Справа № 752/16893/23
Провадження № 2/752/687/25
іменем України
26 березня 2025 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Хоменко В.С.
при секретарі Павлюх П.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Голосіївського районного суду м. Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Єдігаров Ельвір Михайлович про встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім'єю без реєстрації шлюбу, визнання майна набутого під час фактичних шлюбних відносин спільною сумісною власністю, визнання права власності на майна спільної сумісної власності,-
у серпні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаним позовом у якому просить: встановити факт проживання чоловіка та жінки однією сім'єю без реєстрації шлюбу її та ОСОБА_3 ; визнати квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , набуту під час фактичних шлюбних відносин спільною сумісною власністю її та ОСОБА_3 ; визнати за нею право власності на 1/2 частку квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
На мотивування позовних вимог позивач вказує, що з вересня 2016 року вона та ОСОБА_3 почали відносини, а з 2017 року - фактичне подружнє життя з веденням спільного господарства. В них були чудові сімейні стосунки, що ґрунтувалися на взаємоповазі, любові та взаєморозумінні.
Також зазначає, що 09.10.2019 року вона з ОСОБА_3 придбала квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Позивач зауважує, що частину коштів на придбання вищевказаного нерухомого майна надано її батьком ОСОБА_4 , дружина якого ОСОБА_5 допомагала під час виготовлення проєкту облаштування квартири та дизайну.
ОСОБА_1 вказує, що після купівлі квартири, вона з ОСОБА_3 почала разом робити ремонт, купувати меблі, техніку за спільні кошти. При цьому, деяку техніку для облаштування квартири дарував її батько, в якого з ОСОБА_3 були дуже добрі відносини.
Крім того, позивач зазначає, що 17.02.2021 року між нею та ОСОБА_3 зареєстровано шлюб.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер через проблеми із серцем.
При цьому, зауважує, що відповідач та донька померлого - ОСОБА_2 не була присутня на похованні батька та протягом їх з чоловіком спільного проживання, остання не підтримувала родинних відносин з ОСОБА_3 .
Позивач додала, що 05.05.2023 року звернулася до приватного нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, де їй повідомлено, що відповідачем також подано заяву про прийняття спадщини після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 батька ОСОБА_3 .
На підставі зазначеного, та з огляду на те, що придбання спірного житлового приміщення здійснено з метою покращення її та ОСОБА_3 житлових умов, частину коштів на його придбання отримано в позику від її сім'ї, ремонт здійснювався за кошти спільного бюджету фактичного подружжя, ОСОБА_1 просить позов задовольнити.
Ухвалою судді від 23.08.2023 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання (т. 1, а.с. 97).
18.12.2023 року до суду від відповідача надійшов відзив на вказану позовну заяву, в якому адвокат Кучеренко В.Р. просить у позові відмовити, посилаючись на те, що відповідач є донькою померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 від першого шлюбу з ОСОБА_6 , з якою останній перебував у зареєстрованому шлюбі з 1986 року по 2000 рік, а із серпня 2003 року по 20.10.2019 року батьки відповідача проживали однією без шлюбу та вели спільне господарство за адресою: АДРЕСА_2 , з якими також проживала й ОСОБА_2 ; батько відповідача мав намір придбати житлове приміщення виключно на своє ім'я та 09.10.2019 року уклав Договір купівлі-продажу квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , в кінці лютого 2021 року повідомив відповідача про те, що 17.02.2021 року одружився, однак, позивача з ОСОБА_2 він не знайомив; про раптову смерть батька, дату, час і місце його поховання позивач ОСОБА_2 також не повідомила, в зв'язку із чим, відповідач не була присутня на похованні ОСОБА_3 ; додані позивачем документи не є беззаперечним підтвердженням ані факту спільного проживання, ані ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов'язків притаманних подружжю (т. 1, а.с. 118-130).
23.01.2024 року до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій ОСОБА_1 зазначає, що з 31.12.2016 року ОСОБА_3 не з'являвся за адресою: АДРЕСА_2 , де він до цього проживав сам, а відповідач з матір'ю проживали в с. Старі Петрівці Київської області; з ОСОБА_3 вона розпочала фактичне подружнє життя з веденням спільного господарства з 2017 року, що підтверджується спільними фото; проживали у квартирі знайомих за адресою: АДРЕСА_3 , куди купували речі та меблі; відповідач востаннє бачила свого батька в листопаді 2016 року(т. 1, а.с. 139-142).
22.02.2024 року до суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив на вказану позовну заяву, в якому адвокат Кучеренко В.Р. вказує, що відповідач з матір'ю почали проживати в с. Старі Петрівці Київської області з листопада 2019 року; додані позивачем спільні фотографії не можуть бути підставою для встановлення факту спільного проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу; спірна квартира придбана ОСОБА_3 за власні кошти та останній надав матері відповідача копію Договору купівлі-продажу від 09.10.2019 року з метою підтвердження наявності в нього особистого житла, про що також зазначено й в п. 3.2. цього ж Договору (т. 2, а.с. 1-6).
Ухвалою суду від 09.04.2024 року підготовче провадження в справі закрито та призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні (т. 2, а.с.55).
В судовому засіданні позивач та її представник - ОСОБА_7 позов підтримали та просили задовольнити.
В судовому засіданні відповідач і її представники - ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , кожен зокрема, позов не визнали і просили відмовити в його задоволенні.
Третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Єдігаров Е.М., будучи повідомленим про день, час і місце розгляду справи в установленому цивільним процесуальним порядку, в судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив, своїм правом на подачу письмових пояснень не скористався, доказів на обґрунтування своєї правової позиції в справі не надав.
Статтею 13 ЦПК України визначено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує зокрема: чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини випливають зі встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши сторін у справі та їх представників, покази свідків, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до наступного.
Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що позивач та ОСОБА_3 перебували в зареєстрованому шлюбі із 17.02.2021 року, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 від 17.02.2021 року (т. 1, а.с. 71).
Як вбачається із свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 17.02.2023 року, ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (т. 1, а.с. 72).
При цьому, з'ясовано, що відповідач ОСОБА_2 - є донькою померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 від його першого шлюбу з ОСОБА_6 , що підтверджується свідоцтвами про шлюб серії НОМЕР_3 від 27.12.1986 року та про народження серії НОМЕР_4 від 25.12.1987 року (т. 1, а.с. 133-134).
Згідно з поясненнями сторони відповідача, шлюб ОСОБА_3 з ОСОБА_6 розірвано ще в 2000 році.
Також судом встановлено та сторонами визнається і не заперечується, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подали нотаріусу заяви про прийняття спадщини після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 і приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Єдігаровим Е.М. заведено спадкову справу № 70286470 (т. 1, а.с. 75-76).
За змістом експертного висновку № 056/225-n від 21.02.2023 року, прізвища ОСОБА_10 / ОСОБА_10 та ОСОБА_11 / ОСОБА_11 є ідентичними у документах, наданих для експертизи, а саме: свідоцтві про смерть, запис ОСОБА_3 ; паспорті громадянина України, запис ОСОБА_2 , російською « ОСОБА_12 »; свідоцтві про народження, запис російською « ОСОБА_12 , отец « ОСОБА_13 , мать ОСОБА_14 » (т. 1, а.с. 135).
При цьому, як вбачається з Договору купівлі-продажу квартири від 09.10.2019 року, зареєстрованого в реєстрі за № 2864, оригінал якого оглянуто судом в судовому засіданні, ОСОБА_3 придбав у ПАТ«ЗАКРИТИЙ НЕДИВЕРСИФІКОВАНИЙ ВЕНЧУРНИЙ КОРПОРАТИВНИЙ ІНВЕСТИЦІЙНИЙ ФОНД «АВІСТО» однокімнатну квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Продаж квартири вчинено за ціною 1 049 789,75 грн (т.2, а.с. 47-50).
Згідно з п. 3.2. цього ж Договору, Покупець ОСОБА_3 довів до відома Представника Продавця, а Представник Продавця взяв до уваги той факт, що Покупець у шлюбі не перебуває, і грошові кошти, що витрачаються Покупцем на придбання квартири за цим Договором, не є спільною сумісною власністю та є його особистою приватною власністю, і особи, які б могли поставити питання про визнання за ними права власності на грошові кошти, в тому числі відповідно до ст. ст. 65, 74 та 97 СК України, відсутні.
Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, 09.10.2019 року квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровано за ОСОБА_3 (номер запису про право власності: 33594696, підстава виникнення права власності:Договір купівлі-продажу, серія та номер: 2864, виданий: 09.10.2019 року) (т.1, а.с.70).
Як вбачається з наданої позивачем довідки про реєстрацію місця проживання особи № 48612341 від 13.03.2020 року, ОСОБА_1 з 23.04.1991 року по теперішній час зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 (т. 1, а.с .24).
При цьому, згідно з довідкою про склад сім'ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб № 493 від 13.09.2018 року за адресою: АДРЕСА_2 , до складу сім'ї/зареєстрованих входять, в тому числі: ОСОБА_15 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (т. 2, а.с. 13).
Відповідно до довідок Петрівської сільської ради Вишгородського району Київської області № 3/182, № 3/183 від 04.07.2023 року ОСОБА_15 , ОСОБА_2 проживають незареєстровані з листопада 2019 року по даний час за адресою: АДРЕСА_5 (т. 2, а.с. 14, 15).
Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 21.02.2024 року, державна реєстрація зміни місця проживання/місця знаходження фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 ) здійснена 20.01.2020 року (т. 2, а.с. 16-19).
Також у матеріалах справи наявні пасажирські квитки авіаперевезення, датовані 31.03.2017 року, 11.09.2019 року та 06.10.2021 року, видані на ім'я ОСОБА_16 та ОСОБА_3 на рейси з Києва та, відповідно, до Хургади, Анталії, а також ОСОБА_17 (т. 1, а.с. 43-52).
Згідно із Свідоцтвом про сплату єдиного податку серії Ж № 691705 від 01.01.2010 року та Свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії В03 № 613602 від 03.02.2009 року, ОСОБА_1 є суб'єктом підприємницької діяльності (фізичною особою-підприємцем). Види діяльності: оптова торгівля та посередництво в оптовій торгівлі (т. 1, а.с. 65, 66).
Поряд із цим, з доданих позивачем до матеріалів справи: рахунків на оплату замовлення № 486 від 26.11.2019 року, № 540 від 18.12.2019 року, рахунка на оплату № 1462 від 20.12.2019 року, замовлення покупця № 37886 від 09.01.2020 року, видаткових накладних № НО000002068 від 16.03.2020 року та № 4446 від 18.06.2020 року, звітів № 10 (період 15-02.2020-05.03.2020 року) та № 11 (період 06.03.2020-06.08.2020 року), гарантійного талона від 17.03.2020 року, вбачається, що ОСОБА_3 і ОСОБА_1 замовлялися послуги з монтажу та встановлення, придбавалося побутове, сантехнічне, водопровідне та електричне обладнання, всього на суму 94 833,44 грн (а.с. 53-64).
Відповідно до акта про підтвердження фактичного проживання чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу від 12.08.2023 року, складеного мешканцями багатоквартирного будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_6 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 фактично проживали разом однією сім'єю та вели спільне господарство за адресою: АДРЕСА_1 , в період із січня 2020 року до моменту смерті ОСОБА_3 (т. 1, а.с. 79-80).
Зі змісту довідки вих. № 1 від 18.01.2024 року ОСББ «Голосіївський дворик», вбачається, що ОСОБА_1 з ОСОБА_3 проживали однією сім'єю та вели спільне господарство в період з 26.01.2020 року до моменту смерті ОСОБА_3 , за адресою: АДРЕСА_1 (т. 1, а.с. 208).
Також стороною позивача надано фотокартки на яких ОСОБА_1 та ОСОБА_3 спільно зображені на відпочинку, святах та інших визначних подіях, у тому числі, з друзями та донькою позивача (т. 1, а.с. 25-42, 143-206).
В судовому засіданні свідок ОСОБА_4 показав, що є батьком позивача. Влітку 2017 році під час продажу автомобіля ОСОБА_1 був разом з нею ОСОБА_3 і він зрозумів, що це не просто її знайомий. Сказати з якого часу ОСОБА_1 проживала з ОСОБА_3 не може. Він надав в борг доньці 15 000,00 доларів США на купівлю квартири, розуміючи, що ОСОБА_3 йому їх поверне. В спірній квартирі бував багато разів. Порадив свого виконроба щоб робити ремонт у спірному житлі. Він мав постійний дохід, оскільки отримував пенсію і заробітну плату в розмірі 2 000,00 доларів США щомісячно. 10 000,00 доларів США боргу ОСОБА_1 та ОСОБА_3 повернули до дня смерті останнього за один раз.
В судовому засіданні свідок ОСОБА_18 показав, що є зятем позивача. Знайомий з ОСОБА_3 з 2018 року. Про те, що позивач зустрічалася з ОСОБА_3 з 2016 року, йому відомо зі слів доньки позивача. Зустрічалися з позивачем і ОСОБА_3 раз на місяць, разом їздили відпочивати в Пирогів. Вони розпочали постійно разом проживати з початку або із середини 2019 року. Спірна квартира придбана восени 2019 року за спільні кошти, про що говорив йому ОСОБА_3 . Батько позивача в борг надавав кошти для придбання квартири. Дружина батька позивача ОСОБА_5 відповідала за планування цього житлового приміщення.
В судовому засіданні свідок ОСОБА_5 показала, що позивач є донькою її чоловіка від першого шлюбу. З ОСОБА_3 вперше познайомилася в 2019 році, коли ОСОБА_1 приїжджала з ним просити гроші для купівлі квартири. ОСОБА_3 і ОСОБА_1 перебували в стосунках неймовірної закоханості. В 2017 році ОСОБА_1 продавала свій автомобіль і вони з ОСОБА_3 звернулися до її чоловіка, який тоді й познайомився з останнім. В 2017 році ОСОБА_3 і ОСОБА_1 вже проживали разом і це їй відомо зі слів чоловіка, а особисто їй відомо, що з 2019 року вони проживали разом. В квартирі, де проживали ОСОБА_3 і ОСОБА_1 вона ніколи не була. Під час першої зустрічі з ОСОБА_3 , все ж таки, позичили гроші ОСОБА_1 в сумі 15 000,00 доларів США, з яких 10 000,00 доларів США повернуто до моменту смерті ОСОБА_3 . Позичали кошти влітку 2019 року. Здає свою квартиру в найм, має досвід, тому допомагала ОСОБА_3 і ОСОБА_1 з плануванням квартири.
В судовому засіданні свідок ОСОБА_19 показала, що є донькою позивача. Була знайома з ОСОБА_3 з 2017 року, а її мати в стосунках з останнім перебувала з 2016 року. З 2017 року її мати ОСОБА_1 та ОСОБА_3 почали разом спільно проживати в квартирі на АДРЕСА_5 . В квітні 2017 року зустрічала ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у аеропорту, а також зустрічалися з ними у різних закладах. Кожні вихідні проводили спільно. Позивач постійно до 2019 року проживала то з нею і братом, якому було 15 років, то з ОСОБА_3 . Відомо, що спірну квартиру її матір разом з ОСОБА_3 вибирали. Частину коштів на придбання житла позичили в її дідуся.
В судовому засіданні свідок ОСОБА_20 показав, що є хрещеним батьком відповідача. Із сім'єю ОСОБА_10 знайомий з 1987 року, а його дружина та мати відповідача - знайомі ще зі школи. Він дружив з ОСОБА_3 . ОСОБА_3 мав забезпечений фінансовий стан. Разом з ним займалися нумізматикою, ОСОБА_3 завжди купував монети, та в нього питань з грошима не було. В сім'ї ОСОБА_10 в 2016-2019 роках нічого не змінилося, а також їх відносини не змінилися. Останній раз він бачив ОСОБА_3 в 2020 році в його кафе. Про те, що в 2019 році ОСОБА_3 переїхав, він дізнався в кінці жовтня 2019 року. Йому відомо, що ОСОБА_3 придбав однокімнатну квартиру. ОСОБА_3 казав йому, що познайомився з жінкою та буде з нею жити. До цього йому невідомо було, що у ОСОБА_3 є інша жінка.
В судовому засіданні свідок ОСОБА_21 показала, що перебуває у дружніх стосунках з відповідачем. Займається тренуванням і продажом собак. ОСОБА_3 з дружиною в кінці травня 2016 року приїжджав до неї дивитися собаку. Середня ціна собаки 2 000,00 доларів США. Вони приїжджали декілька разів. Після продажу їм собаки, продовжили спілкувалися. Вона неодноразово бувала в ОСОБА_3 з дружиною вдома за адресою: АДРЕСА_8, її запрошували на свята, де були всі: ОСОБА_15 та її мати, ОСОБА_3 , відповідач. Вона ночувала в них. Із сім'єю ОСОБА_10 спілкувалися постійно. Останній раз ОСОБА_15 та ОСОБА_3 разом бачила в жовтні 2019 року. Це запам'ятала, через те, що кінологічні змагання були в грудні 2019 року. Перетиналися із сім'єю ОСОБА_10 в 2018-2019 роках. В 2018 році приїжджала додому до відповідача для консультацій щодо вольєра.
В судовому засіданні свідок ОСОБА_22 показала, що є сусідкою матері відповідача, з якою знайома з 1972 року. Сім'я ОСОБА_15 та ОСОБА_3 була привітна, зустрічалася з ними в магазині, аптеках. В період 2016-2019 років у сім'ї ОСОБА_15 та ОСОБА_3 нічого не змінилося, вони були дуже близькі. Восени 2019 року перестала бачити ОСОБА_3 вдома, хоча до цього бачились щодня, що для неї стало неочікуваним. Сім'я ОСОБА_15 та ОСОБА_3 завжди була забезпечена, вона бачила колекцію золотих монет останнього.
В судовому засіданні свідок ОСОБА_23 показала, що є подругою матері відповідача, яка хрестила її доньку, та з якою знайомі з 1986 року. Спочатку разом працювали, після чого дружили сім'ями. Бувала вдома у відповідача. Проживали разом ОСОБА_15 , ОСОБА_3 , відповідач, і бабуся з дідусем. З 2016 року по жовтень 2019 року в них нічого не змінилося, вони були для неї зразковою сім'єю.
В судовому засіданні свідок ОСОБА_15 показала, що є матір'ю відповідача та колишньою дружиною ОСОБА_3 , з яким познайомилася в 1984 році, а в 1986 році вони одружилися та почали проживати в квартирі, де вона й зараз проживає. В 1987 році у них народилася донька ОСОБА_2 . В 2000 році вона розірвала шлюб з ОСОБА_3 , однак, після незначного проміжку часу почали знову проживати разом аж до жовтня 2019 року. Причиною припинення відносин стала сварка через те, що ОСОБА_3 хотів придбати власне житло, оскільки, після їх одруження, вважалось, що він перебуває в приймах. Була категорично проти придбання житла ОСОБА_3 , адже мала інші плани на ці гроші.Розпочали сімейне життя з ОСОБА_3 , коли в них нічого не було, а в 2001 році у них з'явилися заклади, придбали квартиру «на Чайці», автомобілі із салону. ОСОБА_3 фінансових проблем не відчував. З 2016 року по 2019 року вони разом постійно проживали з ОСОБА_3 . Продали квартиру «на Чайці » та в них завжди була грошова «подушка». Квартиру «на Чайці» спочатку 17.02.2012 року ОСОБА_3 подарував відповідачу, яка 14.08.2016 року її продала. В ОСОБА_3 з'явилася ідея придбати квартиру та він повідомив, що він придбає однокімнатну квартиру для себе, якщо вона не хоче придбати трикімнатну квартиру. Після чого ОСОБА_3 придбав спірне житлове приміщення. Потім вона зрозуміла, що із сейфа зникли гроші. Вона недорахувала 40 000,00 доларів США. Найдовше відрядження ОСОБА_3 тривало 3 місяці. Підозр того, що в ОСОБА_3 була інша жінка в неї не було. З кінця 2016 року та до моменту як розійшлися, жили разом з ОСОБА_3 . Останні роки у спільні відпустки не їздили, адже мали собаку стаффордширського бультер'єра, тому не могли разом відпочивати.
В судовому засіданні свідок ОСОБА_25 показала, що є подругою ОСОБА_1 , знає її більше 20-ти років. Була присутня під час знайомства позивача з ОСОБА_3 в 2017 році в його кафе. Точно не може сказати з якого часу ОСОБА_1 з ОСОБА_3 почали жити разом. Була в спірній квартирі та на новосіллі в 2020 році. На вказане житло позивач збирала кошти. Зустрічались на Великдень та святкування Нового 2023 року. З 2020 року зустрічала ОСОБА_1 з ОСОБА_3 разом.
В судовому засіданні свідок ОСОБА_26 показала, що є подругою позивача. З ОСОБА_3 вона познайомилася в 2017 році. В січні 2019 року відпочивали в Єгипті. Була в них на новосіллі в 2020 році. Позивач і ОСОБА_3 все робили разом: купували квартиру, робили в ній ремонт. ОСОБА_1 супроводжувала ОСОБА_3 по лікарнях. ОСОБА_1 з ОСОБА_3 були як подружжя, проживали разом з 2017 року. На момент придбання квартири в ОСОБА_3 все було нормально, а погіршився майновий стан після початку пандемії коронавірусу.
В судовому засіданні свідок ОСОБА_27 показав, що працював на сторону позивача виконробом, і робив ремонт в однокімнатній квартирі ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , що знаходиться на АДРЕСА_6 . Познайомився з ними в кінці 2019 року та одразу почав робити ремонт в квартирі. Його порекомендував батько позивача. Проект квартири - це творчість мачухи ОСОБА_1 . Стосунки ОСОБА_1 та ОСОБА_3 розцінює як людей, які вирішили разом жити. Його роботу оплачувала позивач і ОСОБА_3 . Спочатку в квартирі були одні пусті стіни, а після зробленого ним ремонту ОСОБА_1 та ОСОБА_3 заселилися туди жити. Письмових договорів не укладали. Роботи виконував не як фізична особа-підприємець, а допомагав.
В судовому засіданні свідок ОСОБА_28 показала, що знає позивача, оскільки, працювала в ОСОБА_3 з 2014 року та до закриття закладу в 2023 році та смерті останнього.Спочатку працювала барменом, потім адміністратором. Заклад знаходився на АДРЕСА_7 . З ОСОБА_1 познайомилася в 2016 році, вона приходила до них на роботу. Зі слів ОСОБА_3 , останній та позивач разом почали проживати з 2017 року. На початку 2017 року ОСОБА_3 показував фото з відпустки. Щодо обставин придбання спірної квартири вона нічого точно не знає. З початком пандемії коронавірусу в ОСОБА_3 були певні труднощі як у всіх. Також знайома з ОСОБА_15 , яка інколи з'являлась у закладі та час від часу вона її бачила. Наявність двох жінок - це не про ОСОБА_3 . Наскільки їй відомо, останні роки ОСОБА_3 з колишньою дружиною не проживав. В 2014-2015 роках ОСОБА_3 по 4-5 днів не виходив з роботи. Після знайомства з позивачем, ОСОБА_3 став охайним, і краще виглядати, в нього з'явилися вихідні, почав слідкувати за своїм здоров'ям. ОСОБА_3 , здається, переніс дві операції. З 2017 року бувала в спірній квартирі та знала, що позивач з ОСОБА_3 там проживали. В 2019-2020 роках вона купувала плиту. В цій квартирі ОСОБА_1 не бачила, однак, помітила зміни в обстановці. До 2016-2017 року ОСОБА_3 не залишав заклад навіть на добу, після цього стався в його житті переломний період. ОСОБА_3 був забезпеченим вище середнього рівня, мав автомобіль і власний бізнес.
В судовому засіданні свідок ОСОБА_29 показала, що є сусідкою позивача та має декілька квартир в будинку за адресою: АДРЕСА_6 , який є новобудовою. Знає ОСОБА_1 з моменту її переїзду до спірної квартири - з кінця 2019 року чи початку 2020 року, точно не пам'ятає. Бачила як сусідка: чоловіка позивача та її сина. Постійно бачила разом ОСОБА_1 з ОСОБА_3 тому вирішила, що це її чоловік. Бачила як ОСОБА_1 з ОСОБА_3 під час переїзду розвантажували речі. Спілкується з позивачем, ходить до неї в гості 1-2 рази на місяць.
Як вбачається із змісту заяви ОСОБА_30 від 16.01.2024 року, підпис якого посвідчено нотаріально, він працював барменом в закладі «Beer-on-Line» (вул. Костянтинівська, буд. 17, в м. Києві), директором якого був ОСОБА_3 . На прохання останнього, допомагав перевозити тумбу, яку він придбав, до його місця проживання за адресою: АДРЕСА_3 , де він проживав разом з ОСОБА_1 з 03.01.2017 року. В період до 2016 року вказаний заклад часто відвідувала ОСОБА_31 , його перша дружина, який перестала відвідувати після 2016 року. З 2017 року у заклад приїжджала лише ОСОБА_1 . Також влітку 2020 року він допомагав перевозити речі з квартири за адресою: АДРЕСА_3 , на нову квартиру ОСОБА_3 , коли він переїжджав разом з ОСОБА_1 (т. 1, а.с. 207).
Сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки (ч.2 ст. 3 СК України).
Вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, суд має встановити факти: спільного проживання однією сім'єю; спільний побут; взаємні права та обов'язки (постанова Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 року в справі № 554/8023/15-ц).
Майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя (ст. 60 СК України).
Якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою абов будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положенняглави 8 цього Кодексущодо права спільної сумісної власності подружжя (ст. 74 СК України).
При застосуванні ст. 74 СК України, що регулює поділ майна осіб, які проживають у фактичних шлюбних відносинах, судам необхідно враховувати, що правило зазначеної норми поширюється на випадки, коли чоловік та жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі і між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю (п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя»).
Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом. Майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім'ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі (ч. 3 та 4 ст. 368 ЦК України).
Вирішуючи спір про поділ майна подружжя, необхідно установити обсяг спільно нажитого майна, з'ясувати час та джерела його придбання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 року в справі № 554/8023/15-ц).
Для встановлення спільного проживання однією сім'єю до уваги беруться показання свідків про спільне проживання фактичного подружжя та ведення ними спільного побуту, документи щодо місця реєстрації (фактичного проживання) чоловіка та жінки, фотографії певних подій, документи, що підтверджують придбання майна на користь сім'ї, витрачання коштів на спільні цілі (фіскальні чеки, договори купівлі-продажу, договори про відкриття банківського рахунку, депозитні договори та інші письмові докази) тощо (постанова Верховного Суду від 12.12.2019 року в справі № 466/3769/16).
Для визначення осіб як таких, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, для вирішення майнового спору на підставі ст. 74 СК України, суд повинен встановити факт проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу в період, протягом якого було придбано спірне майно.
Вирішуючи питання щодо правового режиму такого майна, суди мають встановити факти створення (придбання) сторонами майна внаслідок спільної праці, ведення спільного господарства, побуту, виконання взаємних прав та обов'язків, з'ясувати час придбання, джерело набуття (кошти, за які таке майно було набуте), а також мету придбання майна, що дозволяє надати йому правовий статус спільної сумісної власності.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 15.08.2019 року в справі № 588/350/15.
Майно, набуте під час спільного проживання особами, які не перебувають у зареєстрованому шлюбі між собою, є об'єктом їхньої спільної сумісної власності, якщо:
1) майно придбане внаслідок спільної праці таких осіб як сім'ї (при цьому спільною працею осіб слід вважати їхні спільні або індивідуальні трудові зусилля, унаслідок яких вони одержали спільні або особисті доходи, об'єднані в майбутньому для набуття спільного майна, ведення ними спільного господарства, побуту та бюджету);
2) інше не встановлено письмовою угодою між ними. У зв'язку із цим суду під час вирішення спору щодо поділу майна, набутого сім'єю, слід установити не лише факт спільного проживання сторін у справі, а й обставини придбання спірного майна внаслідок спільної праці.
Отже, критеріями, які дозволяють надати майну статус спільної сумісної власності, є:
1) час набуття такого майна;
2) кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття);
3) мета придбання майна, яка дозволяє надати йому правовий статус спільної власності подружжя.
Вказана правову позицію висловлено Верховним Судом в постанові від 14.07.2020 року в справі № 552/5693/18.
Згідно з ч. ч.1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Обов'язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникаєв правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішенні справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою (постанова Верховного Суду від 22.04.2021 року в справі № 904/1017/20).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (п. 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 року в справі№ 129/1033/13-ц,пункт 9.58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2021 року в справі № 904/2104/19.
Як судом з'ясовано вище, на підставі Договору купівлі-продажу від 09.10.2019 року, зареєстрованого в реєстрі за № 2864, ОСОБА_3 набув у приватну особисту власність за 1 049 789,75 грн, однокімнатну квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що також підтверджується відомостями з Державного реєстру речовий прав від 09.10.2019 року, індексний номер витягу 184136306.
При цьому, посилання сторони відповідача як на підставу для відмови в позові на п. 3.2. зазначеного Договору в якому вказано, що ОСОБА_3 у шлюбі не перебуває, і грошові кошти, що витрачаються на придбання квартири, не є спільною сумісною власністю та є його особистою приватною власністю, і особи, які б могли поставити питання про визнання за ними права власності на грошові кошти, в тому числі відповідно до ст. ст. 65, 74 та 97 СК України, відсутні, є безпідставними та судом зміст вказаного положення Договору не аналізується, адже, саме по собі, зазначення в Договорі купівлі-продажу спірної квартири про не перебування ОСОБА_3 в шлюбі чи фактичних шлюбних відносинах з позивачем без установлення контексту такого твердження не може свідчити про їх непроживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу на момент укладення цього Договору.
Так, підписання типового Договору купівлі-продажу із застереженням про неперебування в шлюбних стосунках є його одностороннім волевиявленням. Позивач, не будучи стороною цього Договору, будь-якого впливу на таке волевиявлення не має, а механізму оспорення правочину в частині згаданого застереження чинним законодавством не передбачено.
Тому включення такого пункту в Договір купівлі-продажу (як і його відсутність) саме по собі не може створювати, змінювати або припиняти права та обов'язки сторін цього спору в контексті їх стосунків як чоловіка та жінки. Обставина проживання чоловіка та жінки однією сім'єю без реєстрації шлюбу підлягає встановленню судом у кожному конкретному випадку після надання оцінки наданим сторонами доказам у їх сукупності, та саме до цього зводяться висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 28.11.2023 року в справі № 761/23526/20
Поряд із цим, з довідки про реєстрацію місця проживання особи № 48612341 від 13.03.2020 року, вбачається, що ОСОБА_1 з 23.04.1991 року по теперішній час зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 .
При цьому, з акта про підтвердження фактичного проживання чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу від 12.08.2023 року, складеного мешканцями багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_6 , та довідки вих. № 1 від 18.01.2024 року ОСББ «Голосіївський дворик», вбачається, що ОСОБА_1 розпочала проживати з ОСОБА_3 однією сім'єю та вести спільне господарство за адресою: АДРЕСА_1 , починаючи із січня 2020 року.
Тобто, перелічені документи підтверджують факти реєстрації позивача за іншим місцем проживання, а також обставини того, що останні як чоловіка та жінка однією сім'єю без реєстрації шлюбу почали проживати в період, вже після набуття ОСОБА_3 у власність спірного нерухомого майна.
Однак, жодного документа про те, що починаючи з 2017 року, та до 09.10.2019 року (придбання ОСОБА_3 вказаної квартири) включно, останній та позивач фактично спільно проживали та за якою конкретно адресою, матеріали справи не містять.
Обставини можливих спільних подорожей (відпочинку) позивача з ОСОБА_3 з 03.04.2017 по 10.04.2017 року та у вересні 2019 року, тобто раз у півтора року строком на 7 днів, є недостатніми для встановлення факту спільного проживання однією сім'єю, адже, самі по собі, не доводять факту спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов'язків, притаманних подружжю та того, що між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.
Крім того, в матеріалах справи наявні лише пасажирські квитки авіаперевезення, датовані 31.03.2017 року та 11.09.2019 року, видані на ім'я ОСОБА_16 та ОСОБА_3 на рейси з Києва та, відповідно, до Хургади та Анталії , без надання відповідних паспортних документів з відмітками про перетин кордону в один час, посадкових талонів, інших документів, що підтверджують розрахунки з туроператором чи турагентом, продаж авіаквитків, підписання акта наданих туристичних послуг тощо, які не доводять факт проведеного спільного відпочинку ОСОБА_1 з ОСОБА_3 .
З наданих стороною позивача фотографій, неможливо встановити одночасно дату та місце проведення позивачем та ОСОБА_3 спільних закордонних подорожей, а жоден із свідків не підтвердив факт його спільного відпочинку з ОСОБА_1 з ОСОБА_3 саме у вказані в квитках дати (з 03.04.2017 по 10.04.2017 року та у вересні 2019 року) та місцях - Хургаді та Анталії .
При цьому, надані ОСОБА_1 рахунки на оплату, замовлення покупця, видаткові накладні, звіти № 10 та № 11, та гарантійний талон щодо її участі в ремонті та оздобленні спірної квартири, датовані, починаючи з 26.11.2019 року.
Тобто, ці документи також не доводять факту спільного проживання однією сім'єю, придбання майна на користь сім'ї, витрачання коштів на спільні цілі в оспорюваний період, тобто з 2017 року до 09.10.2019 року (дата укладення між ОСОБА_3 і ПАТ «ЗАКРИТИЙ НЕДИВЕРСИФІКОВАНИЙ ВЕНЧУРНИЙ КОРПОРАТИВНИЙ ІНВЕСТИЦІЙНИЙ ФОНД «АВІСТО» Договору купівлі-продажу квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ) включно.
Що стосується коштів, за які спірне житлове приміщення набуте (джерело набуття), то ОСОБА_1 надано докази того, що вона є суб'єктом підприємницької діяльності (фізичною особою-підприємцем) із видами діяльності: оптова торгівля та посередництво в оптовій торгівлі, однак, жодних доказів щодо доходу від здійснення підприємницької діяльності, отриманого нею під час перебування у фактичних шлюбних відносинах, починаючи з січня 2017 року, чи у будь-який інший період, а також будь-яких інших доходів, не пов'язаних із здійсненням підприємницької діяльності, стороною позивача не надано.
Також ОСОБА_1 в обґрунтування заявлених позовних вимог вказувала, що її батьком ОСОБА_4 надано в борг кошти в розмірі 15 000,00 доларів США з метою придбання спірної квартири.
За своїми ознаками договір позики є реальним, оплатним або диспозитивно безоплатним, одностороннім, строковим або безстроковим. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (ст. 1046 ЦК України).
Ця особливість реальних договорів зазначена в ч. 2 ст. 640 ЦК України за якою, якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.
За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми. Письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, а й передачі грошової суми позичальнику.
Однак, суду не надано письмовий договір позики чи боргову розписку позичальників ОСОБА_1 чи ОСОБА_3 .
Тобто, позивачем всупереч вимог ст. ст. 1046, 1047 ЦК України не доведено факт укладення між нею, її померлим чоловіком ОСОБА_3 з однієї сторони, та ОСОБА_4 з другої сторони договору позики на суму 15 000,00 доларів США, для якого законом визначено обов'язкову письмову форму, а також факт передання та отримання позичальниками в борг зазначених грошових коштів, оскільки, матеріали справи не містять належних та достатніх доказів на підставі яких суд може встановити коли, в якій кількості та на яких умовах позивачу чи ОСОБА_3 були передані ОСОБА_4 в борг зазначені грошові кошти, з'ясувати термін виконання даного зобов'язання, а також пересвідчитись у тому, що кошти дійсно були передані та отримані позичальниками, а боргове зобов'язання, у разі його наявності, залишилось невиконаним боржниками, або ж виконане ними частково, як стверджують свідки сторони позивача.
Зважаючи на вказану позивачем суму боргу, яка більш ніж у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, факт укладення договору позики, в даному випадку, не може доводитись показаннями свідків. Будь-яких інших належних та достатніх доказів на підтвердження своїх вимог стороною позивача суду не надано та під час судового розгляду цієї справи не встановлено.
Даючи оцінку показанням свідків, допитаних в судовому засіданні, як зі сторони позивача, так і зі сторони відповідача, судом не встановлено об'єктивних, чітких, однозначних і несуперечливих показань свідків, необхідних для встановлення об'єктивної істини в цій справі при ухваленні законного та обґрунтованого рішення, адже з їх показів неможливо достовірно з'ясувати момент (початкову дату) з якої позивач та ОСОБА_3 проживали як чоловік та жінка однією сім'єю без реєстрації шлюбу.
На переконання суду, показання всіх допитаних свідків у цілому не дають змогу встановити нерозривний зв'язок між поясненнями сторін, наявними у справі письмовими доказами та спірними правовідносинами, та фактично є неспроможними підтвердити чи спростувати наявні у справі письмові докази та пояснення сторін, а тому оцінюються судом критично, адже, кожен із свідків давав покази на користь тієї із сторін, за клопотанням якої був запрошений до суду для допиту.
За перелічених вище та встановлених судом обставин, лише спільні фотографії позивача з ОСОБА_3 не можуть бути єдиною підставою для встановлення факту спільного проживання однією сім'єю жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою
Схожа правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12.12.2019 року в справі № 466/3769/16.
Отже, суд вважає недоведеним, що в період із січня 2017 року та до моменту придбання ОСОБА_3 спірного житлового приміщення (до 09.10.2019 року включно), останній та позивач перебували у фактичних шлюбних відносинах, оскільки, цей факт не підтверджений в суді належними доказами.
Таким чином, позивачем не доведено, що в спірний період вона мала з ОСОБА_3 спільний бюджет, що вони вели спільне господарство та були пов'язані взаємними правами й обов'язками, тобто, між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.
Аналогічна правова позиція була викладена в постанові Верховного Суду від 27.02.2019 року в справі № 522/25049/16-ц.
Крім того, стороною позивача жодним чином не доведені обставини: придбання спірного майна внаслідок спільної праці, адже саме про один із таких критеріїв для врахуваннята його визначення вказано Верховним Судом у постанові від 14.07.2020 року в справі № 552/5693/18, з метою надання майну статусу спільного сумісного (якщо особи проживають сім'єю без укладення шлюбу), а також за спільні з ОСОБА_3 кошти, в тому числі, отримані в якості позики від ОСОБА_4 в сумі 15 000,00 доларів США.
За таких обставин, вимоги ОСОБА_1 про визнання квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , спільною сумісною власністю її та ОСОБА_3 та визнання за позивачем права власності на 1/2 частку цієї квартири, також не підлягають задоволенню та є похідними від вимог про встановлення факту проживання позивача та ОСОБА_3 як чоловіка та жінки однією сім'єю без реєстрації шлюбу, адже судом не встановлено доказів набуття вказаного житлового приміщення під час фактичних шлюбних відносин, внаслідок спільної праці, чи за спільні кошти ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .
Разом з тим, вимоги позивача не містять конкретного періоду до реєстрації шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), факт перебування яких у фактичних шлюбних відносинах просить встановити позивач.
Оскільки, даний факт за період із січня 2017 року до 09.10.2019 року включно не був підтверджений в суді належними доказами, правова оцінка обставинам щодо проживання однією сім'єю позивача та ОСОБА_3 як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу в період з 10.10.2019 року (наступний день після придбання спірного житлового приміщення ОСОБА_3 ) по 17.02.2021 року (день реєстрації шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_3 ) судом не надається, адже, встановлення такого юридичного факту не має жодного правового значення, враховуючи, що спірне майно придбано 09.10.2019 року, при цьому, й сторона відповідача відповідний факт не заперечує.
Таким чином, внаслідок недоведеності заявлених позовних вимог, суд вважає необхідним відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 .
Частини 9 та 10 ст. 158 ЦПК України передбачають, що у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову. У такому разі заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням або ухвалою суду.
Зважаючи на те, що суд дійшов висновку про відмову в задоволенні вказаного позову з підстав, викладених вище, отже, відсутні підстави для подальшого існування заходів забезпечення позову, застосованих ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 23.08.2023 року, тому на підставі ст. 158 ЦПК України, суд вважає за можливе, скасувати вказані заходи забезпечення позову з моменту набрання законної сили рішенням у цій справі.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 12, 19, 76-81, 82, 89, 137, 141, 158, 258, 259, 263, 264, 265, 274-279, 352, 354 ЦПК України, суд,-
у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Єдігаров Ельвір Михайлович про встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім'єю без реєстрації шлюбу, визнання майна набутого під час фактичних шлюбних відносин спільною сумісною власністю, визнання права власності на майна спільної сумісної власності - відмовити.
Скасувати заходи забезпечення позову вжиті ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 23.08.2023 року у справі № 752/16893/23.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня з дня його проголошення до Київського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя В.С. Хоменко