Провадження № 2-с/742/5/25
Єдиний унікальний № 742/2621/24
15 квітня 2025 року місто Прилуки
Суддя Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області Ільченко О.І., вивчивши матеріали заяви ОСОБА_1 про скасування судового наказу від 29.04.2024 у цивільній справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Енера Чернігів» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за спожиту електроенергію,-
встановив:
ОСОБА_1 у черговий раз 05.02.2025 року звернулася до суду із заявою про скасування судового наказу від 29.04.2024 у цивільній справі 742/2621/24 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Енера Чернігів» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за спожиту електроенергію у період з 01 вересня 2021 року по 29 лютого 2024 року в розмірі 4 425,81 грн.
Ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 10.03.2025 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвали Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 04 жовтня 2024 року, від 17 жовтня 2024 року, від 04 листопада 2024 року, від 15 листопада 2024 року, від 04 грудня 2024 року у справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Енера Чернігів» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за спожиту електроенергію - залишено без розгляду на підставі ч.3 ст. 44 ЦПК України.
Згідно супровідного листа дана справа - 742/2621/24 повернулася до Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області 14.04.2025, що унеможливлювало раніше здійснювати розгляд заяви ОСОБА_1 про скасування судового наказу від 29.04.2024.
Згідно з ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (ч. 2 ст. 2 ЦПК України).
Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно ухвали Чернігівського апеляційного суду від 10.03.2025 вбачається, що ОСОБА_1 неодноразово протягом останнього року подавалися заяви про скасування судового наказу Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 29 квітня 2024 року та аналогічні за змістом апеляційні скарги на ухвали Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області про повернення без розгляду її заяв про скасування судового наказу. Жодного разу заявницею не сплачено судовий збір, про що неодноразового наголошувалося в ухвалах судів першої та апеляційної інстанцій.
ОСОБА_1 неодноразово протягом 2024-2025 зверталася до Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області з відповідними заявами про скасування судового наказу по справі 742/2621/24, у зв'язку з чим, ухвалами суддів лише у 2025 році від 06.01.2025 та 22.01.2025 її заяви було повернуто без розгляду, оскільки заявниця, ігноруючи викладені в ухвалах суддів роз'яснення щодо відсутності у неї пільг зі сплати судового збору подає їх знову, не сплативши при цьому судовий збір. Такі її дії вкотре свідчать про те, що ОСОБА_1 не шукає судового захисту, а намагається отримати протилежну оцінку обставин, які суд неодноразово визнавав підставою для повернення її заяв.
За змістом п. 1 ч. 2 ст. 43 ЦПК України учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу. Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (ч. 1 ст. 44 ЦПК України). Відповідно до ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Дії учасників судового процесу та їхніх представників мають не лише за формою, але й за змістом відповідати завданню цивільного судочинства. Зміст права на справедливий суд несумісний зі свідомим виявом учасником судового процесу чи його представником неповаги до честі, гідності, репутації іншого учасника, представника, суду тощо. Тому суди не повинні розглядати справи, в яких особа, яка ініціювала судовий процес, використовує її процесуальні права на шкоду іншим учасникам судового процесу й інтересам правосуддя.
У своїх рішеннях ЄСПЛ неодноразово констатував про обов'язок національних судів організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (п. 28 рішення від 02 грудня 2010 року у справі «Шульга проти України») і запобігання неналежній та такій, що затягує справу, поведінці сторін у цивільному процесі є завданням саме державних органів (п. 24 рішення від 20 січня 2011 року у справі «Мусієнко проти України).
Відповідно до п. 1-3 ч. 2 ст. 44 ЦПК України залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема, подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення; подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями; подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер.
Частинами 3, 4 ст. 44 ЦПК України визначено, що якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання. Суд зобов'язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом.
Отже, на осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов'язок добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки. При цьому під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов'язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов'язків в межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживати наданими правами.
Зловживання процесуальними правами як особливий різновид цивільного процесуального правопорушення полягає у тому, що при зловживанні процесуальними правами відбувається порушення умов реалізації суб'єктивних цивільних процесуальних прав. Це положення відповідає загальнотеоретичним розробкам конструкції зловживання правом, в яких воно нерідко визначається як поведінка, що перевищує (або порушує) межі здійснення суб'єктивних прав. Суб'єкт цивільного судочинства свої цивільні процесуальні права має здійснювати відповідно до їх призначення, яке або прямо визначено змістом того чи іншого суб'єктивного права, або вочевидь випливає з логіки існування того чи іншого суб'єктивного процесуального права.
Ураховуючи викладене, беручи до уваги процесуальну поведінку ОСОБА_1 (неодноразове подання протягом 2024 та 2025 років заяв про скасування судового наказу та апеляційних скарг з одними й тими самими недоліками, ігнорування вже вирішених судом однакових клопотань щодо звільнення її від сплати судового збору), суд розцінює її дії як вияв небажання сприяти виконанню завдання цивільного судочинства та зловживання процесуальними правами з метою ухилення від виконання судового рішення, а тому зважаючи на вище викладене, суддя приходить до висновку про повернення заяви ОСОБА_1 на підставі ч.3 ст.44 ЦПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 185, 260, 261, 352-355 ЦПК України, суддя, -
постановив:
Заяву ОСОБА_1 про скасування судового наказу від 29.04.2024 у цивільній справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Енера Чернігів» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за спожиту електроенергію - повернути.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Олександр ІЛЬЧЕНКО