Справа № 752/3588/25
Провадження №: 1-кп/752/1640/25
16 квітня 2025 року м. Київ
Голосіївський районний суд м. Києва у складі:
головуючої судді ОСОБА_1 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
за участю сторін та інших учасників кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024105120000328 від 21.11.2024 за обвинуваченням
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженеця м. Запоріжжя, неодруженого, з незакінченою вищою освітою, працевлаштованого неофіційно, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України
1.Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.
Встановлено, що ОСОБА_4 , не пізніше 21.11.2024, більш точного часу органом досудового розслідування не встановлено, перебував поблизу станції метро «Теремки» КП Київський метрополітен» у м. Києві, де побачив біля зупинки громадського транспорту схованку в землі із поліетиленовим пакунком з кристалоподібною речовиною білого кольору. Зрозумівши, що вказана речовина є психотропною речовиною, ОСОБА_4 вирішив її взяти собі для власних потреб. Таким чином, у обвинуваченого виник злочинний умисел на незаконне придбання та зберігання особливо небезпечної психотропної речовини, обіг якої заборонено - PVP.
Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на незаконне придбання та зберігання особливо небезпечної психотропної речовини - PVP, ОСОБА_4 не пізніше 21.11.2024, у невстановлений досудовим розслідуванням час, взяв зі схованки на землі біля зупинки громадського транспорту поліетиленовий пакунок з кристалоподібною речовиною білого кольору, який поклав до правої кишені своєї куртки, таким чином незаконно придбав та розпочав зберігати особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP, для власного вживання без мети збуту.
У подальшому, 21.11.2024 приблизно о 16 год 25 хв., у вестибюлі станції метро «Теремки» КП «Київський метрополітен» у м. Києві, ОСОБА_4 був затриманий в порядку ст. 298-2 КПК України та у присутності двох понятих чоловічої статі, було проведено особистий обшук та обшук речей ОСОБА_4 , в ході якого з правої зовнішньої кишені куртки, в яку він був одягнений, вилучено пакет із полімерного матеріалу з пазовим замком, в якому знаходлась кристалоподібна речовина білого кольору, яка містить у своєму складі особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP, загальною масою 1,605 г.
PVP, відповідно до Списку № 2 «Особливо небезпечні психотропні речовини, обіг яких заборонено» в Таблиці I Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2000 за № 770, є особливо небезпечною психотропною речовиною, обіг якої заборонено.
Крім того, встановлено що згідно з наказом Міністерства охорони здоров'я України 01.08.2000 № 188 (у реакції наказу Міністерства охорони здоров'я України від 29.07.2010 № 634), зареєстрованим в Міністерстві юстиції України за № 512/4733 від 16 серпня 2000 року, «Про затвердження таблиць невеликих, великих та особливо великих розмірів наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, які знаходяться у незаконному обігу», а саме «Таблиці 2», маса вилученої у ОСОБА_4 особливо небезпечної психотропної речовини - PVP відноситься до великих розмірів.
Таким чином, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 309 КК України, тобто незаконне придбання та зберігання психотропної речовини без мети збуту, у великих розмірах.
2. Докази на підтвердження встановлених судом обставин.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 повністю визнав себе винним, щиро розкаявся, а також підтвердив встановлені в обвинувальному акті обставини справи. Пояснив, що зробив для себе висновки, негативно відноситься до вживання наркотичних засобів, шкодує про вчинене, будує краще життя.
Показання ОСОБА_4 є послідовними, логічними, а тому не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин правопорушення, добровільності та істинності його позиції.
Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_4 у повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення при обставинах, викладених у обвинувальному акті та беручи до уваги, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутній сумнів щодо добровільності їхньої позиції, роз'яснивши положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити фактичні обставини провадження у апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження в порядку передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.
Враховуючи викладене, суд, допитавши обвинуваченого та дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, прийшов до висновку, що винуватість ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті, доведена повністю.
Таким чином, суд вважає доведеною вину ОСОБА_4 у незаконному придбанні та зберіганні психотропної речовини без мети збуту, у великих розмірах, та кваліфікує такі його дії за ч. 2 ст. 309 КК України.
3. Обставини, які пом'якшують або обтяжують покарання.
При призначенні покарання ОСОБА_4 суд бере до уваги і визнає обставинами, які пом'якшують покарання - його щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Обставин, що обтяжує покарання, не встановлено.
4. Мотиви призначення покарання.
Призначаючи міру покарання ОСОБА_4 суд у відповідності зі ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, особу обвинуваченого, який раніше не судимий, неодружений, на обліку у лікаря психіатра та лікаря нарколога не перебуває, працює неофіційно, має незакінчену вищу освіту, наразі навчається на 4 курсі факультету іноземної філології Запорізького національного університету, за місцем проживання характеризується посередньо (скарг від сусідів і мешканців не надходило, в стосунках з особами, які ведуть антигромадський спосіб життя помічений не був).
Суд зауважує, що згідно зі ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
У правовій державі покарання передусім є виправним та превентивним засобом, в якій має використовуватись не надмірні, а лише необхідні і зумовлені метою заходи.
На реалізацію принципу, встановленого частиною другою статті 61 Конституції України, згідно з яким юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, спрямовані положення статті 65 КК України. Зазначений принцип, зокрема, конкретизовано у положеннях Кримінального кодексу України щодо системи покарань, звільнення від кримінальної відповідальності, звільнення від покарання та його відбування, у тому числі призначення більш суворого покарання.
Керуючись загальними засадами призначення покарання (ст. 65 КК України), суд має призначати покарання конкретній особі за конкретний злочин, максимально індивідуалізуючи покарання.
Призначене судом покарання повинно відповідати ступеню суспільної небезпеки кримінального правопорушення, обставинам його вчинення та враховувати особу винного, тобто бути справедливим.
Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину та передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину.
Виходячи з мети покарання й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
Тобто, кримінально-правовий зміст принципу справедливості полягає в тому, що покарання, яке застосоване до особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, повинно бути справедливим, тобто таким, що відповідає як тяжкості вчиненого кримінального правопорушення так і конкретним обставинам його вчинення, а також особливостям особистості злочинця.
Отже, санкція ч. 2 ст. 309 передбачає покарання у виді штрафу від двох тисяч до п'яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк до трьох років.
З огляду на викладене, з урахуванням обставин вчинення кримінального правопорушення, враховуючи відомості про особу обвинуваченого та його посткримінальну поведінку, ураховуючи наявність встановлених судом пом'якшуючих обставин, суд вважає за доцільне призначити обвинуваченому ОСОБА_4 покарання в межах санкцій інкримінованої статті у виді штрафу в мінімальному розмірі, що сприятиме запобіганню вчиненню останнім нових правопорушень та буде достатнім для його виправлення.
На переконання суду, у даному випадку саме таке покарання відповідає вимогам ст. ст. 50, 65 КК України, є справедливим, необхідним і достатнім для виправлення та попередження вчинення ОСОБА_4 нових злочинів.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.
5. Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку.
Питання щодо речових доказів необхідно вирішити згідно з вимогами ст. 100 КПК України.
Документально підтверджені процесуальні витрати по справі на залучення експерта у зв'язку з проведенням судової експертизи під час досудового розслідування необхідно стягнути з обвинуваченого на користь держави.
На підставі викладеного, керуючись ст. 349, 368-370, 374-376 КПК України, суд
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України, та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34000,00 (тридцять чотири тисячі) гривень.
Речові докази:
- психотропну речовину,обіг якої заборонено - PVP масою 1,605 г, поміщену до сейф-пакету №3013810, що зберігається в камері зберігання речових доказів УП в метрополітені ГУНП у м. Києві (квитанція № 003399) - знищити.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави документально підтверджені витрати в сумі 3183 грн 60 коп. на проведення експертизи (висновок експерта № СЕ-19/111- 24/68519-НЗПРАП від 21.11.2024).
Вирок може бути оскаржений шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду через Голосіївський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення з урахуванням особливостей, передбачених ч. 2 ст. 394 КПК України.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК України цей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити учасникам судового провадження.
Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
Суддя ОСОБА_1