707/51/25
2/707/276/25
16 квітня 2025 року м. Черкаси
Черкаський районний суд Черкаської області у складі:
головуючого судді Волкової Н.С.,
за участю секретаря Заїчко Д.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у приміщенні Черкаського районного суду Черкаської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини,
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 , у якій просить суд прийняти рішення, яким стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи від дня пред'явлення позову та до досягнення дитиною повноліття.
Заявлені позовні вимоги обґрунтовує тим, що 01 березня 2003 року Худяківською сільською радою Черкаського району між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстровано шлюб (актовий запис №4), про що видано свідоцтво про одруження серії НОМЕР_1 від 01 березня 2003 року.
Від спільного шлюбу сторони мають сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії э НОМЕР_2 (актовий запис за № 02).
На даний час дитина проживає разом із позивачем та знаходиться на її утриманні. Відповідач ухиляється від покладеного на нього у відповідності до ст. 180 Сімейного кодексу України обов'язку утримувати свою дитину та проживає окремо.
Враховуючи вищевказане, позивач була вимушена звернутись до суду з позовом про стягнення аліментів на їх утримання.
Ухвалою судді Черкаського районного суду Черкаської області від 14 січня 2025 року відкрито провадження у справі; вирішено проводити її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження; призначено справу до розгляду по суті з викликом сторін на 14 лютого 2025 року; запропоновано відповідачу протягом п'ятнадцяти днів із дня вручення йому даної ухвали подати відзив на позовну заяву, а також всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову.
14 лютого 2025 року судове засідання відкладено до 12 березня 2025 року за заявою позивача ОСОБА_1 .
Сторони до судового засідання 12 березня 2025 року не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, позивач до суду подала заяву в якій просила долучити до матеріалів справи акт обстеження місця проживання, затвердженого членами комісії та головою Леськівської сільської ради, довідку Виконавчого комітету Леськівської сільської ради та провести розгляд справи без її участі. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.
12 березня 2025 року судове засідання відкладено до 16 квітня 2025 року
Позивач до судового засідання 16 квітня 2025 року повторно не з'явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином шляхом надіслання рекомендованих поштових повідомлень на зареєстроване місце проживання, SMS повідомлень, про наявність поважних причин неявки до судового засідання не повідомила.
Відповідач до судового засідання 16 квітня 2025 року повторно не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином шляхом надіслання рекомендованих поштових повідомлень на зареєстроване місце проживання, SMS повідомлень, про наявність поважних причин неявки до судового засідання не повідомив, відзив на позовну заяву не надав, зустрічний позов до суду не пред'явив.
Правом на подачу відзиву на позовну заяву у встановлений законом строк відповідач не скористався.
Згідно з частиною восьмою статті 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів.
Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Суд, відповідно до ст.ст. 223, 280 ЦПК України вважає за можливе розглянути справу на підставі наявних у ній матеріалів за відсутності відповідача, котрий належним чином повідомлявся про розгляд справи, при цьому його неявка не перешкоджає ухваленню заочного рішення, проти чого не заперечувала позивач.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, повно, всебічно та безпосередньо з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що 01 березня 2003 року Худяківською сільською радою Черкаського району між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстровано шлюб (актовий запис №4), що підтверджується наданою копією свідоцтва про одруження серії НОМЕР_1 від 01 березня 2003 року.
Від спільного шлюбу сторони мають сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії э НОМЕР_2 (актовий запис за № 02).
Витягом з Леськівської територіальної громади підтверджуються факт реєстрації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за адресою: АДРЕСА_1 , разом з сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Актом обстеження місця проживання від 06.03.2025, затвердженого членами комісії та головою Леськівської сільської ради, встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 проживають без реєстрації в АДРЕСА_2 . Проживають, зі слів сусідів з 2018 року.
На підставі акта опитування сусідів від 06.03.2025 Виконавчим комітетом Леськівської сільської ради видано довідку.
Відповідачем не спростовано, що після припинення шлюбних відносин подружжя, позивач одна несе витрати по утриманню сина.
Враховуючи, що відповідач отримав копію позовної заяви з додатками та ухвалу судді Черкаського районного суду Черкаської області від 14 січня 2025 року про відкриття провадження у справі, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, суд дійшов висновку, що ОСОБА_2 зацікавленості в участі у справі не проявив, відтак позивач має право на стягнення з відповідача аліментів на утримання дитини до досягнення ним повноліття.
Згідно з частиною 2 статті 27 Конвенції Організації Об'єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Постановою ВР № 789-ХII від 27 лютого 1991 року, яка набула чинності для України 27 вересня 1991 року, батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Пунктами 1, 2 частини 1 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
За приписами статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх заміняють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Згідно з частиною другою статті 150 СК України батьки зобов'язані піклуватись про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
За змістом частин першої та другої статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Відповідно до статті 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою; розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Згідно з частиною 1 статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відтак, обов'язок утримувати дитину - це моральне і найважливіше правове зобов'язання батьків. Обов'язок утримувати дітей виникає з моменту їх народження і зберігається до досягнення ними повноліття. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Відповідно до закону батьки зобов'язані утримувати своїх неповнолітніх дітей незалежно від того, перебувають вони в шлюбі чи шлюб між ними розірвано. Обов'язок батьків утримувати своїх неповнолітніх дітей є безумовним і не залежить від того, чи є батьки працездатними й чи є в них кошти, достатні для надання утримання. Дані обставини лише враховуються судом при визначенні розміру коштів, що стягуються як аліменти.
Частинами 2, 3 статті 181 СК України встановлено, що за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
За приписами статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.
Згідно з частинами 1, 2 статті 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття.
Вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен враховувати, що їх розмір на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у частині 2 статті 182 СК України.
Що ж до максимального розміру аліментів, які стягуються з боржника, то відповідно до частини 3 статті 70 Закону України «Про виконавче провадження» із заробітної плати боржника може бути утримано за виконавчими документами до погашення у повному обсязі заборгованості у разі стягнення аліментів - 50 % заробітної плати боржника.
Статтею 179 СК України передбачено, що аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім'я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини.
Суд констатує, що відповідач має обов'язок по утриманню своєї дитини, та дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення.
При визначенні розміру аліментів, суд, відповідно до вимог частини 1 статті 182 СК України, врахував, що відомостей про незадовільний стан здоров'я відповідача, а також про наявність на його утриманні інших дітей чи непрацездатних осіб суду не надано. На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що відповідач має змогу надавати матеріальну допомогу на утримання своєї дитини та не позбавлений можливості сплачувати аліменти на утримання сина у запропонованому позивачем розмірі.
Разом з тим, суд, при визначенні розміру коштів, що стягуються як аліменти, прагне не до зрівняння матеріального становища платника й одержувача аліментів, а до того, щоб одержувач аліментів, у разі їх сплати, перестав бути таким, що потребує матеріальної допомоги.
Окрім того, розмір призначених аліментів має бути виправданий дійсними потребами та враховувати матеріальне становище сторін. При цьому, суд має виходити з фактичних обставин справи та мети зобов'язання щодо утримання.
Відповідно до частини 1 статті 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
З огляду на вказане, суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача аліменти на утримання сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи від дня пред'явлення позову та до досягнення дитиною повноліття. Саме такий розмір аліментів, на думку суду, у повній мірі може забезпечити дитині належний рівень життя та умови для розвитку, які гарантовані державою.
Саме такий розмір аліментів, на думку суду, у повній мірі може забезпечити дитині належний рівень життя та умови для розвитку, які гарантовані державою.
У порядку статті 141 ЦПК України, у зв'язку із задоволенням позовної вимоги позивача, яка звільнена від сплати судового збору, судовий збір у розмірі 1 211,20 грн слід стягнути з відповідача на користь держави.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 430 ЦПК України суд вважає необхідним, з метою забезпечення інтересів дитини, допустити рішення суду про стягнення аліментів до негайного виконання в частині стягнення суми платежу за один місяць.
Враховуючи наведене та керуючись Конвенцією ООН про права дитини, статтями 150, 155, 141, 180-183, 191 Сімейного кодексу України, статтями 2-5, 7-13, 17, 19, 43, 49, 76-81, 89, 133, 141, 259, 263-265, 273, 280, 430 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини - задовольнити повністю.
Стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи від дня пред'явлення позову, тобто з 06 січня 2025 року та до досягнення дитиною повноліття.
Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1 211 (тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , паспорт громадянина України НОМЕР_3 , виданий 7130 від 11.07.2019, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Ознайомитись з повним текстом судового рішенням, в електронній формі, сторони можуть за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua/.
Копію заочного рішення надіслати сторонам протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом тридцяти днів з дня його проголошення, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Апеляційна скарга подається до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі в тридцяти денний строк з дня його проголошення апеляційної скарги.
Суддя: Н. С. Волкова