Справа № 522/238/25
Провадження по справі № 3-зв/522/19/25
16 квітня 2025 року м.Одеса
Суддя Приморського районного суду м. Одеси Кічмаренко С.М., за участю секретаря Коноваленко В.О., захисника - адвоката Садаклієва І.І., розглянувши заяву адвоката Садаклієва І.І. про відвід судді Приморського районного суду м. Одеси Кривохижі Ю.А. від розгляду справи про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, (справа №522/5238/25),
До Приморського районного суду м. Одеси надійшла заява заяву адвоката Садаклієва І.І. про відвід судді Приморського районного суду м. Одеси Кривохижі Ю.А. від розгляду справи про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, (справа №522/5238/25).
В обґрунтування заяви адвокат Садаклієв І.І. зазначив, що 28.03.2025р., ним подано клопотання про направлення справи про адміністративне правопорушення №522/238/25 (протокол серії ЕПР1 №203679 від 23.12.2025) за підсудністю до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської Області, так як справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення.
За результатами розгляду клопотання, 28.03.2025 суддею Приморського районного суду м. Одеси Кривохижа Ю.А. було винесено постанову, якою у задоволенні клопотання відмовлено у зв'язку з тим, що відомості, зазначенні у протоколі про адміністративне правопорушення, складеного відповідно до вимог ст. 254 КУпАП. та у заяві від 26.12.2024р. ст. лейтенанта поліції Калашникової Тетяни, яка не стосується вказаного адміністративного провадження, є суперечливі за своїм змістом.
Також наголошено, що вказане унеможливлює категорично стверджувати, що місце вчинення правопорушення є селище Затока, як вказано у клопотанні, однак адвокат зауважив, що клопотання ґрунтується на констатації відомостей зазначених у протоколі про адміністративне правопорушення ЕПР1 №203679, матеріалах справи №522/238/25 та вимогах ч. 1 ст. 276 КУпАП.
Також під час розгляду справи, у судовому засіданні 28 березня 2025 року, був присутній безпосередньо ОСОБА_1 . На питання головуючого, під час встановлення його особи, де він проживає, ОСОБА_1 повідомив суду, що проживає за адресою: АДРЕСА_1 , а зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .
Не дивлячись на це, у постанові від 28.03.2025р.. за результатами розгляду клопотання адвоката, про направлення матеріалів справи про адміністративне правопорушення №522/238/25 за підсудністю до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області, суддя Кривохижа Ю.А., умисно зазначив місце проживання ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 : Одеська область, селище Затока, вулиця Чорноморська. 38, чим на думку захисника фактично став на сторону обвинувачення, якою є УПП в Одеській області.
В судовому засіданні адвокат Садаклієв І.І. підтримав вказану заяву та просив суд її задовольнити.
Суддя Кривохижа Ю.А. в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином.
Суд, дослідивши обставини по справі, вислухавши пояснення учасників провадження, доходить висновку, що заява про відвід судді задоволенню не підлягає, з таких підстав.
Згідно зі ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Право кожного на справедливий розгляд справи незалежним і безстороннім судом закріплено у ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Слід зазначити, що КУпАП не містить спеціальних норм, що передбачають для учасників судового розгляду можливість заявити відвід судді і відповідно, не передбачають порядку розгляду заяви про відвід. Разом з тим, відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, а Рішенням Ради суддів N 34 від 08.06.2017 роз'яснено, що у разі необхідності врегулювання суддею конфлікту інтересів при розгляді матеріалів про адміністративне правопорушення відповідно до КУпАП, з огляду на відсутність норм, що визначають правила відводу (самовідводу), до внесення змін до чинного законодавства суддя, враховуючи засади судочинства, передбачені Конституцією України та міжнародні стандарти щодо незалежності суддів, неупередженості та безсторонності судочинства може застосовувати чинні процесуальні норми за аналогією.
Враховуючи викладене, суд вважає, що в даному випадку правомірним і доцільним буде застосування аналогії процесуального закону і розгляд заяви про відвід необхідно провести за правилами встановленими КПК України.
Статтею 75 КПК України визначено перелік обставин, що виключають участь слідчого судді, судді або присяжного в кримінальному провадженні.
Так, суддя не може брати участь у кримінальному провадженні:
1) якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, близьким родичем чи членом сім'ї слідчого, прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, заявника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача; 2) якщо він брав участь у цьому провадженні як свідок, експерт, спеціаліст, представник персоналу органу пробації, перекладач, слідчий, прокурор, захисник або представник; 3) якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім'ї заінтересовані в результатах провадження; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості; 5) у випадку порушення встановленого частиною третьою статті 35 цього Кодексу порядку визначення слідчого судді, судді для розгляду справи.
Згідно ст. 80 КПК України, за наявності підстав, передбачених статтями 75-79 цього Кодексу, слідчий суддя, суддя, присяжний, прокурор, слідчий, захисник, представник, експерт, спеціаліст, перекладач, секретар судового засідання зобов'язані заявити самовідвід. За цими ж підставами їм може бути заявлено відвід особами, які беруть участь у кримінальному провадженні.
Згідно з ч. 1 ст. 81 КПК України у разі заявлення відводу слідчому судді або судді, який здійснює судове провадження одноособово, його розглядає інший суддя цього ж суду, визначений у порядку, встановленому частиною третьою статті 35 цього Кодексу.
У чинному кримінальному процесуальному законі закріплено інститут відводу (самовідводу) судді, який, по суті, є єдиним способом вирішення конфлікту інтересів в їхній професійній діяльності, прямо передбаченим законом. При цьому, інститут відводу (самовідводу) є однією з найважливіших гарантій здійснення правосуддя неупередженим та справедливим судом. Відвід дозволяє виключити найменшу підозру в зацікавленості судді в результатах розгляду конкретної справи, навіть, якщо насправді такої зацікавленості немає, оскільки пріоритетною тут є суспільна довіра до суду.
Статтею 15 Кодексу суддівської етики визначено, що неупереджений розгляд справ є основним обов'язком судді. Вказане випливає з принципу об'єктивності, визначеному у Бангалорських принципах поведінки судді, відповідно до якого об'єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання своїх обов'язків.
Кримінальне процесуальне законодавство висуває загальні вимоги до вмотивованості відводу, тому суд також застосовує практику ЄСПЛ як джерело права.
Суд керується сталою практикою ЄСПЛ в оцінці вмотивованості відводу, зокрема критеріями, що були чітко висвітлені у справі Mironenko та Martenko проти України (Рішення ЄСПЛ від 10 грудня 2009 року, заява № 4785/02, параграфи 66-71) та в основоположних справах Wettstein проти Швейцарії (Рішення ЄСПЛ від 21 грудня 2000 року, заява № 33958/96, параграфи 42-44) та Kyprianou проти Кіпру (Рішення ЄСПЛ від 15 грудня 2005 року, заява № 73797, параграфи 119, 121). ЄСПЛ вказав, що наявність безсторонності має визначатися, для цілей п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, за допомогою суб'єктивного та об'єктивного критеріїв. За суб'єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка конкретного судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності.
Існування неупередженості повинно визначатися на підставі суб'єктивного критерію, в контексті якого слід враховувати особисті переконання та поведінку самого судді, що означає необхідність встановити, чи мав останній у певній справі будь-яку особисту зацікавленість або упередженість, а також на підставі об'єктивного критерію, в контексті якого необхідно встановити, чи забезпечував суддя достатні гарантії аби виключити будь-які обґрунтовані сумніви щодо його неупередженості, відповідно до практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного (п. 43 рішення ЄСПЛ у справі «Ветштайн проти Швейцарії»).
Стосовно об'єктивного критерію, то це означає, що при вирішенні того, чи є в цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими (рішення у справі «Білуха проти України», № 33949/02, § 49-52, від 09.11.2006).
Під час розгляду заяви адвоката Садаклієва І.І. про відвід судді Приморського районного суду м. Одеси Кривохижі Ю.А., судом не встановлено існування будь-яких сумнівів в об'єктивності судді та його неупередженості, що було б підставою для його відводу відповідно до положень кримінального процесуального закону, які регламентують підстави для відводу судді. Таких доказів особою, яка заявила відвід судді Кривохижі Ю.А. суду не надано.
Крім того, судовим розглядом заяви про відвід судді, встановлено, що сумніви щодо неупередженості судді Кривохижі Ю.А. виникли у сторони захисту, у зв'язку винесеною суддею постановою від 28.03.2025 року, якою у задоволенні клопотання захисника відмовлено.
При цьому, за встановлених в судовому засіданні підстав заявлення відводу судді Кривохижі Ю.А., суд вважає за необхідне зазначити, що процесуальне законодавство не наділяє суд першої інстанції повноваженнями здійснювати перевірку та оцінку процесуального рішення, а інші обставини, які б викликали сумнів в упередженості судді Кривохижі Ю.А. заявником не наведені.
Таким чином, приймаючи до уваги відсутність підстав, визначених ст. 75, 76 КПК України для задоволення відводу судді Кривохижі Ю.А., суд визнає доводи заявника Садаклієва І.І. необґрунтованими та безпідставними, та такими, що не свідчать про можливу упередженість та необ'єктивність судді Кривохижі Ю.А. під час розгляду справи про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, (справа №522/238/25).
З урахуванням наведеного, суд доходить висновку, що заява адвоката Садаклієва І.І. про відвід судді Приморського районного суду м. Одеси Кривохижі Ю.А. від розгляду справи про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, (справа №522/238/25), задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. 75, 80, 81 КПК України, ст. 283-285 КУпАП, -
В задоволенні заяви адвоката Садаклієва І.І. про відвід судді Приморського районного суду м. Одеси Кривохижі Ю.А. від розгляду справи про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, (справа №522/238/25) - відмовити.
Постанова суду оскарженню не підлягає.
Суддя Приморського районного суду
м. Одеси КІЧМАРЕНКО С.М