Справа № 159/1716/25
Провадження № 2/159/880/25
(заочне)
15 квітня 2025 року м. Ковель
Ковельський міськрайонний суд Волинської області
в складі головуючого судді Лесика В.О.,
за участю секретаря судового засідання Куптій Ю.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу в порядку спрощеного позовного провадження за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,
Стислий виклад позовних вимог.
У березні 2025 року позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом, у якому прохає ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача у справі ОСОБА_2 суму боргу за договором позики, укладеним між позивачем та відповідачем 15 липня 2024 року на суму 105000 грн.
Позовні вимоги обґрунтовуються наступними обставинами: 15 липня 2024 року відповідач ОСОБА_2 отримав від позивача ОСОБА_1 у позику кошти в сумі 105000 грн., з терміном повернення суми позики до 01 січня 2025 року. Факт отримання від позивача у позику коштів позичальник підтвердив шляхом складення відповідної розписки. Незважаючи на взяті на себе зобов'язання по поверненню боргу до дати, зазначеної у борговій розписці, відповідач боргу не повернув і прострочив виконання боргового зобов'язання.
Оскільки відповідач ухиляється від виконання боргових зобов'язань позивач з посиланням на норми на ст. ст. 625, 1046, 1049,1050 Цивільного Кодексу України, прохає позов задовольнити в повному обсязі. Крім того, прохає стягнути з відповідача на його користь судові витрати в сумі 1211,20 грн. та витрати на правничу допомогу в розмірі 10000 грн.
Стислий виклад заперечень відповідача.
Відзиву на позовну заяву відповідачем не подано.
Рух справи в суді.
Позовну заяву подано до суду 21.03.2025 оку.
Ухвалою від 24.03.2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін та призначено судове засідання. Одночасно відповідачу надано строк для подачі відзиву на позовну заяву.
Позиція учасників судового розгляду.
Представник позивача, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи в судове засідання не з'явився, подав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позов підтримує повністю, з підстав викладених у ньому, щодо ухвалення заочного рішення не заперечив.
Відповідач ОСОБА_2 , в силу вимог ст. 128 ЦПК України, був належним чином повідомленим про дату, час та місце судового засідання; в судове засідання не з'явився без повідомлення причин.
Враховуючи наведене суд приходить до висновку, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду справи по суті у заочному порядку проти чого не заперечив представник позивача у своїй заяві.
Оскільки розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, тому, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Згідно з ч.5 ст.268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Датою прийняття рішення у даній справі є 15 квітня 2025 року, тобто дата складення повного судового рішення.
Фактичні обставини справи та мотиви, з яких виходить суд, і застосовані норми права.
Суд, дослідивши та оцінивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, дійшов таких висновків.
Згідно із частиною першою статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з частиною першою статті 638 ЦК України договір є укладеним,якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Статтею 1047 ЦК України передбачено, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Оригіналом боргової розписки від 15 липня 2024 року доводиться та обставина, що відповідач у справі ОСОБА_2 позичив у позивача ОСОБА_1 гроші в сумі 105000 грн., з терміном повернення боргу до 01 січня 2025 року.
Згідно із частинами першою та третьою статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Частиною першою статті 598 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
У разі пред'явлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов'язання. Для цього, з метою правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України суд повинен встановити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов.
За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики після отримання коштів, підтверджуючи як факт укладення договору та зміст умов договору, так і факт отримання боржником від кредитора певної грошової суми.
При цьому факт отримання коштів у борг підтверджує не будь-яка розписка, а саме розписка про отримання коштів, зі змісту якої можливо установити, що відбулася передача певної суми коштів від позичальника до позикодавця, а також, що позичальник зобов'язується повернути позику.
У постанові Верховного Суду від 27 квітня 2023 року у справі №161/11436/21 викладено висновок за своїми правовими ознаками договір позики є реальною, односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, і може не співпадати з датою складання розписки, яка посвідчує цей факт, однак у будь-якому разі складанню розписки має передувати факт передачі коштів у борг. За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики після отримання коштів, підтверджуючи як факт укладення договору та зміст умов договору, так і факт отримання боржником від кредитора певної грошової суми. Факт отримання коштів у борг підтверджує не будь-яка розписка, а саме розписка про отримання коштів, зі змісту якої можливо установити, що відбулася передача певної суми коштів від позикодавця до позичальника. Досліджуючи боргові розписки чи інші письмові документи, суд для визначення факту укладення договору повинен виявляти справжню правову природу правовідносин сторін незалежно від найменування документа та, залежно від установлених результатів, зробити відповідні правові висновки.
Факт отримання відповідачем від позивача суми, обумовленої у договорі позики, підтверджується борговою розпискою від 15 липня 2024 року, написаною відповідачем власноруч.
Відтак, наявність боргового документа, а саме боргової розписки, яка міститься в матеріалах справи, у повному обсязі підтверджує, що між позивачем і відповідачем наявний факт правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документів, на підставі яких доказується факт укладення договору позики і його умов.
Статтею 545 ЦК України визначено, що прийнявши виконання зобов'язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов'язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов'язку. У разі відмови кредитора повернути борговий документ або видати розписку боржник має право затримати виконання зобов'язання. У цьому разі настає прострочення кредитора.
Отже, наявність оригіналу боргової розписки у позивача, свідчить про те, що боргове зобов'язання не виконане.
За положеннями статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Тягар доведення обґрунтованості вимог пред'явленого позову за загальним правилом покладається на позивача, а доведення заперечень щодо позовних вимог - покладається на відповідача.
Оскільки відповідач в судові засідання не з'явився, відзив на позов, заперечення, чи будь які пояснення не подав, враховуючи ту обставину, що позивач, як позикодавець, має право вимагати повернення боргу, а відповідач, як позичальник, позику не повернув, то таку суму боргу слід стягнути на користь позивача в примусовому порядку.
Таким чином, позовні вимоги позивача підлягають до задоволення.
Щодо розподілу судових витрат.
Відповідно до частини першої, пункту 1, частини другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Понесені позивачем і документально підтверджені судові витрати у розмірі 1211,20 грн. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10000 гривень.
Відповідно до ч. 1. п. 1 ст. 133 ЦПК України,судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч. 1ст. 134 ЦПК України, разом із першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтований) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку з розглядом справи.
Відповідно до ч. 1ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до пунктів 1 та 2 ч. 2ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
На підтвердження розміру понесених позивачем витрат на правничу допомогу до позовної заяви додано договір про надання правничої допомоги від 18 березня 2025 року, укладений між адвокатом Клімуком О.С. та позивачем ОСОБА_1 , додаток до договору про надання правничої допомоги від 18 березня 2025 року, акт приймання-передачі справ на надання правничої допомоги від 19.03.2025 року, квитанцію до прибуткового касового ордера №2 від 19.03.2025 року на підтвердження оплати наданої правничої допомоги, ордер серії №1130952 від 19 березня 2025 року. Вартість наданих послуг становить 10000 грн., які належить стягнути з відповідача на користь позивача.
Суд, розподіляючи витрати, понесені позивачем на професійну правничу допомогу, доходить висновку, що наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу у вказаному розмірі з відповідача, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Такого висновку дійшов Верховний Суд у додатковій постанові від 14 листопада 2018 року у справі № 753/15687/15.
При цьому, суд звертає увагу на те, що предметом позову є стягнення заборгованості договором розписки. Справа є малозначною в силу вимог закону, та не є складною.
За таких обставин суд вважає, що позивачем витрати на професійну правничу допомогу у загальному розмірі 10000 грн. є завищеними, належним чином не обґрунтованими, не підтвердженими належними та допустимими доказами та становлять надмірний тягар для відповідача, що суперечить принципу розподілу судових витрат.
Враховуючи задоволення позовних вимог, складність справи та виконані роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, суд доходить висновку про необхідність зменшити їх розмір та стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені у цій справі витрати на професійну правничу допомогу під час розгляду справи у розмірі 3000 гривень.
Керуючись ст.ст. 10, 12, 81, 82, 89, 141, 247, 263, 264, 265,280-282 ЦПК України, ст.ст. 611, 625, 1046, 1047, 1048, 1049 ЦК України, суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму боргу за договором позики від 15 липня 2024 року в розмірі 105000 (сто п'ять тисяч грн.)
Стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 1211,20 ( одну тисячу двісті одинадцять грн. 20 коп.) гривень сплаченого судового збору.
Стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 3000 ( три тисячі ) гривень витрат на професійну правничу допомогу.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його складання.
Відповідач, якому повне заочне рішення суду не було вручене в день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення рішення може бути оскаржене відповідачем безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Рішення суду може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повне найменування сторін:
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .
Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 .
Повний текст рішення складено 15.04.2025 року.
Головуючий: В.О.Лесик