Справа № 458/383/25
2/458/175/2025
про залишення позовної заяви без руху
15.04.2025 м. Турка
Суддя Турківського районного суду Львівської області Волинець М.З., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Боринської селищної ради Самбірського району Львівської області про визнання права власності на будинковолодіння у порядку спадкування, -
10.04.2025 позивач ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку подала до Турківського районного суду Львівської області позовну заяву до Боринської селищної ради Самбірського району Львівської області, в якій просила визнати за нею, ОСОБА_1 , у порядку спадкування право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 і належали її батькові - ОСОБА_2 , котрий помер - ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ознайомившись із вказаною позовною заявою та доданими матеріалами, суд дійшов висновку, що подана позовна заява не відповідає вимогам ст.ст. 175, 177 ЦПК України.
Згідно ч. 5 ст.177 ЦПК України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Закон не передбачає вимог щодо обсягу, повноти чи слушності доводів позовної заяви, але приписує щонайменше сформулювати суть (зміст) порушення, яким чином воно негативно позначилось на правах особи, яка звертається з позовом, яким чином може бути відновлено порушене право.
Зміст та обсяг порушеного права та викладення обставин, якими воно підтверджується, в кожному конкретному випадку можуть різнитися, але принаймні на рівні формулювання викладу їх змісту мають бути достатніми, щоб визначити предмет спору, його юрисдикційну належність, характер вимог, часові межі події порушення, нормативне регулювання спірних відносин, а також обставини, за яких можна ухвалити одне з обов'язкових процесуальних рішень, пов'язаних із визнанням позовної заяви прийнятною/неприйнятною.
Під змістом позовних вимог чи клопотань розуміються запропоновані позивачем способи судового захисту його права, свободи чи інтересу, які повинні формулюватися максимально чітко і зрозуміло. Обставинами, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, є конкретні юридичні факти з настанням яких виникають спірні правовідносини. Обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, складають підставу позову.
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі №143/495/19-ц наголосив, у разі відкриття спадщини до 01.01.2004 застосовується чинне на той час законодавство, зокрема відповідні правила ЦК УРСР, у тому числі щодо прийняття спадщини кола спадкоємців за законом. У разі коли спадщина, яка відкрилася до набрання чинності ЦК України і строк на її прийняття не закінчився до 01.01.2004, спадкові відносини регулюються цим Кодексом.
Позивач в позовній заяві вказує на спадкування за правилами ЦК УРСР, оскільки спадщина відкрилась ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Отже, на час відкриття спадщини після смерті батька спадкові відносини були врегульовані відповідними нормами ЦК УРСР.
Статтею 525 ЦК УРСР передбачалось, що часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця, а при оголошенні його померлим - день, зазначений в ст. 21 цього Кодексу.
Згідно ст.526 ЦК УРСР спадкоємцями можуть бути особи, що були живими на момент смерті спадкодавця, а також діти померлого, зачаті при його житті і народженні після його смерті.
Стаття 524 ЦК УРСР передбачала, що спадкоємство здійснювалося за законом і за заповітом.
Позивач в позовній заяві просить про визнання права власності в порядку спадкування, при цьому не вказує виду спадкоємства.
Верховний Суд підкреслив, що згідно зі ст. 529 ЦК УРСР при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є в рівних частках діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті. Онуки і правнуки спадкодавця є спадкоємцями за законом, якщо на час відкриття спадщини немає в живих того з їх батьків, хто був би спадкоємцем; вони успадковують порівну в тій частці, яка належала б при спадкоємстві за законом їх померлому родителю.
У ч.1-2 ст. 549 ЦК УРСР передбачено, що спадкоємець прийняв спадщину: якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
Отже, в позовній заяві позивач зазначає, що вступила у фактичне володіння та управління будинком та надвірними будівлями і спорудами після смерті батька, про що свідчить відповідно довідка старостинського округу, проте не може отримати в нотаріальній конторі свідоцтво про успадкування будинковолодіння, оскільки батько при житті не виготовив правовстановлюючі документи.
Разом з тим, в позовній заяві не зазначено доказів, що позивач звертався із заявою про прийняття спадщини протягом шести місяців з дня відкриття спадщини до державної нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини та не зазначено про необхідність витребування у нотаріуса спадкової справи.
При цьому, позивачем не представлено суду підтвердження звернення до нотаріальної контори та мотивованої письмової постанови нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії - відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину, що передбачено Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затв. наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 №296/5.
Відповідно до ст.66 Закону України «Про нотаріат» на майно, що переходить за правом спадкоємства до спадкоємців або держави, нотаріусом або в сільських населених пунктах - посадовою особою органу місцевого самоврядування, яка вчиняє нотаріальні дії, за місцем відкриття спадщини видається свідоцтво про право на спадщину.
Видача свідоцтва провадиться у строки, встановлені цивільним законодавством України.
Згідно з ч. 4 ст. 49 Закону України «Про нотаріат» на вимогу особи, якій відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, зобов'язані викласти причини відмови в письмовій формі і роз'яснити порядок її оскарження. Про відмову у вчиненні нотаріальної дії нотаріус протягом трьох робочих днів виносить відповідну постанову.
Про обов'язкову наявність у матеріалах справи обґрунтованої постанови про відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, зокрема відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину, також зазначено у п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» №7 від 30.05.2008.
Згідно з п.п.23, 24 вказаної Постанови судам слід перевіряти наявність або відсутність спадкової справи стосовно спадкодавця у державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини, наявність у матеріалах справи обґрунтованої постанови про відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, зокрема відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину. Свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину (яка згідно п. 24 вищевказаної Постанови повинна бути у вигляді обґрунтованої постанови про відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, зокрема відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину) особа може звернутись до суду в порядку позовного провадження.
Матеріали позовної заяви не містять відповідних доказів того, що позивач ОСОБА_1 зверталася у шестимісячний строк до нотаріуса та їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину із зазначенням причин відмови (обґрунтованої постанови про відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії).
Таким чином, передумовою звернення до суду за захистом порушених, невизнаних або оспорюваних прав є наявність постанови нотаріуса про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину.
Якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розгляду в позовному провадженні. В іншому випадку дії нотаріуса можуть бути оскаржені в передбаченому законом порядку.
Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до ч.3 ст. 1272 ЦК України. При розгляді цих справ слід перевіряти наявність або відсутність спадкової справи стосовно спадкодавця у державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини, наявність у матеріалах справи обґрунтованої постанови про відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, зокрема відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину.
З огляду на викладене, позивачу необхідно представити суду докази звернення до нотаріуса щодо оформлення спадщини, копію постанови про відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, що в свою чергу є підставою для звернення до суду, так як наявний спір про право.
Також, з матеріалів позовної заяви, а саме з світлокопії паспорта, що виданий на ім'я ОСОБА_1 вбачається, що така прописана за адресою: АДРЕСА_2 , з 1994 року.
З довідки по формі спадкування № 206 від 10.03.2025, що видана виконкомом Боринської селищної ради Самбірського району Львівської області, вбачається, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , до дня своєї смерті проживав одиноко.
Із вказаного вбачається, що спадкоємець - ОСОБА_1 на час смерті не проживала із спадкодавцем - ОСОБА_2 , при цьому згідно довідки, що видана виконавчим комітетом Боринської селищної ради Самбірського району Львівської області про те, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 фактично вступила у володіння та управління житловим, однак будь яких доказів фактичного володіння та управління житлом не надала (оплату послуг за електроенергію, земельного податку, тощо).
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 176 ЦПК України ціна позову визначається, зокрема, у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна.
Відповідно до п. 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 20 від 22.12.1995 «Про судову практику в справах за позовами про захист права приватної власності» (із змінами), вартість спірного майна визначається за дійсною вартістю майна на час розгляду спору. Під дійсною вартістю майна розуміється грошова сума, за яку майно може бути продано в даному населеному пункті чи місцевості.
Пред'являючи позов з вимогою майнового характеру (визнання права власності на нерухоме майно) позивач просить визнати за нею право власності на належне їй майно, а саме - житловий будинок АДРЕСА_1 , при цьому вказує ціну позову - 75 715,00 грн та оплачує судовий збір в розмірі 1 211,20 грн. Однак, ціну позову вказана згідно технічного паспорта, що виготовлений 28.12.2012.
При цьому, позивач не представила доказів підтвердження дійсної вартості нерухомого майна станом на момент пред'явлення позову до суду, з огляду на що суд позбавлений можливості належним чином перевірити та встановити правильність сплати розміру судового збору, який слід сплатити за вимогу майнового характеру, враховуючи те, що з часу виготовлення технічного паспорта до часу пред'явлення спору до суду, пройшло більше 12 років.
Таким чином, позивачу необхідно вказати дійсну ціну позову з урахуванням заявлених вимог та представити суду відповідні підтверджуючі документи для визначення точної суми сплати судового збору за подання до суду позовної заяви майнового характеру про визнання права власності на спадкове майно чи необхідності доплатити такий.
Також в позовній заяві, позивач зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Карпатське колишнього Турківського району Львівської області помер її батько - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , однак в підтвердження даного факту суду не надано належного підтверджуючого доказу, а як і те, що померлий ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , був батьком позивача, що також не підтверджено жлдним документом.
Наведені недоліки унеможливлюють вирішення питання про відкриття провадження у справі.
Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175, 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Таким чином, позовну заяву ОСОБА_1 до Боринської селищної ради Самбірського району Львівської області про визнання права власності на будинковолодіння у порядку спадкування слід залишити без руху, надавши особі, яка її подала десятиденний строк для усунення викладених в ухвалі недоліків.
Керуючись ст. ст. 175,177,185Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Боринської селищної ради Самбірського району Львівської області про визнання права власності на будинковолодіння у порядку спадкування - залишити без руху.
Надатипозивачу 10-денний строк з дня вручення цієї ухвали для усунення недоліків.
Роз'яснити особі, яка подала позовну заяву, що у разі виконання вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху у встановлений строк, позовна заява вважатиметься поданою в день первісного її подання до суду.
В іншому випадку позовна заява вважатиметься неподаною і буде повернута позивачам.
Копію ухвали негайно направити позивачу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: Марія ВОЛИНЕЦЬ