03 грудня 2007 р.
№ 26/88/06
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Перепічая В.С.
Вовка І.В.,
Гончарука П.А.,
розглянувши касаційну скаргу Інституту механізації тваринництва Української академії аграрних наук на постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 26 вересня 2007 року у справі № 26/88/06 за позовом Інституту механізації тваринництва Української академії аграрних наук до Товариства з обмеженою відповідальністю »Українсько-американське спільне підприємство »Бест Інтернешнл» треття особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет на предмет спору на стороні відповідача: Регіональне відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області про визнання договору оренди таким, що припинився з 26 липня 2005 року та спонукання звільнити приміщення, -
Подана Інститутом механізації тваринництва Української академії аграрних наук касаційна скарга не відповідає вимогам розділу XII1 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з ч. 4 ст. 111 ГПК України, якою встановлено форму і зміст касаційної скарги (подання), до скарги додаються зокрема докази сплати державного мита у встановленому порядку і розмірі.
Згідно підпункту “г» пункту 2 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито» із апеляційних і касаційних скарг на рішення та постанови, а також заяв про перегляд їх за нововиявленими обставинами ставки державного мита встановлюються в таких розмірах: 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті у разі подання заяви, для розгляду спору в першій інстанції, а із спорів майнового характеру - 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.
За вимогами п. “г» ч. 2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито» (в редакції із змінами і доповненнями, внесеними Законом України від 25.03.2005 року №2505-ІV) ставки державного мита із заяв, що подаються до господарських судів встановлюються в таких розмірах: а) із заяв майнового характеру 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, із заяв немайнового характеру, в тому числі із заяв про визнання недійсними повністю або частково актів ненормативного характеру 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно п. 14 “Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита», затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 22.04.93 р. № 15, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 19.05.93 р. № 50, при сплаті державного мита готівкою до документа, щодо якого вчинюється відповідна дія, додається оригінал квитанції кредитної установи, яка прийняла платіж, а при перерахуванні мита з рахунку платника - останній примірник платіжного доручення з написом (поміткою) кредитної установи такого змісту "Зараховано в доход бюджету----------крб. (дата)". Цей напис скріплюється першим і другим підписами посадових осіб і відбитком печатки кредитної установи з відміткою дати виконання платіжного доручення.
Додане до касаційної скарги платіжне доручення від 23 жовтня 2007 р. № 3653 про сплату 25,50 грн. не може вважатися належним доказом сплати державного мита у встановлених порядку та розмірі, так як сплачена сума не відповідає зазначеним вимогам і на зворотній стороні цього платіжного доручення відсутня дата зарахування до державного бюджету.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1113 ГПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату державного мита у встановленому порядку і розмірі.
Керуючись п. 4 ч. 1 ст. 1113 Господарського процесуального кодексу України, суд
Касаційну скаргу Інституту механізації тваринництва Української академії аграрних наук на постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 26 вересня 2007 року у справі № 26/88/06 повернути без розгляду.
Судді Перепічай В.С.
Вовк І.В.
Гончарук П.А.