Справа № 569/494/25
1-кс/569/2985/25
15 квітня 2025 року м. Рівне
Слідчий суддя Рівненського міського суду Рівненської області ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання старшого слідчого СВ Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_3 про накладення арешту на майно, -
Слідчий, у рамках кримінального провадження №12024181010002333 від 09.10.2024, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 1 ст. 309 КК України, звернувся до суду з клопотанням, погодженим прокурором відділу Рівненської обласної прокуратури ОСОБА_4 у якому просить накласти арешт на майно, що було вилучене 10.04.2025 під час проведення обшуку за адресою проживання ОСОБА_5 , а саме за адресою АДРЕСА_1 .
В обґрунтування клопотання зазначає, що ОСОБА_5 , за попередньою змовою групою осіб із ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , діючи умисно, з корисливих мотивів, порушення вимог Законів України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» та «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживання ними», реалізовуючи домовленості, досягнуті із вищевказаними співучасниками, близько 09 год 20 хв 13.02.2025, перебуваючи у місті Рівне на вул. Замковій поблизу будинку № 23, зустрівся з ОСОБА_7 та отримав від нього таблетки у кількості не менше 26 штук, що містять у своєму складі наркотичний засіб бупренорфін, загальною масою 0,050 г.
Надалі, ОСОБА_5 , отримавши вищевказані 26 таблеток із вмістом наркотичного засобу бупренорфін, що передані йому ОСОБА_7 , переніс їх до місця свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , де незаконно зберігав до 17.02.2025 з метою збуту ОСОБА_6 у ДУ «Полицька виправна колонія (№ 76)». В подальшому, на виконання досягнутої із співучасниками домовленості, попередньо приховавши вищевказані 26 таблеток у сардельках, переніс їх до приміщення відділення № 10 ТОВ «Нова пошта» за адресою: м. Рівне, вул. Шкільна, 13, де о 14 год 31 хв 17.02.2025 разом із продуктами харчування незаконно переслав до ДУ «Полицька виправна колонія (№ 76)» на адресу: Рівненська обл., Вараський р-н, с. Іванчі, вул. Лісова, 10, згідно з ТТН № 59001321529837 на ім'я ОСОБА_8 від імені ОСОБА_9 , який на прохання ОСОБА_5 разом із ним прийшов до поштового відділення і надав свої анкетні дані для здійснення вказаного поштового відправлення, однак не був обізнаний у злочинних намірах ОСОБА_5 та його співучасників,
Надалі, 19.02.2025, близько 10 год 20 хв, переданий ОСОБА_7 ОСОБА_5 та пересланий останнім наркотичний засіб бупренорфін у формі 26 таблеток, що були приховані у сардельках, надійшов до ДУ «Полицька виправна колонія (№ 76)» для ОСОБА_6 . В ході огляду вищевказаного поштового відправлення згідно з ТТН № 59001321529837 перед видачою отримувачу, близько 14 год 20 хв 19.02.2025, у приміщенні кімнати приймання-видачі посилок працівниками установи у сардельках виявлено 26 таблеток, що містять у своєму складі наркотичний засіб, обіг якого обмежено - бупренорфін, загальною масою 0,050 г.
Таким чином, своїми умисними протиправними діями, які виразились у незаконному придбанні, зберіганні, пересиланні з метою збуту та збуті наркотичного засобу, за попередньою змовою групою осіб, у місце позбавлення волі, ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.
10 квітня 2025 в період часу з 11 год. 22 хв. по 11 год. 34 хв. було проведено обшук за адресою проживання ОСОБА_5 , а саме за адресою АДРЕСА_1 , в ході проведення якого було виявлено та вилучено мобільний телефон чорного кольору марки «Samsung» ІМЕІ: НОМЕР_1 з абонентським номером НОМЕР_2 . 10 квітня 2025 року зазначений мобільний телефон було визнано речовим доказом.
Покликаючись на викладене, слідчий вказує на необхідність накладення арешту на майно, що було вилучене 10.04.2025 під час проведення обшуку за адресою проживання ОСОБА_5 , а саме за адресою АДРЕСА_1 , перелік якого наведено у клопотанні, так як воно являється матеріальним об'єктом, що зберегло на собі сліди вчиненого злочину та відповідає вимогам речових доказів, передбачених статтею 98 КПК України.
З урахуванням заяви слідчого, відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України, фіксація під час розгляду клопотання слідчим суддею за допомогою технічних засобів не здійснювалась.
Згідно ч. 2 ст. 172 КПК України з метою забезпечення арешту майна клопотання слідчого розглядається без повідомлення власника майна.
Дослідивши клопотання та додану до нього матеріали, слідчий суддя приходить до такого висновку.
Судом встановлено, що у провадженні Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області проводиться досудове розслідування кримінального провадження №12024181010002333 від 09.10.2024, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 1 ст. 309 КК України.
В ході проведення 10.04.2025 обшуку за адресою проживання ОСОБА_5 , а саме за адресою АДРЕСА_1 , було виявлено та вилучено вищевказане майно, яке постановою слідчого в подальшому визнано речовим доказом та приєднано до матеріалів кримінального провадження.
Відповідно до п. 8 глави 2.6. «Арешт майна» Узагальнення вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ судової практики щодо розгляду слідчим суддею клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження арешт може бути накладено на: нерухоме і рухоме майно, майнові права інтелектуальної власності, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковому вигляді, цінні папери, корпоративні права; майно у вигляді речей, документів, грошей, якщо вони відповідають критеріям, зазначеним у ч. 2 ст. 167 КПК, а саме: підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; надані особі з метою схилити її до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та (або) матеріального забезпечення кримінального правопорушення чи як винагорода за його вчинення; є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом; одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та (або) є доходами від них, або на які було спрямоване кримінальне правопорушення.
На підставі ст. 167 КПК України, вище перераховане майно було тимчасово вилучено.
Згідно із ст. 167 КПК України, тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення.
Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України арешт майна є одним із видів забезпечення кримінального провадження. Пунктом 1 ч. 3 ст. 132 КПК України передбачено, що застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
Відповідно до статей 94, 132, 173 КПК України при вирішення питання про арешт майна слідчий суддя повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього спеціальної конфіскації, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та спів розмірність обмеження права власності завданням кримінального правопорушення, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Згідно з частиною першою статті 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Таким чином, враховуючи положення ч. 2 ст. 170 КПК України про те, що арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Частиною третьою статті 170 КПК України визначено, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті (збереження речових доказів), арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України (збереження речових доказів), арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям зазначеним у статті 98 цього Кодексу («матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення»), тобто має ознаки речового доказу.
Відповідно до ст. 174 КПК України, арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Враховуючи вищевикладені обставини те, що повернення майна його власнику може позбавити орган досудового розслідування можливості повного, всебічного та неупередженого проведення слідчих (розшукових) дій, що у свою чергу позбавить можливості встановлення істини у кримінальному провадженні, слідчий суддя, приходить до висновку про задоволення клопотання про накладення арешту на майно, яке було вилучене 10.04.2025 під час проведення обшуку за адресою проживання ОСОБА_5 , а саме за адресою АДРЕСА_1 , з метою збереження речових доказів, проведення судових експертиз, так, як не застосування арешту може призвести до зникнення, втрати або пошкодження майна, що було об'єктом кримінально протиправних дій, або настання інших наслідків, які можуть перешкодити у кримінальному провадженні.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 170-173, 395 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання задоволити.
Накласти арешт на мобільний телефон марки «Samsung» ІМЕІ: НОМЕР_1 з абонентським номером НОМЕР_2 , які був вилучений у ОСОБА_5 - встановити заборону будь-якій особі користуватися та розпоряджатися вказаним майном до прийняття кінцевого рішення у кримінальному провадженні.
Ухвала про арешт майна виконується негайно слідчим, прокурором.
Ухвала може бути скасована судом, що накладав арешт.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Рівненського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя -