Справа № 690/157/25
Провадження № 2-а/690/5/25
11 квітня 2025 року м. Багачеве
Ватутінський міський суд Черкаської області
у складі: головуючого-судді Здоровила В.А.
за участю секретаря Мельник С.В.
позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, -
в судовому засіданні позивач ОСОБА_1 просить суд визнати протиправною та скасувати постанову від № 205 від 10.03.2025 ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , якою його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП про адміністративне правопорушення та накладено стягнення у вигляді штрафу в сумі 17 000, 00 грн. та провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно нього за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП закрити за відсутності в його діях складу правопорушення, посилаючись на те, що 10.03.2025 постановою № 205 ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в сумі 17 000, 00 грн.. Вважає, що вказана постанова протиправною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки при розгляді матеріалів не дотримані вимоги закону, а висновок особи про доведеність винуватості у вчиненні адміністративного правопорушення не відповідає фактичним обставинам справи та не підтверджується наданими доказами. Викладені в постанові твердження не відповідають дійсності. Він був призваний на військову службу в порядку загальної мобілізації та зарахований до списків особового складу ВЧ НОМЕР_1 . 10.07.2024 був звільнений із військової служби в запас на підставі пп. «б» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» за станом здоров'я у зв'язку з встановленням 2 групи інвалідності. Підставою для звільнення стала довідка МСЕК серії 12ААГ № 668260. Через мобільний застосунок «Резерв+» він оновив свої дані, надавши інформацію про себе та членів своєї сім'ї. Таким чином у нього оформлена відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 2 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Крім того ніяких повідомлень чи повісток про виклик до ТЦК та СП він не отримував ні в цифровому, ні в паперовому вигляді, повістка не була йому вручена, про що і зазначено в постанові. А тому він змушений звернутися до суду за захистом своїх законних прав.
Ухвалою судді Ватутінського міського суду Черкаської області від 24.03.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін.
Представник відповідача ІНФОРМАЦІЯ_2 в судове засіданні не з'явився, ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковник ОСОБА_2 подав до суду заяву, де проти позовних вимого заперечує та просить у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі, розгляд справи просить здійснити без участі представника ІНФОРМАЦІЯ_2 за наявними в матеріалах справи документами.
Відповідно до ч. 3 ст. 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
Заслухавши позивача, дослідивши матеріали справи та докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення, виходячи з наступного:
В судовому засіданні було встановлено, що 10.03.2025 ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковником ОСОБА_3 було винесено постанову № 205 у справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст. 210-1 КУпАП, якою позивача ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000,00 грн., що стверджується копією постанови (а.с.17).
Як вбачається зі змісту оскаржуваної постанови, ОСОБА_1 28.02.2025 відмовився від отримання повістки про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 для уточнення своїх персональних даних та проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби. Цим він порушив вимоги пп.3 п. 10 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» та п. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». ОСОБА_1 під час складання протоколу вказав, що проходити ВЛК не бажає.
ОСОБА_1 був призваний на військову службу в порядку загальної мобілізації та зарахований до списків особового складу ВЧ НОМЕР_1 . 10.07.2024 був звільнений із військової служби в запас на підставі пп. «б» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» за станом здоров'я у зв'язку з встановленням 2 групи інвалідності, що стверджується витягом із наказу № 139-РС від 10.07.2024 (а.с.7). Підставою для звільнення стала довідка МСЕК серії 12ААГ № 668260 (а.с.11).
Відповідно до ч. 2 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку», він не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, за винятком випадків особистої згоди.
Відповідно до чинного законодавства оновлення військово-облікових даних здійснюється у разі зміни персональних даних або за потреби уточнення інформації.
Через мобільний застосунок «Резерв+» ОСОБА_1 оновив свої дані, надавши інформацію про себе та членів своєї сім'ї. Таким чином у нього оформлена відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 2 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані: 2) визнані в установленому порядку особами з інвалідністю або, відповідно до висновку військово-лікарської комісії, тимчасово непридатними до військової служби за станом здоров'я на термін 6-12 місяців (з наступним проходженням військово-лікарської комісії).
Крім того, у застосунку збережені актуальні персональні дані, включаючи контактну інформацію, місце проживання та інші відомості, які використовуються для обліку військовозобов'язаних.
Уповноваженими особами ІНФОРМАЦІЯ_2 було з'ясовано, що ОСОБА_1 скористався своїм правом на оформлення відстрочки від призову на військову службу через застосунок «Резерв+». Тобто було встановлено, що він не підлягає призову на військову службу під час мобілізації. Однак всупереч цьому, до нього було застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу. Необхідність постійного виклику до ТЦК для оновлення військово-облікових даних відсутня, оскільки всі оновлення вже були своєчасно здійснені.
Чинне законодавство не передбачає обов'язку військовозобов'язаного отримувати повістку від уповноважених осіб ІНФОРМАЦІЯ_2 під їх примусом чи в інший спосіб всупереч волі військовозобов'язаного. Таким чином, не отримавши повістки про виклик до ТЦК, у ОСОБА_1 не виникло обов'язку з'являтися на усну вимогу уповноважених осіб ІНФОРМАЦІЯ_2 . Сама ж відмова від отримання повістки не є порушенням правил військового обліку військовозобов'язаним і адміністративна відповідальність за відмову в одержанні повістки не передбачена КУпАП.
Наявність у позивача військового квитка (а.с.8-9) свідчить про те, що він перебуває на обліку, а наявність витягу з наказу про звільнення з військової служби підтверджує факт проходження ним слуби.
Відповідно до примітки до ст. 210-1 КУпАП «Положення ст. 210, 210-1 цього кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформації взаємодій з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними) яких є державні органи».
А тому до ОСОБА_1 не можуть бути застосовані положення ст.210-1 КУпАП, оскільки його персональні дані наявні в державних реєстрах, він зареєстрований у РЕЗЕРВ+.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Ч. 3 ст. 79 КАС України визначено, що відповідач повинен подати суду докази разом із поданням відзиву. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк. Учасник справи також повинен надати докази, які підтверджують, що він здійснив усі залежні від нього дії, спрямовані на отримання відповідного доказу (ч. 4 ст. 79 КАС України).
Диспозиція ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, за якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності, встановлює відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період, тобто за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Позивачу інкримінується порушення пп.3 п. 10 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» та п. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 № 3543-ХІІ, у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов'язаний з'явитися у зазначені у ній місце та строк.
Згідно з п. 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560, належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов'язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є: особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки, а також відеозапис відмови військовозобов'язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки.
Разом з цим, відповідно до ч. 11 ст. 38 Закону № 2232-ХІІ призовники, військовозобов'язані, резервісти в разі зміни їх сімейного стану, стану здоров'я, адреси місця проживання (перебування), номерів засобів зв'язку та адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти), освіти, місця роботи, посади зобов'язані особисто в семиденний строк повідомити про такі зміни відповідні органи, де вони перебувають на військовому обліку, у тому числі у випадках, визначених Кабінетом Міністрів України, через центри надання адміністративних послуг та інформаційно-телекомунікаційні системи.
Відповідачем не надано суду будь-яких доказів на спростування доводів позивача про відсутність у нього умислу на порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Ч. 4 ст. 159 КАС України визначено, що подання заяв по суті справи є правом учасників справи.
У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи. Відповідний правовий висновок викладено у п. 39 постанови Верховного Суду від 08.07.2020 по справі №463/1352/16-а (реєстраційний номер судового рішення у ЄДРСР 90264746).
Виходячи з вищенаведеного, суд визнає доведеними обставини, на які посилався позивач в обґрунтування позову.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Згідно з вимогою п. 1 ст. 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення, яка доводиться шляхом надання доказів.
Відповідно ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Враховуючи, що відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження законності та обґрунтованості оскаржуваної постанови, вирішуючи позов у межах заявлених вимог, з урахуванням принципів розумності, справедливості та виваженості суд вважає за необхідним скасувати постанову від № 205 від 10.03.2025 ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковника ОСОБА_2 , якою його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП про адміністративне правопорушення та накладено стягнення у вигляді штрафу в сумі 17 000, 00 грн. та провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно нього за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП закрити за відсутності в його діях складу правопорушення.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивач не ставить питання про відшкодування судових витрат.
На підставі наведеного, ст. 22, 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», ст. 7, 210-1, 247, 268, 280, 283, 288, 289, 293 КУпАП та керуючись ст. 2, 77, 79, 134, 139, 159, 241-246, 250, 255, 268, 286, 293, 295 КАС України, суд, -
адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову № 205 від 10 березня 2025 року ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковника ОСОБА_3 , якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000, 00 гривень.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП закрити за відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених статтею 286 КАС України, можуть бути подані протягом десяти днів з дня його проголошення до Шостого апеляційного адміністративного суду міста Києва.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено 16 квітня 2025 року.
Головуючий В.А. Здоровило