Справа № 569/7073/25
1-кс/569/3003/25
14 квітня 2025 року м. Рівне
Слідчий суддя Рівненського міського суду Рівненської області ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Рівненській області капітана поліції ОСОБА_3 про накладення арешту на майно, -
Слідчий, у рамках кримінального провадження №42025180000000013 від 10.03.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, звернувся до суду з клопотанням, погодженим прокурором відділу Рівненської обласної прокуратури ОСОБА_4 у якому просить накласти арешт на речі, що були вилучені під час проведення 10.04.2025 огляду місця події поблизу Рівненського регіонального центру державної установи «інститут охорони грунтів України», що знаходиться за адресою с. Шубків, Рівненського Району, Рівненської області, вул. Рівненська, 3.
В обґрунтування клопотання зазначає, що директор Рівненського регіонального центру державної установи «інститут охорони грунтів України» ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 вимагає від субєкта господарської діяльності неправомірну вигоду у вигляді грошових коштів в сумі 50 000 грн. за безперешкодне ведення підприємницької діяльності, а саме щодо дозволу на розміщення мінеральних добрив на території Рівненського регіонального центру державної установи «інститут охорони грунтів України», без укладання відповідних договорів.
Досудовим розслідуванням встановлено, що встановлено, що у ОСОБА_6 , який здійснює діяльність щодо продажу мінеральних добрив та у 2025 році виникла необхідність щодо пошуку території для їх зберігання, з відповідною охороною та відповідними ємкостями. В ході пошуку відповідних місць для зберігання мінеральних добрив ОСОБА_6 натрапив на Рівненський регіональний центр державної установи «інститух охорони грунтів України», що знаходиться за адресою с. Шубків, вул. Рівненська, 3, Рівненського району, Рівненської області, та прибувши за даною адресою, його зустріла жінка, яка представилась директором вказаної установи ОСОБА_7 . ОСОБА_6 повідомив останній про необхідність місць для зберігання мінеральних добрив, зокрема великих боксів на 2-3 сезони. В ході зустрічі директор Рівненського регіонального центру державної установи «інститут охорони грунтів України»
ОСОБА_5 повідомила, що в неї є вільні місця для зберігання мінеральних добрив на території вказаного Рівненського регіонального центру та показали можливі місця для зберігання та розміщення мінеральних добрив. ОСОБА_6 оглянувши відповідну територію та можливі місця розміщення мінеральних добрив, повідомив директора Рівненського регіонального центру ОСОБА_5 про те, що вказані місця для зберігання його влаштовують та запитав про укладання відповідного юридичного договору. У свою чергу директор Рівненського регіонального центру державної установи «інститут охорони грунтів України» ОСОБА_5 вказала, що за грошову винагороду у розмірі 50 000 гривень, особисто для неї, розмістить мінеральні добрива на території державної установи, без укладання будь яких юридичних договорів.
При цьому ОСОБА_5 зауважила, що завантаження та розвантаження мінеральних добрив повинно відбуватись після робочого часу, у вечірню пору доби, щоб не привертати увагу оточуючих осіб. ОСОБА_6 зазначив, що вказані дії директора Рівненського регіонального центру державної установи «інститут охорони грунтів України» ОСОБА_5 є неправомірними та остання здійснює вимагання неправомірної вигоди у розмірі 50 000 грн.
Так, 10.04.2025 близько 11:30год. ОСОБА_5 отримала від ОСОБА_6 неправомірну вигоду у сумі 50 000 (п'ятдесят тисяч) гривень, після чого була затримана працівниками правоохоронних органів.
У подальшому, 10.04.2025 у ході огляду місця події поблизу Рівненського регіонального центру державної установи «інститут охорони грунтів України», що знаходиться за адресою с. Шубків, Рівненського Району, Рівненської області, вул. Рівненська, 3, - ОСОБА_5 добровільно видала отриману неправомірну вигоду у сумі 50 000 (п'ятдесят тисяч) гривень та власний мобільний телефон Samsung Galaxy J1 SM-J120H, IMEI1: НОМЕР_1 , IMEI2: НОМЕР_2 , із сім-картками з абонентськими номерами НОМЕР_3 , НОМЕР_4 .
Вказані речі визнані речовими доказами у кримінальному провадженні, оскільки в них можуть міститись відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а також були отримані в результаті вчинення кримінального правопорушення.
Покликаючись на викладене, слідчий вказує на необхідність накладення арешту на речі, які були вилучені під час проведення 10.04.2025 огляду місця події поблизу Рівненського регіонального центру державної установи «інститут охорони грунтів України», що знаходиться за адресою с. Шубків, Рівненського Району, Рівненської області, вул. Рівненська, 3, з метою з'ясування всіх обставин вчинення кримінального правопорушення, забезпечення збереження речових доказів.
З урахуванням заяви слідчого, відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України, фіксація під час розгляду клопотання слідчим суддею за допомогою технічних засобів не здійснювалась.
Згідно ч. 2 ст. 172 КПК України з метою забезпечення арешту майна клопотання слідчого розглядається без повідомлення власника майна.
Дослідивши клопотання та додану до нього матеріали, слідчий суддя приходить до такого висновку.
Судом встановлено, що у провадженні СУ ГУНП в Рівненській області проводиться досудове розслідування кримінального провадження №42025180000000013 від 10.03.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.
В ході проведення 10.04.2024 огляду місця події поблизу Рівненського регіонального центру державної установи «інститут охорони грунтів України», що знаходиться за адресою с. Шубків, Рівненського Району, Рівненської області, вул. Рівненська, 3, було виявлено та вилучено вищевказані речі, які в подальшому постановою слідчого від визнано речовими доказами та приєднано до матеріалів кримінального провадження.
Відповідно до п. 8 глави 2.6. «Арешт майна» Узагальнення вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ судової практики щодо розгляду слідчим суддею клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження арешт може бути накладено на: нерухоме і рухоме майно, майнові права інтелектуальної власності, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковому вигляді, цінні папери, корпоративні права; майно у вигляді речей, документів, грошей, якщо вони відповідають критеріям, зазначеним у ч. 2 ст. 167 КПК, а саме: підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; надані особі з метою схилити її до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та (або) матеріального забезпечення кримінального правопорушення чи як винагорода за його вчинення; є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом; одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та (або) є доходами від них, або на які було спрямоване кримінальне правопорушення.
Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України арешт майна є одним із видів забезпечення кримінального провадження. Пунктом 1 ч. 3 ст. 132 КПК України передбачено, що застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
Відповідно до статей 94, 132, 173 КПК України при вирішення питання про арешт майна слідчий суддя повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього спеціальної конфіскації, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та спів розмірність обмеження права власності завданням кримінального правопорушення, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст.170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів.
Згідно з частиною першою статті 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Таким чином, враховуючи положення ч. 2 ст. 170 КПК України про те, що арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Частиною третьою статті 170 КПК України визначено, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті (збереження речових доказів), арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України (збереження речових доказів), арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям зазначеним у статті 98 цього Кодексу («матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення»), тобто має ознаки речового доказу.
Відповідно до ст. 174 КПК України, арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Враховуючи вищевикладені обставини те, що повернення майна його власнику може позбавити орган досудового розслідування можливості повного, всебічного та неупередженого проведення слідчих (розшукових) дій, що у свою чергу позбавить можливості встановлення істини у кримінальному провадженні, слідчий суддя, приходить до висновку про задоволення клопотання про накладення арешту на речі та документи, які було вилучено під час проведення 10.04.2024 огляду місця події поблизу Рівненського регіонального центру державної установи «інститут охорони грунтів України», що знаходиться за адресою с. Шубків, Рівненського Району, Рівненської області, вул. Рівненська, 3, з метою збереження речових доказів, так, як не застосування арешту може призвести до зникнення, втрати або пошкодження майна, що було об'єктом кримінально протиправних дій, або настання інших наслідків, які можуть перешкодити у кримінальному провадженні.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 170-173, 395 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання задоволити.
Накласти арешт, що полягає у забороні права володіння, користування, розпорядження та відчуження на наступні речі та документи, які були вилучені у ході огляду місця події за адресою АДРЕСА_1 , а саме на:
- Грошові кошти у сумі 50 000 (п'ятдесят тисяч) гривень;
- Мобільний телефон Samsung Galaxy J1, (модель SM-J120H), IMEI1: НОМЕР_1 , IMEI2: НОМЕР_2 , із сім-картками з абонентськими номерами НОМЕР_3 , НОМЕР_4 .
Ухвала про арешт майна виконується негайно слідчим, прокурором.
Ухвала може бути скасована судом, що накладав арешт.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Рівненського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя -