Номер провадження: 11-сс/813/625/25
Справа № 522/3357/25 1-кс/522/1440/25
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
07.04.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
за участі прокурора ОСОБА_6 ,
представника власника майна ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_7 , в інтересах власника майна ОСОБА_8 , на ухвалу слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 25.02.2025 про арешт майна у к/п № 12025163520000073 від 05.02.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України
установив:
Зміст оскаржуваного судового рішення та встановлених судом 1-ої інстанції обставин.
Зазначеною ухвалою слідчого судді в межах к/п №12025163520000073 від 05.02.2025 за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України було задоволено клопотання старшого слідчого СВ ВП № 1 ОРУП № 1 ГУНП в Одеській обл. ОСОБА_9 та накладено арешт на вилучене в ході проведення 21.02.2025 обшуків майно, а саме:
- в ході проведення обшуку ОСОБА_10 вилучено: 20 купюр ззовні схожих на грошові кошти - долари США номіналом 100 доларів США з ідентичними серією та номером КВ14859854М, що упаковано до сейф пакету НПУ PSP3228206;
- в ході проведення обшуку за місцем мешкання ОСОБА_11 за адресою: АДРЕСА_1 , вилучено: мобільний телефон марки «Redmi 8» IMEI1: НОМЕР_1 , IMEI2: НОМЕР_2 з сім-картою з номером НОМЕР_3 , належний ОСОБА_11 , який вилучено до сейф пакету НПУ PSP1180943; мобільний телефон синього кольору марки «Realme» IMEI1: НОМЕР_4 , IMEI2: НОМЕР_5 з сім картою з номером НОМЕР_6 , належний ОСОБА_10 який вилучено до сейф пакету НПУ PSP1180936; грошові кошти в сумі 1400 доларів США номіналом 100 доларів з наступними серіями та номерами: AB93940674Q, HA67882493A, KA34051776A, AB44854861L, KB06557410R, DF89005866A, KB54771241F, KB33922013M, KJ37716384A, HE84999933B, KB04344119J, KB96843981A, FE19100006A, KB68769154E, що упаковано до сейф пакету НПУ PSP1180937;
- в ході проведення обшуку за місцем мешкання ОСОБА_12 та ОСОБА_13 за адресою: АДРЕСА_2 , вилучено: мобільний телефон марки «Infinax NOT 30 Play» IMEI: НОМЕР_7 , IMEI2: НОМЕР_8 , з сім-картою з номером НОМЕР_9 , належний ОСОБА_13 , який вилучено до сейф пакету НПУ INZ 2055998; мобільний телефон торгової марки «Samsung», моделі «Galaxe A15», IMEI 1: НОМЕР_10 , IMEI 2: НОМЕР_11 , з сім картою з номером НОМЕР_12 , та НОМЕР_13 , належний ОСОБА_12 , який вилучено до сейф пакету НПУ INZ2067068; імітаційні засоби у вигляді двох ідентичних купюр номіналом 100 доларів США з ідентичним номером на кожній купюрі КВ 14859854, що поміщені до сейф пакету НПУ ІCR0153358; імітаційні засоби у вигляді однієї купюри номіналом 100 доларів США з номером купюри КВ 14859854, що поміщено до сейф пакету НПУ CRI1210167; грошові кошти в сумі 2000 гривень, а саме 4 купюри номіналом 500 гривень ЕР7700829, ЕР7128630, ВУ8106463, ЗН7922174, які поміщено до сейф-пакету НПУ № ЕХР0299541;
-в ході проведення обшуку, за місцем мешкання ОСОБА_14 за адресою: АДРЕСА_3 , вилучено: мобільний телефон марки «Meizu» IMEI: НОМЕР_14 , IMEI 2: НОМЕР_15 , з сім-картою з номером НОМЕР_16 , належний ОСОБА_14 , та мобільний телефон «Ксяомі» в корпусі чорного кольору, який вилучено до сейф пакету НПУ WAR1935717;
- в ході проведення обшуку автомобіля, яким користувався ОСОБА_14 , марки «Hundai» моделі «Sonata», в кузові помаранчевого кольору із реєстраційним номером НОМЕР_17 , який на праві власності належить ОСОБА_8 , на момент обшуку автомобіль перебував за адресою: м. Одеса, вул. Генерала Петрова, буд № 47: в ході обшуку вказаного автомобіля вилучено: автомобіль марки «Hundai» моделі «Sonata», в кузові помаранчевого кольору із реєстраційним номером НОМЕР_17 ; свідоцтво про реєстрацію т/з марки «Hundai» моделі «Sonata», в кузові помаранчевого кольору із реєстраційним номером НОМЕР_17 , серії НОМЕР_18 , та ключі до вказаного автомобіля, які вилучено в сейф-пакет NPU 2033730; імітаційні засоби у вигляді однієї купюри номіналом 100 доларів США з номером купюри КВ 14859854, що поміщено до сейф пакету НПУ CRI 1211757.
Обґрунтовуючи прийняте рішення про арешт майна, слідчий суддя зазначив, що вилучене в ході обшуку майно відповідає критеріям ч. 1 ст. 98 КПК України, оскільки обставини кримінального провадження містять достатні підстави вважати, що без накладення арешту у встановленому законом порядку на вилучені в ході обшуку предмети вони можуть бути приховані або знищені для унеможливлення їх використання в якості речових доказів у кримінальному провадженні.
Вимоги наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи яка її подала.
В апеляційній скарзі представник власника майна ОСОБА_8 - адвокат ОСОБА_7 вказує на те, що ухвала слідчого судді від 25.02.2025 є незаконною та необґрунтованою з огляду на те, що:
- слідчому судді на час розгляду клопотання не було відомо те, що 06.12.2024 між ОСОБА_15 та ОСОБА_14 укладено договір № 7 прокату вищезазначеного автомобіля, з терміном дії договору 1 рік з моменту підписання, відповідно до якого спірний транспортний засіб передано у прокат ОСОБА_14 ;
- в порушення вимог ст. 136 КПК України ОСОБА_8 , або її представник не була повідомлена про дату, місце та час розгляду справи, а про існування оскаржуваної ухвали стало відомо лише 28.02.2025;
- ОСОБА_8 не має будь-якого статусу у даному к/п, є власником та добросовісним набувачем нерухомого майна, а наразі відповідно до ст. 64-2 КПК України виступає у якості третьої особи щодо майна якої вирішується питання про арешт;
- слідчим суддею не враховано, що органом досудового розслідування не наведено жодного мотивованого рішення та підстави для постановлення ухвали про накладення арешту на майно із забороною щодо користування майном, в той час як проведено всі слідчі дії з автомобілем, нагальної потреби у перебуванні автомобіля на арешт майданчику із встановленням заборони щодо користування ним немає, а подальше перебування майна під арештом зумовлює до його фізичного старіння, зносу, потребує додаткових витрат та відповідних умов зберігання; поряд із цим обмежуються права користування зазначеним майном власника майна, що не має будь-якого відношення до кримінально-протиправної діяльності;
- слідчим суддею застосовано найбільш обтяжливий захід забезпечення і не доведено неможливість застосування найменш обтяжливого заходу забезпечення, зокрема, шляхом передачі на відповідальне збереження майна власнику, при цьому згідно із п. 2 ч. 3 ст. 132 КПК України захід забезпечення може застосовуватися лише у разі, якщо слідчий, прокурор доведе потреби досудового розслідування у такому ступені втручання у права особи користуватися своєю власністю;
- будь-яких належних і допустимих доказів того що спірне майно підлягатиме спеціальній конфіскації наразі не існує.
За таких обставин представника ОСОБА_7 просить скасувати ухвалу слідчого судді від 25.02.2025, в частині накладення арешту на автомобіль марки «Hundai» моделі «Sonata», в кузові помаранчевого кольору із реєстр. номером НОМЕР_17 , свідоцтво про реєстрацію т/з НОМЕР_18 , та ключі до вказаного автомобіля, які вилучено в сейф-пакет NPU 2033730 та постановити нову ухвалу, якою частково задовольнити клопотання сторони обвинувачення про арешт майна в частині накладення арешту на вказане майно шляхом заборони розпорядження цим майном, яке передати на відповідальне зберігання власнику майна - ОСОБА_8 .
У судовому засіданні апеляційного суду представник власника майна ОСОБА_7 апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі та просив її задовольнити, водночас прокурор ОСОБА_6 заперечувала проти її задоволення.
Заслухавши доповідь судді, з'ясувавши позиції учасників судового розгляду, перевіривши матеріали судового провадження, апеляційний суд дійшов висновків про таке.
Мотиви суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду 1-ої інстанції в межах апеляційної скарги.
Частина 1 ст. 370 КПК України передбачає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Системний аналіз оскаржуваної ухвали свідчить про те, що вона зазначеним вимогам КПК України відповідає не у повному обсязі з огляду на такі обставини.
За приписами ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
Згідно із ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
У клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна відповідно до приписів ч. 2 ст. 171 КПК України повинно бути зазначено: 1) підстави і мету відповідно до положень ст. 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; 4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до ч. 6 ст. 170 цього Кодексу.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
При розгляді зазначеного кримінального провадження у відповідності до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» колегія суддів застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), як джерело права.
Відповідно до ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Застосування належної процедури є одним із складових елементів принципу верховенства права та передбачає, у тому числі, щоб повноваження органів публічної влади були визначені приписами права, і вимагає, щоб посадовці мали дозвіл на вчинення дії, і надалі діяли в межах наданих їм повноважень.
У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога ст. 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).
Так, як вбачається з матеріалів судового провадження, Приморською окружною прокуратурою здійснюється процесуальне керівництво досудовим розслідуванням у к/п № 12025163520000073 від 05.02.2025 за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
У клопотанні про накладення арешту метою накладення арешту на майно слідчий визначив необхідність збереження речових доказів.
Водночас, на переконання апеляційного суду, клопотання слідчого ОСОБА_9 не у повному обсязі відповідає вимогам кримінального процесуального законодавства з таких підстав.
Згідно із ч. 2 ст. 171 КПК України, у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: 1) підстави і мету відповідно до положень ст. 170 Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; 4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до ч. 6 ст. 170 цього Кодексу.
Так, предметом апеляційного перегляду є автомобіль марки «Hundai» моделі «Sonata», в кузові помаранчевого кольору із реєстраційним номером НОМЕР_19 , вилучений в ході обшуку 21.02.2025, та який належить на праві власності ОСОБА_8 .
Водночас, зі змісту клопотання слідчого ОСОБА_9 вбачається, що органом досудового розслідування проведено 21.02.2025 п'ять обшуків за різними адресами, в ході яких вилучено не тільки вказане апелянтом майно, а ще й майно належне іншим особам, а слідчому судді подане одне клопотання про накладення арешту одночасно на все вилучене майно.
Окрім того, у клопотанні про арешт майна слідчий просить накласти арешт, серед іншого, на автомобіль марки «Hundai» моделі «Sonata», в кузові помаранчевого кольору із реєстраційним номером НОМЕР_17 , належний ОСОБА_8 , натомість як вбачається із доданої до клопотання копії протоколу обшуку від 21.02.2025, а також долученої до апеляційної скарги копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, вилучений автомобіль марки «Hundai» моделі «Sonata» має інший реєстраційний номер НОМЕР_19 .
На зазначені недоліки слідчий судді не звернув уваги та розглянув по суті клопотання слідчого, яке не відповідає вимогам кримінального процесуального закону.
Отже, аналіз змісту ухвали слідчого судді свідчить про те, що ухвала є необґрунтованою, невмотивованою, а отже незаконною, тому підлягає скасуванню з постановленням нової ухвали.
Разом з тим, нова ухвала суду апеляційної інстанції не може бути постановлена по суті клопотання слідчого, оскільки воно, як зазначено вище, також не відповідає приписам ч. 2 ст. 171 КПК України.
Частиною 3 ст. 172 КПК України передбачено, що слідчий суддя, суд, встановивши, що клопотання про арешт майна подано без додержання вимог статті 171 цього Кодексу, повертає його прокурору, цивільному позивачу та встановлює строк в сімдесят дві години для усунення недоліків, про що постановляє ухвалу.
У такому разі тимчасово вилучене в особи майно підлягає негайному поверненню після спливу встановленого суддею строку, а у разі звернення в межах встановленого суддею строку з клопотанням після усунення недоліків - після розгляду клопотання та відмови в його задоволенні.
Отже, суд апеляційної інстанції вважає, що клопотання слідчого СВ ВП № 1 ОРУП № 1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_9 про арешт майна, перелік якого міститься в резолютивній частині ухвали, вилученого 21.02.2025 в ході проведення обшуків, у к/п № 12025163520000073 від 05.02.2025 підлягає поверненню прокурору-процесуальному керівнику для усунення недоліків протягом сімдесяти двох годин з моменту його отримання.
За таких підстав, у даному кримінальному провадженні, на даному етапі його розслідування, клопотання слідчого не може бути розглянуто по суті, оскільки воно не відповідає вимогам ст. 171 КПК.
Отже, апеляційним судом встановлено, що слідчий суддя суду 1-ої інстанції при розгляді клопотання прокурора про накладення арешту на майно не звернув уваги на його невідповідність вимогам КПК України та не виконав приписів ч. 3 ст. 172 КПК України, згідно яких, встановивши, що клопотання про арешт майна подано без додержання вимог ст. 171 цього Кодексу, слідчий суддя своєю ухвалою повертає клопотання прокурору з встановленням строку в 72 години для усунення недоліків.
Оскільки апеляційним судом встановлені порушення, які тягнуть за собою безумовне скасування ухвали слідчого судді, колегія суддів не розглядає інші доводи представника ОСОБА_7 щодо обґрунтованості клопотання слідчого.
Водночас, апеляційний суд погоджує доводи представника ОСОБА_7 щодо недотримання слідчим суддею визначеного ст. 172 КПК України порядку розгляду клопотання.
Так, ст. 172 КПК України встановлює порядок розгляду клопотання про арешт майна, зокрема, ч. 1 зазначеної статті передбачає, що клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше двох днів з дня його надходження до суду, за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності - також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. Неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.
Як вбачається з мотивувальної частини ухвали, слідчий суддя зазначених вище вимог кримінального процесуального закону та практики ЄСПЛ не дотримався.
З матеріалів провадження вбачається, що 24.02.2025 до Приморського райсуду м. Одеси надійшло клопотання слідчого ОСОБА_9 про арешт майна у к/п № 12025163520000073 від 05.02.2025 за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 24.02.2025 вказане клопотання надійшло в провадження слідчому судді ОСОБА_1 .
У подальшому, 25.02.2025 слідчий суддя за відсутності належного повідомлення учасників судового розгляду задовольнив клопотання слідчого (а.п. 46-48).
Натомість, в матеріалах судової справи не має жодних доказів сповіщення судом власників майна чи їх представника, окрім того в ухвалі не зазначено про те, що вони взагалі викликалися.
Разом з тим, з матеріалів справи видно, що до клопотання слідчого про арешт майна долучена копія протоколу обшуку від 21.02.2025, зі змісту якого вбачається, що вилучене в ході проведення 21.02.2025 обшуку майно, зокрема, автомобіль марки «Hundai» моделі «Sonata», в кузові помаранчевого кольору із реєстраційним номером НОМЕР_19 належить на праві власності ОСОБА_8 , що свідчить про те, що у розпорядженні слідчого судді були відомості про контактні дані власника майна, що свідчить про допущені істотного порушення кримінального процесуального законодавства.
Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що слідчий суддя при постановленні ухвали допустився істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, розглянувши клопотання слідчого без належного повідомлення власника майна про дату, час та місце проведення розгляду, всупереч вимогам ч. 1 ст. 172 КПК України, що призвело до безпідставного обмеження їх прав, що, в даному випадку також є підставою для скасування ухвали слідчого судді.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.
За таких підстав, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга представника ОСОБА_7 частковому задоволенню, а ухвала слідчого судді скасуванню, з постановленням нової ухвали про повернення клопотання прокурору-процесуальному керівнику у вказаному кримінальному провадженні для усунення недоліків протягом 72 годин з моменту отримання копії повного тексту ухвали апеляційного суду.
Керуючись ст.ст. 24, 170-173, 370, 404, 405, 407, 409, 412, 419, 422, 532, 615 КПК України, апеляційний суд
ухвалив:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_7 , в інтересах власника майна ОСОБА_8 - задовольнити частково.
Ухвалу слідчого судді Приморського районного суду м.Одеси від 25.02.2025 про арешт майна у к/п № 12025163520000073 від 05.02.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України - скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою клопотання старшого слідчого СВ ВП № 1 ОРУП № 1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_9 про арешт майна, перелік якого міститься в резолютивній частині ухвали, вилученого 21.02.2025 в ході проведення обшуків за різними адресами, повернути прокурору процесуальному керівнику у к/п № 12025163520000073 від 05.02.2025 для усунення недоліків протягом 72 годин з моменту отримання повного тексту ухвали апеляційного суду.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4