Справа № 606/377/25
08 квітня 2025 року м. Теребовля
Теребовлянський районний суд Тернопільської області в складі:
головуючого судді Марціцкої І.Б.
з участю секретаря Пасько І.Б.
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в місті Теребовля у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Теребовлянської міської ради, про встановлення факту родинних відносин та про визнання права власності на будинковолодіння, -
ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулись в суд із позовом до Теребовлянської міської ради, про встановлення факту родинних відносин, а саме, що ОСОБА_4 є рідною сестрою ОСОБА_5 ; та про визнання права власності на житловий будинок, з господарськими будівлями та спорудами, який знаходиться по АДРЕСА_1 .
В обґрунтування вимог позивачі вказують, що родина у складі: голова родини ОСОБА_6 , та члени родини - ОСОБА_7 , ОСОБА_4 , ОСОБА_8 , ОСОБА_5 у 1945 році була переселено У Тернопільську область із с. Мильнів Перемишльського повіту Жешівського воєводства (Польща) у зв»язку із цим було втрачено документи, які би могли підтверджувати родинні відносини між членами сім»ї. Житловий будинок з належними до нього будівлями та спорудами, що по АДРЕСА_1 належав до колгоспного двору, що складається із 6 членів: сестра ОСОБА_4 , син ОСОБА_9 , невістка ОСОБА_1 , внучка ОСОБА_10 , онук ОСОБА_2 головою якого була ОСОБА_5 . ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після її смерті відкрилася спадщина за законом на належну їй частку житлового будинку, яку прийняла сестра ОСОБА_5 у встановленому законом порядку, однак не оформила спадкові права. ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Постановою приватного нотаріуса Теребовлянського районного нотаріального округу Лазьо В.Р., ОСОБА_9 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок, з господарськими будівлями та спорудами після смерті матері ОСОБА_5 , у зв"язку з тим, що відсутні правовстановлюючі документи та право власності зареєстровано за колгоспним двором. ОСОБА_9 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 . Після його смерті відкрилася спадщина за законом на належну йому частку житлового будинку, яку прийняла дружина ОСОБА_1 у встановленому законом порядку. Постановою приватного нотаріуса Тернопільського районного нотаріального округу Гордєєвої Л.І., ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок, з господарськими будівлями та спорудами після смерті чоловіка ОСОБА_9 , у зв"язку з тим, що право власності зареєстровано за колгоспним двором та не визначенням частки майна, що підлягає успадкуванню. Посилаючись на наведене позивачі, просять задовольнити позов.
Позивачі в підготовче судове засідання до суду не з'явилися, просили розглядати справу за їх відсутності, позовні вимоги підтримали, про що надали до канцелярії суду письмові заяви.
Представник відповідача Теребовлянської міськ.ої ради просив розглядати справу за його відсутності, позовні вимоги визнав та не заперечує проти його задоволення позову, про що надав до канцелярії суду письмову заяву.
Відповідно до вимог ч.3 ст.200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем
За вказаних обставин, з підстав передбачених ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося
Суд, розглянувши матеріали справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступні обставини.
У довідці Державного архіву Львівської області від 07.09.2004 року №Н-1311-04/п, вказано, що у документах Державного архіву Львівської області значиться, родина у складі: голова родини ОСОБА_6 , та члени родини - ОСОБА_7 , ОСОБА_4 1912 року народження, ОСОБА_8 , ОСОБА_5 1922 року народження, у 1945 році була переселено У Тернопільську область із с. Мильнів Перемишльського повіту Жешівського воєводства (Польща).
Відповідно до свідоцтва на право особистої власності на жилий будинок від 25.04.1990 року,виданого на підставі рішення виконавчого комітету Теребовлянської районної ради народних депутатів №71від 20.04.1990 року, житловий будинок із господарськими будівлями та спорудами,що знаходиться за адресою: по АДРЕСА_1 , дійсно належав колгоспному двору, головою якого була ОСОБА_5 та складається з 5-ох членів.
Як вбачається із довідки виданої виконкомом Теребовлянської міської ради Тернопільського району Тернопільської області №16/10-08/104 від 17.02.2025, будинок по АДРЕСА_1 належав до колгоспного двору, за даною адресою станом на 15.04.1991 були зареєстровані та проживали: сестра ОСОБА_4 , син ОСОБА_9 , невістка ОСОБА_1 , онучка ОСОБА_10 , онук ОСОБА_2 головою якого була ОСОБА_5 .
Як вбачається із довідки, виданої Теребовлянським БТІ 26.05.2021 №174, житловий будинок, з господарськими будівлями та спорудами, який знаходиться по АДРЕСА_1 належить колгоспному двору, що складається з 5 членів, на підставі свідоцтва про право власності видане Теребовлянською районною радою радою на підставі рішення виконкому №71від20.04.1990 року.
Відповідно до свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 виданим 02.09.1993, ОСОБА_11 та ОСОБА_12 02.09.1993 зареєстрували шлюб.
Відповідно до пунктів 4 та 5 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України до цивільних відносин, які виникли до набрання чинності вказаного Закону (до 1 січня 2004 року), застосовуються норми, що діяли раніше
У п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.1995 № 20 із змінами «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» зазначено, що право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних.
Відповідно до ст.ст. 120-121, ст. 123 ЦК УРСР ( в редакції 1963 року) майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності. Володіння, користування та розпорядження майном колгоспного двору здійснюється тільки за згодою всіх членів двору. При поділі майна колгоспного двору розмір часток членів колгоспного двору визнається рівними.
Таким чином, із вищевказаного вбачається, що кожному із членів колишнього колгоспного двору що по АДРЕСА_1 , які проживали в ньому належало на праві спільної сумісної власності по 1/6 житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами.
Відповідно до повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть№00049533348 від 18.02.2025, ОСОБА_4 1912 року народження, померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після її смерті відкрилася спадщина за законом на належну їй частку житлового будинку, яку прийняла сестра ОСОБА_5 у порядку передбаченому ч. 1 ст. 549 ЦК УРСР, однак не оформила спадкові права, що підтверджується довідками виданими виконкомом Теребовлянської міської ради №16/10-08/115, 16/10-08/116 від 03.03.2025.
У довідці виданій виконкомом Теребовлянської міської ради №16/10-08/116 від 03.03.2025, вказано, що ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 є рідною сестрою ОСОБА_4 , з якою вона вела спільне господарство; в шлюбі ОСОБА_4 не перебувала і дітей не має.
Пунктом 1 Постанови №7 Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» визначено, що відносини спадкування регулюються правилами ЦК, якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР (далі ЦК УРСР).
Змістом ч. 1 ст. 549 ЦК УРСР в редакції 1963 року передбачено дії, що свідчать про прийняття спадщини. Визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.
При відсутності спадкоємців першої черги або при неприйнятті ними спадщини, а також в разі, коли всі спадкоємці першої черги не закликаються до спадкування, успадковують у рівних частках: брати і сестри померлого, а також дід та бабка померлого як з боку батька, так і з боку матері (друга черга)(ст. 530 ЦК УРСР в редакції 1963 року).
Згідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , ОСОБА_9 народився ІНФОРМАЦІЯ_4 , в графі мати вказано ОСОБА_5 .
ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 виданим Долинською сільською радою Теребовлянського району Тернопільської області 26.01.2009.
Постановою приватного нотаріуса Теребовлянського районного нотаріального округу Лазьо В.Р. №106/02-31 від 09.06.2021, ОСОБА_9 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок, з господарськими будівлями та спорудами після смерті матері ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 у зв"язку з тим, що відсутні правовстановлюючі документи та право власності зареєстровано за колгоспним двором; інші спадкоємці до нотаріуса не зверталися.
Відповідно до свідоцтва про одруження серії НОМЕР_4 , ОСОБА_9 та ОСОБА_13 04.05.1972 року зареєстрували шлюб.
ОСОБА_9 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_5 виданим Теребовлянським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Тернопільському районі Тернопільської області Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції 20.05.2024.
Після смерті ОСОБА_9 відкрилася спадщина за законом на належну йому частку житлового будинку, яку прийняла дружина ОСОБА_1 у встановленому законом порядку. Постановою приватного нотаріуса Тернопільського районного нотаріального округу Гордєєвої Л.І. №318/02-31, ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок, з господарськими будівлями та спорудами після смерті чоловіка ОСОБА_9 , у зв"язку з тим, що право власності зареєстровано за колгоспним двором та не визначенням частки майна, що підлягає успадкуванню.
Суд, розглянувши справу, дослідивши та оцінивши в сукупності зібрані по справі докази, вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення, виходячи із наступного
Згідно роз'яснень, які містяться в пунктах 7, 12 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31 березня 1995 року «Про встановлення фактів, що мають юридичне значення», суд вправі розглядати справи про встановлення родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки, наприклад, якщо підтвердження такого факту необхідне заявникові для одержання в органах, що вчиняють нотаріальні дії, свідоцтва про право на спадщину, для оформлення права на пенсію в зв'язку із втратою годувальника.
При цьому, в суду не виникає сумнівів у достовірності факту родинних відносин, а саме що ОСОБА_4 1912 року народження, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 є рідною сестрою ОСОБА_5 .
Відповідно до ст. ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.
Згідно ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до вимог ст. 392 ЦК України власник майна може предявити позов про визнання його права власності, якщо це право не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Відповідно до ст.ст. 1216,1217,1218 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Частиною 1 статті 1222 ЦК України, спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.
Статтею 1296 ЦК України, передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Відповідно до ч.1 ст. 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
За вказаних вище обставин, суд, дослідивши та оцінивши письмові докази по справі, беручи до уваги те, що згідно норм матеріального права частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Теребовлянської міської ради, про визнання права власності на будинковолодіння є обґрунтованими і такими, що не порушують прав інших осіб та підлягають до задоволення у повному обсязі. А тому слід визнати за ОСОБА_1 право власності на 4/6 частки житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, який знаходиться по АДРЕСА_1 , з яких: 1/6 частка - як члена колишнього колгоспного двору, 3/6 частки в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка ОСОБА_9 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 . Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/6 частку житлового будинку будинку з господарськими будівлями та спорудами, який знаходиться по АДРЕСА_1 , на яку він має право як член колишнього колгоспного двору. Визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/6 частку житлового будинку будинку з господарськими будівлями та спорудами, який знаходиться по АДРЕСА_1 , на яку вона має право як член колишнього колгоспного двору.
Керуючись ст.ст. 3,4, 12,81, 259, 263, 265, 268, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, ст. 328, 392,1216-1218, 1261 Цивільного кодексу України, суд ,-
Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Теребовлянської міської ради, про встановлення факту родинних відносин та про визнання права власності на будинковолодіння задовольнити.
Встановити факт родинних відносин, а саме, що ОСОБА_4 1912 року народження, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 є рідною сестрою ОСОБА_5 , 1924 року народження.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на 4/6 частки житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, який знаходиться по АДРЕСА_1 , з яких: 1/6 частка - як члена колишнього колгоспного двору, 3/6 частки в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка ОСОБА_9 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/6 частку житлового будинку будинку з господарськими будівлями та спорудами, який знаходиться по АДРЕСА_1 , на яку він має право як член колишнього колгоспного двору.
Визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/6 частку житлового будинку будинку з господарськими будівлями та спорудами, який знаходиться по АДРЕСА_1 , на яку вона має право як член колишнього колгоспного двору
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Тернопільського апеляційного суду.
Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.
Головуючий суддя І.Б. Марціцка