03 квітня 2025 року м. Харків Справа №922/2523/22
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Хачатрян В.С., суддя Россолов В.В., суддя Склярук О.І.,
за участю секретаря судового засідання Ярош В.В.,
за участю представників учасників справи:
кредитора (Приватного акціонерного товариства «Харківенергозбут») - Такідзе М.Т. (самопредставництво), довіреність №01-23/285 від 26.12.2024 року, виписка з ЄДРЮО, ФОП та ГФ;
боржника - не з'явився;
арбітражний керуючий - не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Харківський підшипниковий завод» (вх.№344Х/1) на ухвалу Господарського суду Харківської області від 19.09.2024 року винесену за результатом розгляду кредиторських вимог Приватного акціонерного товариства «Харківенергозбут» та ухвалу Господарського суду Харківської області від 28.01.2025 року винесену за результатом попереднього засідання у справі №922/2523/22,
за заявою Приватного акціонерного товариства «Харківенергозбут», м.Харків,
до Приватного акціонерного товариства «Харківський підшипниковий завод», м.Харків,
про визнання банкрутом,-
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 23.03.2023 року відкрито провадження у справі №922/2523/22 про банкрутство Приватного акціонерного товариства «Харківський підшипниковий завод». Введено процедуру розпорядження майном боржника. Призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Кошовського Сергія Васильовича (свідоцтво №923 від 14.05.2013 року).
24.03.2023 року здійснено оприлюднення оголошення (№70275) про відкриття провадження у справі про банкрутство №922/2523/22 Приватного акціонерного товариства «Харківський підшипниковий завод».
На адресу господарського суду після офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про визнання банкрутом надійшла заява ПрАТ «Харківенергозбут» (вх.№10259 від 26.04.2023 року) з додатковими грошовими вимогами до боржника на суму 43297287,66 грн та 5368 грн судового збору.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 19.09.2024 року у справі №922/2523/22 (повний текст складено та підписано 24.09.2025 року, суддя Міньковський С.В.) визнано вимоги кредитора ПрАТ «Харківенергозбут» на суму 38179688,46 грн, з яких 29835629,58 грн борг за електричну енергію (29704280,46 грн за рішенням Господарського суду Харківської області у справі №922/2026/22 та 131349,12 грн нарахованих за договором №341 (населення) від 01.01.2019 року), 1394439,77 грн - 3% річних та 6949619,11 грн - інфляційних, а також 5368,00 судового збору.
Вимоги ПрАТ «Харківенергозбут» у розмірі 5117599,20 грн пені відхилено.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 28.01.2025 року винесену за результатом попереднього засідання у справі №922/2523/22 (повний текст складено та підписано 07.02.2025 року, суддя Міньковський С.В.) визнано вимоги кредиторів, що вносяться розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів ПрАТ «Харківський підшипниковий завод»:
- ПрАТ «Харківенергозбут» в сумі 64244049,79 грн (4 черга) та 90478,00 грн судових витрат (1 черга);
- АК «Харківобленерго» в сумі 7459721,79 грн (з якої: 6553464,76 грн - 4 черга, 906257,03 грн - 6 черга) та 5368,00 грн судового збору (1 черга);
- Профспілкового комітету Первинної профспілкової організації ВАТ “ХАРП» в сумі 2087123,15 грн (4 черга) та 5368,00 грн судового збору (1 черга);
- ПАТ «ОТП Банк» в сумі 140056630,69 грн (з якої: 83006341,79 грн - 4 черга (незабезпечені), 57050288,90 грн - позачергові, як такі, що забезпечені майновими активами боржника) та 5368,00 грн судового збору - 1 черга;
- КП «Харківводоканал» в сумі 2859678,37 грн (4 черга) та 5368,00 грн судового збору (1 черга);
- ГУ ПФУ в Харківській області в сумі 5853279,41 грн (4 черга) та 5368,00 грн судового збору (1 черга);
- КП «Харківські теплові мережі» в сумі 3884923,98 грн (4 черга) та 5368,00 грн судового збору (1 черга);
- ТОВ «Транссервіс» в сумі 8892577,44 грн (4 черга) та 5368,00 грн судового збору (1 черга);
- Індустріальний ВДВС у м. Харкові Східного Міжрегіонального управління Мінюсту в сумі 369,00 грн (4 черга) та 5368,00 грн судового збору (1 черга);
- ТОВ «Компанія з управління активами «Індастрі Капітал Менеджмент», що діє в інтересах пайового венчурного інвестиційного фонду недиверсифікованого виду закритого типу «УПЕК-Інвест» в сумі 5873009,47 грн (4 черга) та 5368,00 грн судового збору (1 черга);
- АТ «Сенс Банк» в сумі 1349966147,96 грн (з якої: 1001768 369,71 грн - 4 черга, 5149878,25 грн - 6 черга, 343047900,00 грн - як такі, що забезпечені майном боржника та є позачергові) та 5368,00 грн судових витрат (1 черга).
- ТОВ «Райффайзен Лізинг» в сумі 50311964,42 грн (4 черга) та 5368,00 грн судового збору (1 черга);
- ГУ ДПС у Харківській області в сумі 127396523,44 грн (з якої: 11676531,45 - 2 черга, 113648235,32 грн - 3 черга, 2071756,67 грн - 6 черга);
- ПрАТ «У.П.Е.К. в сумі 132944327,45 грн (4 черга) та 5368,00 грн судового збору (1 черга);
- ТОВ «Альфа-Лізинг Україна» в сумі 30409711,45 грн (з якої: 28906295,28 грн - 4 черга, 1503416,17 грн - 6 черга) та 5368,00 грн судового збору (1 черга);
- ТОВ «Лозівський ковальсько-механічний завод» в сумі 246561545,12 грн (4 черга) та 5368,00 грн судового збору (1 черга);
- АТ «Міжнародний резервний банк» в сумі 285450496, 77 грн (з якої вимоги 172868053,77 грн є конкурсними (4 черга), на суму 112582443,00 грн - є такими, що забезпечені майновими активами боржника та задовольняються позачергово), 5368,00 грн судового збору (1 черга);
- ТОВ «Фінексперт» в сумі 359851614,17 грн (4 черга) та 5368,00 грн судового збору (1 черга);
- АТ «Кредит Європа Банк» в сумі 55372626,47 грн, з якої: 8045510,25 грн - є конкурсними (4 черга), 47327116,22 грн - є такими, що забезпечені майном боржника та є позачергові та 5368,00 грн судового збору (1 черга);
- ТОВ «Фінансова компанія «Геліос» в сумі 8270600,90 грн (4 черга) та 5368,00 грн судового збору (1 черга);
- гр. ОСОБА_1 в сумі 54984,75 грн;
- гр. ОСОБА_2 , м. Харків в сумі 27766,41 грн;
- гр. ОСОБА_3 , смт. Малинівка в сумі 50883,04 грн;
- гр. ОСОБА_4 , м. Чугуїв в сумі 47161,94 грн.
Визнано вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 такими, що є конкурсними, але не мають права вирішального голосу на зборах і комітеті кредиторів..
Ухвалено, що окремо до реєстру вимог кредиторів ПрАТ «Харківський підшипниковий завод» підлягають внесенню відомості про майно боржника, яке є предметом забезпечення вимог: ПАТ «ОТП Банк», АТ «Сенс Банк», АТ «Міжнародний резервний банк», АТ «Кредит Європа Банк» у відповідності до договорів іпотеки та договорів застави рухомого та нерухового майна.
Зобов'язано розпорядника майна за результатами попереднього засідання внести до реєстру вимог кредиторів відомості про кожного кредитора, розмір його вимог за грошовими зобов'язаннями, наявність права вирішального голосу в представницьких органах кредиторів, черговість задоволення кожної вимоги. Належним чином складений та підписаний реєстр вимог кредиторів надати суду у десятиденний строк з дня постановлення ухвали суду.
Зобов'язано розпорядника майна провести інвентаризацію активів боржника, здійснити фінансовий аналіз, а також відповідно до ст. 48 Кодексу України з процедур банкрутства організувати та провести збори кредиторів та комітету кредиторів, визначивши час та місце проведення зборів кредиторів та комітету кредиторів. Докази надати суду. Призначено проведення зборів кредиторів та комітету кредиторів на 10.03.2025 року.
18.02.2025 року від Приватного акціонерного товариства «Харківський підшипниковий завод» безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду через підсистему Електронний суд надійшла апеляційна скарга на ухвалу Господарського суду Харківської області від 19.09.2024 року винесену за результатом розгляду кредиторських вимог Приватного акціонерного товариства «Харківенергозбут» та ухвалу Господарського суду Харківської області від 28.01.2025 року винесену за результатом попереднього засідання у справі №922/2523/22.
Так, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті ухвал норм права, на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, а також на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить:
- змінити ухвалу Господарського суду Харківської області від 19.09.2024 року щодо розгляду вимог Приватного акціонерного товариства «Харківенергозбут», а саме: визнати вимоги ПрАТ «Харківенергозбут» 29727141,90 грн, які складаються з 5368,00 грн - сума судового збору, сплаченого за подання заяви про додаткові кредиторські вимоги; 29721773,90 грн - сукупна сума 3% річних, інфляційних втрат за договором про постачання електричної енергії споживачу №17267 від 01.01.2019 року та основної заборгованості, та відсотків річних за договором про постачання електричної енергії споживачу №341 від 01.01.2019 року (на умовах комерційної пропозиції №6) (четверта черга);
- змінити ухвалу Господарського суду Харківської області від 28.01.2025 року, а саме в реєстрі вимог кредиторів ПрАТ «Харківський підшипниковий завод» вказати суму визнаних вимог ПрАТ «Харківенергозбут» в сумі 55786135,23 грн (четверта черга) та 90478,00 грн судових витрат (1 черга).
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 19.02.2025 року витребувано у Господарського суду Харківської області матеріали справи (матеріали оскарження ухвал) №922/2523/22; відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи до суду апеляційної інстанції.
21.02.2025 року матеріали справи №922/2523/22 на вимогу надійшли до Східного апеляційного господарського суду.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає наступне:
1. Щодо додатково заявлених вимог за договором про постачання електричної енергії №341 від 01.01.2019 року (на умовах комерційної пропозиції №4, зміненої в подальшому на змінено на комерційну пропозицію №ЗФ-Р), (населення), то кредитором нараховані пеня в сумі 47924,02 грн, 3% річних в сумі 2531,43 грн та інфляційні втрати 14962,04 грн, однак не за тими актами, заборгованість за якими визнана ухвалою суду про відкриття провадження у справі про банкрутство від 23.03.2023 року (за період грудень 2021 - червень 2022), а вже за іншими (за період грудень 2022 - березень 2023), основна заборгованість за якими судом не визнавалась, та при цьому ініціюючий кредитор не просить стягнути основну заборгованість за грудень 2022 - березень 2023, а заявляє вимоги лише по пені 3 % річних та інфляційним втратам. Тобто кредитором було нараховано пеню, 3% річних та інфляційні втрати на основну заборгованість, яка не підтверджується належними та достовірними доказами, не визнається боржником, та не визнавалась раніше судом в рамках інших справ. Звертає увагу, що факт направлення документа (рахунків, актів тощо) не підтверджується належними та достовірними доказами.
2. Щодо вимог за договором про постачання електричної енергії споживачу №341 від 01.01.2019 року (на умовах комерційної пропозиції №6), то кредитором не доведено факт та обсяг споживання електричної енергії в періоди, за які ним задекларовані суми за нібито спожиту електричну енергію, на які нараховані суми пені, 3% річних, інфляційних втрат. Суд першої інстанції, на думку апелянта, дійшов до помилкових висновків про те, що наявність відмітки про підписання кредитором документів в системи ЕДО на рахунках та актах, свідчить про те, що ним були виконані умови договору №341. Помилковими є твердження ініціюючого кредитора про нібито надсилання актів та рахунків за вказаним договором через систему ЕДО (електронного документообігу), оскільки відомостей саме про надсилання таких документів (засобами електронного документообігу чи будь-яким іншим способом) матеріали справи не містять. Факт підписання документа електронним цифровим підписом не тотожний факту направлення документа (рахунків, актів тощо). Факт направлення документа (рахунків, актів тощо) не підтверджується належними та достовірними доказами. Наданими кредитором договорами та додатковими угодами не підтверджується наявність основної заборгованості у задекларованому кредитором розмірі, та відповідно не підтверджується наявність підстав для нарахування процентів річних та/або інфляційних втрат. Тобто, вказаний договір реструктуризації заборгованості не є безумовним підтвердженням грошових вимог боржника саме за додатково заявленими ним грошовими вимогами.
3. Щодо вимог за договором про постачання електричної енергії споживачу №03-937К від 01.01.2019 року, то такий договір не підписаний ані з боку ініціюючого кредитора, ані з боку боржника. Тобто, в матеріалах справи відсутні докази, з яких би об'єктивно можна було б встановити які саме умови постачання та оплати були погоджені сторонами. Також помилковим є висновок суду першої інстанції про нібито відправлення ініціюючим кредитором боржнику через систему ЕДО рахунків за електричну енергію нараховану з жовтня 2022 року по грудень 2022 року, акти приймання-передачі електричної енергії за період з жовтня 2022 року по грудень 2022 року. В матеріалах справи відсутні докази такого надсилання - чи то через систему ЕДО, чи в інший спосіб.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 03.03.2025 року відкрито апеляційне провадження за скаргою Приватного акціонерного товариства «Харківський підшипниковий завод» на ухвалу Господарського суду Харківської області від 19.09.2024 року винесену за результатом розгляду кредиторських вимог Приватного акціонерного товариства «Харківенергозбут» та ухвалу Господарського суду Харківської області від 28.01.2025 року винесену за результатом попереднього засідання у справі №922/2523/22. Встановлено строк на протязі якого учасники справи мають право подати до суду відзиви на апеляційну скаргу, а також встановлено строк на протязі якого мають право подати до суду клопотання, заяви, документи та докази в обґрунтування своєї позиції по справі. Справу призначено до розгляду в судове засідання і роз'яснено шляхи реалізації права учасників справи на участь у судовому засіданні, а також шляхи реалізації права учасників справи на подання документів до суду засобами електронного зв'язку.
Вказана ухвала була направлена учасникам справи до електронного кабінету користувача і доставлені їм 05.03.2025 року.
24.03.2025 року від кредитора - Приватного акціонерного товариства «Харківенергозбут» надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№3789), в якому зазначає, що згоден з ухвалами господарського суду першої інстанції, вважає їх обґрунтованими та законними, прийнятими при об'єктивному та повному досліджені всіх матеріалів справи, без порушення матеріального чи процесуального права, у зв'язку з чим просить оскаржувані ухвали про часткове визнання кредиторських вимог і їх включення до реєстру вимог кредиторів залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
У судовому засіданні 03.04.2025 року представник кредитора - Приватного акціонерного товариства «Харківенергозбут» проти позиції апелянта заперечував з підстав викладених у відзиві та просив оскаржувані ухвали залишити без змін.
У ході апеляційного розгляду даної справи Східним апеляційним господарським судом, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 Господарського процесуального кодексу України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого ч. 1 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ч.12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Суд в ухвалі від 03.03.2025 року доводив до відома учасників справи, що нез'явлення у судове засідання апеляційної інстанції (особисто чи представників) належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, а також відсутність відповідного клопотання, не тягне за собою відкладення розгляду справи на іншу дату, а також не перешкоджає розгляду справи по суті.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги за відсутності інших представників учасників справи.
Відповідно до ч.1 ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За приписами ч.2 цієї норми, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В ході розгляду даної справи судом апеляційної інстанції було в повному обсязі досліджено докази у справі, пояснення учасників справи, викладені в заявах по суті справи в суді першої інстанції - у відповідності до приписів ч.1 ст.210 Господарського процесуального кодексу України, а також з урахуванням положень ч.2 цієї норми, якою встановлено, що докази, які не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, заслухавши пояснення представника апелянта та представника кредитора, розглянувши справу в порядку ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.
Згідно з абз. 1, 3 ч. 1 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
На адресу господарського суду після офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про визнання банкрутом надійшла заява ПрАТ «Харківенергозбут» з додатковими грошовими вимогами до боржника, відповідно до якої заявник - кредитор просив суд визнати заявлені кредиторські вимоги на загальну суму 43297287,66 грн., а саме:
1) За договором про постачання електричної енергії споживачу №17267 від 01.01.2019 року у розмірі 33625,11 грн, яка складається з:
- 16131,64 грн - пені;
- 2531,43 грн - 3% річних;
- 14962,04 грн - інфляційних втрат;
2) За договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг №341(населення) від 01.01.2019 року у розмірі 198081,56 грн, яка складається з:
- 131349,12 грн - заборгованості за електричну енергію;
- 47924,02 грн - пені;
- 3 532,03 грн - 3% річних;
- 15276,39 грн - інфляційних втрат;
3) За договором про постачання електричної енергії споживачу №341(ВЦ) від 01.01.2019 року у розмірі 43063769,98 грн., яка складається з:
- 29704280,46 грн - борг за електричну енергію, який підтверджений рішенням Господарського суду Харківської області від 07.02.2023 року по справі №922/2026/22;
- 5051834,93 грн - пені;
- 1388273,91 грн - 3% річних;
- 6919380,68 грн - інфляційних втрат;
4) За договором про постачання електричної енергії споживачу №03-937К від 01.01.2019 року у розмірі 1811,01 грн, з яких:
- 1708,61 грн - пені;
- 102,40 грн - 3% річних.
Відповідно до ч.1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч.1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Салов проти України» від 06.09.2005 року).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Надточий проти України» від 15.05.2008 року зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Для унеможливлення загрози визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника, суду слід розглядати заяви з кредиторськими вимогами із застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення.
У разі виникнення мотивованих сумнівів сторін у справі про банкрутство щодо обґрунтованості кредиторських вимог, на заявника таких кредиторських вимог покладається обов'язок підвищеного стандарту доказування задля забезпечення перевірки господарським судом підстав виникнення таких грошових вимог, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог (постанови Верховного Суду від 07.10.2020 року у справі №914/2404/19, від 28.01.2021 року у справі №910/4510/20).
Таким чином для запобігання необґрунтованих вимог до боржника та порушень цим прав його кредиторів до доведення обставин, пов'язаних із виникненням заборгованості боржника-банкрута, пред'являються підвищені вимоги.
Сутність підвищеного стандарту доказування у справах про банкрутство полягає, зокрема, в такому:
- перевірка обґрунтованості та розміру вимог кредиторів здійснюється судом незалежно від наявності розбіжностей щодо цих вимог між боржником та особами, які мають право заявляти відповідні заперечення, з одного боку, та кредитором, що заявив грошові вимоги до боржника, з іншого боку;
- при визнанні вимог кредиторів у справі про банкрутство слід виходити з того, що визнаними можуть бути лише вимоги, щодо яких подано достатні докази наявності та розміру заборгованості;
- під час розгляду заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство визнання боржником або арбітражним керуючим обставин, якими кредитор обґрунтовує свої вимоги (ч. 1 ст. 75 ГПК України), саме по собі не звільняє іншу сторону від необхідності доведення таких обставин в загальному порядку
Заявлені у справі про банкрутство грошові вимоги можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору (висновки наведені у постановах Верховного Суду від 20.06.2019 року у справі №915/535/17, від 25.06.2019 року у справі №922/116/18, від 15.10.2019 року у справі №908/2189/17, від 10.02.2020 року у справі №909/146/19, від 27.02.2020 року у справі №918/99/19).
Розглядаючи кредиторські вимоги суд в силу приписів статей 45 - 47 КУзПБ має належним чином дослідити сукупність поданих заявником доказів (договори, накладні, акти, судові рішення, якими вирішено відповідний спір тощо), перевірити їх, надати оцінку наявним у них невідповідностям (за їх наявності), та аргументам, запереченням щодо цих вимог з урахуванням чого з'ясувати чи є відповідні докази підставою для виникнення у боржника грошового зобов'язання (див. висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 10.02.2020 року у справі №909/146/19, від 27.02.2020 року у справі №918/99/19, від 29.03.2021 року у справі №913/479/18).
Системний аналіз цих приписів засвідчує, що законодавцем у справах про банкрутство обов'язок доказування обґрунтованості вимог кредитора певними доказами покладено на заявника грошових вимог, а предметом розгляду в цьому випадку є вирішення питання про належне документальне підтвердження цих вимог кредитором-заявником.
Запроваджений законодавцем підвищений стандарт доказування у справах про банкрутство для кредиторів приводить у випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог до прийняття рішення судом про відмову у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів.
Надані кредитором докази мають відповідати засадам належності (ст. 76 ГПК України), допустимості (ст. 77 ГПК України), достовірності (ст. 78 ГПК України) та вірогідності (ст. 79 ГПК України).
Верховний Суд неодноразово наголошував, що господарський суд зобов'язаний перевірити та надати правову оцінку усім вимогам кредиторів до боржника незалежно від факту їх визнання чи відхилення боржником (постанови: від 26.02.2019 року у справі №908/710/18, від 15.10.2019 року у справі №908/2189/17, від 24.10.2019 року у справі №910/10542/18).
Зі змісту заяви, заборгованість боржника перед ПрАТ «Харківенергозбут» виникла на підставі укладених між сторонами чотирьох договорів.
1. Договір про постачання електричної енергії №17267.
Так, 01.01.2019 року Приватне акціонерне товариство «Харківський підшипниковий завод» приєдналось до умов договору постачання електричної енергії споживачу №17267.
Згідно п. 2.1 цього договору постачальник - кредитор продає електричну енергію споживачу - ПрАТ «Харківський підшипниковий завод» для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.
Відповідно до п. 6.2 договору споживач зобов'язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії відповідно до умов цього договору та пов'язаних з постачанням електричної енергії послуг згідно з умовами цього договору.
Починаючи з 01.01.2019 року, кредитором здійснювався продаж електричної енергії боржнику. Проте, як вказує кредитор боржником в порушення умов вказаного вище договору не здійснювалась оплата вартості отриманої електричної енергії, внаслідок чого сума боргу за договором №17267 за період квітень 2022 року - жовтень 2022 року становить 83562,94 грн (ухвала про відкриття провадження у справі про банкрутство ПрАТ «Харківський підшипниковий завод» від 23.03.2023 року).
Відповідно до вимог статей 525, 526, 629 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Умовою 8 комерційної пропозиції №2 передбачено, що у разі порушення споживачем строків оплати електричної енергії, передбачених п.5 та п.4 даної комерційної пропозиції, постачальник має право провести нарахування за весь час прострочення, у тому числі за день оплати: пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який здійснюються нарахування, від суми боргу, за кожен день прострочення платежу та 3% річних з простроченої суми. При цьому сума грошового зобов'язання за договором повинна бути оплачена споживачем з урахуванням встановленого індексу інфляції.
ПрАТ «Харківенергозбут» як постачальник, виконав свої зобов'язання за договором №17267. Проте боржник умови вищевказаного договору щодо своєчасної сплати спожитої електричної енергії у встановлені договором строки не виконано, внаслідок чого заявник нарахував боржнику 3% річних за період з 01.08.2021 року по 23.03.2023 року у розмірі 2531,43 грн та індекс інфляції за період з квітня 2022 року по 23.03.2023 року у сумі 14962,04 грн.
Боржник у наданому до суду першої інстанції відзиві визнав заявлені вимоги ПрАТ «Харківенергозбут» за договором постачання електричної енергії споживачу №17267 від 01.01.2019 року.
Перевіривши нарахування 3% річних та інфляційних втрат, суд першої інстанції, з яким погоджується колегія суддів апеляційної інстанції дійшов вірного висновку, що розрахунки є арифметично вірними та здійснені відповідно до умов договору, наявних між сторонами правовідносин та норм чинного законодавства.
Таким чином, суд дійшов правомірного висновку про обґрунтованість і визнання грошових вимог ПрАТ «Харківенергозбут» в частині заявлених 3% річних у розмірі 2531,43 грн та інфляційних втрат у розмірі 14962,04 грн.
2. Договір про постачання електричної енергії постачальником електричних послуг №341.
Так, 01.01.2019 року Приватне акціонерне товариство «Харківський підшипниковий завод» приєдналось до умов договору постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг №341 шляхом підписання заяви-приєднання на умовах комерційної пропозиції №6.
Згідно п.2.1 договору постачальник (кредитор) продає електричну енергію споживачу (боржнику) для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.
Відповідно до п.5.8 договору розрахунковим періодом є календарний місяць.
Пунктом 5.9 договору передбачено, що оплата вартості електричної енергії здійснюється споживачем виключно шляхом перерахування коштів на спецрахунок постачальника.
Відповідно до п.6.2 договору споживач зобов'язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії відповідно до умов цього договору та пов'язаних з постачанням електричної енергії послуг згідно з умовами договору.
Починаючи з 01.01.2019 року кредитором здійснювався продаж електричної енергії боржнику, а саме:
- згідно акту приймання-передачі електричної енергії №341 від 09.12.2022 року за листопад 2022 року, на суму 21888,72 грн, строк оплати якого настав 16.12.2022 року;
- згідно акту приймання-передачі електричної енергії №341 від 10.01.2023 року за грудень 2022 року, на суму 31357,20 грн, строк оплати якого настав 17.01.2023 року;
- згідно акту приймання-передачі електричної енергії №341 від 09.02.2023 року за січень 2023 року, на суму 30644,88 грн, строк оплати якого настав 16.02.2023 року;
- згідно акту приймання-передачі електричної енергії №341 від 09.03.2023 року за лютий 2023 року, на суму 25643,52 грн, строк оплати якого настав 16.03.2023 року;
- згідно акту приймання-передачі електричної енергії №341 від 11.04.2023 року за березень 2023 року, на суму 21814,80 грн, строк оплати якого настав 18.03.2023 року.
Боржник свої зобов'язання по оплаті спожитої електричної енергії не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість за період з листопада 2022 року по березень 2023 року в сумі 131349,12 грн.
ПрАТ «Харківенергозбут» до заяви із додатковими грошовими вимогами до боржника були додані рахунки за електроенергію та акти звіряння розрахунків за період листопад 2022 року - березень 2023 року за договором про постачання електричної енергії споживачу №341. Вказані документи були направлені боржнику через систему ЕДО.
Слід відзначити, що 01.02.2019 року між ПрАТ «Харківенергозбут» та ПрАТ «Харківський підшипниковий завод» було укладено додаткову угоду до договору №341 про здійснення електронного документообігу через систему електронного документообігу для відділеного обслуговування споживачів (система ЕДО).
Відповідно до п. 3.8 додаткової угоди, документ, що створений згідно з вимогами договору про постачання електричної енергії споживачу та Положенням із застосуванням кваліфікованого електронного підпису, вважається оригіналом.
Згідно п.3.11 додаткової угоди від 01.02.2019 року, факт надсилання сторонами електронних документів фіксується в системі ЕДО; сторони погодили, що наявність в системі ЕДО запису про надсилання відповідного електронного документу є достатньою правовою підставою для підтвердження належного виконання умов договору, Правил, інших нормативно-правових актів; при наявності такого запису відповідний електронний документ вважається доставленим та отриманим адресатом.
Наявність відмітки про підписання кредитором документів в системи ЕДО на рахунках та актах, свідчить про те, що ним були виконані умови договору №341.
Заперечення боржника також спростовуються доданим кредитором витягом з протоколу роботи АПТ «Інформаційний веб-портал «Комплекс обслуговування автоматизованої системи документообігу, розрахованої на велику кількість користувачів - КомпасД» з доказами відправлення на адресу боржнику електронних документів - рахунків, актів приймання-передачі та актів звіряння за договором про постачання електричної енергії №341 (населення) від 01.01.2019 року за період листопад 2022 року - березень 2023 року.
Вказане підтверджує, що боржника було сповіщено про наявну у нього заборгованість за електричну енергію за період листопад 2022 року - березень 2023 року передбаченим способом та у строки, визначені договором №341, комерційною пропозицією №6 та додатками до нього, а тому заборгованість за спожиту електричну енергію за договором про постачання постачальником універсальних послуг №341 шляхом підписання заяви-приєднання на умовах комерційної пропозиції №6 за період з листопада 2022 року по березень 2023 року в сумі 131349,12 грн є доведеною та обґрунтованою.
З огляду на викладене, доводи апелянта, щодо незаявлення вимог за спожиту електричну енергію за період з грудня 2022 року по березень 2023 року є безпідставними та такими, що не відповідають дійсності.
Кредитором здійснено розрахунок та заявлено грошові вимоги, а саме 3% річних у розмірі 3532,03 грн та інфляційних у розмірі 15276,39 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Умовою 7 комерційної пропозиції №6 передбачено, що у разі порушення споживачем строків оплати електричної енергії, передбачених п.4 даної комерційної пропозиції, Постачальник має право провести нарахування за весь час прострочення, у тому числі за день оплати: пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який здійснюються нарахування, від суми боргу, за кожен день прострочення платежу та 3% річних з простроченої суми. При цьому сума грошового зобов'язання за договором повинна бути оплачена споживачем з урахуванням встановленого індексу інфляції.
Як вже було встановлено судом, ПрАТ «Харківенергозбут» як постачальник, виконав свої зобов'язання за договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг №341 (населення). Проте боржником умови вищевказаного договору щодо своєчасної сплати спожитої електричної енергії у встановлені договором строки не виконано, внаслідок чого заявник нарахував боржнику 3% річних за період з січня 2022 року по 23.03.2023 у розмірі 3532,03 грн та індекс інфляції за період з травня 2022 по березень 2023 у сумі 15276,39 грн.
Перевіривши нарахування 3% річних та інфляційних втрат, суд першої інстанції, з яким погоджується колегія суддів апеляційної інстанції дійшов вірного висновку, що розрахунки є арифметично вірними та здійснені відповідно до умов договору, наявних між сторонами правовідносин та норм чинного законодавства.
Таким чином, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку про обґрунтованість і визнання грошових вимог ПрАТ «Харківенергозбут» в частині заявлених 3% річних у розмірі 3532,03 грн та інфляційних у розмірі 15276,39 грн. за договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 341 (населення).
3. Договір постачання електричної енергії споживачу №341.
01.01.2019 року Приватне акціонерне товариство «Харківський підшипниковий завод» приєдналось до умов договору постачання електричної енергії споживачу №341 шляхом підписання заяви-приєднання на умовах комерційної пропозиції комерційної пропозиції №4, в подальшому змінену на комерційну пропозицію №3Ф-Р.
Згідно п.2.1 договору постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.
Відповідно до п.5.5 договору розрахунковим періодом є календарний місяць.
Пунктами 5.6 та 5.10 договору передбачено, що оплата вартості електричної енергії здійснюється споживачем виключно шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника.
Починаючи з 01.01.2019 року, ПрАТ «Харківенергозбут» здійснювався продаж електричної енергії.
У зв'язку з наявною заборгованістю за спожиту електричну енергію, кредитор звернувся за захистом свої порушених прав до Господарського суду Харківської області із позовною заявою.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 07.02.2023 року у справі №922/2026/22 стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Харківський підшипниковий завод» на користь Приватного акціонерного товариства «Харківенергозбут» заборгованість за спожиту електричну енергію за договором постачання електричної енергії споживачу №341 шляхом підписання заяви-приєднання на умовах комерційної пропозиції №3Ф-Р від 01.01.2019 року у розмірі 27830391,15 грн за період квітень 2020 року - серпень 2020 року, листопад 2020 року - грудень 2020 року, березень 2021 року - квітень 2021 року; 1515563,76 грн - 20,3% річних та суму судового збору у розмірі 440189,32 грн. Всього на суму 29786144,23 грн.
Боржником була частково сплачена заборгованість в сумі 81863,77 грн, залишок несплаченої заборгованості складає 29704280,46 грн.
Відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Отже, заборгованість боржника перед ПрАТ «Харківенергозбут» у розмірі 29704280,46 грн. підтверджена рішенням суду, що свідчить про обґрунтованість вимог заявника в цій частині.
Крім того кредитором зроблено розрахунок та заявлено грошові вимоги, а саме 3% річних у розмірі 1388273,91 грн та інфляційних втрат у розмірі 6919380,68 грн за договором про постачання електричної енергії споживачу №341 (ВЦ).
ПрАТ «Харківенергозбут» до заяви із додатковими грошовими вимогами до боржника були додані рахунки за електроенергію, акти приймання-передачі електричної енергії та акти звіряння розрахунків за договором про постачання електричної енергії споживачу №341 (ВЦ). Вказані документи були направлені боржнику через систему ЕДО.
Суд звертає увагу на те, що 01.02.2019 року між ПрАТ «Харківенергозбут» та ПрАТ «Харківський підшипниковий завод» було укладено додаткову угоду до договору №341 з 01.01.2019 року про здійснення електронного документообігу через систему електронного документообігу для віддаленого обслуговування споживачів (система ЕДО).
Згідно п.3.11 додаткової угоди від 01.02.2019 року, факт надсилання сторонами електронних документів фіксується в системі ЕДО; сторони погодили, що наявність в системі ЕДО запису про надсилання відповідного електронного документу є достатньою правовою підставою для підтвердження належного виконання умов договору, Правил, інших нормативно-правових актів; при наявності такого запису відповідний електронний документ вважається доставленим та отриманим адресатом.
Наявність відмітки про підписання кредитором документів в системи ЕДО на рахунках та актах, свідчить про те, що ним були виконані умови договору №341(ВЦ).
Заперечення боржника також спростовуються доданим кредитором витягом з протоколу роботи АПТ «Інформаційний веб-портал «Комплекс обслуговування автоматизованої системи документообігу, розрахованої на велику кількість користувачів - КомпасД» з доказами відправлення на адресу боржника електронних документів - рахунків, актів приймання-передачі та актів звіряння за договором про постачання електричної енергії №341 (ВЦ) від 01.01.2019 року за період жовтня 2021 року - березень 2023 року. Таким чином, наявність заборгованості за електричну енергію підтверджується доданими до заяви документами та є доведеною.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Умовою 8 комерційної пропозиції №3Ф-Р передбачено, що у разі порушення Споживачем строків оплати електричної енергії, передбачених п.5 та п.4 даної комерційної пропозиції, Постачальник має право провести нарахування за весь час прострочення, у тому числі за день оплати: пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який здійснюються нарахування, від суми боргу, за кожен день прострочення платежу та 3% річних з простроченої суми. При цьому сума грошового зобов'язання за договором повинна бути оплачена споживачем з урахуванням встановленого індексу інфляції.
Як вже було встановлено, ПрАТ «Харківенергозбут» як постачальник, виконав свої зобов'язання за договором про постачання електричної енергії споживачу №341. Проте боржником умови вищевказаного договору щодо своєчасної сплати спожитої електричної енергії у встановлені договором строки не виконано, внаслідок чого заявник нарахував боржнику 3% річних за період з жовтня 2021 року по 23.03.2023 року у розмірі 1388273,91 грн та індекс інфляції за період з листопада 2021 року по березень 2023 року у розмірі 6919380,68 грн.
Перевіривши нарахування 3% річних та інфляційних втрат, суд першої інстанції, з яким погоджується колегія суддів апеляційної інстанції дійшов вірного висновку, що розрахунки є арифметично вірними та здійснені відповідно до умов договору, наявних між сторонами правовідносин та норм чинного законодавства.
Таким чином, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку про обґрунтованість і визнання грошових вимог ПрАТ «Харківенергозбут» в частині заявлених 3% річних у розмірі 1388273,91 грн та інфляційних втрат у розмірі 6919380,68 грн за договором про постачання електричної енергії споживачу №341 від 01.01.2019 року.
4. Договір про постачання електричної енергії споживачу №03-937К.
Так, 01.01.2019 року Приватне акціонерне товариство «Харківський підшипниковий завод» приєдналось до умов договору постачання електричної енергії споживачу №03-937К шляхом підписання заяви-приєднання на умовах комерційної пропозиції №2, в подальшому змінену на комерційну пропозицію №2-Р.
Згідно п.2.1 договору постачальник (кредитор) продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач (боржник) оплачує постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.
Відповідно до п.5.5 розрахунковий період за цим договором, зазначений у комерційній пропозиції та згідно з п.4 комерційної пропозиції 2-Р є календарний місяць.
Пунктом 5.6 договору передбачено, що оплата вартості електричної енергії здійснюється споживачем виключно шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника.
Згідно з п.5.10 споживач здійснює оплату за послугу з розподілу (передачі) електричної енергії або через постачальника або безпосередньо оператору системи. Спосіб оплати за послугу з розподілу (передачі) електричної енергії зазначається в комерційній пропозиції, яка є додатком до цього договору. Пунктом 7 комерційної пропозиції 2-Р визначено, що споживач здійснює оплату за послугу з розподілу електричної енергії оператору системи розподілу.
Згідно з п.5.7 договору оплата рахунка постачальника має бути здійснена споживачем у строк, визначений у комерційній пропозиції. Пунктом 5 комерційної пропозиції 2-Р встановлено, що рахунок за спожиту електричну енергію надається споживачу до 12 числа, наступного за розрахунком. Рахунок за спожиту електричну енергію має бути оплачений протягом 5 робочих днів від дня отримання рахунка споживачем.
01.02.2019 року між ПрАТ «Харківенергозбут» та ПрАТ «Харківський підшипниковий завод» укладено додаткову угоду до договору №03-937К від 01.01.2019 року, в якій вказані умови використання системи електронного документообігу.
Відповідно до п. 3.8 додаткової угоди, документ, що створений згідно з вимогами договору про постачання електричної енергії споживачу та Положенням із застосуванням кваліфікованого електронного підпису, вважається оригіналом.
Згідно п.3.11 додаткової угоди від 01.02.2019 року, факт надсилання сторонами електронних документів фіксується в системі ЕДО; сторони погодили, що наявність в системі ЕДО запису про надсилання відповідного електронного документу є достатньою правовою підставою для підтвердження належного виконання умов договору, Правил, інших нормативно-правових актів; при наявності такого запису відповідний електронний документ вважається доставленим та отриманим адресатом.
Наявність відмітки про підписання кредитором документів в системи ЕДО на рахунках та актах, свідчить про те, що ним були виконані умови договору №03-937К і боржника було сповіщено про наявну у нього заборгованість за електричну енергію за період з листопада 2022 року по березень 2023 року, передбаченим способом та у строки, які узгоджені договором, комерційною пропозицією та додатками до нього.
Відповідно до п.6.2 договору споживач зобов'язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії відповідно до умов цього договору та пов'язаних з постачанням електричної енергії послуг згідно з умовами договору.
Починаючи з 01.01.2019 року кредитором здійснювався продаж електричної енергії боржнику за договором про постачання електричної енергії споживачу №03-937К.
Судом встановлено, що кредитором надано копії рахунків за електричну енергію нараховану з жовтня 2022 року по грудень 2022 року, акти приймання-передачі електричної енергії за період з жовтня 2022 по грудень 2022 року, які відправлено через систему ЕДО та згідно умов додаткової угоди, отримані боржником.
Згідно рахунків за електричну енергію та актів приймання-передачі електричної енергії боржнику за договором про постачання електричної енергії споживачу №03-937К з жовтня 2022 року по грудень 2022 року боржнику було продано електричну енергію, що підтверджено:
- за жовтень 2022 року на суму 11497,77 грн, разом із ПДВ 13797,32 грн. Рахунок за жовтень 2022 року та акт приймання-передачі направлено боржнику за допомогою системи ЕДО. Строк оплати рахунку 16.11.2022 року. Рахунок сплачено з порушенням встановленого строку - 28.11.2022 року;
- за листопад 2022 року на суму 40994,77 грн, разом із ПДВ 49193,72 грн. Рахунок за листопад 2022 року та акт приймання-передачі направлено боржнику за допомогою системи ЕДО. Строк оплати рахунку 15.12.2022 року. Рахунок сплачено з порушенням встановленого строку - 03.01.2023 року;
- за грудень 2022 року на суму 30629,90 грн, разом із ПДВ 36755,88 грн. Рахунок за грудень 2022 року та акт приймання-передачі направлено боржнику за допомогою системи ЕДО. Строк оплати рахунку 16.01.2023 року. Рахунок сплачено з порушенням встановленого строку - 20.01.2023 року;
Отже, оплата вартості отриманої електричної енергії за період з жовтня 2022 року по грудень 2022 року здійснена боржником невчасно, що є порушенням умов договору.
Водночас, боржником визнано обсяги споживання електричної енергії та сплачено суми вказані в рахунках за електричну енергію, що підтверджено платіжними дорученнями доданими ініціюючим кредитором в обґрунтування заявлених вимог за договором про постачання електричної енергії споживачу №03-937К.
Таким чином твердження боржника щодо невизнання суми боргу, на який нараховано у тому числі 3% річних, не відповідають дійсності та суперечить діям боржника.
Внаслідок несвоєчасного виконання боржником своїх обов'язків зі сплати рахунків за спожиту електричну енергію, заявник нарахував боржнику 3% річних за період з листопада 2022 року по січень 2023 у розмірі 102,40 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши нарахування 3% річних, суд першої інстанції, з яким погоджується колегія суддів апеляційної інстанції дійшов вірного висновку, що розрахунок є арифметично вірним та здійснений відповідно до умов договору, наявних між сторонами правовідносин та норм чинного законодавства.
Таким чином, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку про обґрунтованість і визнання грошових вимог ПрАТ «Харківенергозбут» в частині заявлених 3% річних у розмірі 102,40 грн за договором про постачання електричної енергії споживачу №03-937К від 01.01.2019 року.
Щодо заявленої кредитором до визнання пені, колегія суддів зазначає наступне.
У поданій заяві із додатковими грошовими вимогами до боржника, ПрАТ «Харківенергозбут» просило визнати 5117599,20 грн пені (5051834,93 грн. - визнані рішеннями судів та 65764,27 грн нараховані).
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом п.3 ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором (ч. 2 ст. 193, ч. 1 ст. 216 та ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України).
Одним із видів господарських санкцій згідно з ч.2 ст. 217 Господарського кодексу України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).
Так, відповідно до статей 230, 231 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.
Відповідно до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст. 549 Цивільного кодексу України).
За умовою п.5.8 договорів про постачання електричної енергії споживачу №341, №17267, №09-937К та п.5.11 договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг №341, у разі порушення споживачем строків оплати за цим договором, постачальник має право вимагати сплату пені. Пеня нараховується за кожен день прострочення оплати. Споживач сплачує за вимогою постачальника пеню у розмірі, що визначається цим договором та зазначається в комерційній пропозиції, яка є додатком 2 до цього договору.
Умовою п. 8 комерційної пропозиції договорів про постачання електричної енергії споживачу №341, №17267 та п.7 комерційної пропозиції договорів про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг №341 та №№09-937К передбачено, що у разі порушення споживачем строків оплати електричної енергії постачальник проводить нарахування за весь час прострочення, у тому числі за день оплати: пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який здійснюються нарахування, від суми боргу, за кожен день прострочки. Суми пені, 3% річних, інфляційних зазначаються у розрахунковому документі окремим рядком, та повинні бути сплачені протягом 5 робочих днів від дня його отримання споживачем.
У зв'язку із порушенням боржником умов вищевказаних договорів з оплати вартості отриманої електричної енергії, ПрАТ «Харківенергозбут» нараховано боржнику пеню у загальному розмірі 5117599,20 грн, а саме:
1) за договором про постачання електричної енергії споживачу №17267 від 01.01.2019 року - 16131,64 грн пені за період з січня 2022 року по листопад 2022 року;
2) за договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг №341 (населення) від 01.01.2019 року - 47924,02 грн пені за період з січня 2022 року по 23.03.2023 року;
3) за договором про постачання електричної енергії споживачу №341(ВЦ) від 01.01.2019 року - 5051834,93 грн пені за період з жовтня 2021 року по 23.03.2023 року;
4) за договором про постачання електричної енергії споживачу №03-937К від 01.01.2019 року - 1708,61 грн пені за період з листопада 2022 року по січень 2023 року.
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні було введено воєнний стан з 05 год. 30 хв. 24.02.2022 року на 90 діб, який в подальшому відповідними Указами Президента України був неодноразово продовжений та станом на теперішній час воєнний стан діє.
Відповідно до п. 16 Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) від 25.02.2022 року №332 Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану, встановлено, що на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування зупинено нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України Про ринок електричної енергії.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, є постійно діючим центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який утворюється Кабінетом Міністрів України. Регулятор є колегіальним органом, що здійснює державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб'єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг.
Статтею 2 наведеного закону встановлено, що Регулятор здійснює державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб'єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг, зокрема, у сфері енергетики щодо діяльності з виробництва, передачі, розподілу, постачання електричної енергії.
Згідно з абз.3 ч.5 ст. 14 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», рішення Регулятора оформлюються постановами, крім рішень щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення контролю, які оформлюються розпорядженнями. Рішення Регулятора підписуються головою.
Відповідно до ч.4 ст. 6 Закону України «Про ринок електричної енергії», Регулятор має право, зокрема, видавати обов'язкові для виконання учасниками ринку рішення.
Отже відповідно до положень ч.4 ст. 6 Закону України «Про ринок електричної енергії», Постанова НКРЕКП від 25.02.2022 року №332 «Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану», зокрема в частині п. 16 цієї Постанови, яким НКРЕКП в межах наданих їй законом повноважень, тимчасово зупинила на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії», між учасниками ринку електричної енергії, є обов'язковою для виконання учасниками ринку електричної енергії, у тому числі кредитором у даній справі - ПрАТ «Харківенергозбут».
Згідно абз.1 ч.4 ст. 63 Закону України «Про ринок електричної енергії» постачальник універсальних послуг здійснює постачання електричної енергії у порядку, визначеному правилами роздрібного ринку, та на умовах договору постачання універсальних послуг. Договір про постачання універсальних послуг є публічним договором приєднання та розробляється постачальником універсальної послуги на підставі типового договору, форма якого затверджується Регулятором. Постачальник універсальних послуг розміщує договір постачання універсальних послуг на своєму офіційному веб-сайті.
У зв'язку з відокремлення функції з розподілу електричної енергії від функцій постачання електричної енергії, що визначено положеннями Закону України «Про ринок електричної енергії» від 13.04.2017 року, з 01.01.2019 року ПрАТ «Харківенергозбут» є постачальником електричної енергії за вільними цінами на підставі Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП вiд 19.06.2018 року №505 та постачальником універсальних послуг на території Харківської області у відповідності до Постанови НКРЕКП вiд 26.10.2018 року №1268.
З огляду на викладене, до спірних правовідносин має застосовуватись Постанова НКРЕКП від 25.02.2022 року №332 «Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану».
Аналогічна правова позиція щодо обов'язковості настанов, викладених у постановах НКРЕКП, викладена в постанові Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.04.2024 року у справі №911/1359/22.
На підставі викладеного суд першої інстанції дійшов вірного висновку, з яким погоджується колегіч суддів апеляційної інстанції, що ПрАТ «Харківенергозбут» з порушенням вимог п. 16 Постанови НКРЕКП від 25.02.2022 року №332, яка є обов'язковою для виконання учасниками ринку електричної енергії, нараховано боржнику пеню за період з 24.02.2022 року по 23.03.2023 року (період дії воєнного стану в Україні).
За таких обставин, вимога ПрАТ «Харківенергозбут» в частині визнання грошових вимог по пені:
1) за договором про постачання електричної енергії №17267 від 01.01.2019 року за період з 24.02.2022 року по листопад 2022 року у розмірі 15939,76 грн;
2) за договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг №341 від 01.01.2019 року за період з 24.02.2022 року по 23.03.2023 року у розмірі 47772,42 грн;
3) за договором про постачання електричної енергії споживачу №341 від 01.01.2019 року за період з 24.02.2022 року по 23.03.2023 року у розмірі 4468572,87 грн;
4) за договором №03-937К від 01.01.2019 року за період з листопада 2022 року по січень 2023 року у розмірі 1708,61 грн;
вірно визнані судом першої інстанції безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню. Всього за вимогами по пені в період з 24.02.2022 року по 23.03.2023 року сума складає 4533993,66 грн.
Наразі заявником не надано обґрунтованого розрахунку щодо решти заявленої ПрАТ «Харківенергозбут» пені за вищевказаними договорами у загальному розмірі 583605,54 грн, яка не увійшла в період дії воєнного стану. У поданій заяві із грошовими вимогами до боржника та додаткових поясненнях кредитор зазначав, що розмір пені становить 5117599,20 грн, з яких 5051834,93 грн пені, яка визнана рішеннями судів. Проте жодних рішень, які підтверджують дане твердження, пояснень з цього приводу, заявником не надано.
Для запобігання необґрунтованих вимог до боржника та порушень цим прав його кредиторів до доведення обставин, пов'язаних із виникненням заборгованості боржника-банкрута, пред'являються підвищені вимоги, а саме підвищений стандарт доказування.
Законодавцем у справах про банкрутство обов'язок доказування обґрунтованості вимог кредитора певними доказами покладено на заявника грошових вимог, а предметом розгляду в цьому випадку є вирішення питання про належне документальне підтвердження цих вимог кредитором-заявником. Запроваджений законодавцем підвищений стандарт доказування у справах про банкрутство для кредиторів приводить у випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог до прийняття рішення судом про відмову у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів.
Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що кредитор мав, належним чином користуючись своїми процесуальними правами, звертаючись до суду із заявою про визнання кредиторських вимог підготувати усі необхідні докази в обґрунтування своїх вимог і додати їх до заяви з кредиторськими вимогами, або повідомити у заяві про причини неможливості подання доказів у встановлений законом строк.
При цьому, за імперативним приписом частини четвертої статті 13 вказаного Кодексу, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних, зокрема, з невчиненням нею процесуальних дій.
Суд вирішуючи обґрунтованість заявлених вимог в частині пені має перевірити правомірність та правильність їх нарахування кредитором, а не здійснити самостійно такий розрахунок.
З огляду на обставини справи, кредитором не доведено та не обґрунтовано своїх вимог щодо пені як розрізі норм права так і проведеного розрахунку, у зв'язку з чим судом першої інстанції правомірно відмовлено у їх визнанні та включенні до реєстру вимог кредиторів.
За приписами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі усіх обставини справи в їх сукупності, керуючись законом.
Колегія суддів зазначає, що апелянтом по даній справі всупереч приписів ст. 73, 74, 76-79, 86 Господарського процесуального кодексу України не доведено факту, а також не надано належних, допустимих доказів згідно доктрини вірогідності на підтвердження своєї позиції по справі. Доводи апеляційної скарги вчинені при довільному тлумаченні обставин справи, норм права та наявних між сторонами правовідносин.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
Колегія суддів зазначає, що скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, викладені в апеляційній скарзі доводи не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції, викладених в ухвалах суду першої інстанції, які є предметом апеляційного оскарження.
Статтею 236 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги в зв'язку з її юридичною та фактичною необґрунтованістю та відсутністю фактів, які свідчать про те, що оскаржувані ухвали прийнято з порушенням судом норм права. Доводи апеляційної скарги не спростовують наведені висновки колегії суддів та вчинені при довільному тлумаченні норм права та наявних між сторонами правовідносин, у зв'язку з чим апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства «Харківський підшипниковий завод» не підлягає задоволенню з підстав, викладених вище, а оскаржувані ухвала Господарського суду Харківської області від 19.09.2024 року винесена за результатом розгляду кредиторських вимог Приватного акціонерного товариства «Харківенергозбут» та ухвала Господарського суду Харківської області від 28.01.2025 року винесену за результатом попереднього засідання у справі №922/2523/22 у відповідній частині мають бути залишені без змін.
Керуючись статтями 13, 73, 74, 76-79, 126, 129, 240, 269, 270, п.1, ч.1 ст.275, 276, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,-
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Харківський підшипниковий завод» залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду Харківської області від 19.09.2024 року винесену за результатом розгляду кредиторських вимог Приватного акціонерного товариства «Харківенергозбут» у справі №922/2523/22 залишити без змін.
Ухвалу Господарського суду Харківської області від 28.01.2025 року винесену за результатом попереднього засідання у справі №922/2523/22 у відповідній частині залишити без змін.
Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки її оскарження передбачено ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст складено 14.04.2025 року.
Головуючий суддя В.С. Хачатрян
Суддя В.В. Россолов
Суддя О.І. Склярук