Справа № 307/5446/23
14.04.2025 м. Ужгород
Суддя Закарпатського апеляційного суду Бисага Т.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката Поковби В.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 , на постанову Тячівського районного суду Закарпатської області від 23 липня 2024 року у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,
Постановою судді Тячівського районного суду Закарпатської області від 23 липня 2024 року накладено на ОСОБА_1 за ст. 130 ч. 1 КУпАП адміністративне стягнення в виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Стягнуто із ОСОБА_1 на користь держави 605 гривень 60 копійок судового збору.
Відповідно до постанови, - ОСОБА_1 , 18 листопада 2023 року, о 01 год. 39 хв., по вулиці Подольського в смт. Дубове, Тячівського району, керував автомобілем марки «Mitsubishi Pajero», без державного номерного знаку, з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, поведінка що не відповідає обстановці, від проходження медичного огляду на встановлення стану алкогольного сп'яніння в закладі охорони здоров'я відмовився, чим порушив вимогу пункту 2.5 Правил дорожнього руху.
Не погоджуючись з даною постановою адвокат Поковба В.В. в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та закрити провадження по справі на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП. Зазначає, що апелянт не згодний із зазначеною постановою у зв'язку з невідповідністю висновків судді обставинам справи, через порушення ним норм матеріального і процесуального права, а також допущених порушень працівниками поліції при складанні протоколу про вчинення адміністративного правопорушення. Вважає, що під час складання протоколу працівниками поліції було допущено порушення вимог ст.268 КУпАП, чим грубо порушено його Конституційне право на користування юридичною допомогою адвоката, що призвело у подальшому до того, що на ОСОБА_1 безпідставно було складено протокол про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.130 КУпАП. Вказує, що не зазначено оригінал носія на який зроблений запис події, крім цього немає жодних даних про дату здійснення вказаного відеозапису. Стверджує, що поліцейськими було порушено порядок огляду на стан сп'яніння, у зв'язку з чим він вважається недійсним, а протокол - недопустимим доказом. Зазначає, що у матеріалах справи відсутнє направлення водія на проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння, що свідчить про порушення процедури і спростовує факт вимоги пройти такий огляд у закладі охорони здоров'я. Вважає, що вина ОСОБА_1 не доведена, не взято судом до уваги покази свідка, згідно яких автомобіль не рухався, а вони стояли на узбіччі, не враховано, що поліцейськими грубо порушено процедуру складання протоколу, відео-фіксації, через що вказані докази не можуть бути визнані належними та допустимими, аналогічна позиція викладена в постанові ВС від 18.07.2019 справа № 216/5226/16-а.
Будучи неодноразово належним чином повідомленим про час та місце розгляду апеляційної скарги, ОСОБА_1 , його захисник-адвокат Поковба В.В. на розгляд справи не з'явилися. Проте адвокат Поковба В.В. направив заяву про відкладення розгляду даної справи на інший термін, мотивуючи перебуванням у відпустці за сімейними обставинами.
Апеляційним судом зазначена заява захисника до уваги не приймається, оскільки за клопотанням захисника розгляд справи вже неодноразово відкладався, а також враховуючи тривалий час перебування справи в провадженні суду апеляційної інстанції, з метою дотримання процесуальних строків розгляду справи, апеляційний суд дійшов висновку про можливість перегляду постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги сторони захисту у відповідності до вимог ст. 294 КУпАП за відсутності учасників судового провадження.
У цьому контексті, суд апеляційної інстанції враховує практику Європейського Суду з прав людини у рішенні «Пономарьов проти України» (справа №3236/03 від 03.04.2008), у якому зазначено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан судового провадження. Отже, будь-яких підстав, що унеможливлюють проведення судового розгляду за відсутності правопорушника чи його представника, апеляційний суд не вбачає.
Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, дослідивши мотиви і доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку.
Апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги згідно з положеннями ст. 294 КУпАП.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції при розгляді даної справи дотримався зазначених вимог закону, повно й всебічно з'ясував усі обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, в тому числі й щодо накладення адміністративного стягнення.
Так, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 341350 від 18.11.2023 слідує, що 18.11.2023 о 01 год. 39 хв., в смт. Дубове, по вулиці Подольського водійОСОБА_1 керував транспортним засобом з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, поведінка що не відповідає обстановці, від проходження огляду на встановлення стану алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність ч.1 ст. 130 КУпАП. Від підпису в протоколі та від дачі пояснення ОСОБА_1 відмовився.
Всупереч доводам апеляційної скарги, вказаний протокол відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, оформлений компетентним органом в межах повноважень наданих особі, яка його склала, в якому чітко викладено як суть правопорушення так і інші відомості, необхідні для правильного вирішення даної справи.
Незважаючи на заперечення вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, його вина стверджується: вказаним протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 341350 від 18.11.2023, у якому викладені обставини вчиненого правопорушення; копією постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАД №269415 від 18.11.2023, відповідно до якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.121-3, ч.5 ст.121, ч.1 ст.126 КУпАП; рапортом поліцейського з РПП ВПД №1 Тячівського РВП ГУНП в Закарпатській області від 19.11.2023; диском із відеозаписами, на якому засвідчено факт відмови ОСОБА_1 від проходження освідчення на стан сп'яніння як на місці події, так і в медичному закладі та іншими матеріалами справи.
Оцінюючи кожен наведений вище доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність цих зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, апеляційний суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження в справі про адміністративне правопорушення, не вбачає будь-яких законних підстав не довіряти вказаним доказам.
Наведені докази жодним чином не спростовуються іншими доказами чи матеріалами справи, в тому числі і доводами апелянта, який категорично заперечив вину ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення за обставин, викладених як у протоколі про адміністративне правопорушення, так і у постанові суду. Такі пояснення є необґрунтованими і не заслуговують на увагу, оскільки вони суперечать фактичним обставинам та повністю спростовуються дослідженими доказами по справі.
Згідно з вимогами п. 2.5 ПДР України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до Інструкції Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, зареєстрованої в МЮУ 11.11.2015 за № 1413/27858 огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Оскільки водій ОСОБА_1 за наявності ознак алкогольного сп'яніння, як особа, яка керує транспортним засобом, від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився, тому в його діях вбачається склад адміністративного правопорушення, передбачений ч. 1 ст. 130 КУпАП.
При цьому, апеляційний суд зазначає, що виявлені ознаки сп'яніння є суб'єктивною думкою поліцейського, яку він складає на підставі аналізу дій водія під час спілкування із ним, а наявність або відсутність стану сп'яніння у водія перевіряється за допомогою проходження відповідного огляду. В даному випадку, водій ОСОБА_1 відмовився проходити такий огляд, за що передбачена адміністративна відповідальність.
Доводи апеляційної скарги про те, що вина ОСОБА_1 не доведена, не взято судом до уваги покази свідка, згідно яких автомобіль не рухався, а вони стояли на узбіччі, апеляційний суд відхиляє як такі, що не підтверджені будь-якими доказами й спростовані доказами, які наявні в матеріалах справи. Відхиляючи доводи апеляційної скарги в цій частині, апеляційний суд враховує і те, що наявною у справі копією постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАД №269415 від 18.11.2023, відповідно до якої ОСОБА_1 18.11.2023, о 01 год. 39 хв., по вулиці Подольського в смт.Дубове, Тячівського району, керував автомобілем марки «Mitsubishi Pajero», без державного номерного знаку, не був пристебнутий паском безпеки, не пред'явив поліцейському поліс обов'язкового страхування та посвідчення водія, за що був притягнутий до відповідальності за ч.1 ст.121-3, ч.5 ст.121, ч.1 ст.126 КУпАП..
У зв'язку з наведеним та за наявності не скасованої у встановленому законом порядку постанови про застосування відносно ОСОБА_1 адміністративного стягнення за фактом вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч. ч.1 ст.121-3, ч.5 ст.121, ч.1 ст.126 КУпАП, суд апеляційної інстанції визнає встановленим факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом за обставин встановлених судом першої інстанції при визнанні судом його винним за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
На переконання апеляційного суду, є безпідставним також і посилання захисника на відсутність в матеріалах справи направлення на проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, оскільки як уже зазначалось, ОСОБА_1 відмовився від проходження такого огляду. У відповідності до положень Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебувають під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України та МОЗ України 31452/735 від 09.11.2015, на підставі оформленого співробітниками поліції направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість, проводить огляд водія у закладі охорони здоров'я. Оскільки водій ОСОБА_1 відмовився проходити огляд на стан сп'яніння у встановленому законом порядку, відсутність такого направлення в матеріалах справи, не свідчить про недотримання співробітниками поліції вимог вказаної Інструкції.
Щодо доводів сторони захисту, що під час складання протоколу працівниками поліції було допущено порушення вимог ст. 268 КУпАП, чим грубо порушено його Конституційне право на користування юридичною допомогою адвоката, що призвело у подальшому до того, що на ОСОБА_1 безпідставно було складено протокол про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.130 КУпАП, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Згідно ч. 4 ст. 256 КУпАП, при складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснюються його права і обов'язки, передбачені ст. 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.
Наданим відеозаписом з нагрудної бодікамери працівника поліції, який є належним, допустимим та переконливим, оскільки відеозапис містить усі необхідні складові для визнання його даних доказами, зібраними в установленому законом порядку, зафіксований факт роз'яснення ОСОБА_1 його права, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, про що також має місце відмітка у протоколі, що свідчить про те, що останньому були роз'яснені його права та обов'язки.
Апеляційний суд звертає увагу, що жодний нормативно-правовий акт не передбачає необхідної присутності адвоката під час проходження водієм огляду на стан сп'яніння, а також обов'язку працівника поліції при огляді водія на стан сп'яніння та при складанні протоколу за результатами огляду забезпечити участь захисника, і це дає підстави для відхилення доводів апелянта.
Отже, апеляційним судом не встановлено порушень порядку проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння, визначеного Інструкцією. Також, відсутні обставини, які б доводили упередженість або будь-яку зацікавленість працівника поліції у результатах розгляду справи або притягненні особи до адміністративної відповідальності.
Слід зазначити і те, що будь-яких зауважень чи заперечень щодо оформлення протоколу щодо ОСОБА_1 , він та його захисник не зазначали, із заявами про неправильність дій чи порушення його прав при складанні протоколу до компетентних органів не звертались і матеріали справи таких не містять.
Підстав вважати, що в процесі встановлення обставин справи зі сторони органів поліції на особу, яка притягнута до адміністративної відповідальності, чинився тиск, необ'єктивне ставлення до правопорушника з боку працівників поліції, в апеляційного суду немає.
Отже, невизнання ОСОБА_1 своєї вини у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, апеляційним судом розцінюється як лінія захисту з метою уникнення адміністративної відповідальності.
В своєму рішенні від 29.06.2007 по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (O'Halloran and Francis v. the United Kingdom), заяви № 15809/02 і № 25624/02) ЄСПЛ наголосив, що «будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі», а тому водій ОСОБА_1 зобов'язаний був на вимогу працівників поліції не тільки пройти огляд на стан сп'яніння, але й виключно у передбачені законом порядок і спосіб.
Докази здобуті працівниками поліції, згідно встановленого законом порядку і перевірені під час розгляду в суді апеляційної інстанції в своїй сукупності дають належні підстави вважати, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП, сумніву у їх достовірності, законності та належності у суду апеляційної інстанції не має.
Обставини, які б виключали провадження в справі, відповідно до ст. 247 КУпАП, відсутні.
Інші доводи апеляційної скарги є формальними та не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, який повно, всебічно і об'єктивно дослідив матеріали справи та дійшов вірного висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння.
На які-небудь інші доводи, які би давали підстави для скасування чи зміни судового рішення в апеляційній скарзі сторони захисту не вказується й під час перевірки справи в апеляційному суді такі не виявлені.
Також судом першої інстанції з урахуванням вимог ст. 33 КУпАП, зокрема, характеру вчиненого правопорушення, особи порушника та обставин справи, правильно вирішено питання про кваліфікацію діянь ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП України і накладено стягнення у відповідності до санкції, зазначеного закону.
З таким висновком суду першої інстанції погоджується і суд апеляційної інстанції і вважає, що з врахуванням наведених обставин, допущене ОСОБА_1 порушення правил дорожнього руху є грубим та потенційно небезпечним як для самої особи, яка керує транспортним засобом, що є джерелом підвищеної небезпеки, так і для інших учасників дорожнього руху, тяжкість ймовірних наслідків.
Порушень вимог закону, які б ставили під сумнів доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та необґрунтованість накладеного на нього адміністративного стягнення не вбачається, відтак постанова суду є законною та обґрунтованою, підстав для її скасування немає, а тому апеляційна скарга сторони захисту задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд
Апеляційну скаргу адвоката Поковби В.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення.
Постанову Тячівського районного суду Закарпатської області від 23 липня 2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, - залишити без змін.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Т.Ю.Бисага