Справа №439/2707/24
Провадження №2/568/183/25
15 квітня 2025 р. м.Радивилів
Радивилівський районний суд Рівненської області
суддя Сільман А.О.
секретар судового засідання Саган В.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали цивільної справи №439/2707/24
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр»
до ОСОБА_1
про стягнення заборгованості за кредитним договором
ТОВ «Споживчий центр» звернулось до Радивилівського районного суду Рівненської області з цивільним позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 17.09.2022 р. між ОСОБА_1 та ТОВ "Споживчий центр" укладений кредитний договір N 17.09.2022-100000088, шляхом підписання Заявки, що є невід'ємною частиною Договору.
Відповідно до умов ТОВ "Споживчий центр" надало відповідачу кредит у розмірі 6000,00 грн. строком на 42 дні, зі сплатою відсотків за один день користування Кредитом.
Позивач зобов'язання по кредитному договору виконав в повному обсязі та надав відповідачу кредитні кошти в сумі 6000 грн. Однак, відповідач порушив умови договору в частині своєчасної погашення заборгованості по тілу кредиту, внаслідок чого виникла заборгованість в сумі 12720 грн., з яких: 6000 грн. тіло кредиту, 6720 грн. заборговансті по процентам за кристування кредитом.
Ухвалою від 12.02.2025 р. позовну заяву прийнято до провадження в порядку спрощеного позовного провадження.
Ухвалою від 18.03.2025 р. відкладено судове засідання.
Позивач в судове засідання не з'явився. Разом з тим, в прохальній частині позовної заяви просив провести розгляд справи без участі його представника.
Відповідач у судове засідання не з'явився, причини неявки не повідомив. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується оголошенням на офіційному сайті Судова влада про виклик до суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявки у судове засідання відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті.
Згідно з ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору у даній справі, суд враховує наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 17.09.2022 р. між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 17.09.2022-100000088, шляхом підписання Заявки, що є невід'ємною частиною цього Договору.
Умовами договору передбачено, що ТОВ "Споживчий центр" надає відповідачу кредитні кошти в сумі 6000,00 грн., строком на 42 дні до 28.10.2022 р.
Передбачено, що первинний період користування кредитом 14 днів з днів його надання; черговий період користування кредитом - кожні наступні 14 днів з дня закінчення первинного періоду. Ставка "економ" - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 2% за один день користування кредитом, яка застосовується протягом первинного періоду та протягом періоду "економ". Ставка "стандарт" - процентна ставка у розмірі 3% за один день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит, окрім первинного періоду та періоду "економ".
Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку.
На підставі кредитного договору, ТОВ "Споживчий центр" надало відповідачеві кредит у розмірі 6000,00 грн., що підтверджується квитанцією про видачу коштів від 17.09.2022 р.
Однак, відповідач не виконав умови кредитного договору в частині повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитними коштами, внаслідок чого виникла заборгованість перед позивачем.
Згідно з наданим товариством розрахунком, заборгованість відповідача за вказаним кредитним договором становить 12720 грн., з яких: 6000 грн. заборгованість за тілом кредиту, 6720 грн. заборгованість за відсотками.
Аналізуючи встановлені обставини справи, суд враховує наступні положення чинного законодавства.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина першастатті 1048 ЦК України).
Нормою статті 639 ЦК України передбачено, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону).
Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Положеннями статті 12 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Ч.12 ст. 11 Закону України «Про електронні довірчі послуги», встановлено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Як вбачається з матеріалів справи, кредитний договір, заявку на укладення кредитного договору підписано, шляхом накладення електронного підпису одноразового ідентифікатора.
Отже, між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов кредитного договору, який оформлений сторонами в електронній формі з використанням електронного підпису.
Після підписання договору у сторін виникли взаємні права та обов'язки, зокрема, у позивача виникло зобов'язання надати кредитні кошти відповідачу, а у відповідача виникло зобов'язання повернути кредит зі сплатою відсотків у визначений договором строк.
Встановлено, що прийняті на себе зобов'язання за вказаним кредитним договором ТОВ "Споживчий центр" виконало належним чином, надававши відповідачу кредиті кошти в сумі 6000 грн.
Однак, відповідач не виконав умови кредитного договору в частині повернення кредитних коштів, внаслідок чого виникла заборгованість перед позивачем по тілу кредиту в сумі 6000 грн.. Вказана заборгованість не спростовна відповідачем.
А відтак, суд дійшов висновку про обгрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість по тілу кредиту в сумі 6000 грн.
ТОВ "Споживчий центр" пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути заборгованість за відсотками за користування кредитними коштами.
За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Сторони узгодили, що позичальник зобо'язується сплатити відсотки за користування кредитом в розмірі 2% за 1 один день користування кредитом 14 днів з днів його надання та 3% за один день користування кредитом, протягом всього строку, на який надається кредит, окрім первинного періоду та періоду "економ".
Здійснивши розрахунок відсотків (6000 грн. х 2% х 14 дні = 1680 грн.; 3% х 28 грн. = 5040 грн.), суд дійшов висновку про обгрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача 6720 грн. відсотків.
А відтак, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість по кредитному договору в сумі 12720 грн. обгрунтовані та підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір за розгляд позовної заяви покладається на відповідача.
Керуючись ст.ст. 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд
Позовну заяву ТОВ "Споживчий центр" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовільнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Споживчий центр" заборгованість за кредитним договором в сумі 12720 грн., яка складається з заборгованості по тілу кредита в сумі 6000 грн. та заборгованості по відсоткам в сумі 6720 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Споживчий центр" 2422,40 грн. судового збору.
Рішення може бути оскаржено до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Позивач: за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр»
(місцезнаходження 01032, Київська обл.,м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А , ЄДРПОУ 37356833)
Відповідач: ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
Повний текст рішення виготовлений 16.04.2025 р.
Суддя А.О. Сільман