73000, м. Херсон, вул. Горького, 18
24.12.2007р. Справа № 6/206-06
Господарський суд Херсонської області у складі судді Ситюка В.Г. при секретарі Мальцевій О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом ВАТ Фірма "Херсоноблагробуд" м.Нова Каховка Херсонської області
до ТзОВ "Південмлин" м.Нова Каховка Херсонської області
про стягнення 84064,19 грн.
за участю представників сторін:
від позивача - Орешко А.П. - представник, дов. у справі, Авер"янова С.Б. - представник, дов. у справі,
від відповідача - Подсосенська Н.І. - представник, дов. у справі,
Позивач звернувся до господарського суду з позовом до відповідача, просить стягнути з останнього 84064,19 грн., з яких 76104 грн. матеріальної шкоди, завданого йому як власнику автомобіля "Форд Фокус Комфорт", державний номер 900-66 ХО, 6629 грн., збитків, пов'язаних з понесеними позивачем витратами на поховання загиблого в ДТП працівника позивача, 713,19 грн. збитків, пов'язаних з виплатою лікарняного потерпілим в ДТП працівникам позивача Подофі А.І. та Манаєнкову С.А. та 600 грн. витрат позивача по оплаті автотоварознавчої експертизи, мотивуючи свої вимоги завданням шкоди в результаті дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася в ніч з 01.12.05р. на 02.12.05р. на 72 км автодороги с.Марянське - м.Берислав з вини водія відповідача, а тому, відповідач як володілець джерела підвищеної небезпеки зобов'язаний відшкодувати завдану позивачу шкоду, джерелом підвищеної небезпеки.
Справу розглянуто з перервою в судовому засіданні 11.12.07р. до 24.12.07р., оголошеної відповідно до ст. 77 ГПК України для можливості надання сторонами додаткових матеріалів.
В судовому засіданні представниками позивача позовні вимоги підтримано з підстав зазначених у позові, посилаючись на те, що в ніч з 01.12.05р. на 02.12.05р. близько 00 годин 30 хвилин на 72 км автодороги с.Марянське - м.Берислав сталася дорожньо-транспортна пригода, - а саме зіткнення легкового автомобіля "Форд Фокус Комфорт" під керуванням водія позивача Манаєнкова С.А. та причепа ГКБ-8352 держ.номер 167-44 ХН, автомобіля КАМАЗ-53212, держ.номер 131-04 ХО під керуванням водія відповідача Левчука Л.А.
Винним в дорожньо-транспортній пригоді позивач вважає водія Левчука Л.А., який є працівником відповідача - ТзОВ "Південмлин", і яким порушено вимоги п. 2.10б та п. 9.10 "Правил дорожнього руху", згідно яких у разі причетності до ДТП водій зобов'язаний увімкнути аварійну сигналізацію і встановити знак аварійної зупинки на відстані не ближче 40 метрів від транспортного засобу, а також п. 16.1.42 "Правил охорони праці на автомобільному транспорті", згідно якого, при вимушеній зупинці автомобіля на узбіччі або на краю проїжджої частини дороги для проведення ремонту водій зобов'язаний включити світлову сигналізацію та установити знак аварійної зупинки або миготливий червоний ліхтар на відстані не ближче 40 метрів за межами населених пунктів.
Окрім того за твердженням позивача мало місце порушення п. 31.1, 31.3 Правил дорожнього руху, п. 16.1.12 "Правил охорони праці на автомобільному транспорті" і в діях працівників відповідача (механіка) та водія Левчука Л.А. щодо встановлення на причепі причіпного пристрою з кустарним зварювальним швом та випуску на лінію причепа ГКБ 8352 з технічно несправним причіпним пристроєм.
Факт вини відповідача у скоєнні ДТП, на думку представників позивача відображено та підтверджено актом № 3 від 07.06.06р. про нещасний випадок на виробництві та актом від 07.06.06р. спеціального розслідування групового нещасного випадку зі смертельним наслідком, що стався в результаті ДТП 02.12.05р. в 00 годин 30 хвилин з працівниками позивача та відповідача; постановою про закриття кримінальної справи від 25.12.06р. за якою вини водія позивача у скоєнні ДТП не встановлено.
Враховуючи, що шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки, власником якої є відповідач та з вини відповідача (його водія), вона підлягає відшкодуванню відповідачем на користь позивача у повному розмірі, просять стягнути з відповідача 84064,19 грн. завданої шкоди.
Відповідачем позовні вимоги не визнаються, посилаючись на відсутність вини відповідача у скоєнні ДТП та завданні шкоди, недоведеність розміру завданих в результаті ДТП збитків та зазначаючи на наявність вини у скоєнні ДТП та завдання матеріальної шкоди з вини самого позивача, а саме водія позивача Манаєнкова С.А., яким порушено п.п. 12. 2, 12.3 "Правил дорожнього руху", відповідно до яких у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості швидкість руху повинна бути такою, щоб водій мав змогу зупинити транспортний засіб у межах видимості дороги та у разі виникнення небезпеки для руху, водій повинен негайно вжити заходів зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу. При цьому повідомлено про підтвердження вини водія позивача Манаєнкова С.А. актом від 07.06.06р. спеціального розслідування групового нещасного випадку зі смертельним наслідком. Окрім того, представником відповідача звернено увагу на те, що ДТП сталося внаслідок наїзду автомобіля позивача на водія Левчука Л.А. та причеп автомобіля КАМАЗ, який стояв нерухомо та не був джерелом підвищеної небезпеки, оскільки в якості джерела підвищеної небезпеки транспортний засіб може виступати лише під час його експлуатації, зазначивши при цьому, що в даному випадку джерелом підвищеної небезпеки виступав транспортний засіб позивача.
На думку відповідача, відсутність вини водія відповідача Левчука Л.А. у скоєнні ДТП підтверджується також і постановою слідчого від 25.12.06р. про закриття кримінальної справи № 060424 порушеної по факту ДТП, яка була закрита відповідно до п. 2 ст. 6 КПК України, - у зв'язку з відсутністю складу злочину.
Порушення механіком по транспорту ТОВ "Південмлин" п. 16.1.12 "Правил охорони праці на автомобільному транспорті" щодо випуску на лінію причепа з несправним технічним пристроєм та водієм Левчуком Л.А. п. 16.1.42 вказаних вище Правил, щодо не встановлення знаку аварійної зупинки та включення світлової сигналізації, на думку відповідача не знаходиться в причинному зв'язку з ДТП та шкодою, оскільки аварійна зупинка КАМАЗу сталася в часі задовго до зіткнення (наїзду автомобіля позивача на водія та причеп).
Заслухавши представників сторін, розглянувши та дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утримання диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоду було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Відповідно до п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.92 року №6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену імовірність заподіяння шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність по використанню, транспортуванню, зберіганню предметів, речовин і інших об'єктів виробничого, господарського чи іншого призначення, які мають такі ж властивості. Майнова відповідальність за шкоду, заподіяну діями таких джерел, має наставати як при цілеспрямованому їх використанні, так і при мимовільному прояві їх шкідливих властивостей (наприклад, у випадку заподіяння шкоди внаслідок мимовільного руху автомобіля).
Як вбачається з матеріалів справи в ніч з 01.12.2005 р. на 02.12.2005 р. на 72 кілометрі автодороги с. Марянське - м.Берислав у зв'язку з аварійною ситуацією зупинився автомобіль КАМАЗ 53212 державний № 131-04 ХО з причепом типу ГКБ 8352 державний № 167-44 ХН, які належать ТОВ "Південмлин", відповідачу по справі.
Управління КАМАЗом здійснював водій Левчук Л.А. згідно подорожнього листа від 30.11.2005 р. № 113505. Причиною аварійної зупинки КАМАЗа стало те, що завантажений зерном пшениці причеп відірвався від автомобіля КАМАЗ. Водій КАМАЗа Левчук Л.А. зупинив керований ним автомобіль, а поруч з ним з лівого боку зупинився причеп упершись в кабіну КАМАЗа. Після зіткнення з причепом КАМАЗ знаходився на узбіччі дороги на відстані від кромки автодороги: спереду на 2.1м, позаду на 0,9 м, зліва від КАМАЗа стояв напіврозвернутий причеп. Задня частина причепа біля 1 метра від розділювальної смуги знаходилась на проїжджій частині дороги зустрічного напрямку. Габаритні ліхтарі на причепі не горіли, тому що була розірвана і зруйнована електрична проводка причепа. На КАМАЗі спереду горіли габаритні ліхтарі та знак автопоїзду, позаду горіла тільки одна лампа лівого габаритного ліхтаря, скло якого було розбито. При відриві дишла від автомобіля задні габаритні ліхтарі були зруйновані. Водій Левчук Л.А. вжив заходи для попередження водіїв іншого транспорту від наїзду, поклав позаду причепа на відстані біля 15 метрів від причепа гілку дерева.
Знак аварійної зупинки на місці ДТП не виявлено, однак в кабіні на полу знаходився чохол знака аварійної зупинки. З цієї обставини в акті №3 про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом (том 1, а.с.88) зроблено припущення, що можливо Левчук Л.А. залишив вказаний знак раніше на місці, де у темряві до цієї вимушеної зупинки усував несправність двигуна.
По цій автодорозі у тому ж (попутному) напрямку близько 00 год. 30 хв. рухався легковий автомобіль «Форд-фокус" державний № 900-66 ХО, який належав ВАТ "Фірма Хсрсоноблагробуд" під керівництвом водія Манаєнкова С.А. В салоні легкового автомобіля знаходились генеральний директор ВАТ "Фірма Херсопоблагробуд" Подофа А.І. та головний інженер Ковальчук С.Я. На 72 кілометрі автошляху с. Мар'янське -м.Берислав на прямій ділянці автодороги при швидкості руху, яка не встановлена матеріалами розслідування, Манаєнков С.А. у процесі наближення до автомобіля КАМАЗ та автопричепа, що становили перешкоду на його смузі руху, раптово у світлі фар свого автомобіля побачив на дорозі гілку дерева, потім людину, а за нею причеп. Водій легкового автомобіля Манаєнков С.А. загальмувати або здійснити маневрування по об'їзду людини не встиг та, переїхавши через гілку, здійснив наїзд на водія вантажного автомобіля Левчука Л.А. та причеп КАМАЗа, перед яким стояв Левчук Л.А. До моменту наїзду легковим автомобілем на перешкоду (причеп) і під час його зустрічних транспортних засобів, які могли би освітити або засліпити водія легкового автомобіля - не було. Згідно пояснень Манаєнкова від 02.12.2005р., наявних у матеріалах кримінальної справи, видимість у світлі фар складала 20-25 м. Автомобіль, яким керував Манаєнков С.А. рухався з ввімкненим світлом ближніх фар.
Згідно протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 02.12.05р. та пояснень учасників цієї пригоди, під час коли сталася ДТП дорожнє покриття було мокрим, йшов дощ.
Внаслідок ДТП, відповідно до матеріалів справи, заподіяно смерть двом особам (Левчуку Л.А., Ковальчуку С.Я..) та завдано матеріальної шкоди позивачеві та відповідачеві.
За фактом ДТП 05.12.2005р. порушено кримінальну справу № 060424, яка постановою про закриття кримінальної справи від 25.12.06р. на підставі ст.6 ч.2 КПК України була закрита у зв'язку з відсутністю складу злочину.
Згідно акту про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом від 07.06.06р. та акту спеціального розслідування групового нещасного випадку зі смертельним наслідком від 07.06.06р. механік по транспорту ТОВ "Південмлин" порушив п.16.1.12 Правил охорони праці на автомобільному транспорті не прийняв міри щодо заборони випуску на лінію причепа ГКБ-8352 з технічно несправним причіпним пристроєм; водій вантажного автомобіля КАМАЗ Левчук Л.А. порушив вимоги п. 16.1.42 Правил охорони праці на автомобільному транспорті ДНАОП 0.00-128-97 та п.2.10 б та 9.10 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України: у разі причетності до ДТП повинен виставити знак аварійної зупинки на відстані (поза межами населеного пункту) не ближче 40 м. від транспортного засобу та включити світлову сигналізацію; водій автомобіля "Форд Фокус" Манаєнков С.А. порушив п. 12.2,12.3 Правил дорожнього руху, а саме: у темну пору доби при недостатній видимості рухався по дорозі зі швидкістю, при якій не встиг вжити заходів до зупинки або безпечного проїзду перешкоди.
Враховуючи, що в результаті дорожньо-транспортної пригоди позивачу завдано матеріальних збитків в сумі 84064,19 грн., - вартості відновлювального ремонту автомобіля, витрат на поховання Ковальчука С.Я., виплати за лікарняними Подофі А.І. та Манаєнкову С.А., оплати проведення експертизи автотоварознавчого дослідження, позивач подав позов про стягнення з відповідача шкоди, обгрунтовуючи розмір шкоди, висновком експертного автотоварознавчого дослідження від 21.08.06р. та бухгалтерськими та платіжними документами понесених витрат.
Проте, як вбачається з матеріалів справи, дорожньо-транспортна пригода сталася не в результаті зіткнення двох транспортних засобів, а в результаті фактичного наїзду легкового автомобіля позивача, яким керував Манаєнков С.А. спочатку на людину - водія Левчука Л.А., який знаходився на проїжджій частині автодороги та потім на транспортний засіб (причеп), належний відповідачу.
В результаті вказаного наїзду на людину та транспортний засіб, який стояв без руху, заподіяно смерть двом особам - Левчуку Л.А. та Ковальчуку С.Я., та заподіяно матеріальну шкоду позивачу та відповідачу.
Відповідно до п.п.12.1., 12.2, 12.3 "Правил дорожнього руху" під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним. У темну пору доби та в умовах недостатньої видимості швидкість руху повинна бути такого, щоб водій мав змогу зупинити транспортний засіб у межах видимості дороги. У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди.
З обставин справи вбачається, що Манаєнков С.А., здійснюючи управління легковим автомобілем в темну пору доби при недостатній видимості рухався зі швидкістю, при якій не встиг вжити заходів до зупинки або безпечного об'їзду перешкоди, тобто не обрав безпечну швидкість, яка відповідно до Правил дорожнього руху - це швидкість, за якої водій має змогу безпечно керувати транспортним засобом та контролювати його рух у конкретних дорожніх умовах.
Водій Манаєнков С.А. не встиг належним чином відреагувати на перешкоду на дорозі (загальмувати чи зупинити автомобіль, здійснити маневр по об'їзду), а без будь-якої реакції переїхав через гілку, що знаходилася на проїжджій частині дороги, збив людину (наїхав на неї) та наїхав на причеп. Зазначені обставини підтверджуються поясненнями Манаєнкова наданими 02.12.05р.(арк.спр. 82 т. 2).
Дані обставини вказують на те, що Манаєнков С.А. не виконав Правила дорожнього руху, оскільки він не обрав безпечну швидкість руху із урахуванням дорожньої обстановки та наявності пасажирів в салоні автомобіля транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним. Манаєнков С.А. у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості не обрав таку швидкість руху (безпечну), щоб мати змогу зупинити транспортний засіб у межах видимості дороги та у разі виникнення раптової небезпеки для руху або перешкоди (п.12.3), яку водій об'єктивно спроможний виявити, негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди.
Посилання позивача на постанову слідчого про закриття кримінальної справи та висновок експертного дослідження від 22.03.06р. щодо відсутності вини водія позивача Манаєнкова С.А., швидкоплинності часу та відсутності технічної можливості попередження ним ДТП, судом не може бути прийнято до уваги і відхиляється., оскільки вказані в зазначених актах причини неможливості попередження ДТП, як-то швидкоплинність часу до зіткнення та відсутність технічнї можливості попередження водієм ДТП, навпаки вказують на порушення водієм вказаних вище Правил дорожнього руху в частині обрання ним безпечної швидкості та свідчать про необрання ним такої швидкості, так як він не зміг своєчасно усвідомити і зреагувати на зміни, що сталися на дорозі.
Посилання позивача на порушення механіком відповідача п.16.1.12 "Правил охорони праці на автомобільному транспорті" щодо випуску на лінію причепа з технічно несправним причіпним пристроєм, а також порушення водієм вантажного автомобіля КАМАЗ Левчуком С.А. п. 16.1.42 вказаних вище правил, судом не приймається до уваги, оскільки вказані порушення не знаходяться в прямому причинному зв'язку з наїздом автомобіля позивача на причеп відповідача і сталися в часі задовго до дорожньо-транспортної пригоди.
Більш того вина водія відповідача Левчука С.А., як і причинний зв'язок руйнації причіпного пристрою причепа до скоєння ДТП (настання зіткнення) не встановлені і в ході розслідування кримінальної справи №060424-05, порушеної по факту ДТП, яку закрито постановою слідчого від 25.12.06р. по п.2 ст. 6 КПК України, за відсутність складу злочину.
Окрім того, як слідує з обставин справи, причеп в момент зіткнення транспортних засобів проявляв себе не як джерело підвищеної небезпеки, а лише як фізичний об'єкт, що спричинив перешкоду на шляху руху автомобіля, який здійснив наїзд, оскільки стояв без руху та не мав таких характерних ознак джерела підвищеної небезпеки, як наявність шкідливих властивостей та неможливості контролю людини, в даному випадку як джерело підвищеної небезпеки діяв автомобіль самого позивача, який рухався і допустив наїзд на людину, а потім причіп позивача.
Таким чином вказані вище обставини свідчать про відсутність причинного зв'язку між аварійною зупинкою КАМАЗу у зв'язку з пошкодженням причіпного пристрою причепу, відсутністю знаку аварійної зупинки КАМАЗу та причепу і шкодою, завданою позивачу, оскільки автомобіль та причеп, які стояли без руху на проїжджій частині дороги не були джерелом підвищеної небезпеки і не могли проявити шкідливих властивостей у вигляді зіткнення транспортних засобів. Відповідні транспортні засоби лише створили перешкоду на дорозі, але це не є безумовною причиною зіткнення (наїзду) на них інших транспортних засобів та завдання шкоди, оскільки відповідна аварійна зупинка здійснена у часі раніше, ніж на них здійснено наїзд автомобілем позивача. При цьому причинного наїзду та завдання шкоди самому позивачеві є порушення водієм позивача Манаєнковим С.А. вказаних вище "Правил дорожнього руху" в частині вибору безпечної швидкості руху.
За таких обставин посилання позивача на п. 5 ст. 1187 ЦК України, як правову підставу майнової відповідальності відповідача за шкоду завдану джерелом підвищеної небезпеки безпідставно, оскільки причеп та транспортний засіб відповідача в момент наїзду стояли без руху і не проявляли себе як джерело підвищеної небезпеки, тоді як шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки, що є власністю самого позивача, так як дорожньо-транспортна пригода (наїзд) сталася з вини позивача (його водія).
За таких обставин позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Враховуючи викладене, на підставі ст. 1187 ЦК України, керуючись ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1.У задоволенні позову відмовити.
Суддя В.Г. Ситюк