Справа № 761/10972/25
Провадження № 1-кс/761/7900/2025
15 квітня 2025 року місто Київ
Слідчий суддя Шевченківського районного суду міста Києва ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
слідчого ОСОБА_4 ,
представника власника майна ОСОБА_5 ,
підозрюваного ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду клопотання прокурора Шевченківської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_7 про арешт майна у кримінальному провадженні № 12024100100004706 від 04.12.2024, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. ч. 1, 2 ст. 307, ч. 1 ст. 309 КК України,
установив:
До Шевченківського районного суду міста Києва надійшло (вхід. № 26914) клопотання прокурора Шевченківської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_7 про арешт майна у кримінальному провадженні № 12024100100004706 від 04.12.2024, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. ч. 1, 2 ст. 307, ч. 1 ст. 309 КК України.
Обґрунтовуючи клопотання про арешт майна, прокурор ОСОБА_7 зазначив про таке.
Слідчими Шевченківського УП ГУНП у місті Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12024100100004706 від 04.12.2024.
За версією органу досудового розслідування встановлено, що в невстановлений час, але не пізніше січня 2025 року, більш точний час під час досудового розслідування не встановлений, за невстановлених обставин, у ОСОБА_6 за попередньою змовою із ОСОБА_8 виник спільний злочинний умисел, направлений на незаконне придбання, зберігання, перевезення з метою збуту та незаконний збут наркотичних засобів та психотропних речовин.
З метою реалізації вказаного умислу у невстановлені досудовим розслідуванням час, дату та місці, за невстановлених обставин, ОСОБА_6 та ОСОБА_8 розуміючи, що вказана діяльність є протиправною, має високий ступінь суспільної небезпеки, зумовлена тяжкими наслідками не лише для здоров'я конкретної особи, а й для здоров'я населення в цілому, буде здійснюватися в порушення вимог Законів України від 15.02.1995 «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» та «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними», переслідуючи корисливий мотив, придбали у невстановленої особи наркотичні засоби та психотропні речовини, після чого почали зберігати їх у лише відомих останнім місцях.
Так, 07.01.2025, приблизно о 12 год 00 хв, особа яка надала згоду на участь у проведенні оперативної закупки психотропних речовин та наркотичних засобів, обрала собі анкетні дані « ОСОБА_9 » та щодо якої застосовано заходи безпеки, під час телефонної розмови із ОСОБА_6 , узгодили умови придбання у нього наркотичного засобу, одночасно обумовивши місце зустрічі.
Надалі 07.01.2025, близько 15 год 45 хв, ОСОБА_6 прибув до попередньо обумовленого місця зустрічі з « ОСОБА_9 » за адресою: місто Київ, вул. Юрія Іллєнка, 50-А, де зустрівшись із останнім, діючи з корисливих мотивів, передав « ОСОБА_9 », тобто незаконно збув, наркотичний засіб отримавши від « ОСОБА_9 » грошові кошти в сумі 200 (двісті) доларів США.
При цьому 07.01.2025 у період часу з 16 год 00 хв до 16 год 15 хв, перебуваючи за адресою: місто Київ, вул. Юрія Іллєнка, 54-А, « ОСОБА_9 » добровільно видала для вилучення працівникам правоохоронного органу порошкоподібну речовину білого кольору у фольгованому згортку, що поміщена до полімерного зіп-пакету, яка згідно з висновком експерта містить у своєму складі наркотичний засіб, обіг якого обмежено - кокаїн, масою 0,733 грамів, яку останній незаконно збув ОСОБА_6 .
Окрім того, 12.03.2025 у період часу з 16 год 09 хв по 16 год 38 хв за адресою: місто Київ, вул. Саксаганського, 57-Б, проведено обшук транспортного засобу марки «Mercedes-Benz», модель «C», 2019 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , який зареєстрований за ОСОБА_10 та перебуває у користуванні ОСОБА_6 , працівниками поліції виявлено та вилучено: 2 (два) пристроя для куріння з невідомою речовиною, автомобіль марки «Mercedes-Benz», модель «C», 2019 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 та ключ від автомобіля.
12.03.2025 слідчим винесено постанову про визнання речовим доказом автомобіля марки «Mercedes-Benz», модель «C», 2019 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 .
У зв'язку викладеним, для забезпечення збереження речових доказів, у сторони обвинувачення виникла необхідність у накладенні арешту на автомобіль марки «Mercedes-Benz», модель «C», 2019 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 та ключ від автомобіля, що передбачено п. 1 ч. 2 ст. 170 України.
Відповідно до протоколу автоматичного визначення слідчого судді від 18.03.2025, слідчим суддею визначено ОСОБА_1 19.03.2025 клопотання разом з додатками передано слідчому судді з відділу організаційного забезпечення розгляду кримінальних справ Шевченківського районного суду міста Києва.
Прокурор ОСОБА_3 та слідчий ОСОБА_4 клопотання підтримали та просили задовольнити.
Представник власника майна ОСОБА_5 та ОСОБА_6 заперечували проти задоволення клопотання слідчого та просили відмовити у його задоволенні.
Заслухавши думку учасників справи, дослідивши клопотання та додані на його обґрунтування матеріали, слідчий суддя приходить до такого висновку.
Так, слідчими Шевченківського управління поліції ГУНП у місті Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12024100100004706 від 04.12.2024, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. ч. 1, 2 ст. 307, ч. 1 ст. 309 КК України.
Нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва у зазначеному кримінальному провадженні здійснюється, зокрема прокурорами Шевченківської окружної прокуратури міста Києва.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 04.03.2025 у справі № 761/8892/25 надано дозвіл на проведення обшуку автомобіля марки «Mercedes-Benz», модель «C», 2019 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 .
Відповідно до протоколу обшуку від 12.03.2025 на підставі ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 04.03.2025 у справі № 761/8892/25 під час проведення обшуку виявлено та вилучено майно, зокрема на яке прокурор просить накласти арешт.
Крім того, 13.03.2025 повідомлено про підозру ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.
Звернення прокурора 13.03.2025 з клопотанням про арешт на зазначене тимчасово вилучене майно зумовлено необхідністю збереження речових доказів, оскільки вилучене майно має суттєве значення для встановлення важливих обставин у кримінальному провадженні.
Відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України захід забезпечення кримінального провадження застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.
Одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна (ч. 2 ст. 131 КПК України).
Статтею 170 КПК України передбачено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.
Крім того, у випадку, передбаченому ч. 3 ст. 170 КПК України арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Документи є речовими доказами, якщо вони містять ознаки, зазначені в частині першій цієї статті.
Отже, майно, яке за обґрунтованої підозри органу досудового розслідування, має одну або декілька ознак, наведених у ст. 98 КПК України, може набути статусу речового доказу за рішенням слідчого, яке відповідно до вимог ч. 3 ст. 110 КПК України приймається у формі постанови.
Постановою старшого слідчого СВ ВП № 2 Шевченківського УП ГУНП у місті Києві ОСОБА_11 від 12.03.2025 майно, на яке сторона обвинувачення просить накласти арешт, визнано речовими доказами.
Згідно ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Так, на переконання слідчого судді, ініціювання прокурором питання про накладення арешту на зазначене в клопотанні майно, не відповідає положенням Конституції України, вимогам кримінального процесуального закону України та практиці Європейського суду з прав людини.
Згідно з Конституцією України та Законом України «Про міжнародні договори і угоди» чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України і підлягає застосуванню поряд із національним законодавством України.
До основних стандартів у сфері правового регулювання відносин власності належить Загальна декларація прав людини (1948 рік) та Європейська конвенція про захист прав людини та основних свобод (1950 рік), учасником яких є й Україна.
Статтею 1 Протоколу № 1 (1952 рік) до Конвенції встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства й на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
Як свідчить практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), найчастіше втручання в право власності фізичних та юридичних осіб відбувається з боку державних органів, зокрема органів виконавчої влади, іноді органів законодавчої й судової влади, шляхом прийняття законодавчих актів чи постановлення судом незаконного рішення, тоді як ст. 1 Протоколу № 1 до Європейської конвенції з прав людини забороняє будь-яке невиправдане втручання державних органів.
Практика ЄСПЛ визначає, що ст. 1 Протоколу № 1, яка спрямована на захист особи (фізичної та юридичної) від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, також зобов'язує державу вживати необхідних заходів для захисту права власності (рішення по справі «Броньовський (Broniowski) проти Польщі» від 22 червня 2004 року).
При цьому у своїх висновках ЄСПЛ неодноразово наголошував, що перша та найважливіша вимога ст. 1 Протоколу № 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним.
У свою чергу, верховенство права, один із фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей Конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).
У клопотанні прокурора про арешт майна належним чином не доведено те, що автомобіль марки «Mercedes-Benz», модель «C», 2019 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 та ключі від нього відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, та має значення як речовий доказ для кримінального провадження.
Також не містить клопотання прокурора і жодних доказів того, що такий обсяг втручання у власність ОСОБА_10 виправдовує завдання кримінального провадження.
Враховуючи викладене, слідчий суддя не знаходить достатніх підстав для задоволення клопотання прокурора про арешт майна у кримінальному провадженні № 12024100100004706 від 04.12.2024.
Керуючись статтями 2, 7, 8, 98, 170-173, 309, 395, 532 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя
постановив:
Клопотання прокурора Шевченківської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_7 про арешт майна у кримінальному провадженні № 12024100100004706 від 04.12.2024, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. ч. 1, 2 ст. 307, ч. 1 ст. 309 КК України - залишити без задоволення.
На ухвалу слідчого судді безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення може бути подана апеляційна скарга. Якщо ухвалу суду постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Слідчий суддя ОСОБА_1