01.04.2025 року м. Дніпро Справа № 908/2053/24
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Чередка А.Є. (доповідач)
суддів: Мороза В.Ф., Верхогляд Т.А.,
при секретарі судового засідання: Ліпинському М.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Запорізької міської ради
на ухвалу Господарського суду Запорізької області (суддя Мірошниченко М.В.) від 24.09.2024р. у справі № 908/2053/24
за позовом Запорізької міської ради (69105, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 206, ідентифікаційний код 04053915)
до відповідача-1: Фізичної особи-підприємця Цвєлих Тетяни Миколаївни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
до відповідача-2: Фізичної особи-підприємця Цвєлих Леоніда Євгеновича ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 )
про стягнення 1469588,08 грн., -
Запорізька міська рада звернулась до Господарського суду Запорізької області з позовом до відповідачів про стягнення заборгованості за договором оренди землі №201605000100696 від 29.12.2016 за період з 01.01.2021 по 30.06.2024 з Фізичної особи-підприємця Цвєлих Тетяни Миколаївни - в сумі 808 154,49 грн. та з Фізичної особи-підприємця Цвєлих Леоніда Євгеновича - в сумі 661 433,59 грн.
14.08.2024 від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог, відповідно до якої позивач збільшив період стягнення заборгованості та суму позовних вимог, просить стягнути з відповідача-1 заборгованість за період з 01.01.2019 по 30.06.2024 в сумі 1 209 247,85 грн., а з відповідача-2 - заборгованість за період з 01.01.2019 по 30.06.2024 в сумі 989 708,23 грн.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 24.09.2024р. у справі № 908/2053/24 закрито провадження у справі № 908/2053/24 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України
Суді дійшов висновку, що спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства, оскільки спірний правочин укладено з фізичними особами без статусу суб'єктів підприємницької діяльності.
До Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулася Запорізька міська рада, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Запорізької області від 24.09.2024р. у справі № 908/2053/24 та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Апеляційна скарга мотивована тим, що орендні правовідносини сторін у справі пов'язані із господарською діяльністю орендарів, у зв'язку з чим вирішення спору належить до юрисдикції господарських судів.
Спірний договір укладався для обслуговування належних відповідачам будівель комерційного призначення - кафе-бару, топочної та шашличної.
Також на момент укладення спірного правочину відповідачі мали статус фізичних осіб-підприємців, водночас положення Земельного кодексу України і Закону України "Про оренду землі" не передбачають передачу земельних ділянок фізичним особам-підприємцям, тому орендарем за таким правочином є саме фізична особа, без визнання його статусу суб'єкта підприємницької діяльності.
Відповідачі проти задоволення скарги заперечують, зазначили, що договір оренди земельної ділянки вони укладали як фізичні особи. Наявність у відповідачів нерухомого майна, яке розташоване на орендованій земельній ділянці, та статусу фізичних осіб-підприємців, не свідчить про використання земельної ділянки відповідачами в господарській діяльності та про господарський характер правовідносин за договором оренди землі. Платниками податку на нерухоме майно - спірну земельну ділянку є також фізичні особи. Підтвердженням того, що спірний правочин укладено саме з фізичними особами, є рішення адміністративних судів у справах № 280/2791/19 і № 280/5791/19. Тому місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що даний спір належить до цивільної юрисдикції, у зв'язку з чим правомірно закрив провадження в господарській справі.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 02.12.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою; розгляд скарги призначено в судове засідання на 01.04.2025р. о 11:10 год.
Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, судова колегія дійшла до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Як встановлено судом, спірні правовідносини між сторонами виникли щодо стягнення з відповідачів заборгованості за договором оренди землі №201605000100696 від 29.12.2016, який укладений між Запорізькою міською радою, як орендодавцем, та громадянами Цвєлих Тетяною Миколаївною та ОСОБА_1 , як орендарями.
У п. 1 цього договору зазначено, що земельна ділянка надана у строкове платне користування орендарям для розташування кафе, яке знаходиться по АДРЕСА_3 .
У п. 4 даного договору також зазначено, що на земельній ділянці розміщені об'єкти нерухомого майна: кафе-бар, топочна та шашлична орендарів.
В матеріалах справи наявний підписаний сторонами договору розрахунок розміру орендної плати за земельну ділянку, у якому зазначено, що згідно з категоріями земель за функціональним призначенням, предмет договору оренди належить до земель комерційного використання.
За положеннями ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Як визначено ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Під захистом розуміються дії уповноваженої особи, діяльність юрисдикційних органів та осіб, які у передбаченому законом порядку зобов'язані вжити заходів до поновлення порушеного, оспорюваного чи невизнаного цивільного права.
Відповідно до частини 1 статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
За правилами цивільного судочинства повинні розглядатися спори стосовно правочинів, якщо хоча би однією стороною цього зобов'язання є фізична особа, яка, вступаючи у це зобов'язання, не діяла як фізична особа-підприємець.
Відповідно до частини другої ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.
З аналізу викладених вище норм слідує, що спір є господарським та підвідомчий господарському суду, зокрема, за наявності таких умов: участь у спорі суб'єкта господарювання; наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, та спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом, а також відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 квітня 2021 року у справі № 591/5242/18 (провадження № 14-168цс20) вказано, що "критеріями розмежування судової юрисдикції, зокрема господарської та цивільної юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад учасників правовідносин, зміст їх прав та обов'язків, предмет спору та характер спірних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ та/або спорів. До такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постановах від 03 листопада 2020 року у справі № 922/88/20 (провадження № 12-59гс20), від 26 травня 2020 року у справі № 908/299/18(провадження № 12-136гс19); від 19 травня 2020 року у справі № 910/23028/17 (провадження № 12-286гс18); від 28 січня 2020 року у справі № 50/311-б(провадження № 12-143гс19)".
Предметом позову у даній справі є матеріально-правова вимога про стягнення заборгованості за договором оренди землі.
Місцевий господарський суд закрив провадження у господарській справі через належність спору до цивільної юрисдикції. Висновок місцевого господарського суду про належність даного спору до цивільної юрисдикції ґрунтується на тому, що орендарями за спірним правочином є фізичні особи без статусу суб'єктів підприємницької діяльності, тому за суб'єктним складом сторін спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.
Надаючи оцінку висновкам місцевого господарського суду щодо визначення юрисдикції спору у земельних правовідносинах, апеляційний господарський суд зважає на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, наведену в постанові від 05.10.2022 у справі № 922/1830/19, відповідно до якої у спорах щодо земельних відносин при розмежуванні юрисдикції між цивільними і господарськими спорами на першому місці - зміст правовідносин і вже другорядне значення надається суб'єктному складу (фізична чи юридична особа).
Так, апеляційний господарський суд встановив, що відповідно до укладеного сторонами договору в оренду передавалася земельна ділянка комерційного призначення для розташування кафе, що підтверджується умовами договору.
Земельна ділянка за спірним правочином передавалася фізичним особам для обслуговування належних відповідачам будівель комерційного призначення, а отже для використання у підприємницькій діяльності, тому правовідносини між сторонами цього правочину за своїм змістом притаманні господарській діяльності.
Сам по собі факт того, що орендарями за оспорюваним правочином є фізичні особи, не може бути єдиним та визначальним критерієм для віднесення цієї справи до юрисдикції загальних судів.
Крім того, відповідно до наявних в матеріалах справи витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Цвелих Леонід Євгенійович і Цвелих Тетяна Миколаївна мають статус фізичних осіб-підприємців, з 2008 року та з 2000 року відповідно.
Положення ж Земельного кодексу України і Закону України "Про оренду землі" не передбачають передачу земельних ділянок фізичним особам-підприємцям.
Визнаючи спір цивільним, місцевий господарський суд керувався суб'єктним складом сторін, водночас першочергове значення у розмежуванні юрисдикції спорів із земельних правовідносин має їх зміст.
Посилання суду першої інстанції на висновки адміністративних судів у справах №280/5791/19, №908/2053/24, апеляційний господарський суд вважає помилковими, оскільки вони нерелевантні до правовідносин у даній справі, тому що у згаданих адміністративних справах вирішувалися спори, пов'язані з оподаткуванням, водночас на розгляд місцевого господарського суду поставлено питання юрисдикції спору, що виник із земельних правовідносин.
За змістом пункту 1 частини 1 статті 231 цього Кодексу господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.
Однак, оскільки колегія суддів встановила, що спір у справі має розглядатися як господарський, місцевий господарський суд безпідставно закрив провадження у справі.
Відповідно до п.6 ч.1 ст.275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Статтею 280 Господарського процесуального кодексу України визначено, що підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Положеннями ч. 3 ст. 271 ГПК України передбачено, що у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі або заяви про відкриття справи про банкрутство, про повернення позовної заяви або заяви про відкриття справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.
За таких обставин, встановивши обґрунтованість доводів апеляційної скарги, апеляційний суд доходить висновку про необхідність скасування оскаржуваної ухвали та направлення справи до Господарського суду Запорізької області для продовження розгляду.
Оскільки судом апеляційної інстанції скасована ухвала місцевого господарського суду з передачею справи на розгляд суду першої інстанції, то розподіл сум судового збору, пов'язаного з розглядом апеляційної скарги, здійснюється судом першої інстанції за результатами розгляду справи по суті спору, згідно із загальними правилами Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 129, 269, 275, 276, 281-283 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Запорізької міської ради на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 24.09.2024р. у справі № 908/2053/24 - задовольнити.
Ухвалу Господарського суду Запорізької області від 24.09.2024р. у справі № 908/2053/24 - скасувати.
Справу № 908/2053/24 передати для продовження розгляду до Господарського суду Запорізької області.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, порядок і строки оскарження визначені ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повна постанова складена та підписана 15.04.2025р.
Головуючий суддя А.Є. Чередко
Суддя В.Ф. Мороз
Суддя Т.А. Верхогляд