Справа № 761/20076/23
Провадження № 2/761/1270/2025
24 березня 2025 року суддя Шевченківського районного суду м. Києва Мальцев Д.О., розглянувши матеріали позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Астер-Фінанс» до Головного управління ДФС у м.Києві, треті особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про скасування арешту майна,-
До Шевченківського районного суду м. Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Астер-Фінанс» до Головного управління ДФС у м.Києві, треті особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про скасування арешту майна.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.06.2023 року матеріали справи передані на розгляд судді Макаренко І.О.
На підставі розпорядження № 01-08-723 від 21.03.2025 року щодо повторного автоматизованого розподілу справи № 761/20076/23 за підписом керівника апарату Шевченківського районного суду м. Києва Зборщік А.О., протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.03.2025 року, матеріали позову передані на розгляд судді Мальцеву Д.О.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АСТЕР-ФІНАНС» є стягувачем у виконавчому провадженні з примусового виконання рішення Оболонського районного суду м. Києва від 26.04.2012 у справі №2605/6201/12, яким з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 стягнуто заборгованість на користь ПАТ «Енергобанк» за кредитним договором № 1009-07 від 14.09.2010 у розмірі 7 205 810,07 грн.
Під час процедури примусового виконання рішення суду в межах зведеного виконавчого провадження № НОМЕР_1, яке перебуває в провадженні приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Варави Р.С., відповідно до ст. 61 Закону України "Про виконавче провадження", ст. 41 Закону України "Про іпотеку", передано на реалізацію арештоване майно - предмет іпотеки, а саме: п'ятикімнатну квартиру АДРЕСА_1 , яка на день укладення Договору іпотеки належала ОСОБА_1 .
Відповідно до Протоколу про проведення електронних торгів № 563470 від 20.12.2021 по Лоту №501430, торги з реалізації вказаного вище нерухомого майна не відбулись у зв'язку з відсутністю допущених учасників торгів.
Стягувач ТОВ «ФК «АСТЕР-ФІНАНС», яке набуло усі права та обов'язки кредитора та іпотекодержателя, виявило бажання залишити за собою нереалізоване нерухоме майно за початковою ціною других прилюдних торгів 6 393 906,55 грн. без ПДВ в рахунок часткового заліку своїх забезпечених вимог в рахунок ціни майна, подавши 20.12.2021 відповідну заяву на ім'я приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Варави Р.С.
У подальшому, ТОВ «ФК «АСТЕР-ФІНАНС» отримало Свідоцтво про право власності на п'ятикімнатну квартиру АДРЕСА_1 , яке було видане 05.01.2022 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тарасовою Ю.Г., за реєстровим № 27.
Під час реєстрації права власності ТОВ «ФК «АСТЕР-ФІНАНС» стало відомо про наявність арешту на вказану квартиру, який був накладений постановою старшого слідчого СВ ДПІ у Деснянському районі ГУ ДФС у м. Києві від 06.09.2012 у межах кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №32013110030000147 за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 212, ч.ч. 2, 3 ст. 366 КК України (номер запису про обтяження: 16250238).
Відповідно до ухвали Оболонського районного суду м. Києва від 21.05.2019 у справі №756/6938/17 ОСОБА_2 звільнено від кримінальної відповідальності у зв'язку з закінченням строків давності, а кримінальне провадження №32013110030000147 - закрито.
У зв'язку з існуванням неправомірного обмеження права позивача як власника нерухомого майна позивач просить скасувати вказаний арешт.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.
Частиною першій статті 2 ЦК України встановлено, що учасниками цивільних відносин є фізичні особи та юридичні особи.
Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки (ч. 1 ст. 11 ЦК України).
Згідно з положеннями ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Статтею 124 Конституції України передбачено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності й спеціалізації та визначається законом.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини.
Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства: цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
З метою якісної та чіткої роботи судової системи міжнародним і національним законодавством передбачено принцип спеціалізації судів, а тому при визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі, правового статусу суб'єкта звернення та відповідний статус учасників справи.
Таким чином, судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі встановленого законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.
Відповідно до вимог статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ здійснюється в порядку іншого судочинства.
Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б однією зі сторін є фізична особа, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.
Разом із предметним критерієм для визначення юрисдикції має враховуватися також суб'єктний чинник.
Відповідно до статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.
Відповідно до п. 11 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 № 10 «Про деякі питання підвідомчості підсудності справ господарським судам» господарським судам підвідомчі на загальних підставах справи зі спорів, пов'язані з визнанням права на майно, на яке накладено арешт, і про зняття з нього арешту та з розглядом позовів до юридичної особи, яка зобов'язана здійснити стягнення коштів з боржника у разі невиконання рішення з вини цієї юридичної особи, (ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження"), за умови, коли сторонами у судовому процесі є підприємства чи організації у розумінні ст. 1 ГПК України.
Згідно з п.п. 1, 4 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03.06.2016 № 5 «Про судову практику у справах про зняття арешту з майна» у порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.
Спори про право цивільне, пов'язані з належністю майна, на яке накладено арешт, відповідно до статей 15, 16 ЦПК України розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.
У разі якщо сторонами у справі є юридичні особи, то незалежно від підстав арешту (опису) майна (конфіскація за відповідним судовим рішенням, стягнення боргу за рішенням господарського суду чи виконавчим написом нотаріуса тощо) та враховуючи характер спору, позови про зняття арешту з майна згідно зі статтею 15 ЦПК, статтями 1, 12 ГПК України підлягають розгляду в порядку господарського судочинства. У такому ж порядку вирішуються питання про юрисдикцію спорів за участю фізичних осіб-підприємців, якщо арешт майна пов'язаний з їх підприємницькою діяльністю.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
За вказаних обставин та з мотивів, передбачених указаними нормами матеріального та процесуального права, наявні підстави для відмови у відкритті провадження у справі у зв'язку з тим, що спір між юридичними особами з приводу зняття арешту з майна не може розглядатися в порядку цивільного судочинства, а підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.
З огляду на характер правовідносин, що виникли між сторонами, зміст прав та обов'язків у цих правовідносинах і їх суб'єктний склад, суд приходить до висновку про те, що спір у даній справі не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а належить до компетенції суду господарської юрисдикції, у зв'язку з чим суд відмовляє у відкритті провадження за позовом ТОВ «ФК «Астер-Фінанс» до Головного управління ДФС у м. Києві, треті особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про скасування арешту майна.
Керуючись ст.ст. 19, 186, 260, 261, 353-355 ЦПК України, суддя,-
Відмовити у відкритті провадження по справі за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Астер-Фінанс» до Головного управління ДФС у м.Києві, треті особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про скасування арешту майна.
Ухвала суду може бути оскаржена протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 261 ЦПК України.
Суддя: