Номер провадження: 11-сс/819/38/25
Номер справи місцевого суду: 766/21727/24
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Суддя-доповідач ОСОБА_2
15 квітня 2025 року м. Херсон
Херсонський апеляційний суд у складі суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
підозрюваного ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора на ухвалу слідчого судді Херсонського міського суду Херсонської області від 27 лютого 2025 року в кримінальному провадженні №12024231080000867 від 09 жовтня 2024 року стосовно
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.307, ч.2 ст.307, ч.1 ст.317 КК України,
встановив:
Зміст оскаржуваного судового рішення.
Ухвалою слідчого судді Херсонського міського суду Херсонської області від 27 лютого 2025 року відмовлено у задоволенні клопотання слідчого про застосування стосовно ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Стосовно ОСОБА_8 застосовано запобіжний захід у виді домашнього арешту, із забороною цілодобово залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 .
На підозрюваного ОСОБА_8 покладено наступні обов'язки:
-прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора та суду, в провадженні яких перебуватиме дане кримінальне провадження;
-не відлучатися з с.Чорнобаївка Херсонського району Херсонської області без дозволу слідчого, прокурора та суду, в провадженні яких перебуватиме дане кримінальне провадження;
-повідомляти слідчого, прокурора чи суд, в провадженні яких перебуватиме дане кримінальне провадження, про зміну свого місця проживання.
ОСОБА_8 звільнено з під варти у залі суду.
Строк дії ухвали визначено до 26 квітня 2025 року.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.
Не погоджуючись із таким судовим рішенням, прокурор подав апеляційну скаргу в якій просить ухвалу слідчого судді Херсонського міського суду Херсонської області від 27 лютого 2025 року скасувати та застосувати до підозрюваного ОСОБА_8 запобіжний захід у виді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги прокурор зазначив, що слідчий суддя, відмовляючи в задоволенні клопотання слідчого не надав належної оцінки відомостями про особу підозрюваного ОСОБА_8 та характеру його протиправної діяльності, які свідчать про існування ризиків переховування підозрюваного, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином чи скоєння нового кримінального правопорушення. На думку прокурора запобігти наведеним ризикам можливо лише шляхом застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Зазначає, що слідчий суддя не надав належної оцінки тому, що підозрюваний здійснював свою злочинну діяльність зі збуту наркотичних засобів систематично та протягом тривалого часу, вживав заходи щодо конспірації злочинної діяльності, що значено підвищує суспільну небезпечність його дій.
Крім того звертає увагу, що ОСОБА_8 характеризується негативно, не працює, схильний до вживання алкогольних напоїв та неадекватної поведінки. Підозрюваний за час досудового розслідування двічі проходив курс лікування в КНП «Херсонський обласний заклад з надання психіатричної допомоги» ХОР у зв'язку із загостренням психічних розладів через вживання наркотичних засобів. Зазначені обставини також підтвердила мати підозрюваного, яка була допитана в якості свідка під час розгляду клопотання.
Також свідок зазначила, що у зв'язку з неадекватною поведінкою ОСОБА_8 вона телефонувала до поліції та останнього примусово за її заявою помістили на лікування КНП «Херсонський обласний заклад з надання психіатричної допомоги» ХОР. Крім того підозрюваний систематично вживав наркотичні засоби за місцем свого та її проживання, а також до нього неодноразово приходили наркозалежні особи, які іноді неадекватно себе поводили.
Таким чином, застосувавши стосовно ОСОБА_8 запобіжний захід у виді домашнього арешту, слідчий суддя не врахував, що підозрюваний систематично здійснював свою злочинну діяльність саме за місцем свого проживання, приводив наркозалежних осіб, які іноді конфліктували на фоні зловживання алкоголем та наркотичними засобами, вчиняв насильницькі дії та психологічний тиск стосовно своєї матері, що стало підставою для звернення останньої до органів поліції.
В запереченнях на апеляційну скаргу адвокат ОСОБА_7 вказала, що ухвала Херсонського міського суду Херсонської області від 27 лютого 2025 року є законною та обґрунтованою. Просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги прокурора, а судове рішення залишити без змін.
Захисник зазначила, що при вирішенні клопотання слідчий суддя врахував обґрунтованість підозри та особу ОСОБА_8 , який раніше несудимий, має психіатричне захворювання, внаслідок чого йому встановлено 3 групу інвалідності, має законне джерело доходу, здійснює догляд за бабусею, якій 88 років, має постійне місце проживання та міцні соціальні зв'язки.
Крім того, з моменту обрання відносно підозрюваного запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту, останній не порушував умов застосування запобіжного заходу, вчасно з'являвся за викликами, пройшов судову психіатричну експертизу.
Позиції учасників апеляційного розгляду.
У судовому засіданні прокурор підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, застосувати стосовно ОСОБА_8 запобіжний захід у виді тримання під вартою із визначенням застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Підозрюваний ОСОБА_8 та захисник ОСОБА_7 просили відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а ухвалу слідчого судді залишити без змін. Захисник зазначила, що запропонований стороною обвинувачення розмір застави є непомірним для підозрюваного.
У судових дебатах сторони залишилися на своїх позиціях.
Мотиви суду апеляційної інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, позиції сторін, вивчивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Згідно ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції, переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Положеннями ст. 177 КПК України визначено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно з ч.2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Відповідно до ч.1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього Кодексу.
Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Статтею 194 КПК України передбачено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
З клопотання слідчого вбачається, що слідчим відділенням ВП №1 ХРУП ГУНП в Херсонській області здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні №12024231080000867 від 09 жовтня 2024 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1, 2 ст.307, ч.1 ст.317 КК України.
25 лютого 2025 року ОСОБА_8 було затримано за підозрою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1, 2 ст.307, ч.1 ст.317 КК України.
26 лютого 2025 року в рамках даного кримінального провадження ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених:
ч.1 ст.307 КК України - незаконне придбання та зберігання з метою збуту, а також незаконний збут наркотичних засобів;
ч.1 ст.317 КК України - надання приміщення для незаконного вживання наркотичного засобу;
ч.2 ст.317 КК України - незаконне придбання та зберігання з метою збуту, а також незаконний збут наркотичних засобів, вчинені повторно, особою, яка раніше вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ст.317 КК України.
27 лютого 2025 року слідчий звернувся до слідчого судді Херсонського міського суду Херсонської області із клопотанням в якому просив застосувати стосовно ОСОБА_8 запобіжний захід у виді тримання під вартою.
За твердженням слідчого ОСОБА_8 обґрунтовано підозрюється у вчиненні вказаних кримінальних правопорушень, що підтверджується долученими до клопотання доказами.
Крім того, слідчий послався на існування ризиків того, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином чи вчинити нове кримінальне правопорушення (п.1, 4, 5 ч.1 ст.177 КПК України).
На думку сторони обвинувачення запобігти вказаним ризикам можливо лише шляхом застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Розглянувши вказане клопотання, слідчий суддя не погодився із доводами сторони обвинувачення та застосував до підозрюваного ОСОБА_8 запобіжний захід у виді домашнього арешту із забороною цілодобово покидати місце проживання та покладенням обов'язків, що передбачені ч.5 ст.194 КПК України.
Таке рішення слідчий суддя мотивував тим, що прокурором доведено існування обґрунтованої підозри щодо вчинення ОСОБА_8 інкримінованих злочинів. В той же час слідчий суддя вказала, що прокурором не доведено існування заявлених ризиків, передбачених п.1, 5 ч.1 ст.177 КПК України. При цьому слідчий суддя встановив існування ризику передбаченого п.4 ч.1 ст.177 КПК України - перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином та прийшов до висновку, що запобігти вказаному ризику можливо шляхом застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту із забороною цілодобово залишати житло.
Надаючи оцінку вказаним висновками слідчого судді у відповідності із доводами апеляційної скарги прокурора, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що слідчим суддею належним чином не виконано вимоги процесуального законодавства. Зокрема висновки слідчого судді щодо існування ризиків та наявності правових підстав для застосування стосовно особи запобіжного заходу суперечать положенням ст.194 КПК України.
Так, слідчий суддя вірно встановив наявність обґрунтованої підозри щодо вчинення ОСОБА_8 кримінальних правопорушень, передбачених ч.1, 2 ст.307, ч.1 ст.317 КК України, що підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, які долучені до матеріалів клопотання, а саме:
протоколом допиту свідка ОСОБА_9 від 11 жовтня 2024 року;
-протоколом додаткового допиту свідка ОСОБА_9 від 20 листопада 2024 року;
-протоколом пред'явлення для впізнання за фотознімками за участі свідка ОСОБА_9 від 20 листопада 2024 року;
-протоколом огляду від 20 листопада 2024 року в ході якого ОСОБА_9 надано заздалегідь ідентифіковані грошові кошти для проведення контролю за вчиненням злочину у формі оперативної закупки;
-протоколом огляду від 20 листопада 2024 року в ході якого ОСОБА_9 видав наркотичний засіб «канабіс» придбаний у ОСОБА_8 під час проведення контролю за вчиненням злочину у формі оперативної закупки;
-висновку експерта №СЕ-19/122-24/6311-НЗПРАП від 13 грудня 2024 року;
-протоколом за результатами проведення негласної слідчої розшукової дії - аудіо-, відеоконтроль особи від 21 листопада 2024 року;
-протоколом за результатами проведення негласної слідчої розшукової дії - візуального спостереження за особою від 03 грудня 2024 року;
-протоколом за результатами проведення негласної слідчої розшукової дії - зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж від 08 січня 2025 року;
-протоколом огляду від 25 лютого 2025 року у ході якого ОСОБА_9 надано заздалегідь ідентифіковані грошові кошти для проведення контролю за вчиненням злочину у формі оперативної закупки;
-протоколом огляду від 25 лютого 2025 року у ході якого ОСОБА_9 видав наркотичний засіб «канабіс» придбаний у ОСОБА_8 під час проведення контролю за вчиненням злочину у формі оперативної закупки;
-висновком експерта №СЕ-19/122-25/1191-НЗПРАП від 26 лютого 2025 року;
-протоколом обшуку від 25 лютого 2025 року проведеного за місцем фактичного мешкання ОСОБА_8 за адресою: АДРЕСА_1 .
Оцінюючи питання існування обґрунтованої підозри, суд апеляційної інстанції виходить із поняття «обґрунтована підозра», приведеного в п.175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України». Згідно вказаного в рішенні ЄСПЛ визначення, обґрунтована підозра означає, що існують факти і інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
Апеляційний суд, проаналізувавши зазначені докази, що долучені до клопотання слідчого, вважає, що наявні в матеріалах кримінального провадження докази є вагомими та такими, що об'єктивно зв'язують підозрюваного з інкримінованим йому кримінальним правопорушенням, адже фактів і інформації, які переконливо свідчать про причетність ОСОБА_8 до вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.1, 2 ст.307 ч.1 ст.317 КК України в клопотанні та доданих до нього матеріалах достатньо для висновку про обґрунтованість повідомленої йому підозри. Зазначена обставина сторонами не оспорюється.
Надаючи оцінку висновкам слідчого судді щодо заявлених слідчим у клопотанні ризиків, апеляційний суд виходить із того, що ризиками в контексті кримінального провадження є певна ступінь вірогідності, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
Таким чином, ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що підозрюваний/ обвинувачений може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, необхідно вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним/ обвинуваченим зазначених дій. При цьому, КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний/ обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Перевіряючи у відповідності із доводами апеляційної скарги прокурора висновки слідчого судді щодо наявності заявлених ризиків (п.1, 4, 5 ч.1 ст.177 КПК України), апеляційний суд зважає на тяжкість кримінальних правопорушень, що інкриміновані ОСОБА_8 , їх характер та ступінь суспільної небезпеки, фактичні обставини провадження, а також дані про особу підозрюваного, у тому числі про його сімейний, майновий стан та стан здоров'я, а також інші обставини, передбачені ст. 178 КПК України.
Так, зі змісту матеріалів, що долучені до клопотання слідчого вбачається, що ОСОБА_8 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень у сфері обігу наркотичних речовин, що передбачені ч.1, 2 ст.307 КК України, ч.1 ст.317 КК України. За скоєння найтяжчого з них (ч.2 ст.307 КК України) передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від шести до десяти років з конфіскацією майна.
ОСОБА_8 , раніше не судимий, є інвалідом ІІІ групи за загальним захворюванням, має місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 . Проживає разом з матір'ю.
В той же час, ОСОБА_8 , не працевлаштований, за місцем проживання характеризується негативно, зловживає алкогольними напоями та вживає наркотичні речовини шляхом паління. Раніше неодноразово притягався до адміністративної відповідальності, зокрема за вчинення домашнього насильства, розпивання алкоголю в громадських місцях, придбання самогону та інших міцних алкогольних напоїв домашнього виготовлення. Підтримує зв'язки з раніше судимими особами.
Враховуючи вказані обставини, апеляційний суд погоджується із висновком слідчого судді про доведеність існування ризику можливого перешкоджання підозрюваним кримінальному провадженню іншим чином, оскільки зважаючи на захворювання підозрюваного він може не завжди розуміти необхідність явки до слідчого та дотримання інших процесуальних обов'язків в кримінальному провадженні.
Крім того, апеляційний суд не може погодитися з висновками слідчого судді щодо відсутності заявлених стороною обвинувачення ризиків щодо можливого переховування підозрюваного та вчинення ним нового кримінального правопорушення.
Зі змісту оскаржуваної ухвали вбачається, що слідчий суддя відкидаючи доводи клопотання слідчого щодо існування ризику переховування ОСОБА_8 від органу досудового розслідування, вказав, що відповідні доводи ґрунтуються на тяжкості інкримінованих підозрюваному кримінальних правопорушень. При цьому слідчий суддя встановив наявність у ОСОБА_8 соціальних зв'язків.
Однак, зазначені висновки слідчого судді не ґрунтуються на належній оцінці відомостей, що наявні в матеріалах справи.
Дійсно, відповідно до положень кримінального процесуального законодавства та усталеної судової практики сама по собі тяжкість покарання, що може бути застосоване до особи за умови визнання її винуватості не є самостійною підставою для встановлення ризику втечі.
Водночас, зазначена обставина є суттєвим елементом, що може вказувати на існування вказаного ризику з урахуванням інших обставин, зокрема: відомостей про особу підозрюваного, його характеристику як члена суспільства, наявність місця проживання, професії, прибутку, сімейних зв'язків, будь яких зв'язків з іншою країною, або наявність зв'язків в іншому місці.
У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року ЄСПЛ вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
Надаючи оцінку питанню існування ризику переховування ОСОБА_8 від органів досудового розслідування та суду, апеляційний суд враховує, що ОСОБА_8 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за вчинення якого передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від шести до десяти років. Крім того, ОСОБА_8 хоч і має зареєстроване місце проживання, проте не має міцних соціальних зв'язків, офіційної роботи. Наявні у підозрюваного ОСОБА_8 соціальні зв'язки (матір та бабуся) апеляційний суд не вважає такими, що свідчать саме про міцність соціальних зв'язків підозрюваного, оскільки відповідно до наявних відомостей, вказані соціальні зв'язки не мають на ОСОБА_8 достатнього стримуючого впливу, про що зокрема свідчить неодноразове притягнення ОСОБА_8 до адміністративної відповідальності за скоєння домашнього насильства та відомості про його поведінку за місцем проживання.
З огляду на викладене, враховуючи тяжкість інкримінованих підозрюваному кримінальних правопорушень, суворість можливого покарання та відомості про особу підозрюваного, апеляційний суд приходить до висновку про існування ризику переховування ОСОБА_8 від органу досудового розслідування та суду.
Відкидаючи доводи сторони обвинувачення про наявність ризику вчинення іншого кримінального правопорушення слідчий суддя вказав на відсутність у ОСОБА_8 судимостей.
Однак, поза увагою суду залишилися інші відомості про особу підозрюваного, а також фактичні обставини інкримінованих ОСОБА_8 кримінальних правопорушень.
Так, ОСОБА_8 не працевлаштований, схильний до протиправної діяльності, оскільки неодноразово скоював адміністративні правопорушення, підтримує зв'язки з раніше судимими особами. Крім того, ОСОБА_8 інкриміновано два епізоди злочинної діяльності, що пов'язана зі збутом за грошові кошти наркотичних засобів.
Наведені відомості та характеристика підозрюваного, попри відсутність у нього судимостей, свідчать про реальне існування ризику вчинення ОСОБА_8 іншого кримінального правопорушення.
Також помилковими є і висновки суду про можливість застосування стосовно підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою. Більш того, із вказаного приводу слідчий суддя не навів жодного належного обґрунтування, обмежившись посиланням на сукупність встановлених обставин.
Перевіряючи вказані висновки слідчого судді щодо можливості застосування відносно підозрюваного ОСОБА_8 більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, суд апеляційної інстанції виходить із того, що вказаний запобіжний захід є найсуворішим та застосовується виключно якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
В даному контексті Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26.07.2001 ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Враховуючи фактичні обставини провадження, відомості про особу підозрюваного, який є схильним до протиправної діяльності та не має міцних соціальних зв'язків, підтримує контакти із раніше судимими особами, з огляду на існування ризиків, передбачених п.1,4, 5 ч.1 ст.177 КПК України, апеляційний суд погоджується із доводами сторони обвинувачення, що більш м'який запобіжний захід ніж тримання під вартою, не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.
Так, запобіжний захід у виді особистого зобов'язання не може бути застосований у даному випадку, оскільки він полягає у покладенні на особу обов'язків передбачених ст.194 КПК України. В той же час, вбачається, що підозрюваний легковажно ставиться до моральних та соціальних норм, у зв'язку із чим покладення на нього обов'язків визначених КПК України не зможе забезпечити його належну процесуальну поведінку.
Запобіжний захід у виді поруки також не може бути застосований у даному випадку, оскільки в матеріалах провадження відсутні відомості про наявність осіб, які є такими, що заслуговують на довіру, та могли б поручаються за виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків.
Домашній арешт, на думку колегії суддів, також не взмозі забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного та запобігти встановленим у кримінальному провадженні ризикам, оскільки перебування підозрюваного за тимчасовим місцем проживання не гарантує запобіганню ризику скоєння ним нового правопорушення.
Як вірно звертає увагу прокурор в апеляційній скарзі інкриміновані ОСОБА_8 кримінальні правопорушення скоєні ним за місцем проживання. Більш того, в ході розгляду клопотання слідчого було встановлено, що ОСОБА_8 за місцем проживання відвідують наркозалежні та раніше судимі особи.
Таким чином, забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного ОСОБА_8 можливе лише в умовах ізоляції від суспільства де він підлягатиме постійному візуальному контролю. Тому відносно підозрюваного має бути застосовано саме запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Аналізуючи питання застосування стосовно ОСОБА_8 альтернативного запобіжного заходу у виді застави, апеляційний суд виходить з наступного.
Так, в клопотанні слідчого та в апеляційній скарзі прокурора ставиться питання про визначення ОСОБА_8 застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Відповідно до ч.3 ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Згідно з ч.ч.4, 5 ст.183 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, визначається у межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Апеляційний суд, визначаючи розмір застави, бере до уваги обставини, встановлені ст.ст. 177, 178 КПК України, вимоги ст. 182 КПК України та позицію Європейського суду з прав людини, відповідно до якої сума застави повинна визначатись тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави у випадку ухилення від слідства та суду, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні, а тому вважає, що підозрюваному ОСОБА_8 слід визначити заставу у розмірі 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 121 120 гривень.
Враховуючи, що застосування запобіжного заходу в кримінальному провадженні можливе лише в межах строку досудового розслідування, суд апеляційної інстанції визначає строк дії ухвали про застосування відносно підозрюваного ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою до 26 квітня 2025 року включно.
Керуючись статтями 376 ч.2, 404, 405, 407, 419, 422 КПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу прокурора задовольнити.
Ухвалу слідчого судді Херсонського міського суду Херсонської області від 27 лютого 2025 року, якою стосовно ОСОБА_8 застосовано запобіжний захід у виді домашнього арешту скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою клопотання слідчого задовольнити.
Застосувати стосовно ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою, терміном до 26 квітня 2025 року.
Взяти ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , під варту в залі суду.
Визначити підозрюваному ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу у розмірі 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 121 120 гривень.
У разі внесення застави, звільнити підозрюваного ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з-під варти та покласти на нього строком до 26 квітня 2025 року включно обов'язки:
- прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора про зміну свого місця проживання та місця роботи;
- не відлучатись із с.Чорнобаївка, Херсонського району Херсонської області без дозволу слідчого, прокурора або суду;
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4