Справа № 161/867/23 Головуючий у 1 інстанції: Кихтюк Р. М.
Провадження № 22-ц/802/459/25 Доповідач: Карпук А. К.
09 квітня 2025 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Карпук А.К.
суддів - Здрилюк О. І., Осіпука В.В.,
секретар Русинчук М. М.
з участю: головного державного виконавця Павлович В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за скаргою стягувача ОСОБА_1 на дії головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Дмитрук Валентини Дмитрівни щодо винесення постанови від 27 листопада 2024 року про передачу виконавчого провадження №71999401 до Солом'янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), боржник ОСОБА_2 за апеляційною скаргою стягувача ОСОБА_1 подану її представником ОСОБА_3 на ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 25 лютого 2025 року в складі судді Кихтюка Р. М.,-
У грудні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду із скаргою на дії державного виконавця відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Дмитрук В. Д. у виконавчому провадженні № 71999401 щодо винесення постанови від 27.11.2024 про передачу виконавчого провадження до Солом'янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) неправомірними; визнання постанови незаконною та скасування.
Свої вимоги мотивує тим, що в провадженні відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебуває виконавче провадження №71999401 з примусового виконання рішення суду про стягнення з ОСОБА_2 на її користь аліментів на утримання повнолітньої дочки, що продовжує навчання. 12.06.2023 державним виконавцем ВДВС у м. Луцьк ЗМРУЮ винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.
В подальшому, 27.11.2024 головним державним виконавцем відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Дмитрук В.Д. винесено постанову про передачу виконавчого провадження до Солом'янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).
Вважає, що постанова державного виконавця винесена безпідставною, оскільки нерухоме майно боржника ОСОБА_2 знаходиться в АДРЕСА_1 , а отже вона вибрала місце виконавчого провадження за місцем знаходження майна боржника, тому передача виконавчого провадження за місцем проживання, перебування та роботи боржника у місті Києві є неправомірною.
Просила визнати дії державного виконавця ВДВС міста Луцька Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Дмитрук В.Д. щодо передачі виконавчого провадження №71999401 до Солом'янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) неправомірними, постанову державного виконавця від 27.11.2024 незаконною та скасувати її.
Ухвалою Луцького міськрайонного суду від 25 лютого 2025 року у задоволенні скарги відмовлено. Ухвала суду мотивована тим, що дії державного виконавця та оскаржена постанова ґрунтуються на законі.
В апеляційній скарзі заявник просить ухвалу скасувати, ухвалити постанову про задоволення скарги, стягнути із ОСОБА_2 судові витрати в дохід держави.
Вказує на те, що передачею виконавчого провадження до іншого органу порушуються її права, норми ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження» надають заявнику право вибору місця відкриття виконавчого провадження за місцем знаходження майна боржника, чим вона і скористалась, як сторона виконавчого провадження вона має право на оскарження дій державного виконавця, невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий суд.
У відзиві на апеляційну скаргу представник відділу державної виконавчої служби спростовує доводи апеляційної скаргу та стверджує, що головний державний виконавець діяла відповідно до вимог закону.
Судом першої інстанції встановлено такі обставини.
В провадженні відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебувало виконавче провадження №71999401 з примусового виконання рішення суду про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання повнолітньої дочки, що продовжує навчання (а.с. 11).
27.11.2024 року головним державним виконавцем відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Дмитрук В.Д. винесено постанову про передачу виконавчого провадження до Солом'янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).
Перевіряючи законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
Згідно з приписами ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення ухваленого до цього кодексу, порушено їх права чи свободи.
Частинами 1, 3 статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу.
Виконання рішення, яке зобов'язує боржника вчинити певні дії, здійснюється виконавцем за місцем вчинення таких дій.
Також частиною 5 даної статті визначено, що у разі необхідності проведення перевірки інформації про наявність боржника чи його майна або про місце роботи на території, на яку не поширюється компетенція державного виконавця, державний виконавець доручає проведення перевірки або здійснення опису та арешту майна відповідному органу державної виконавчої служби.
Судом з'ясовано, що зареєстроване місце проживання боржника ОСОБА_2 є АДРЕСА_2 і останній також працює у місті Київ.
У суді апеляційної інстанції державний виконавець пояснила, що на день розгляду справи в суді першої інстанції заборгованість по аліментах відсутня, аліменти стягуються за місцем роботи боржника, який працює в м. Києві, Міністерство оборони. У зв'язку з періодичним надходженням скарг від ОСОБА_1 з приводу перевірки правильності нарахування аліментів, державним виконавцем було здійснено вихід за адресою проживання боржника, вказаній у виконавчому документі та встановлено, що ОСОБА_2 не проживає в місті Луцьку. Також повідомила, що у листопаді 2024 року від ОСОБА_2 надійшла заява, у якій він повідомив, що зареєстрований у АДРЕСА_2 , проживає фактично АДРЕСА_3 .
У постанові від 31 березня 2021 року (справа 380/7750/20) Верховний Суд, надаючи тлумачення приписам статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» в системному зв'язку з іншими нормами цього закону зазначив, «… що виконавчі дії мають провадитися з урахуванням (в межах) дійсного/фактичного місця проживання боржника. Тобто «примусове виконання» рішень має бути певним чином «наближеним», прив'язаним до місця проживання/перебування боржника, що, окрім іншого, дасть змогу останньому (чи принаймні створить йому відповідні умови) належним чином реалізовувати свої права та обов'язки як учасника виконавчого провадження (як-от: ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення).
Окрім того, здійснення виконавчих дій саме за місцем проживання/перебування боржника обумовлюється також змістом цих дій. Зауважимо, що йдеться про примусове виконання рішення, відповідно (встановлені) засоби й способи досягнення потрібного результату (належного виконання рішення) можна охарактеризувати як жорсткі стосовно боржника, адже виконавець зобов'язаний вживати всіх радикальних заходів для того, щоб рішення було виконано, позаяк пріоритет у цій процедурі мають інтереси стягувача.»
Апеляційний суд з'ясовував у державного виконавця, з яких причин було передано виконавче провадження саме за місцем фактичного проживання боржника, у той час як стягувач зробила вибір щодо виконання цього рішення за місцем знаходження його нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1 .
Державний виконавець пояснила, що аліменти з ОСОБА_2 стягуються шляхом відрахувань із заробітної плати за місцем його основної роботи - Міністерства оборони України. Оскільки ОСОБА_1 має сумнів у правильності нарахування аліментів, а Міністерство оборони України надає не звіт, а довідки про проведені нарахування, які хоча і надають можливість державному виконавцю перевірити правильність відрахувань, але викликають сумнів у стягувача, то державний виконавець за місцем проживання боржника в місті Києві, ураховуючи що і працює він в місті Київ, матиме більше можливостей застосувати визначені законом заходи для перевірки та стягнення аліментів, у тому числі шляхом виходу за місцем роботи та проведення взаємоперевірки, виклик боржника для пояснень.
Встановивши зазначені обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що дії державного виконавця та оскаржена постанова відповідають вимогам закону.
При цьому апеляційний суд враховує ту обставину, що у своїй скарзі та під час розгляду справи в суді, стягувач ОСОБА_1 не заперечувала про відсутність заборгованості по аліментах станом на день звернення до суду з цією скаргою.
На думку апеляційного суду, та обставина, що стягувач, звертаючись з заявою про примусове виконання рішення суду про стягнення аліментів з ОСОБА_2 за місцем знаходження його нерухомого майна - і виконавче провадження було відкрито згідно з приписами статті 24 Закону України «Про виконавче провадження», не слугує перешкодою передати виконавче провадження за місцем проживання боржника у місто Київ, враховуючи те, що і працює останній в місті Києві.
З огляду на обставини, що склалися в ході вчинення виконавчих дій, здійснення виконавчих дій за місцем перебування, проживання та роботи боржника в місті Києві, не порушує прав стягувача у цьому виконавчому провадженні, а навпаки, забезпечить можливість при примусовому виконанні рішення, відповідно застосувати встановлені законом засоби й способи досягнення потрібного результату (належного виконання рішення) шляхом застосування стосовно боржника більш радикальних заходів.
Тому доводи заявника про порушення її прав винесенням постанови від 27.11.2024 про передачу виконавчого провадження до Солом'янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) та діями державного виконавця щодо передачі виконавчого провадження є безпідставними.
Аргументи апеляційної скарги про те, що згідно з приписами статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» стягувачу ОСОБА_1 належить право вибору місця відкриття провадження, і вона бажає, щоб виконавчі дії проводились за місцем знаходження боржника, апеляційний суд відхиляє, оскільки у цьому випадку відбулось не відкриття, а передача матеріалів виконавчого провадження і таке рішення державного виконавця не порушує прав стягувача за обставин, що склалися. Крім того, необхідно звернути увагу на те, що рішення суду про стягнення аліментів виконується , а тому не має підстав передбачати необхідність звернення стягнення на майно боржника, яке знаходиться в місті Луцьку, що у свою чергу могло б передбачати необхідність проведення виконавчих дій в місті Луцьку.
Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що у виконавчому листі у графі - "адреса (постійне чи останнє місце проживання ) " боржника ОСОБА_2 зазначено - АДРЕСА_4 , така ж адреса зазначена у постанові про відкриття виконавчого провадження, тобто, виконавче провадження було відкрито "за місцем проживання, перебування" боржника", докази про відкриття виконавчого провадження за місцем знаходження майна боржника заявником не подано.
Також передача виконавчого провадження до Солом'янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) не створить будь яких перешкод та труднощів для реалізації стягувачем визначених статтею 447 ЦПК України прав щодо оскарження рішення, дії, чи бездіяльності державного виконавця, оскільки відповідно до положень статті 448 ЦПК України, така скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції. Оскільки рішення у справі за позовом ОСОБА_1 про стягнення аліментів з ОСОБА_2 ухвалено Луцьким міськрайонним судом, то в разі незгоди з діями державного виконавця, стягувач, яка проживає в місті Луцьку і надалі має право подавати скаргу до Луцького міськрайонного суду.
Часткове цитування рішення Конституційного Суду України від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012, численних рішень Європейського Суду, які стосуються питання законності вимог щодо сплати судового збору за подання скарги на стадії здійснення контролю за виконанням судового рішення, невиконання судових рішень апеляційний суд відхиляє, оскільки подана ОСОБА_4 скарга не стосується питання сплати судового збору або ж невиконання ухваленого на її користь судового рішення.
Згідно з приписами статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскаржена ухвала постановлена з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстави для її скасування відсутні.
Оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення, відповідно до положень статей 141 ЦПК України розподіл судових витрат не проводиться.
Керуючись статтями 365, 368, 374, 375, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд
ухвалив:
Апеляційну скаргу стягувача ОСОБА_1 поданою її представником ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 25 лютого 2025 року про передачу виконавчого провадження №71999401 до Солом'янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) в цій справі залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий
Судді