Справа № 465/1701/21 Головуючий у 1 інстанції ОСОБА_1
Провадження № 22-з/811/4/25 Доповідач в 2-й інстанції ОСОБА_2
14 квітня 2025 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючий - суддя ОСОБА_2 ,
судді: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,
за участю секретаря ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові заяву ОСОБА_6 , представника ОСОБА_7 , «про виправлення описки та/або роз'яснення постанови Львівського апеляційного суду» від 02 грудня 2024 року,
Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 04 липня 2023 року скаргу адвоката ОСОБА_6 , який діє в інтересах ОСОБА_7 , на дії приватного виконавця ОСОБА_8 щодо примусового виконання рішень суду у цивільній справі №465/1701/21 було частково задоволено.
Визнано дії приватного виконавця виконавчого округу Львівської області ОСОБА_8 щодо розподілу грошових коштів, отриманих від реалізації майна боржника ОСОБА_9 , неправомірними.
Зобов'язано приватного виконавця виконавчого округу Львівської області ОСОБА_8 провести виконавчі дії відповідно до положень пункту 1 частини першої статті 46 Закону України «Про виконавче провадження», з урахуванням забезпечення вимог ОСОБА_7 щодо стягнення залишку сум з ОСОБА_9 у цивільній справі №465/1701/21, а саме 1 868,81 дол. США основного боргу та 1 928,18 грн витрат на правову допомогу.
В інших вимогах скарги відмовлено (том 1, а.с. 251-256).
Дану ухвалу оскаржив представник приватного виконавця ОСОБА_8 .
Апелянт просить оскаржувану ухвалу скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні скарги стягувача у повному обсязі, покликаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права (том 1, а.с. 264-269).
Постановою Львівського апеляційного суду від 19 березня 2024 року вищезгадану апеляційну скаргу було задоволено: ухвалою Франківського районного суду міста Львова від 04 липня 2023 року скасовано і ухвалено нове судове рішення, яким відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_7 (том 2, а.с. 189-204).
Ухвалою Верховного Суду від 04 вересня 2024 року постанову Львівського апеляційного суду від 19 березня 2024 року було скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції (том 3, а.с. 50-57).
02 грудня 2024 року постановою Львівського апеляційного суду за підсумками нового апеляційного розгляду справи апеляційну скаргу представника приватного виконавця ОСОБА_8 задоволено.
Ухвалу Франківського районного суду м. Львова від 04 липня 2023 року в частині часткового задоволення вимог скарги адвоката ОСОБА_6 , який діє в інтересах ОСОБА_7 , на дії приватного виконавця ОСОБА_8 щодо примусового виконання рішень суду у цивільній справі №465/1701/21 скасовано і в цій частині ухвалено нове судове рішення, яким відмовлено у задоволенні вимог скарги про:
-визнання неправомірною бездіяльності приватного виконавця виконавчого округу Львівської області ОСОБА_8 при здійсненні примусового виконання рішення Франківського районного суду м. Львова від 26 жовтня 2021 року у ВП № 70227994, що полягає у не перерахуванні на користь стягувача ОСОБА_7 всієї суми стягнення за виконавчим документом у виконавчому провадженні ВП № 70227994, зокрема, за рахунок коштів, одержаних від реалізації забезпеченого нерухомого майна - нежитлового приміщення АДРЕСА_1 , площею 32,5 кв. м, що було реалізоване у зведеному виконавчому провадженні № 69910618;
-зобов'язання приватного виконавця ОСОБА_8 усунути порушення (поновити порушене право заявника), допущені у ВП № 70227994, яке приєднано до ЗВП № 69910618.
Ухвалу Франківського районного суду м. Львова від 04 липня 2023 року в частині відмови у задоволенні вимог скарги ОСОБА_7 на дії та бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Львівської області ОСОБА_8 залишено без змін.
Вирішено питання судових витрат (том 3, а.с. 85-98).
07 січня 2025 року адвокат ОСОБА_6 , як представник ОСОБА_7 , подав до суду Заяву «про виправлення описки та/або роз'яснення постанови Львівського апеляційного суду» від 02 грудня 2024 року.
Такою «опискою» вважає те, що посилання, яке міститься у вищезгаданій постанові Львівського апеляційного суду від 02 грудня 2024 року, про те, що «рішення Франківського районного суду м. Львова від 26.10.2021 року набрало законної сили 03.12.2021 року і, первинно, стягувач ОСОБА_7 звернувся до приватного виконавця ОСОБА_10 із заявою про примусове виконання виданого на підставі вказаного рішення суду виконавчого листа, виконавче провадження за яким було відкрите 17.12.2021 року, проте, рішення суду не було виконане і постановою приватного виконавця ОСОБА_10 від 03.11.2022 року виконавчий лист повернутий стягувачу за його заявою, а всі арешти за цим виконавчим провадженням - скасовано (припинено)», суперечить висновкам, які наведені у іншій постанові Львівського апеляційного суду у цій же справі, а саме - від 20 березня 2023 року, про те, що «обставини, з урахуванням яких судом було вжито заходи забезпечення позову, продовжують існувати, потреба в заберпечення позову на даний час не відпала, рішення суду не виконано, грошові кошти, зазначені у рішенні суду, позивачу не повернені».
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи в межах доводів заяви представника ОСОБА_7 в частині «виправлення описки» в постанові Львівського апеляційного суду від 02 грудня 2024 року, колегія суддів дійшла до наступних висновків.
У заяві представника ОСОБА_7 міститься посилання на висновки, які наведені у постанові Львівського апеляційного суду від 20 березня 2023 року (провадження № 22-ц/811/76/23), яку згаданим судом було ухвалено за наслідками апеляційного розгляду заяви про зняття арешту з об'єкту нерухомості, поданої до суду представника покупця цього об'єкту, який було придбано останнім в результаті електронних торгів з продажу майна боржника ОСОБА_9 .
Зі скаргою на дії та бездіяльність приватного виконавця ОСОБА_8 стягувач у виконавчому провадженні ОСОБА_7 звернувся до суду лише 20 квітня 2023 року (провадження № 22-ц/811/3001/24), тобто - через місяць після ухвалення судом вищезгаданої постанови від 20 березня 2023 року (провадження № 22-ц/811/76/23).
Тобто, як вбачається з вищенаведеного, Львівським апеляційним судом постанови від 20 березня 2003 року та від 02 грудня 2024 року були ухваленими:
-за різними зверненнями і у різних виконавчих провадженнях, а саме:
oза заявою представника покупця про зняття арешту з придбаного в результаті торгів майна (провадження № 22-ц/811/76/23);
oза скаргою стягувача у виконавчому провадженні на дії та/або бездіяльність приватного виконавця (провадження № 22-ц/811/3001/24);
-з інтервалом, більш ніж 20 місяців (20.03.2023 року та 02.12.2024 року).
Тобто, предметом доказування та дослідження у вищезгаданих провадженнях були зовсім інші обставини, а відтак і висновки, до яких прийшов суд при ухваленні 20.03.2023 року постанови у провадженні № 22-ц/811/76/23 за заявою представника покупця, через більш, ніж 20 місяців могли відрізнятися від висновків, до яких прийшов суд при ухваленні постанови у провадженні № 22-ц/811/3001/24 за скаргою стягувача у виконавчому провадженні на дії та/або бездіяльність приватного виконавця, оскільки суд при ухваленні останньої постанови не зобовязаний був досліджувати та аналізувати висновки суду за наслідками розгляду заяви представника покупця про зняття арешту з придбаного ним майна.
Відтак, з урахуванням вищенаведеного в сукупності, незгода учасника справи з висновками Львівського апеляційного суду, наведеними у постанові від 02.12.2024 року, може бути предметом касаційного оскарження, але аж ніяк не предметом «виправлення описки» в порядку, що передбачений статтею 269 ЦПК України.
Щодо доводів заяви представника ОСОБА_7 в частині «роз'яснення» постанови Львівського апеляційного суду від 02 грудня 2024 року, то в цій частині колегія суддів дійшла до наступних висновків.
Відповідно до частин першої - третьої статті 271 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) за заявою учасників справи, державного виконавця, приватного виконавця суд роз'яснює судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення. Подання заяви про роз'яснення судового рішення допускається, якщо судове рішення ще не виконане або не закінчився строк, протягом якого рішення може бути пред'явлене до примусового виконання. Суд розглядає заяву про роз'яснення судового рішення у порядку, в якому було ухвалено відповідне судове рішення, протягом десяти днів з дня її надходження.
Тлумачення статті 271 ЦПК України дозволяє стверджувати, що підставою для роз'яснення рішення суду є утруднення чи неможливість його виконання. Роз'яснення рішення - це більш повний, чіткий, ясний, зрозумілий виклад рішення, як правило його резолютивної частини, розуміння та сприйняття яких викликає труднощі. Якщо фактично ставиться питання про зміну рішення або внесення в нього нових даних, у тому числі й роз'яснення мотивів ухваленого рішення, суд відмовляє в роз'ясненні рішення.
На переконання колегії суддів, судове рішення, яке просить роз'яснити заявник, не допускає кілька варіантів тлумачення, у ньому викладені мотиви, наведено правовий висновок, який є зрозумілим, а тому воно не підлягає роз'ясненню в порядку статті 271 ЦПК України.
Враховуючи все вищенаведене в сукупності, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні заяви представника скаржника ОСОБА_7 «про виправлення описки та/або роз'яснення постанови Львівського апеляційного суду» від 02 грудня 2024 року.
Керуючись статтями 269, 271 ЦПК України, Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ
Відмовити ОСОБА_6 , представнику ОСОБА_7 , у задоволенні заяви «про виправлення описки та/або роз'яснення постанови Львівського апеляційного суду» від 02 грудня 2024 року.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної ухвали.
Повну ухвалу складено 14 квітня 2025 року.
Головуючий: ОСОБА_2
Судді: ОСОБА_3
ОСОБА_4