1Справа № 335/352/25 2-а/335/30/2025
04 квітня 2025 року м. Запоріжжя
Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Новасардової І.В., за участю секретаря судового засідання Доновської А.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції в особі Управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, -
Позивач звернувся до суду з позовом про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що поліцейським взводу №2 роти №1 батальйону №3 Управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції Логіновою В.М. неправомірно винесено відносно нього постанову про адміністративне правопорушення від 29.12.2024 року серії ЕНА № 3754971 за ч.1 ст.122 КУпАП і накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. В оскаржуваній постанові зазначено, що водій керуючи ТЗ здійснив зупинку на пішохідному переході та після зупинки на вимогу працівників поліції здійснив зупинку ближче 10 м до виїзду з прилеглої території, чим порушив п.15.9 ПДР». При цьому в постанові інспектором зроблено висновок, що зазначеними діями він скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 КУпАП -«порушення правил зупинки, стоянки», яке передбачає накладення штрафу у розмірі 340 грн.
Позивач вважає, що оскаржувана постанова про притягнення його до адміністративної відповідальності винесена протиправно та підлягає скасуванню, оскільки в його діях відсутній склад правопорушення.
Позивач зазначає, що він не є суб'єктом правопорушення. Співробітники поліції, в якості первісної підстави зупинки транспортного засобу, визначили те, що транспортний засіб Mercedes-Benz E 43 AMG, державний номерний знак НОМЕР_1 , не здійснюючи жодних механічних маневрів та з увімкненим аварійним сигналом здійснив стоянку ближче аніж 10 м, до перехрестя, однак, поліцейські проїхали далі, після чого, за кермо автомобіля сів ОСОБА_1 , та почав рух й тільки в цей час уповноважені особи здійснили зупинку транспортного засобу. Звертає увагу суду, що за кермом перебувала інша особа, ОСОБА_2 .
Так, 29.12.2024 року ОСОБА_2 , рухався по вулиці Перемоги 74, та відчув різке/стрімке погіршення стану самопочуття, й невілюючи загрозу іншим учасникам дорожнього руху, діючи в стані крайньої необхідності, здійснив аварійну зупинку ТЗ, після чого, одразу зателефонував власному товаришу - ОСОБА_1 , який разом зі спільними друзями приїхав до місця зупинки та пересів за кермо автомобіля Mercedes-Benz E 43 AMG, державний номерний знак НОМЕР_1 , в подальшому особа була зупинена співробітниками поліції й в процесі ідентифікації співробітниками поліції правопорушення, ОСОБА_1 , неодноразово повідомляв про обставини, за яких попередньо, за кермом автомобіля була інша особа, однак поліція на його твердження не відреагувала та винесла постанову про адміністративне правопорушення. З метою підтвердження вищевказаного, стороною позивача був направлений адвокатський запит до УПП ДПП в Запорізькій області, щодо витребування запису з бодікамери на якому зафіксовані події.
На підставі викладеного, просить суд скасувати постанову від 29.12.2024 серії ЕНА №3754971 про накладення адміністративного стягнення, винесену Поліцейським взводу №2 роти №1 батальйону №3 Управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції Логіновою В.М., відносно ОСОБА_3 за ч.1 ст.122 КУпАП і накладене на нього стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції сплачений судовий збір.
Ухвалою суду від 14.01.2025 року позовну заяву було залишено без руху, позивачу надано строк на усунення недоліків позову, на виконання якої 20.01.2025 року від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків позову, якою недоліки, визнані в ухвалі суду від 14.01.2025 року були усунуті.
Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 21.01.2025 року прийнято до розгляду даний адміністративний позов, постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження із особливостями, встановленими ст.ст.268, 272 КАС України, відкрито провадження у справі та призначено судове засідання без повідомлення (виклику) сторін, надано учасникам справи строк для надання заяв по суті справи та роз'яснено наслідки їх неподання.
У встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження строк, представник відповідача надав відзив на позов. В обґрунтування відзиву зазначив, що вимоги позивача є безпідставними, а також такими, що не підлягають задоволенню з огляду на наступне. 29.12.2024 року під час несення служби, інспектором управління патрульної поліції в Запорізькій області ДПП було виявлено, що водій не виконав вимоги ПДР України. Відповідно до ПДР України, а саме пунктів:
1.3. учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила. Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків. Особа, яка створила такі умови, зобов'язана негайно вжити заходів до забезпечення безпеки дорожнього руху на цій ділянці дороги та вжити всіх можливих заходів до усунення перешкод, а якщо це неможливо, попередити про них інших учасників дорожнього руху, повідомити підрозділ міліції, власника дороги або уповноважений ним орган.
1.9. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Керуючись п. 3., ч.1 ст. 35 ЗУ "Про Національну поліцію", зупинення транспортного засобу: поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі - якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об'єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення.
Під час несення служби, інспектором управління патрульної поліції в Запорізькій області ДПП було виявлено транспортний засіб, під керуванням водія ОСОБА_1 , який керуючи транспортним засобом, здійснив зупинку транспортного засобу на пішохідному переході, а також в наступному ближче 10 (десяти) метрів від виїзду з прилеглої території, чим порушив п.15.9.й ПДР України.
В ході розгляду справи, було роз'яснено та дотримано права особи, що притягається до адміністративної відповідальності, згідно статті 63 Конституції України та статті 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Позивач, будь яких клопотань не заявляв.
Додатково зазначено, що суду надано DVD-r диск з відеозаписом, який є беззаперечним доказом вчинення позивачем інкримінованого йому правопорушення, а також спростовує усі доводи позивача щодо відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення.
Таким чином обставини, на які вказує позивач, не виключають подію інкримінованого йому правопорушення та склад такого правопорушення у його діях.
Враховуючи вчинення позивачем адміністративного правопорушення, відносно нього була винесена постанова серії ЕНА № 3754971 за ч. 1 ст. 122 КУпАП.
10.02.2025 року від представника позивача-адвоката Мєркулова В.О. надійшла відповідь на позовну заяву в якій зазначено, що сторона позивача не погоджується з відзивом, в якості заперечень зазначає про наступне: на відеозаписі поданому співробітниками поліції, не вбачається провина ОСОБА_1 , у вчиненні інкримінованого діяння, так на відеоряді невстановлена особа, яка перебувала та/або здійснювала паркування Mercedes-Benz E43 AMG, державний номерний знак НОМЕР_1 . Крім того зазначає, що із відеозапису нагрудної камери працівників патрульної поліції, що здійснюють оформлення адміністративного правопорушення, вбачається, що він не є не безперервним та постійно переривається, то його не можна вважати належним та допустимим доказом по справі.
Ухвалою суду від 18.03.2025 року з власної ініціативи витребувано судом у відповідача завірену належним чином копію постанови ЕНА №3754971 від 29.12.2024 року.
04.04.2025 року з УПП ДПП в Запорізькій області надійшла витребувана інформація.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності, врегульовані ст.286 КАС України. За приписами ч.1 ст.269 КАС України у справах, визначених статтями 273-277, 280-283-2, 285-289 цього Кодексу, заявами по суті справи є позовна заява та відзив на позовну заяву (відзив). Тобто, подання інших заяв по суті справи не передбачено.
Суд бере до уваги особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності.
Так, за приписами ч.5 ст.262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. Оскільки характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, підстав для такого здійснення розгляду справи за ініціативою суду не встановлено, відповідних клопотань не надходило.
Інших заяв по суті справи до матеріалів справи не надходило, інших процесуальних дій у справі судом не вчинено за відсутності відповідних заяв та клопотань.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, орган державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України.
Згідно зі ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частина 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС) передбачає, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Завданням адміністративного судочинства, згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Підставою притягнення до адміністративної відповідальності є вчинення адміністративного правопорушення.
Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Судом встановлено, що згідно постанови серії ЕНА №3754971 від 29.12.2024 року 29.12.2024 року, складеної поліцейською взводу №2 роти №1 батальйону №3 Управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції Логіновою В.М. притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у розмірі 340 грн. у зв'язку з тим, що 29.12.2024 року о 22:45:31 в м.Запоріжжя, вул. Перемоги, 74, водій ОСОБА_1 , керуючи ТЗ Mercedes-Benz E43 AMG, державний номерний знак НОМЕР_1 здійснив зупинку на пішохідному переході та після зупинки на вимогу працівників поліції здійснив зупинку ближче 10 м до виїзду з прилеглої території, чим порушив п. 15.9 ПДР.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Оскаржуваною постановою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП, яка передбачає відповідальність за порушення правил дорожнього руху.
Відповідно до ч. 1 ст. 276 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення.
Частиною 2 ст. 258 КУпАП передбачено, що протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.
Відповідно до ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення, зокрема, про порушення правил дорожнього руху, частини першої, другої і третьої статті 122.
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Частиною 4 ст. 258 КУпАП передбачено, що у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 4 ст. 285 КУпАП у випадках, передбачених статтею 258 цього Кодексу, копія постанови уповноваженої посадової особи у справі про адміністративне правопорушення вручається особі, щодо якої її винесено, на місці вчинення правопорушення.
Таким чином працівники підрозділів Національної поліції мають право виносити постанови у справах про адміністративні правопорушення за порушення правил дорожнього руху, зокрема ст. 122 КУпАП, на місці вчинення такого правопорушення.
При цьому, положення ст.ст. 278, 279 КУпАП, що стосуються розгляду справи про адміністративне правопорушення, на спірні правовідносини не розповсюджуються, оскільки у даному випадку КУпАП передбачає спеціальну, спрощену процедуру притягнення особи до адміністративної відповідальності - винесення постанови на місці вчинення правопорушення.
По суті зафіксованого в оскаржуваній постанові правопорушення суд зазначає наступне.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, -
тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306, (із змінами і доповненнями) відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Особи, які порушують ці правила, несуть відповідальність згідно із чинним законодавством.
Відповідно до ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувались вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Положенням п. 15.9. Правил дорожнього руху України передбачено, зупинка забороняється:
а) на залізничних переїздах;
б) на трамвайних коліях (крім випадків, обумовлених пунктом 15.8 цих Правил);
в) на естакадах, мостах, шляхопроводах і під ними, а також у тунелях;
г) на пішохідних переходах і ближче 10 м від них з обох боків, крім випадків надання переваги в русі;
ґ) на перехрестях та ближче 10 м від краю перехрещуваної проїзної частини за відсутності на них пішохідного переходу, за винятком зупинки для надання переваги в русі та зупинки проти бокового проїзду на Т-подібних перехрестях, де є суцільна лінія розмітки або розділювальна смуга;
д) у місцях, де відстань між суцільною лінією розмітки, розділювальною смугою чи протилежним краєм проїзної частини і транспортним засобом, що зупинився, менше 3 м;
е) ближче 30 м від посадкових майданчиків для зупинки маршрутних транспортних засобів, а коли їх немає - ближче 30 м від дорожнього знака такої зупинки з обох боків;
є) ближче 10 м від позначеного місця виконання дорожніх робіт і в зоні їх виконання, де це створить перешкоди технологічним транспортним засобам, що працюють;
ж) у місцях, де буде неможливим зустрічний роз'їзд або об'їзд транспортного засобу, що зупинився;
з) у місцях, де транспортний засіб закриває від інших водіїв сигнали світлофора або дорожні знаки;
и) ближче 10 м від виїздів з прилеглих територій і безпосередньо в місці виїзду.
Згідно з положеннями ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах по деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Згідно зі ст.ст. 73, 74 КАС України належними та допустимими є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановлено законом. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування.
Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, дослідивши долучений відповідачем запис та матеріали даної адміністративної справи зазначає, що відповідачем не представлено суду належних та допустимих доказів, які б стверджували про недотримання позивачем п. 15.9 ПДР України щодо здійснення зупинки на пішохідному переході та після зупинки на вимогу працівників поліції ближче до виїзду з прилеглої території.
Судом встановлено та вбачається із доказів відеозапису, на місці винесення постанови, позивачу не було надано доказів скоєння позивачем правопорушення, оскільки відеозапис містить лише відеозапис автомобіля, що стоїть на пішохідному переході з увімкненою аварійною світловою сигналізацією.
При цьому, як вбачається з оскаржуваної постанови, в ній не зазначено, яким чином відповідачем здійснено замір відстані від виїздів з прилеглої території до транспортного засобу позивача, якими приладами тощо.
Належним доказом доведення даного правопорушення, виходячи з його природи, є замір відстані на місці вчинення правопорушення під час його вчинення, що і підтверджувало б факт зупинки автомобіля менш ніж за 10 метрів від виїздів з прилеглої території, проте жодних даних замірів відповідач не надав.
Таким чином, не знайшов підтвердження факт вчинення правопорушення позивачем при керуванні транспортним засобом 29.12.2024 року о 22:45:31 в районі вул. Перемоги, 74 в м.Запоріжжя щодо здійснення зупинки на пішохідному переході та після чого на вимогу працівників поліції здійснення зупинки ближче 10 м до виїзду з прилеглої території, що є порушенням вимог п.15.9 ПДР.
Проте, на виконання вимог чинного законодавства, зокрема, вищезазначених правових положень та Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року, в матеріалах справи не міститься жодного належного доказу вчинення водієм ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Таким чином, суд доходить висновку, що оскаржувана постанова серії ЕНА №3754971 від 29.12.2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності є незаконною та підлягає скасуванню, а доводи відповідача спростовуються вищевикладеним.
Щодо стягнення з відповідача на користь позивача судового збору суд зазначає наступне.
Згідно з частиною 1 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Частиною 1 статті 139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову сторони, які не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем під час звернення до суду сплачено судовий збір у розмірі 1211, 00 грн., що підтверджується квитанцією до платіжної інструкції на переказ готівки 27 від 07.01.2025 року. При цьому, судовий збір за подання у 2025 році до суду позовної заяви про оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності складав 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 605 грн. 60коп.
Відповідно до статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
На підставі викладеного та враховуючи повне задоволення позову, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача судовий збіру розмірі 605,60 грн.
Керуючись ст. 6, 8, 9, 19,73-79, 122, 159, 211, 217, 241-246, 250, 255, 286 КАС України, суд
Позов задовольнити повністю.
Скасувати постанову серії ЕНА № 3754971 від 29.12.2024 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі у виді штрафу в розмірі 340 грн., відповідно до ч.1 ст. 122 КУпАП, та закрити провадження по справі.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ; фактична адреса: АДРЕСА_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції (ЄРДПОУ 40108646) в особі Управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції (69005, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, буд. 96) судові витрати в розмірі 605 (шістсот п'ять) грн. 60 коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Третього апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому рішення суду.
Повний текс рішення складено та підписано 16.04.2025.
Суддя І.В. Новасардова