суд зазначає, що відповідач вимог ухвали суду від 07.02.2025 про відкриття провадження у справі не виконав, своїм процесуальним правом на подання до суду відзиву на позовну заяву, інших передбачених ГПК України заяв та клопотань не подав.
Відповідно до ч. 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ Господарського процесуального кодексу України.
Як передбачено ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Оскільки відповідач відзиву на позов не подав справу на підставі ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України розглянуто за наявними матеріалами.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Приписами статті 248 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.
Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) №429 від 14.06.2018 Товариству з обмеженою відповідальністю «Волиньелектрозбут» надано ліцензію на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачу.
15.01.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Волиньелектрозбут» (Позивач) та Підгайцівською сільською радою (Відповідач, Споживач) укладено Договір №23-24/352 про постачання електричної енергії споживачу.
Відповідно до п.2.1. договору Постачальник зобов'язується постачати електричну енергію Споживачу, а Cпоживач зобов'язується оплачувати Постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії згідно з умовами цього Договору.
Розрахунковим періодом згідно умов договору є календарний місяць. Оплата поставленої електричної енергії за цим договором здійснюється споживачем протягом 5 робочих днів з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі електричної енергії за відповідний розрахунковий період (пункти 5.5., 5.7. договору).
Згідно пункту 5.10. договору оплата проводиться протягом 7-ми робочих днів з моменту виставлення рахунку та надання акта приймання - передачі, але не пізніше 20-го дня місяця, наступного за розрахунковим періодом.
Згідно п.6.2.1. договору споживач зобов'язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами цього договору .
Як вбачається із матеріалів справи, на виконання умов договору позивач забезпечив постачання електричної енергії для потреб об'єктів відповідача за грудень 2024 року в обсязі 43867 кВт/год на загальну суму 442 695,18 грн., що підтверджується актом приймання-передачі реалізованої електричної енергії та рахунками на оплату :
- акт №559-3271000/12/Ф1 від 31 грудня 2024 року приймання-передачі реалізованої електричної енергії за грудень 2024 року в обсязі 43867 кВт/год на суму 442 695,18 грн.;
- рахунком ПЕЕ №559-3271000/12/Ф1 від 01 січня 2025 року;
В подальшому, Товариство з обмеженою відповідальністю “Волиньелектрозбут» звернулось до Підгайцівської сільської ради з претензією №169 від 14.01.2025 із вимогою щодо оплати існуючої заборгованості за фактично використану електроенергію,
Звертаючись до суду із позовом, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань згідно договору про постачання електричної енергії споживачу №23-24/352 від 15.01.2024 в частині своєчасної оплати вартості фактично спожитої електричної енергії за грудень 2024 року.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходив з наступного.
Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частина першою статті 202 Цивільного кодексу України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Між сторонами виникли цивільні права та обов'язки на підставі договору №23-24/352 від 15.01.2024 про постачання електричної енергії споживачу.
Суд встановив, що зазначений договір підписаний уповноваженими сторонами і скріплений печатками юридичних осіб, в судовому порядку не оспорений, а відтак є дійсним та підлягає до виконання його сторонами.
На виконання умов договору позивач забезпечив постачання електричної енергії для потреб відповідача за грудень 2024 року в обсязі 43867 кВт/год на загальну суму 442 695,18 грн., що підтверджується актом приймання-передачі реалізованої електричної енергії та рахунком на оплату .
Вказані вище акт приймання-передачі електричної енергії підписаний відповідачем - Підгайцівською сільською радою без зауважень щодо обсягів фактично спожитої електричної енергії та нарахованих сум.
У відповідності до п.4.12. ПРРЕЕ розрахунки між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії. Плата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію вноситься не пізніше 20 числа наступного місяця, якщо договором не встановлено іншого терміну..
Отже, споживач зобов'язаний оплатити за спожиту електричну енергію щонайпізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим.
Згідно п.6.2. договору споживач зобов'язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами цього договору .
Між тим, станом на час розгляду судом даної справи, відповідач оплату у розмірі 743 919, 36 грн. за фактично використану електроенергію в порушення п.6.2. договору на користь позивача не здійснив.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 629 ЦК України укладений між сторонами договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Пунктом 5.2.1 ПРРЕЕ передбачено наступні права електропостачальника: на своєчасне та в повному обсязі отримання коштів за продану електричну енергію відповідно до укладених договорів; звернення до оператора системи щодо відключення (обмеження) електроживлення споживача; на стягнення пені та застосування інших санкцій за несвоєчасну оплату спожитої електричної енергії відповідно до вимог законодавства; на всі види забезпечення виконання зобов'язань споживачем щодо оплати договірних обсягів споживання електричної енергії у формі і видах, передбачених законодавством України.
Згідно п.5.5.5 ПРРЕЕ зобов'язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів, а також за умови неповної оплати за спожиту електричну енергію припинити власне електроспоживання відповідно до умов договору.
Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Частиною першою статті 173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Частиною першою статті 174 Господарського кодексу України встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно з частиною першою статті 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено обов'язок суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічні вимоги щодо виконання зобов'язання закріплені і в ст. 526 Цивільного кодексу України. Належне виконання зобов'язання означає виконання його належними суб'єктами, у належному місці, в належний строк (термін), щодо належного предмета і належним способом. Якщо при виконанні зобов'язання порушується хоча б одна із зазначених вимог, таке виконання вважається неналежним.
За наведених обставин та норм законодавства, суд погоджується з доводами позивача щодо наявності порушення відповідачем зобов'язання згідно договору №23-24/352 від 15.01.2024 про постачання електричної енергії споживачу в частині своєчасної оплати вартості електричної енергії у розмірі 442 695,18 грн. та на підставі належним чином оцінених доказів, врахувавши фактичні обставини справи, дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
За таких обставин, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з наведених вище підстав.
Згідно п.2 ч.1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи, прийняття судом рішення про задоволення позовних вимог, а також те, що спір до суду було доведено з вини відповідача, 5 312,34 грн. сплаченого судового збору слід покласти на відповідача.
Керуючись ст.ст. 13, 14, 73, 74, 75, 76-80, 123, 129, 145, 232, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-
1. Позов задоволити.
2. Стягнути з Підгайцівської сільської ради (вул. Шкільна,30, с.Підгайці, Луцький р-н, Волинська обл., 45602, код ЄДРПОУ 04332331) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Волиньелектрозбут» (43026, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Яремчука Назарія, будинок 11-А, код ЄДРПОУ 42159289) 442 695,18 грн. заборгованості та 5 312,34 грн. витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги це рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Суддя М. С. Шум