15.04.2025 м. Дніпро Справа № 904/1247/24
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Чередка А.Є. (доповідач)
суддів: Мороза В.Ф., Паруснікова Ю.Б.,
розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Галтера"
на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області (суддя Крижний О.М.) від 25.09.2024р. у справі № 904/1247/24
за позовом Фонд державного майна України, м. Київ
до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Галтера", м. Дніпро
відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Кастодіан Гарант", м. Дніпро
Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:
1) Публічне акціонерне товариство "Авіаційна компанія "Дніпроавіа", м. Дніпро
2) Національне антикорупційне бюро України, м. Київ
3) Дніпровська міська рада, м. Дніпро
Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-1:
1) Міністерство оборони України, м. Київ
2) Товариство з обмеженою відповідальністю "Міжнародний аеропорт "Дніпропетровськ", м. Дніпро
про розірвання договору купівлі-продажу та зобов'язання вчинити дії
та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Галтера", м. Дніпро
до Фонду державного майна України, м. Київ
про визнання припиненими зобов'язань за п. 11.1.2 договору та зміни зобов'язань за п. 11.2.2 договору, -
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 25.09.2024р. у справі № 904/1247/24 справу № 904/1247/24 передано на розгляд до Господарського суду м. Києва.
До Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Галтера", в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 25.09.2024 року у справі № 904/1247/24, направити справу для продовження розгляду до Господарського суду Дніпропетровської області.
Центральним апеляційним господарським судом витребувано у Господарського суду Дніпропетровської області матеріали справи № 904/1247/24, відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи № 904/1247/24 до Центрального апеляційного господарського суду.
На виконання вимог ухвали апеляційного суду останнім отримано від господарського суду Дніпропетровської області матеріали справи № 904/1247/24.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 02.04.2025р. апеляційну скаргу залишено без руху, скаржнику наданий строк - 10 днів з дня отримання копії ухвали - для усунення недоліків апеляційної скарги, а саме подання до апеляційного господарського суду заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням поважних причин пропуску цього строку.
10.04.2025р. апеляційним господарським судом отримано від скаржника заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали господарського суду, згідно з якою апелянт, посилаючись на запровадження та продовження дії воєнного стану на території України, просить суд:
- визнати поважними причини пропуску строку на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 25.09.2024 року у справі № 904/1247/24;
- поновити строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 25.09.2024 року у справі № 904/1247/24;
- відкрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЛТЕРА» на ухвалу Господарського судуДніпропетровської області від 25.09.2024 року у справі №904/1247/24.
Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.
Отже, наявність або відсутність підстав для задоволення заяви про відновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги визначається за правилами частини другої статті 256 ГПК. Клопотання про відновлення строку подання апеляційної скарги з огляду на приписи статті 256 ГПК повинно містити обґрунтування поважності причин пропуску такого строку (за необхідності - з посиланням на відповідні докази, які подаються апеляційному господарському суду на загальних підставах).
Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій. До клопотання чи заяви мають бути подані докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було можливості.
При цьому Господарський процесуальний кодекс України не пов'язує право суду відновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку.
Таким чином, у кожному випадку суд з врахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, що наведені в обгрунтування клопотання про його відновлення та робить мотивований висновок щодо поважності чи не поважності причин пропуску строку.
Слід зазначити, що суд може поновити строк на апеляційне оскарження лише у виняткових випадках, тобто причини поновлення таких строків повинні бути не просто поважними, але й мати такий характер, не враховувати який вважалось би несправедливим та таким, що суперечить загальним засадам законодавства.
Апеляційна скарга на вказану ухвалу, повний текст якої складено та підписано 25.09.2024р., подана через систему "Електронний суд" 19.02.2025р., тоді як останнім днем процесуального строку на апеляційне оскарження ухвали у даній справі є 07.10.2024 року, тобто з пропуском процесуального строку для її подання, встановленого ч. 1 ст. 256 ГПК України.
Апеляційний суд, розглянувши обґрунтування причин пропуску процесуального строку на апеляційне оскарження судового рішення у даній справі, дійшов висновку, що підстави, наведені скаржником у клопотанні, не можуть вважатися поважними з огляду на таке.
Згідно статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) та практику Європейського Суду з прав людини (далі - Суд) як джерело права.
За змістом статті 6 Конвенції з прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен при вирішенні питання щодо прав та обов'язків має право на справедливий і відкритий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, визначеним законом.
Апеляційний господарський суд зауважує, що введення воєнного стану дійсно є підставою для поновлення особі строку апеляційне оскарження у випадку, якщо особа зазначає конкретні обставини, які у зв'язку з введенням воєнного стану завадили їй вчасно подати апеляційну скаргу (наприклад, відсутність доступу до кваліфікованої правничої допомоги, виїзд з місця проживання в зв'язку з проведенням в місці проживання бойових дій, відсутність інформації про результати розгляду справи та неможливість вчасно отримати таку інформацію, тощо).
Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 ГПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права, складовою якого є юридична визначеність.
Принцип правової визначеності є одним із суттєвих елементів принципу верховенства права. В його основі лежить відоме з римського права положення res judicata (лат. "вирішена справа"), відповідно до якого остаточне рішення правомочного суду, яке вступило в силу, є обов'язковим для сторін і не може переглядатися. Іншими словами, цей принцип гарантує остаточність рішень ("що вирішено - вирішено і не має переглядатися до безмежності").
У пункті 41 рішення від 03.04.2008р. у справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини вказав, що "правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо як у цій справі, коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків".
Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу правової визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (див. de Rada Cavanilles v. Spain, рішення від 28.10.1998р., Reports 1998 -VIII, с. 3255, §45, Peretyaka and Sheremetyev v. Ukraine, №17160/06 та №35548/06, §34, ЄСПЛ, від 21.12.2010р.).
Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (Diya 97 v. Ukraine, №19164/04, §47, ЄСПЛ, від 21.10.2010р.).
У справі "Устименко проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що сама концепція "поважних причин" не є чіткою, тому для національних судів ще важливішим було вказати причини свого рішення про поновлення пропущеного строку і відновлення провадження у справі заявника.
Якщо строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності.
Виходячи із зазначених критеріїв, Європейський суд з прав людини визнає легітимними обмеженнями встановлені державами - членів Ради Європи вимоги щодо строків оскарження судових рішень (рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Нешев проти Болгарії" від 28.10.2004р.).
Фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є, по суті, пільгою, яка може застосовуватися як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється суть чіткого встановлення законодавцем кожного з процесуальних строків (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.10.2018р. у справі №5/452/06).
Європейський суд з прав людини зазначив, що праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (рішення Європейського суду з прав людини від 7 липня 1989 року у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії, № 11681/85, § 35).
Отже, у контексті забезпечення реалізації права на оскарження судового рішення та вирішення питання поновлення строків на таке оскарження у рішеннях ЄСПЛ сформувалась стала практика, відповідно до якої поновлення строків на оскарження може бути виправданим, якщо пропуск строку є поважний, об'єктивно незалежний від волі та поведінки скаржника.
Таким чином, вирішуючи питання про поновлення пропущеного строку, апеляційний суд враховує, що оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі, а будь-які причини не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для його поновлення. Поновленню підлягає лише строк, який пропущений з об'єктивних і, які не залежали від волі та поведінки особи, причин.
За приписами ч. 3 ст. 256 ГПК України строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
Зі змісту наведеної правової норми убачається, що законодавець не передбачив обов'язок суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було пропущено та чи підлягає він поновленню.
Таким чином, для поновлення процесуального строку суд має встановити наявність об'єктивно непереборних обставин, які перешкоджали вчасному зверненню зі скаргою на судове рішення, у зв'язку з чим заявник має довести суду їх наявність та непереборність, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків.
Слід відзначити, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників господарського судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Господарським процесуальним кодексом України певних процесуальних дій.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що неналежна організація процесу із оскарження судового рішення з боку скаржника є суто суб'єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв'язку з такою причиною є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов'язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними.
Невиконання скаржником вимог процесуального закону щодо належного оформлення апеляційної скарги, та як наслідок, повернення заявнику апеляційної скарги не належать до об'єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов'язкового судового рішення після закінчення строку його апеляційного оскарження, а відтак не свідчить про наявність поважних підстав для поновлення цього строку.
Колегія суддів також звертається до висновків, наведених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2024 у справі №756/11081/20:
« 48. Процесуальні строки мають свою специфіку: по-перше, вони завжди мають імперативний характер; по-друге, процесуально-правові строки встановлюються для здійснення тих або інших процесуальних дій; по-третє, вони мають забезпечувати оперативність та ефективність здійснення правосуддя і сприяти дисциплінуючому впливові на учасників процесу.
49. Отже, запровадження строку, у межах якого особа може звернутися до суду з позовом, заявою, апеляційною чи касаційною скаргою, обумовлено передусім необхідністю дотримання принципу правової визначеності та забезпечення здійснення судових процедур у межах розумних строків.
50. У низці рішень ЄСПЛ принцип правової визначеності трактується у контексті дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий, лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (справи «Рябих проти Росії», пункти 51, 52, «Брумареску проти Румунії», пункт 61).
51. Отже, встановлення строків звернення до суду із заявою чи скаргою у системному зв'язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для учасників справи того, що зі спливом встановленого проміжку часу прийняте судом рішення або здійснена дія не підлягатимуть скасуванню.
52. Обґрунтовуючи важливість дотримання принципу правової визначеності, ЄСПЛ сформував практику, відповідно до якої національними судами пріоритетність має надаватися дотриманню встановлених процесуальним законом строків звернення до суду, також строків апеляційного та касаційного оскарження судових рішень, а поновлення пропущеного строку допускається лише у випадках, коли мають місце не формальні та суб'єктивні, а об'єктивні та непереборні причини їх пропуску.
53. Зокрема, ЄСПЛ у справах «Світлана Науменко проти України», «Трегубенко проти України», «Праведна проти Росії», «Желтяков проти України» зазначає, що у випадках перегляду судових рішень як у порядку нагляду, так і у зв'язку з нововиявленими обставинами національним судам необхідно забезпечувати дотримання учасниками справи встановлених строків та не допускати того, щоб за допомогою таких процесуальних механізмів, як продовження строку на оскарження, було порушено принцип правової визначеності.
54. Загалом згідно з практикою ЄСПЛ при застосуванні процедурних правил варто уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом, та порушення принципу правової визначеності (справи «Волчлі проти Франції», «ТОВ «Фріда» проти України»).».
На виконання вимог ухвали Центрального апеляційного господарського суду від 02.04.2025р. апелянтом подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали господарського суду, згідно з якою просить суд:
- визнати поважними причини пропуску строку на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 25.09.2024 року у справі № 904/1247/24;
- поновити строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 25.09.2024 року у справі № 904/1247/24;
- відкрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЛТЕРА» на ухвалу Господарського судуДніпропетровської області від 25.09.2024 року у справі №904/1247/24.
За змістом поданого клопотання апелянт посилається на запровадження воєнного стану на території України, термін дії якого і досі продовжується, та зазначає, що Товариство з обмеженою відповідальністю "ГАЛТЕРА" зареєстровано за адресою: Україна, 49005, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, Лоцманський узвіз, будинок 12-А, яке майже кожен день піддається обстрілу з боку агресора, заподіюється значна шкода життю та здоров'ю населення України, а також наносяться збитки майну держави, фізичних осіб та суб'єктів господарювання.
Наведене Товариство з обмеженою відповідальністю "Галтера" вважає поважними причини пропуску строку на апеляційне оскарження та просить його поновити.
Законом України №3200-IX від 29.06.2023 внесені зміни до Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами. Вказані зміни набрали чинності з 18.10.2023.
Відповідно до частини одинадцятої статті 242 ГПК України якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення (частина шоста статті 242 ГПК України).
З матеріалів даної справи вбачається, що ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 25.09.2024 року у справі № 904/1247/24 надіслано та доставлено до зареєстрованого Електронного кабінету Товариства з обмеженою відповідальністю "Галтера" у підсистемі «Електронний суд» в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі 26.09.2024р. о 10:19, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
Окрім того, відповідно до частин 1, 3 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.
Судом апеляційної інстанції досліджено, що електронна копія ухвали Господарського судуДніпропетровської області від 25.09.2024 року у справі №904/1247/24 відправлена до Єдиного державного реєстру судових рішень для оприлюднення 27.09.2024р. (http://reyestr.court.gov.ua/Review/121893505), забезпечено надання загального доступу, а тому скаржник не був позбавлений можливості ознайомитись із оскаржуваним судовим рішенням в електронній формі вчасно.
Приймаючи до уваги наведене, суд апеляційної інстанції вважає, що скаржником не наведено належного обґрунтування поважності причин пропуску встановленого законом десятиденного строку на подання апеляційної скарги, враховуючи участь представника в судовому засіданні, в якому було оголошено вступну та резолютивну читини оскаржуваної ухвали, вчасне надіслання та доставку рішення до зареєстрованого Електронного кабінету Товариства з обмеженою відповідальністю "Галтера" у підсистемі «Електронний суд» в ЄСІТС, а саме 26.09.2024р., проте апелянт звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою лише 19.02.2025р., тоді як останнім днем процесуального строку на апеляційне оскарження ухвали у даному випадку є 07.10.2024 року, тобто поза межами встановленого ст. 256 Господарського процесуального кодексу України строку з дня вручення йому повного рішення суду.
Обставин щодо неможливості подати апеляційну скаргу у строки передбачені статтею 256 ГПК України, які б свідчили про наявність об'єктивно непереборних причин, апелянтом не наведено, доказів на їх підтвердження не надано, що унеможливлює вирішення питання про поновлення строку на апеляційне оскарження.
При цьому, апеляційний суд зазначає, що на території міста Дніпра бойові дії не ведуться, тому вчинення відповідної дії не створює загрози життю, здоров'ю та безпеці людині, а суд не припиняє здійснення правосуддя навіть в умовах воєнного стану та ці умови є однаковими для усіх суб'єктів судових спорів.
Отже, скаржник, який є учасником справи, приймаючи до уваги його достеменну обізнаність про прийняття оскаржуваної ухвали у справі, та, з урахуванням покладених на нього процесуальних прав та обов'язків передбачених ст. 42 ГПК України, якими він як сторона по справі повинен користуватися добросовісно на рівні з іншими сторонами, мав вчасно скористатися своїм правом на її оскарження в апеляційному порядку.
Відтак, з огляду на доводи апелянта, апеляційний суд вважає наведені апелянтом підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення у даній справі необгрунтованими, які пов'язані з обставинами суб'єктивного характеру, а не об'єктивними обставинами, у зв'язку з чим визнаються судом неповажними, адже процесуальна бездіяльність апелянта не може ставити під сумнів здійснення судочинства судом апеляційної інстанції відповідно до вимог процесуального закону.
Таким чином, апелянтом не наведено поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження ухвали Господарського судуДніпропетровської області від 25.09.2024 року у справі №904/1247/24, тобто не усунено недоліків апеляційної скарги.
Згідно ч. 4 ст. 260 ГПК України, якщо заяву не буде подано особою протягом десяти днів з дня вручення ухвали або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 261 цього Кодексу.
Відповідно до п.п. 4 ч. 1 ст. 261 ГПК України, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Право на доступ до суду не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби (пункти 22 - 23 рішення у справі "Мельник проти України" від 28.03.2006 року, пункти 37-38 рішення у справі "Мушта проти України" від 18.11.2010 року).
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про необхідність відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Галтера" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 25.09.2024р. у справі № 904/1247/24.
Керуючись ст.ст. 234, 235, 258, ч. 4 ст. 260, п. 4 ч. 1 ст. 261 ГПК України, апеляційний господарський суд, -
Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Галтера" у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 25.09.2024р. у справі № 904/1247/24.
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Галтера" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 25.09.2024р. у справі № 904/1247/24 - повернути заявникові.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів.
Головуючий суддя А.Є. Чередко
Суддя В.Ф. Мороз
Суддя Ю.Б. Парусніков