Справа № 456/901/25
Провадження № 1-кп/456/285/2025
16 квітня 2025 року місто Стрий
Стрийський міськрайонний суд Львівської області в складі:
головуючої судді ОСОБА_1 ,
з участю : секретаря ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4
захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Стрию справу на підставі обвинувального акта в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025142130000030 від 08.02.2025, щодо обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Бубновщина Прилуцького району Чернігівської області, жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з вищою освітою, неодруженого, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , раніше не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 358 КК України,
У вересні 2024 року (точної дати та часу в ході досудового розслідування не встановлено), але не пізніше 24.09.2024 ОСОБА_4 , працюючи лікарем у ТОВ «Оксфорд Медікал Прикарпаття», будучи працівником юридичної особи, який не є службовою особою та здійснює професійну діяльність у сфері на дання медичних послуг, маючи особисте іменне кліше печатки з написом «Лікар ОСОБА_4 », достовірно знаючи порядок видачі медичних довідок щодо придатності до керування транспортним засобом та порядок проведення попереднього (періодичного) медичного огляду кандидатів у водії (водіїв) транспортних засобів згідно із положенням «Про медичний огляд кандидатів у водії та водіїв транспортних засобів», затвердженим Наказом Міністерства охорони здоров'я та Міністерства внутрішніх справ від 31.01.2013 № 65/80, умисно, з корисливих мотивів отримав від невстановленої органом досудового розслідування особи грошову винагороду в сумі 500 грн, після чого підробив медичну довідку щодо придатності до керування транспортним засобом ОСОБА_6 , який не був обізнаним у його злочинних намірах, серії ААЗ № 366939 від 24.09.2024 за наступних обставин.
Так, ОСОБА_4 у вересні 2024 року (точної дати та часу в ході досудового розслідування не встановлено), але не пізніше 24.09.2024 надав усну вказівку ОСОБА_7 , яка не була обізнана зі злочинним наміром останнього, щодо заповнення на чистому бланку медичної довідки щодо придатності до керування транспортним засобом на ім'я ОСОБА_6 його анкетних даних, а саме: прізвища, імені, по батькові, дати і місця народження, місця проживання, групи крові, резус-фактора, а також дати видачі і дійсна до.
Надалі, у вересні 2024 року (точної дати та часу в ході досудового розслідування не встановлено), але не пізніше 24.09.2024 ОСОБА_4 отримав у м. Стрию Львівської області (більш точного місця досудовим розслідуванням не встановлено) від ОСОБА_7 заповнену медичну довідку щодо придатності до керування транспортним засобом на ім'я ОСОБА_6 , куди вклеїв його фотографію.
Після цього, у вересні 2024 року (точної дати та часу в ході досудового розслідування не встановлено), але не пізніше 24.09.2024 вищевказану медичну довідку завірив відтисками двох печаток та штампу Комунального некомерційного підприємства Стрийської міської ради «Територіальне медичне об'єднання «Стрийська міська об'єднана лікарня», які згідно з висновком технічної експертизи документів не відповідають штампу та печаткам, що використовуються в КНП «ТМО «СМОЛ», тобто установі, від імені якої виданий такий документ, та іменним кліше з написом «Лікар ОСОБА_4 », тобто склав та видав завідомо підроблений офіційний документ - медичну довідку що придатності до керування транспортним засобом на ім'я ОСОБА_6 серії ААЗ № 366939 від 24.09.2024, при цьому, достовірно знаючи, що ОСОБА_6 медичний огляд у КНП «ТМО «СМОЛ» не проходив і така медична довідка щодо придатності до керування транспортним засобом є підробленою.
Після чого ОСОБА_4 у вересні 2024 року (точної дати та часу в ході досудового розслідування не встановлено) передав медичну довідку що придатності до керування транспортним засобом серії ААЗ № 366939 від 24.09.2024 на ім'я ОСОБА_6 невстановленій досудовим розслідуванням особі.
Таким чином, ОСОБА_4 , будучи працівником юридичної особи, який не є службовою особою та здійснює професійну діяльність у сфері надання медичних послуг, склав та видав завідомо підроблений офіційний документ, який надає певні права, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 358 КК України.
Допитаний обвинувачений ОСОБА_4 свою вину в пред'явленому обвинуваченні визнав у повному обсязі, щиро розкаявся та надав показання, які за своїм змістом відповідають викладеним вище обставинам вчинення кримінального правопорушення, зокрема, про те, що у вересні 2024 року, працюючи лікарем у ТОВ «Оксфорд Медікал Прикарпаття», маючи особисте іменне кліше печатки з написом «Лікар ОСОБА_4 », підробив та видав медичну довідку щодо придатності до керування транспортним засобом ОСОБА_6 , завіривши її відтисками двох печаток та штампу Комунального некомерційного підприємства Стрийської міської ради «Територіальне медичне об'єднання «Стрийська міська об'єднана лікарня», за що отримав грошову винагороду в сумі 500 грн. Щиро розкаюється у вчиненому. Просить його суворо не карати.
Прокурор ОСОБА_3 у судовому засіданні заявив клопотання, в якому просив не досліджувати докази щодо тих обставин, які не оспорюються, оскільки обвинувачений винуватість у вчиненому кримінальному правопорушенні визнав повністю.
Отримавши показання ОСОБА_4 , що відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, враховуючи те, що обвинувачений та інші учасники судового провадження не оспорюють фактичні обставини справи і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності їх позиції, суд, роз'яснивши обвинуваченому ОСОБА_4 та іншим учасникам судового провадження, що вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, провів судове слідство у справі щодо всіх фактичних обставин із застосуванням правил ч. 3 ст. 349 КПК України, оскільки учасники судового провадження не заперечували проти цього, визнавши недоцільним дослідження в цій частині інших доказів по справі.
Суд вважає доведеною винуватість обвинуваченого ОСОБА_4 у складанні та видачі працівником юридичної особи, який не є службовою особою та здійснює професійну діяльність у сфері надання медичних послуг, завідомо підробленого офіційного документа, який надає певні права, тому кваліфікація дій обвинуваченого зач. 2 ст. 358 КК України є вірною.
При призначенні покарання обвинуваченому по даній справі суд суворо дотримується принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, маючи на увазі, що метою покарання засудженого є його виправлення, виховання та соціальна реабілітація, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, а з врахуванням того, що позбавлення волі є одним із найсуворіших покарань, тому таке покарання слід призначати до реального відбування тільки тоді, коли у суду є достатнє переконання, що звільнення особи від відбування такого, не сприятиме виправленню засудженого.
Відповідно до загальних засад призначення покарання, визначених у ст. 65 КК України, суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
В той же час згідно зі ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами. Для досягнення законодавчо визначеної мети покарання суди мають керуватися принципами призначення покарання, до яких належить, у тому числі принцип індивідуалізації та принцип справедливості покарання. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання повинні відповідати один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.
Така позиція відповідає практиці Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справ застосовується як джерело, зокрема, у справі «Скоппола проти Італії» від 17 вересня 2009 року (заява № 10249/03), де зазначено, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.
Згідно з п. 1 Постанови Пленуму ВСУ «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24.10.2015, призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів, а згідно з п. 3, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити із особливостей конкретного злочину і його обставин.
Дотримуючись принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, зважаючи на те, що головною метою покарання є виховання та соціальна реабілітація винного, та призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд враховує характер та тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, фактичні обставини справи, конкретний характер і ступінь участі обвинуваченого у вчиненому ним кримінальному правопорушенні, тяжкість заподіяних кримінальним правопорушенням наслідків, спосіб вчинення кримінального правопорушення та його мотиви, поведінку обвинуваченого, який усвідомив протиправність своїх дій, щиро розкаявся, особу обвинуваченого, який раніше не судимий, неодружений, є військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 , на обліку в лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, обставини, що пом'якшують покарання, якими, на думку суду, є щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, обставин, які обтяжують покарання, не встановлено.
Під час судового розгляду детально проаналізовано поведінку обвинуваченого після вчинення кримінального правопорушення, його щире каяття, наслідки суспільно-небезпечного діяння, відсутність будь-яких намірів уникнути кримінальної відповідальності та, беручи до уваги всі вказані обставини кримінального провадження в їх сукупності, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому покарання в межах санкції інкримінованої йому статті КК України у виді штрафу.
Запобіжний захід ОСОБА_4 не обирався.
Цивільний позов не заявлений.
Питання процесуальних витрат підлягає вирішенню відповідно до положень ст. 124 КПК України.
Питання щодо речових доказів слід вирішити в порядку ст. 100 КПК України.
Керуючись ст. 368, 370, 374, ч. 15 ст. 615 КПК України, суд
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 358 КК України, і призначити йому покарання за ч. 2 ст. 358 КК України у виді штрафу в розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 грн (одна тисяча сімсот гривень).
Стягнути із ОСОБА_4 на користь держави судові витрати за проведення експертиз у розмірі 15520,05 грн (п'ятнадцять тисяч п'ятсот двадцять грн 05 коп.).
Речові докази: медичну довідку щодо придатності до керування транспортним засобом на ім'я ОСОБА_6 серії ААЗ № 366939 від 24.09.2024 знищити.
Вирок може бути оскаржений до Львівського апеляційного суду через Стрийський міськрайонний суд Львівської області шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Суддя ОСОБА_1