Дата документу 14.04.2025Справа № 554/5306/25
Провадження № 1-кс/554/5401/2025
14 квітня 2025 року м.Полтава
Слідчий суддя Октябрського районного суду м.Полтави ОСОБА_1 , перевіривши матеріали клопотання ОСОБА_2 про перевірку законності затримання ОСОБА_3 ,-
до мого провадження як слідчого судді 14.04.2025 року надійшло вищевказане клопотання.
У вказаному клопотанні ОСОБА_2 зазначила, що 12.04.2025 її чоловік ОСОБА_3 був безпідставно позбавлений свободи внаслідок незаконного затримання працівниками ТЦК та СП. Без пояснень його відвезли до смт.Щербані Полтавського району Полтавської області, де погрожуючи побиттям, залякували, що його відправлять у м.Кременчук. Далі 13 квітня 2025 року його перевезли до ІНФОРМАЦІЯ_1 , де він безпідставно затриманий та позбавлений свободи.
Вирішуючи питання щодо розгляду даного клопотання, слідчий суддя встановив таке.
За змістом положень п.18 ч.1 ст.3 та ч.3 ст.26 КПК України, слідчий суддя здійснює судовий контроль за дотриманням прав, свобод осіб у кримінальному провадженні та при цьому вирішує у кримінальному провадженні лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень КПК України.
Згідно з приписами п.10 ч.1 ст.3 КПК України кримінальне провадження - досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у зв'язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність.
Відповідно до ч.1 ст.206 КПК України кожен слідчий суддя, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться особа, яка тримається під вартою, має право постановити ухвалу, якою зобов'язати будь-який орган державної влади чи службову особу забезпечити додержання прав такої особи.
Крім того, згідно з ч.3 вказаної статті Кодексу слідчий суддя зобов'язаний звільнити позбавлену свободи особу, якщо орган державної влади чи службова особа, під вартою яких тримається ця особа, не надасть судове рішення, яке набрало законної сили, або не доведе наявність інших правових підстав для позбавлення особи свободи.
Тримання під вартою є винятковим і найбільш суворим запобіжним заходом, пов'язаним із позбавленням особи свободи, і полягає в примусовій ізоляції підозрюваного, обвинуваченого шляхом поміщення його в установи тримання під вартою на певний строк із підпорядкуванням вимогам режиму цих установ.
Відповідно до ст.3 Закону України «Про попереднє ув'язнення» підставою для попереднього ув'язнення є вмотивоване рішення суду про обрання як запобіжного заходу тримання під вартою або про застосування тимчасового чи екстрадиційного арешту, винесене відповідно до Кримінального і Кримінального процесуального кодексів України та/або рішення компетентного органу іноземної держави у випадках, передбачених законом, рішення суду про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на прохання Міжнародного кримінального суду про тимчасовий арешт або про арешт і передачу, а також постанова прокурора, прийнята у випадках та порядку, передбачених статтею 615 КПК України.
Крім того, згідно зі ст.4 вказаного Закону установами для тримання осіб, щодо яких як запобіжний захід обрано тримання під вартою або до яких застосовано тимчасовий чи екстрадиційний арешт, є слідчі ізолятори Державної кримінально-виконавчої служби України, гауптвахти Військової служби правопорядку у Збройних Силах України. В окремих випадках, що визначаються потребою в проведенні слідчих дій, ці особи можуть перебувати в ізоляторах тимчасового тримання.
Таким чином, наведений у ст.206 КПК України механізм надає повноваження слідчому судді перевіряти наявні підстави для позбавлення підозрюваного, обвинуваченого чи засудженого свободи, зокрема за наявності чи відсутності відповідного судового рішення, та відповідно реагувати шляхом перевірки законності підстав утримання такої особи.
У свою чергу вказаний порядок не включає процедуру оскарження рішень, дій чи бездіяльності іншого органу, пов'язаного із утриманням особи поза межами кримінального провадження.
З матеріалів клопотання вбачається, що ОСОБА_2 звернулася до слідчого судді Октябрського районного суду м.Полтави з клопотанням, в якому просить звільнити ОСОБА_3 , якого ніби -то утримують в ІНФОРМАЦІЯ_2 .
При цьому, зі змісту клопотання та доданих до нього документів вбачається, що викладені у ньому обставини не відносяться до правовідносин, які регулюються нормами КПК України, оскільки ОСОБА_3 не є затриманою особою в розумінні кримінального процесуального законодавства, а тому повноваження слідчого судді на вказані правовідносини не поширюються.
Таким чином, приходжу до висновку про відсутність повноважень у слідчого судді, визначених КПК України, для з'ясування підстав затримання особи в інших випадках, не пов'язаних із досудовим розслідуванням кримінального провадження та розгляду клопотання у порядку ст.206 КПК України.
При цьому слідчий суддя звертає увагу на те, що заявник у разі порушення його прав чи інтересів службовими (посадовими) особами територіального центру комплектування та соціальної підтримки при здійсненні ними своїх повноважень, пов'язаними з мобілізацією, для судового захисту вправі звернутись з адміністративним позовом до адміністративного суду, а у разі вчинення щодо нього протиправних дій, що містять ознаки кримінального правопорушення - до правоохоронного органу із заявою про вчинення кримінального правопорушення.
Таким чином, слідчий суддя приходить до висновку, що вимоги клопотання виходять за межі повноважень слідчого судді відповідно до вимог КПК України.
Керуючись ст. 206, 309 КПК України, слідчий суддя, -
постановив:
відмовити у відкритті провадження за клопотанням ОСОБА_2 про перевірку законності затримання ОСОБА_3 .
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п'яти днів безпосередньо до Полтавського апеляційного суду.
Слідчий суддя: ОСОБА_4