Провадження №2-о/447/117/25
Справа №447/751/25
15.04.2025 Миколаївський районний суд Львівської області в складі судді Головатого А.П., за участю секретаря судового засідання Кісіль А.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаїв Львівської області у порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Розвадівська сільська рада Стрийського району Львівської області, про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Процесуальні дії у справі.
11.03.2025 заявник ОСОБА_1 звернулася до Миколаївського районного суду Львівської області із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме просить встановити факт її постійного проживання разом із матір'ю ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , у АДРЕСА_1 , на час відкриття спадщини. В обґрунтування заяви зазначає, що заявниця народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Миколаїв Миколаївського району Львівської області. 13.08.1982 нею було укладено шлюб із ОСОБА_3 , після реєстрації якого їй присвоєно прізвище « ОСОБА_4 ». 17.05.1994 шлюб між останнім та заявницею було розірвано. 27.08.1994 заявниця вдруге вийшла заміж за ОСОБА_5 та обрала прізвище чоловіка « ОСОБА_6 ». У першому шлюбі ІНФОРМАЦІЯ_3 у заявниці народилася донька ОСОБА_7 , особа з інвалідністю з дитинства І групи підгрупи «А» безтерміново, діагноз: розумова відсталість тяжкого ступеня в стадії загострення з неадекватною рухливістю, з малопродуктивним мисленням тощо. Вказує, що практично все її життя було присвячене лікуванню та утриманню дитини з психічним розладом, що позбавляло можливостей вирішувати інші питання, зокрема й ті, що мали юридичні наслідки. Заявниця стверджує, що з моменту народження і до травня 2008 року вони з матір?ю проживали у старому спадковому батьковому житловому будинку АДРЕСА_2 . Матір?ю заявниці за життя було побудовано житловий будинок по АДРЕСА_1 , куди вони перейшли жити з травня 2008 року. Матір заявниці ОСОБА_2 мала зареєстроване місце проживання у будинку, а заявниця та її сім?я проживали там без реєстрації. Заявниця піклувалась про матір, вела спільний побут і господарство, мала взаємні права та обов'язки, спільний бюджет, вони разом несли витрати з утримання будинку. ОСОБА_1 зазначає, що саме вона доглядала за матір?ю у період її хворобливого стану, а після смерті матері займалася її похованням, доглядом за місцем поховання, встановленням пам'ятника на кладовищі. Станом на дату подання заяви до суду заявниця проживає у будинку своєї матері. 18.08.2009 за свого життя матір заявниці склала заповіт, посвідчений секретарем виконкому Веринської сільської ради Миколаївського району Львівської області, який не змінений і не відмінений, про те, що все належне їй майно заповідає заявниці. На момент смерті матері заявниці ОСОБА_2 жодних осіб, які б мали право на обов?язкову частку не було. Єдиним спадкоємцем за заповітом належного ОСОБА_2 майна є ОСОБА_1 . Після смерті матері заявниці залишилось спадкове майно, на яке відкрилась спадщина, а в спадкову масу входить право на земельну частку (пай) площею 0,18 га, що розташована на території Веринської сільської ради; право на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства ПАФ «Дністер»; житловий будинок АДРЕСА_2 . ОСОБА_1 заявляє, що догляд за переліченим майном здійснює вона, фактично прийнявши спадщину після смерті матері. При зверненні до нотаріуса за місцем знаходження спадкового майна, завідувачем Миколаївської ДНК було надано відповідь на звернення заявниці, що для належного оформлення спадкових прав необхідно у судовому порядку вирішити питання щодо встановлення факту спільного проживання на момент смерті із спадкодавцем. Відтак, заявниця просить задоволити заяву, оскільки така має значення для належного оформлення її спадкових прав після смерті матері ОСОБА_2 .
Ухвалою суду від 13.03.2025 заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено проводити розгляд справи у порядку окремого провадження, та призначено судове засідання у справі.
15.04.2025 на електронну адресу суду надійшла заява представника заінтересованої особи Проців З.В., у якій просила проводити розгляд справи за відсутності представника заінтересованої особи, щодо вирішення справи поклалася на думку суду.
15.04.2025 до суду надійшла заява представника заявниці - адвоката Скакун В.В. щодо проведення розгляду справи за відсутності заявника та її представника, заяву підтримала та просила таку задоволити.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Суд встановив:
Відповідно до копії паспорту громадянина України серії НОМЕР_1 , виданого Миколаївським РВ УМВС України у Львівській області 02.03.2000, ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Миколаїв Львівської області (а.с. 6-7).
Згідно з копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого 23.06.1961 Розвадівською сільською радою Миколаївського району Львівської області, заявниця народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Миколаїв, Миколаївського району Львівської області, про що 23.06.1961 було складено відповідний актовий запис №45. У графі «батьки» зазначена мати - ОСОБА_2 , у графі батько проставлено прочерк (а.с. 21).
З копії витягу №00009312859 з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про реєстрацію шлюбу із зазначенням відомостей про другого з подружжя, сформованого 05.08.2011, 13.08.1982 Розвадівською сільською радою Миколаївського району було складено актовий запис №25 про реєстрацію шлюбу ОСОБА_3 та ОСОБА_8 , після реєстрації якого такій було присвоєно прізвище « ОСОБА_4 » (а.с. 19).
Відповідно до копії свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_3 , виданого 27.08.1994 виконкомом Веринської сільської ради Миколаївського району Львівської області, після реєстрації 27.08.1994 шлюбу з ОСОБА_5 заявниці присвоєно прізвище « ОСОБА_6 » (а.с. 20).
Згідно з копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 , виданого 11.07.2011 Веринською сільською радою Миколаївського району Львівської області, ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 76 років у с. Верин, Миколаївського району Львівської області, актовий запис №08 (а.с. 14).
З копії заповіту від 18.08.2009, посвідченого секретарем виконкому Веринської сільської ради Миколаївського району Львівської області та зареєстрованого в реєстрі за №20, вбачається, що ОСОБА_2 заповіла все належне їй на день смерті майно, де б воно не було та з чого б не складалося, все, що буде належати їй на день смерті, і на що за законом вона матиме право, ОСОБА_1 (а.с. 15).
Відповідно до копії свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) серії ЛВ №ІХ 133063, виданого 15.05.2002 Веринською сільською радою ОСОБА_2 , така має право на пайовий фонд майна колективного сільськогосподарського підприємства ПАФ «Дністер» с. Верин, у розмірі 0,33 % (а.с. 16).
Відповідно до копії сертифікату на земельну частку (пай), ОСОБА_2 на підставі рішення Миколаївської РДА має право на земельну частку (пай), яка перебуває у колективній власності АТСС «Дністер» (а.с. 17).
Відповідно до копії свідоцтва про право власності на жилий будинок, виданого 31.08.1990 виконавчим комітетом Миколаївської ради народних депутатів, цілий жилий будинок з прилежними до нього будівлями та спорудами, який розташований у АДРЕСА_3 дійсно належить колгоспному двору ОСОБА_2 на праві особистої власності (а.с. 18).
Відповідно до довідки №226 від 10.12.2024, виданої виконкомом Розвадівської сільської ради Стрийського району Львівської області, останнім постійним місцем проживання та реєстрації ОСОБА_2 , 1934 року народження, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , було АДРЕСА_1 . На день смерті ОСОБА_2 , згідно із записом у погосподарських книгах, на день смерті ОСОБА_2 були зареєстровані два сини - ОСОБА_9 , 1972 року народження (фактично не проживав) та проживав ОСОБА_10 , 1975 року народження, а також без реєстрації проживали донька ОСОБА_1 , 1961 року, зять ОСОБА_5 , 1964 року народження, та онука ОСОБА_7 . Заповіт посвідчений від імені ОСОБА_2 не змінено і на день смерті не відмінено (а.с. 9).
З копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 , виданого 27.01.2016 Веринською сільською радою Миколаївського району Львівської області, ОСОБА_10 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 у віці 40 років у с. Верин Миколаївського району Львівської області, актовий запис №03 (а.с. 12).
Відповідно до акту №227 від 11.12.2024 обстеження житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , виявлено, що з травня 2008 року ОСОБА_1 перейшла жити (без реєстрації) із сім?єю до будинку АДРЕСА_1 , де проживала та була зареєстрована її матір ОСОБА_2 , вони разом проживали, вели спільне господарство, мали спільний побут, взаємні права та обов?язки, до самої смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , її донька ОСОБА_1 доглядала матір у період хоробливого стану, займалась її похованням та встановленням надгробного пам?ятника (а.с. 13).
Відповідно до інформаційної довідки №79847938 із Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) від 28.01.2025, заведених після смерті ОСОБА_2 спадкових справ не знайдено, свідоцтва про право на спадщину не видавалися (а.с. 10).
28.01.2025 завідувачем Миколаївської ДНК Львівської області Недомірко Г.В. у відповідь на звернення ОСОБА_1 від 26.01.2023 повідомлено, що для прийняття спадщини за заповітом після смерті матері заявниці, яка померла 0.07.2011, необхідно звернутися до суду із заявою про встановлення факту спільного проживання на момент смерті із спадкодавцем на час відкриття спадщини (а.с. 11).
Оцінка суду.
На підставі ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Відповідно до ст. 318 ЦПК України, у заяві повинно бути зазначено: 1) який факт заявник просить встановити та з якою метою; 2) причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт; 3) докази, що підтверджують факт. До заяви додаються докази, що підтверджують викладені в заяві обставини.
Згідно ст. 315 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Згідно ч. 3 ст. 294 ЦПК України, справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.
На підставі ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно абз. 2 п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» №5 від 31.03.1995, заявники й залучені до участі у справі заінтересовані особи вправі відповідно подавати докази на підтвердження обґрунтованості чи необґрунтованості заяви про встановлення факту, що розглядається судом, брати участь у дослідженні обставин справи, оскаржувати рішення і ухвали, вчиняти інші процесуальні дії.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
На підставі ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно абз. 2 п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» №7 від 30.05.2008, якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутись в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження.
Відповідно до ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до ч. 1 ст. 1223 ЦК України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.
Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. У випадку, якщо спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, він має подати до нотаріуса заяву про прийняття спадщини.
Таким чином, статтею 1268 ЦК України для спадкоємців, які на час відкриття спадщини постійно проживали спільно із спадкодавцем, встановлюється презумпція прийняття спадщини, яка може бути спростована лише шляхом подання ними заяви про відмову від спадщини до нотаріальної контори.
Для того, щоб спадкоємець вважався таким, що прийняв спадщину, самого факту спільного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини недостатньо. Необхідно, щоб таке проживання було постійним.
При цьому, слід враховувати, що чинним законодавством не розкривається поняття постійного місця проживання фізичної особи, тому визнання цього факту розцінюється законом як встановлення факту, що має юридичне значення.
Відповідно до положень ст. 264 ЦПК України, суд, ухвалюючи судове рішення, зобов'язаний встановити, зокрема, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувались вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.
Судом встановлено, що від встановлення факту постійного проживання заявниці ОСОБА_11 зі спадкодавцем - її матір?ю ОСОБА_2 на час смерті залежить виникнення та зміна її майнових та немайнових прав, що пов'язані з можливістю звернення до нотаріуса за видачею свідоцтва про право на спадщину.
Відповідно до ч. 1 ст. 1221 ЦК України, місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.
Згідно п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 «Про судову практику у справах про спадкування», якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв'язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не про встановлення факту прийняття спадщини.
Метою встановлення факту спільного проживання заявника зі спадкодавцем є необхідність реалізації права на оформлення спадкового майна, отже, такий факт породжує юридичні наслідки. Заявник на даний час позбавлена можливості реалізувати своє право на спадщину та не вважається такою, що прийняла спадщину, так як не була зареєстрована із спадкодавцем за однією адресою на день відкриття спадщини.
Враховуючи все вищенаведене, беручи до уваги те, що заявник ОСОБА_1 позбавлена можливості реалізувати своє право на спадщину у зв'язку з відмовою нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину через відсутність документів, які б підтверджували спільне проживання заявника та спадкодавця на момент смерті, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, у суду немає підстав ставити під сумнів істинність фактів, що містяться у матеріалах справи, оскільки такі узгоджуються між собою з відомостями, які містяться в долучених до справи доказах.
Відтак, суд вважає, що заяву слід задоволити.
Керуючись ст. 81, 89, 259, 263-265, 268, 294, 315, 319 ЦПК України, суд,
Заяву задоволити.
Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом із матір'ю ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , у АДРЕСА_1 , на час відкриття спадщини.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заявник - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_6 .
Заінтересована особа - Розвадівська сільська рада Стрийського району Львівської області, місцезнаходження: вул. Біласа і Данилишина, 18-а, с. Розвадів, Стрийський район, Львівська область, 81634, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 04371555.
Повний текст рішення складено 15.04.2025.
Суддя Головатий А.П.