Справа № 947/32946/23
Провадження № 6/947/155/25
16.04.2025 року м. Одеса
Київський районний суд міста Одеси у складі:
головуючого судді Скриль Ю.А.,
за участі секретаря судового засідання Остапчук О.Є.,
за участю:
представника позивачки (стягувача) ОСОБА_1 - адвоката Павел О.Ю.,
відповідача (боржника) - ОСОБА_2 ,
представника відповідача (боржника) ОСОБА_2 - адвоката Монастирної І.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Одесі заяву про відстрочку виконання рішення суду у цивільній справі № 947/32946/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів, стягнення пені та додаткових витрат на утримання неповнолітньої дитини,
До Київського районного суду м. Одеси надійшла заява представника ОСОБА_2 - адвоката Монастирної І.О. про відстрочення виконання рішення Київського районного суду м. Одесі від 27.02.2024 у цивільній справі № 947/32946/23за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів, стягнення пені та додаткових витрат на утримання неповнолітньої дитини.
Заява мотивована тим, що рішенням Київського районного суду м. Одесі від 27.02.2024 у цивільній справі № 947/32946/23, залишеного без змін постановою Одеського апеляційного суду від 29.04.2024, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені: змінено спосіб стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання неповнолітнього ОСОБА_3 , а саме присуджено стягнення аліментів у розмірі 1/4 частини доходу, щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку починаючи з 17.10.2023 до повноліття дитини, а також стягнуто з ОСОБА_2 на користь позивачки неустойку (пеню) за несвоєчасну сплату аліментів у розмірі 87 197,55 грн та додаткові витрати на утримання ОСОБА_3 у сумі 66 340,80 грн. Київським відділом державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) відкриті виконавчі провадження. Станом на вересень 2023 року відповідачем погашена заборгованість зі сплати аліментів згідно з розрахунком державного виконавця у виконавчому провадженні у розмірі 87 197,55 грн.
ОСОБА_2 з 11.03.2022 року по 15.07.2024 року перебував на військовій службі; постійним або службовим житлом не забезпечувався. Він є учасником бойових дій (Посвідчення НОМЕР_1 від 24.02.2024 року), інвалідом внаслідок війни 2-ї групи (Пенсійне посвідчення № НОМЕР_2 Серія ААН № 635664). Відповідно до розрахунку пенсії по інвалідності по пенсійній справі № 1501035802 ОСОБА_2 , інвалід 2-ї групи внаслідок війни отримує пенсію (з надбавками) станом на 09.12.2024 року - 12 396 грн. При цьому, основний розмір пенсії: 80% грошового забезпечення - 3350 грн. Відповідно до довідок до акту огляду МСЕК Серія 12 ААГ № 951999, 057612 - друга група інвалідності - травма пов'язана із захистом Батьківщини. Відповідно до довідки від 08.08.2022 про обставини травми солдата ОСОБА_2 , яка отримана 06.07.2022 року: МВЧ, ЗЧМТ, струс головного мозку. Наслідки закритої травми 06.07.2022 Правого гомілковостонового суглобу, імпресійного перелому медіального краю суглобової поверхні блоку таранної кістки правої стопи, у вигляді асептичного некрозу медіального краю суглобової поверхні блоку таранної кістки правої стопи з посттравматичним деформуючим артрозом правого гомілковостопного суглобу з больовим синдромом та помірним порушенням функції. Травма пов'язана з виконанням службових обов'язків в зоні проведення бойових дій. Відповідно до Індивідуальної програми інваліда № 348/зсу, затвердженої Наказом МОЗ 08.10.2007 року № 623, наданої ОСОБА_2 03.05.2023 року у зв'язку із обмеженням життєдіяльності з ураженням опорно-рухового апарату та НС, рекомендовано МСЕК: стаціонарне лікування у травматологічному відділенні, ВЛ (медикаментозна терапія) у сімейного лікаря, ортопеда-травматолога, психолога, спостереження у сімейного лікаря, ортопеда-травматолога, психолога, санаторне-курортне лікування, консультації лікаря ЛФК, кінезотерагіія, лікувальний масаж, лікувальна фізкультура, ФТЛ, експертиза потенційних здібностей. Щодо трудової реабілітації: доступна праця без значної фізичної напруги, тривалого стояння й ходьби, частих спусків та підйомів по сходах, умов підвищеної вологості та холоду; засоби пересування - з палицею. Відповідно до Свідоцтва про хворобу № 1158 від 15 липня 2024 року, на підставі статті 61-а графи II Розкладу хвороб, ОСОБА_2 не придатний до військової служби з виключенням з військового обліку. Заявник посилається на власні тяжкі захворювання, які отриманні ним при виконанні службових завдань під час бойових дій: отримав шість контузій, майже втратив слух, пересувається з палицею, потребує постійної реабілітації, медичного втручання, роботи з психологом та іншими спеціалістами, фактично позбавлений можливості повноцінно жити та працювати, а його матеріальне становище станом на сьогодні вкрай скрутне. Незважаючи на те, що ОСОБА_2 гарантоване державне медичне забезпечення, обстеження та медикаментозне лікування, які наразі він проходить є платними та оплачуються ним самостійно. Заявник отримує пенсію з урахуванням усіх надбавок у розмірі чуть більше ніж дванадцять тисяч гривень, на які він має прожити, сплачувати аліменти на дитину ОСОБА_3 , які він сплачує, незважаючи ні на що, навіть на те, що з дитиною йому, ані бачитись,ані спілкуватися не дозволено матір'ю, утримувати свою родину, в якій є і друга дитина і непрацездатні батьки. Всі ці обставини унеможливлюють, станом на сьогодні та на найближчий час, виконання рішення суду про стягнення пені по аліментах та додаткових витрат. Щодо ступеню вини боржника, ОСОБА_2 не заперечує, що в певний період часу, у нього виникла заборгованість по аліментах, але вона була погашена та станом на вересень 2023 року, відповідно до розрахунку Київського ВДВС від 06.10.2023 року, що не заперечується позивачкою та встановлено судовим рішенням. Однак, незважаючи на це, що ОСОБА_2 виправився та погасив існуючу заборгованість, позивачка звернулась до суду із позовом про стягнення пені та додаткових витрат на дитину, посилаючись на те, що відповідач служить в ЗСУ та отримує великий заробіток (встановлено судовим рішенням, не заперечувалось позивачкою). Жодного разу позивачка не звернулась до ОСОБА_2 стосовно додаткових витрат на лікування сина, не повідомила про те, що дитина хворіє, а знати про це відповідач не мав можливості, оскільки мати припинила спілкування сина з відповідачем одразу після розлучення. Просить відстрочити виконання рішення суду строком на 1 рік.
Ухвалою суду від 21.03.2025 дану заяву прийнято до розгляду та призначено розгляд заяви в судовому засіданні, а також задоволено клопотання представника відповідача про витребування доказів - з Головного управління Державної податкової служби в Одеській області витребувано інформацію щодо отриманих доходів позивачки ОСОБА_1 за період часу з 01.01.2023 по 18.03.2025.
24.03.2025 від представника відповідача (боржника) - адвоката Монастирної І.О. надійшло клопотання про долучення доказів: консультативного висновку від 20.03.2025, рентгенограми ліктьового суглобу від 18.03.2025, комп'ютерної томографії кісток (дослідження № 858) від 18.03.2025.
Також 26.03.2025 від представника відповідача (боржника)надійшло клопотання про долучення доказів:консультаційного висновку невропатолога та кардіолога та квитанцій від 08.11.2024, 09.10.2024, 09.12.2024, 03.01.2025, 07.02.2025 про сплату аліментів.
26.03.2025від начальника Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) надійшла заява про розгляд справи за відсутності їх представника. До вказаної заяви долучено заяву старшого державного виконавця, відповідно до якої державний виконавець у виконавчих провадженнях, відкритих за виконавчими листами у цивільній справі № 947/32946/23, також просить розглядати справу за його відсутності, при цьому зазначив, що не заперечує проти задоволення заяви боржника про відстрочення виконання рішення суду.
27.03.2025 на адресу суду надійшли заперечення представника позивачки (стягувача) на заяву про відстрочення виконання рішення суду, відповідно до змісту яких представник заперечувала з приводу задоволення заяви з огляду на відсутність обґрунтованих підстав для її задоволення. Зазначає, що боржниками не доведено виняткових обставин, за яких допускається розстрочення виконання рішення суду. Крім цього, звертає увагу, що питання про відстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватися із дотриманням балансу інтересів обох сторін, в тому числі стягувача.
Зокрема сторона позивача (стягувача) зазначила, що ОСОБА_2 отримує пенсію по інвалідності в розмірі 12 396,00 гривень, з якої стягується 1/4, в якості аліментів на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Примусове стягнення аліментів з пенсії боржника не є його особистим волевиявленням, а є виконанням положень чинного законодавства щодо утримання дитини, батьком якої є ОСОБА_2 . Також зазначає, що відповідач (боржник) упродовж 9 років взагалі не сплачував аліментів і не цікавився яким чином позивачка утримує дитину. Звернувшись до суду з позовною заявою про зміну розміру аліментів, стягнення пені та додаткових витрат на утримання неповнолітньої дитини, ОСОБА_1 використала право, надане їй та неповнолітньому ОСОБА_3 . Окрім цього, представник позивачки (стягувача) зазначила, що відповідно до ч. 5 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем. Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру МВС стосовно зареєстрованих транспортних засобі від 13.02.2025 ОСОБА_2 на праві власності належить автомобіль JЕЕР РАТRIOT, 2015 року виробництва, державний номер НОМЕР_3 , та на вказане майно може бути звернуте стягнення в межах виконавчих проваджень щодо стягнення з ОСОБА_2 пені та додаткових витрат на утримання неповнолітньої дитини. Проте, цей факт представником заявника не висвітлено в заяві про відстрочення виконання рішення суду. На думку сторони позивача (стягувача) факт наявності у власності боржника рухомого майна, а саме автомобіля, повністю спростовує доводи представника заявника щодо неможливість виконання рішення Київського районного суду м. Одеси від 27.02.2024 у справі № 947/32946/23.
З урахуванням наведених аргументів, представник позивачки (стягувача) просить відмовити у задоволенні заяви про відстрочення виконання рішення суду.
01.04.2025 з Головного управління Державної податкової служби в Одеській області на виконання ухвали суду від 21.03.2025 надійшла витребувана інформація.
У судове засідання, призначене 04.04.2025, позивачка (стягувач) та її представник не з'явились, через систему «Електронний суд» 03.04.2025 представник позивачки (стягувача) - адвокат Павел О.Ю. подала клопотання про відкладення (перенесення розгляду справи) через те, що 04.04.2025 об 11:00 годині залучена до проведення слідчих дій та не зможе взяти участь у судовому засіданні по цій справі, одночасно повідомивши, що сторона позивача (стягувача) зацікавлена у розгляді справи та бажає брати участь у судових засіданнях з метою надання пояснень по справі.
Представник відповідача (боржника) - адвокат Монастирна І.О. заперечувала проти задоволення та відкладення розгляду справи, посилаючись на відсутність доказів щодо залучення представника позивачки до слідчих дій, а також на те, що викладена позиція, у тому числі й аргументи, з яких сторона позивачки заперечує проти задоволення поданої заяви про відстрочення виконання рішення суду, наявні у поданому відзиві (запереченнях), які долучені до матеріалів справи, а нормами ЦПК України встановлені строки розгляду вказаної категорії заяви, які будуть порушені у разі відкладення судового розгляду.
Суд, вислухавши позицію сторони відповідача, викладену у клопотанні про відкладення розгляду справи позицію сторони позивача, на місці постановив відкласти розгляд справи на іншу дату (з урахуванням перебування судді з метою підвищення кваліфікації на навчальних заходах, які проводяться Національною школою суддів України у період з 07.04.2025 по 11.04.2025) та зобов'язати представника позивачки надати докази на підтвердження факту неможливості взяти участь у судовому засіданні 04.04.2025. Суд, задовольняючи клопотання про відкладення розгляду справи, керувався загальними засадами та завданнями цивільного судочинства щодо змагальності сторін, необхідності забезпечення реалізації прав сторін, у тому числі можливості брати участь у судовому засіданні, дослідженні доказів, ставити питання учасникам справи, надавати пояснення суду, наводити свої доводи і міркування щодо питань які виникають під час судового розгляду. Також суд звернув увагу на норми ст. 435 ЦПК України, відповідно до якої розгляд вказаної категорії справ здійснюється з повідомленням сторін, а сторона позивача зазначила про бажання брати участь у розгляді справи.
У судовому засіданні 15.04.2025 відповідач (боржник) та його представник заяву підтримали, просили її задовольнити.
При цьому заявник на запитання суду пояснив, що упродовж 9 років з 2014 по 2023 роки декілька разів сплачував аліменти на утримання свого сина, присуджені рішенням Арцизького районного суду Одеської області від 08.08.2013. Водночас у жовтні 2023 року повністю погасив заборгованість зі сплати аліментів у розмірі 87 197,55 грн, які підлягали сплаті за рішенням Арцизького районного суду від 08.08.2013, а з моменту набрання рішенням Київського районного суду м. Одеси від 27.02.2024 вправно сплачує присуджені аліменти у розмірі 1/4 частини свого доходу на утримання дитини. У період з січня 2023 року по січень 2025 року, під час проходження ним служби у лавах ЗСУ на виконання рішення суду, розмір аліментів відраховувався з його заробітку безпосередньо військовою частиною, у якій проходив службу.
Після набрання рішенням Київського районного суду від 27.02.2024 (за результатами його перегляду судом апеляційної інстанції та залишення без змін29.04.2024), сплачує лише присуджений розмір аліментів, сплатити присуджений розмір неустойки (пені) за несвоєчасну сплату аліментів у сумі 87 197,55 грн та додаткових витрат на утримання дитини у сумі 66 340,80 грн не має можливості через фактичну відсутність необхідного розміру доходів, оскільки після звільнення зі служби через поранення та отримання під час виконання бойових завдань поранень, внаслідок яких він частково втратив працездатність та потребує проведення операції через некроз суглобу ноги, він з лютого 2025 року отримує пенсію (з доплатами) у сумі 12 396,00 грн та соціальні виплати у сумі 3000 грн.
Представник відповідача (боржника), окрім іншого, також пояснила суду, що питання про розстрочення виконання рішення суду не порушували у зв'язку з тим, що у випадку задоволення таких вимог, при максимально можливому річному строку розстрочення виконання судового рішення ОСОБА_2 все одно з урахуванням його матеріального становища не в змозі виконати: загальний розмір заборгованості за пенею та додатками витратами складає 153 538,35 грн, що у разі розстрочення на 12 місяців складатиме 12 785 грн, що перевищуватиме його пенсію у розмірі 12396,00 грн і таким чином не дозволить виконувати рішення в частині сплати аліментів, проходити реабілітацію та лікування у зв'язку з отриманими травмами і пораненнями, та взагалі унеможливить забезпечувати себе навіть мінімально необхідним для життя. Наявний автомобіль це єдиний транспортний засіб, який є у власності відповідача та необхідний йому задля проходження необхідного лікування, відвідування лікарів, комісій тощо.
Представник позивачки (стягувача) - адвокат Павел О.Ю. заперечувала проти задоволення вказаної заяви, зазначила, що у відповідача (боржника) у власності є автомобіль, за рахунок коштів від реалізації якого можливе виконання рішення суду в частині стягнення пені по аліментам та додаткових витрат на дитину. Також звернула увагу суду на доходи відповідача у 2024 році, до його звільнення з лав ЗСУ, який знаючи про рішення суду від 27.02.2024, жодної гривні на погашення вказаної суми не сплатив, який і не сплачував у 2023 році заборгованість по аліментах, яку погасив лише у жовтні 2023 року. У виконавчому провадженні шляхом укладання мирової угоди або в інший мирний спосіб врегулювання питання щодо можливості погашення частинами розмір пені за несвоєчасну сплату аліментів та додаткових витрат на дитину сторони не вирішували, однак не виключає такої можливості з врахуванням обставин, в яких опинився відповідач (боржник).
Вислухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши отримані докази, суд дійшов до таких висновків.
Судом встановлено, що рішенням Київського районного суду м. Одесі від 27.02.2024 у цивільній справі № 947/32946/23 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені: змінено спосіб стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання неповнолітнього ОСОБА_3 , а саме присуджено стягнення аліментів у розмірі 1/4 частини доходу, щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку починаючи з 17.10.2023 до повноліття дитини, а також стягнуто з ОСОБА_2 на користь позивачки неустойку (пеню) за несвоєчасну сплату аліментів у розмірі 87 197,55 грн та додаткові витрати на утримання ОСОБА_3 у сумі 66 340,80 грн.
Постановою Одеського апеляційного суду від 29.04.2024 у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_2 відмовлено, рішення Київського районного суду м. Одесі від 27.02.2024 залишено без змін.
Постановою державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 09.05.2024 відкрито виконавче провадження ВП № 74960826 з виконання виконавчого листа № 947/32946/23 від27.02.2024 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 неустойки (пені) за несвоєчасну сплату аліментів в сумі 87195,55 грн.
Постановою державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 09.05.2024 відкрито виконавче провадження ВП № 74960198 з виконання виконавчого листа № 947/32946/23 від27.02.2024 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 додаткових витрат на утримання дитини у сумі 66 380, 44 грн.
Відповідно до Витягу з послужного списку Військової частини НОМЕР_4 від 10.08.2024 № 1/24/330, ОСОБА_2 11.03.2022 прийнятий на військову службу та перебував на службі з 11.03.2022 по 15.07.2024, постійним або службовим житлом не забезпечувався.
ОСОБА_2 є учасником бойових дій та є інвалідом внаслідок війни 2-ї групи, що підтверджується Пенсійним посвідченням № НОМЕР_2 Серія ААН № 635664.
Судом досліджена медична документація, надана стороною відповідача, відповідно до якого встановлено, що ОСОБА_2 є інвалідом ІІ групи внаслідок війни. Відповідно до довідок МСЕК серії 12ААГ № 951999, 057612 має другу групу інвалідності - травма пов'язана із захистом Батьківщини. Згідно з довідкою від 08.08.2022 № 39 про обставини травми солдата ОСОБА_2 , яка отримана 06.07.2022, останньому встановлений діагноз: МВЧ, ЗЧМТ, струс головного мозку. Наслідками закритої травмиправого гомілковостонового суглобу, імпресійного перелому медіального краю суглобової поверхні блоку таранної кістки правої стопи стали асептичний некроз медіального краю суглобової поверхні блоку таранної кістки правої стопи з посттравматичним деформуючим артрозом правого гомілковостопного суглобу з больовим синдромом та помірним порушенням функції. Травма пов'язана з виконанням службових обов'язків в зоні проведення бойових дій.
Відповідно до Індивідуальної програми інваліда № 348/зсу, наданої ОСОБА_2 03.05.2023 у зв'язку із обмеженням життєдіяльності з ураженням опорно-рухового апарату та НС, рекомендовано МСЕК: стаціонарне лікування у травматологічному відділенні, ВЛ (медикаментозна терапія) у сімейного лікаря, ортопеда-травматолога, психолога, спостереження у сімейного лікаря, ортопеда-травматолога, психолога, санаторне-курортне лікування, консультації лікаря ЛФК, кінезотерагіія, лікувальний масаж, лікувальна фізкультура, ФТЛ, експертиза потенційних здіб-ностей. Щодо трудової реабілітації: доступна праця без значної фізичної напруги, тривалого стояння й ходьби, частих спусків та підйомів по сходах, умов підвищеної вологості та холоду; засоби пересування - з палицею.
Відповідно до Свідоцтва про хворобу № 1158 (Додаток 11 до Положення про військово-лікарську експертизу в ЗСУ, затвердженого Наказом МОУ від 14.08.08 № 402) від 15 липня 2024 року, на підставі статті 61-а графи II Розкладу хвороб, ОСОБА_2 не придатний до військової служби з виключенням з військового обліку.
Згідно з Відомостями з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого податку та військового збору за період з січня 2023 року по січень 2025 року, дохід відповідача (боржника) складав1 057 583,52 грн (з урахуванням відрахованого розміру податків та зборів).
Відповідно до витребуваної з органів ДПС інформації про доходи позивачки (стягувача) встановлено, що відповідно до відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору за період з січня 2023 року по лютий 2025 року відсутня інформація про доходи позивачки ОСОБА_1 . Згідно з наданими представником позивачки (стягувача) поясненнями у судовому засіданні, ОСОБА_1 неофіційно працює.
Згідно з Розрахунком пенсії по інвалідності для ОСОБА_2 від 09.12.2024, останній отримує пенсію (з надбавками) з 08.11.2024 у розмірі 12 396, 00 грн. та соціальні виплати у сумі 3000,00 грн.
Згідно з положеннями ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Відповідно до ст. 435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Згідно ст. 435 ЦПК України відстрочення виконання рішення є правом суду, а не обов'язком.
Розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови (ч.ч. 4, 5 ст. 435 ЦПК України).
Право на звернення до суду звернутися із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення суду передбачене також статтею 33 Закону України «Про виконавче провадження», згідно з якою сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо).
Отже, закон не передбачає конкретного переліку обставин, які є підставою для відстрочення виконання рішення суду, а лише встановлює критерії для їх визначення, надаючи суду можливість у кожному конкретному випадку вирішувати питання про їх наявність з урахуванням усіх обставин справи.
Системне тлумачення положень ст. 435 ЦПК України і 33 Закону України «Про виконавче провадження» свідчить про те, що відстрочення виконання судового рішення може бути застосовано судом лише у виключних випадках, оскільки рішення суду підлягає обов'язковому виконанню у повній мірі в строк і порядок, передбачений чинним законодавством. Підставою для застосування вказаних норм є виняткові обставини, які перешкоджають належному виконанню рішення суду, ускладнюють його виконання або роблять неможливим.
Вирішуючи питання щодо можливості відстрочення чи розстрочення виконання рішення, суд повинен ураховувати майнові інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини кожної сторони у виникненні спору та інші обставини.
Матеріальний стан боржника не є безумовною підставою для розстрочення чи відстрочення виконання рішення суду і підлягає оцінці у сукупності з іншими фактичними обставинами.
Така правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 27 лютого 2019 року у справі № 796/43/2018, від 19 червня 2019 року у справі № 2-55/10.
Під час вирішення питання про відстрочення виконання рішення суду обов'язково мають враховуватись також інтереси сторони на користь якої ухвалене рішення, тобто стягувача.
Так, згідно з положень статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України, судове рішення є обов'язковим до виконання.
Отже, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.
ЄСПЛ у своїй практиці акцентує увагу на тому, що несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка виконання рішення не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. Тобто, довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправданим за конкретних обставин справи.
Як передбачено ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження», за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення. Рішення про розстрочку виконується в частині та у строки, встановлені цим рішенням. За заявою стягувача виконавець може відстрочити або розстрочити виконання рішення (крім судового рішення), за наявності обставин, передбачених частиною першою цієї статті, про що виносить відповідну постанову. За наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення. Законом можуть встановлюватися особливості щодо надання відстрочки або розстрочки виконання рішення.
Крім того, пунктом 10 постанови Пленуму Верхового Суду України «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» від 26.12.2003 року № 14, визначено, що при вирішенні заяв державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання суду потрібно мати на увазі, що відповідно до ст. 351 ЦПК і ст. 121 ГПК їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).
Отже, відстрочка виконання рішення суду може бути надана у виняткових випадках, що обумовлюють об'єктивні ускладнення при виконанні судового рішення наявність яких робить його виконання неможливим, які суд визначає, виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення.
Відстрочка виконання рішення суду - це відтермінування у часі належного строку виконання рішення суду в цілому. Надання відстрочки судом полягає у визначенні нової конкретної, більш пізньої ніж первинна, дати, з настанням якої й після завершення строку відстрочки рішення має бути виконано повністю. При розгляді заяв щодо відстрочки виконання рішення необхідно виходити з міркувань доцільності та об'єктивної необхідності надання саме таких строків відтермінування виконання рішення в цілому; наявність підстави для відтермінування має бути доведена боржником. Строки такого відтермінування знаходяться у прямій залежності від обставин, що викликають необхідність надання додаткового строку до повного виконання рішення суду. Надання відстрочки виконання рішення суду не може створювати занадто або безпідставно привілейовані умови для боржника.
Водночас відстрочення виконання судового рішення не є правоперетворюючим судовим рішенням. Саме розстрочення впливає лише на порядок примусового виконання рішення, а природа зобов'язань залишається незмінною. Натомість таке розстрочення або відстрочення унеможливлює примусове виконання судового рішення до спливу строків, визначених судом. Така правова позиція сформована Великою Палатою ВС у постанові від 04 червня 2019 року у справі №916/190/18.
Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі «Горнсбі проти Греції» (Hornsby v. Greece), від 19 березня 1997 року, п.40, ReportsofJudgmentsandDecisions 1997-11); за певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 ст. 6 Конвенції права (рішення у справі «ІммобільяреСаффі» проти Італії», № 22774/93, п. 74, ECHR 1999-V).
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом. Стосовно системності виконання названий Суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом'якшення у виконавчому провадженні, а, отже, сама можливість надання відстрочки виконання судового акта повинна носити виключний характер.
З метою недопущення порушення гарантованих Конституцією України та Конвенцією права на справедливий суд, суд, який надає відстрочку чи розстрочку у виконанні рішення, у кожному конкретному випадку повинен встановити: 1) чи затримка у виконанні рішення зумовлена особливими і непереборними обставинами; 2) чи передбачена домовленістю сторін чи у національному законодавстві компенсація «потерпілій стороні» за затримку виконання рішення, ухваленого на його користь судового рішення, та індексації присудженої суми; 3) чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для стягувача як «потерпілої сторони»; 4) чи дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спорі.
У цьому контексті для виправдування затримки виконання рішення суду недостатньо лише зазначити про відсутність у боржника коштів. Обов'язково мають враховуватися і інтереси іншої сторони спору, на користь якої прийнято рішення.
Відповідач і позивач знаходяться у рівних економічних умовах і в одній державі, тому незадовільний фінансовий стан відповідача є недостатньою причиною для відстрочення виконання рішення суду.
Підставами для відстрочки виконання рішення суду у справі № 947/32946/23 згідно з поданою заявою представника боржника є тяжкі захворювання ОСОБА_2 , які отримані ним при виконанні службових завдань під час бойових дій (шість контузій, майже втратив слух, пересувається з палицею, потребує постійної реабілітації, медичного втручання, роботи з психологом та іншими спеціалістами, фактично позбавлений можливості повноцінно жити та працювати), а також вкрай скрутне матеріальне становище (має пенсію чуть більше ніж дванадцять тисяч гривень, на які він має прожити, сплачувати аліменти на дитину ОСОБА_3 , утримувати свою родину, в якій є друга дитина і непрацездатні батьки, а також, незважаючи на гарантоване державне медичне забезпечення, має оплачувати власні обстеження та медикаментозне лікування).
Сторона відповідача (боржника) стверджує, що наведені обставини, зокрема: тяжке захворювання ОСОБА_2 , отримане на службі під час виконання бойових дій, внаслідок якого ним практично втрачена працездатність, розмір пенсії, який не покриває мінімальних витрат на його життя, реабілітацію та лікування, сплату аліментів, унеможливлюють наразі та найближчим часом виконати рішення суду про стягнення неустойки (пені) по аліментах та додаткових витрат на утримання дитини.
Щодо ступеню вини боржника, сторона відповідача посилається на те, що ОСОБА_2 не заперечує, що в певний період часу, у нього виникла заборгованість по аліментах, але у жовтні 2023 року вона була погашена, що не заперечується стороною позивача та встановлено рішенням суду, таким чином відповідач виправив свою поведінку.
Судом встановлено, що згідно з наданими суду доказами, відповідач (боржник) у упродовж 2023-2024 років мав сукупний дохід у розмірі 1 057 583,52 грн, у жовтні 2023 року погасив заборгованість зі сплати аліментів у розмірі 87 197,55 грн.
Окрім цього, згідно з наданими стороною відповідача (боржника) на підтвердження відсутності вини боржникам (боржник продовжує сплачувати аліменти) суду квитанціями від 08.11.2024, 09.10.2024, 09.12.2024, 03.01.2025, 07.02.2025, встановлено, що відповідач (боржник) сплачував грошові кошти (розмір присуджених рішенням Київського районного суду м. Одеси від 27.02.2024 аліментів) в рамках виконавчого провадження № 424409, зокрема 08.11.2024 сплачено 1600,00 грн, 09.10.2024 - 1600,00 грн та 1600,00 грн, 09.12.2024 - 1600,00 грн, 03.01.2025 - 1600,00 грн, 07.02.2025 - 3000,00 грн.
Суд вважає аргументи відповідача щодо виправлення своєї поведінки зі сплати аліментів, яка б впливала на оцінку критерію його винуватості, такими, що заслуговують на увагу з огляду на таке.
Як встановлено Київським районним судом м. Одеси під час ухвалення рішення від 27.02.2024, аліментні зобов'язання згідно із розрахунком державного виконавця відповідачем до грудня 2022 року не виконувались, що призвело до виникнення заборгованості станом на 01.12.2022 у розмірі 87 187,55 грн. Ухвалюючи вказане рішення, суд встановив, що відповідач ухилявся від виплати аліментів. Присуджуючи стягнення додаткових витрат на утримання дитини у розмірі 66340,80 грн, суд також встановив, що відповідач був працездатним, а докази неможливості надавати матеріальну допомогу з об'єктивних, незалежних від нього причин, суду надані не були, а тому відповідач мав можливість брати участь у наданні додаткової матеріальної допомоги на утримання неповнолітньої доньки. Судом також враховано інтереси стягувача, поведінку боржника при сплаті аліментів, що призвела до звернення стягувача з позовом до суду про зміну розміру аліментів, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів та додаткових витрат на утримання дитини. Зі змісту рішення Київського районного суду м. Одеси від 27.02.2024 та постанови Одеського апеляційного суду від 29.04.2024 року вбачається, що порушення зобов'язання зі сплати аліментів з боку боржника виникло ще у лютому 2019 року. При цьому суди дійшли висновку, що позовні вимоги про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів виникли з вини відповідача, який не сплачував належним чином аліменти за період з лютого 2019 року по вересень 2023 року.
Згідно з наданими у судовому засіданні сторонами поясненнями, фактично рішення Арцизького районного суду Одеської області від 08.08.2013 належним чином не виконувалось, що свідчить про тривалість спірних правовідносин між сторонами (9 років).
Водночас, незважаючи на те, що обставини, у яких опинився відповідач (боржник) та у зв'язку з якими звернувся із заявою про відстрочення виконання рішення суду, виникли з вини самого відповідача: самоусунення від утримання дитини, що як наслідок призвело до звернення позивачки з позовом про стягнення аліментів, подальша їх несплата, що також потягло за собою звернення до суду та подальше ухвалення рішення про зміну розміру аліментів, стягнення неустойки через несвоєчасну сплату аліментів та додаткових витрат на дитину, ОСОБА_2 у жовтні 2023 року погасив заборгованість зі сплати аліментів за рішенням Арцизького районного суду Одеської області від 08.08.2013 у розмірі 87 197,55 грн, з вересня 2024 року виконує рішення Київського районного суду м. Одеси від 27.02.2024 в частині стягнення аліментів у розмірі 1/4 від усього свого доходу, який з 08.11.2024 становить 12 396, 00 грн пенсії та 3000,00 грн соціальних виплат, та висловив у судовому засіданні намір про обов'язкове виконання рішення суду від 27.02.2024 в частині стягнення неустойки (пені) за несвоєчасну сплату аліментів та додаткових витрат на дитину, після надання можливості судом, у разі відстрочення виконання судового рішення, провести необхідну операцію, пов'язану з некрозом суглобу ноги, та віднайти спосіб зібрати необхідну суму для погашення присуджених виплат.
Також суд приймає до уваги надані під час судового засідання пояснення сторони відповідача (боржника), які підтверджуються матеріалами справи, що матеріальний стан ОСОБА_2 , у якому він перебуває з листопада 2024 року (дохід у розмірі пенсії 12396,00 грн), необхідність проведення операції, пов'язаною з отриманням поранень під час виконання бойових завдань, наявності обмеженої працездатності з урахуванням усіх отриманих травм (наразі фактичної відсутності працездатності), що позбавляє можливості відповідача в отриманні додаткового доходу, є важким та скрутним і наразі не дає змогу в повному обсязі виконати рішення суду від 27.02.2024.
Водночас суд не приймає до уваги аргументи відповідача щодо необхідності утримувати власну родину, зокрема іншу дитину та непрацездатних батьків, оскільки на їх підтвердження стороною відповідача належних, допустимих, достатніх та достовірних доказів не надано.
Зібраними у справі доказами підтверджено, що ОСОБА_2 має у власності автомобіль JЕЕР РАТRIOT SPORT, 2015 року виробництва, державний номер НОМЕР_3 . Водночас матеріали справи не містять доказів щодо накладення в рамках виконавчого провадження арешту на вказане рухоме майно, вчинення органами державної виконавчої служби відповідних дій з приводу звернення стягнення з цього майна.
Згідно із заявою державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), яка 26.03.2025надійшла на адресу суду, останній не заперечує проти задоволення заяви боржника про відстрочення виконання рішення суду.
З огляду на викладене, ураховуючи тяжку хворобу ОСОБА_2 , який є інвалідом 2-ої групи, згідно з висновком МСЕК частково втратив працездатність, згідно з відомостями Пенсійного фонду України з 08.11.2024 отримує пенсію (з надбавками) у розмірі 12 396,00 грн, а також з метою дотримання пропорційності між можливостями відповідача та інтересами сторони позивача, зокрема правами дитини щодо належного її утримання (рішення суду про стягнення аліментів буде і в подальшому виконуватись шляхом утримань з доходу боржника, а заборгованість зі сплати аліментів погашена в повному обсязі), з метою належного виконання судового рішення, суд дійшов висновку про наявність виключних обставин, які ускладнюють та унеможливлюють наразі виконання рішення суду, а тому вважає за можливе відстрочити виконання рішення Київського районного суду м. Одесі від 27.02.2024 у цивільній справі № 947/32946/23, залишеного без змін постановою Одеського апеляційного суду від 29.04.2024, в частині стягнення на користь позивачки неустойки (пені) за несвоєчасну сплату аліментів у розмірі 87 197,55 грн та додаткових витрат на утримання ОСОБА_3 у сумі 66 340,80 грн терміном на 6 місяців.
Керуючись ст.ст. 259-261, 353-355, 435 ЦПК України, суд
Заяву представника відповідача (боржника) ОСОБА_2 - адвоката Монастирної І.О. про відстрочку виконання рішення суду у цивільній справі № 947/32946/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів, стягнення пені та додаткових витрат на утримання неповнолітньої дитини задовольнити частково.
Відстрочити виконання рішення Київського районного суду м. Одесі від 27.02.2024 у цивільній справі № 947/32946/23, залишеного без змін постановою Одеського апеляційного суду від 29.04.2024, в частині стягнення на користь ОСОБА_1 неустойки (пені) за несвоєчасну сплату аліментів у розмірі 87 197,55 грн та додаткових витрат на утримання ОСОБА_3 у сумі 66 340,80 грн, терміном на шість місяців з дня постановлення ухвали про відстрочення виконання рішення суду.
В іншій частині вимог відмовити.
Ухвала може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала складена та підписана 16.04.2025.
Суддя Ю. А. Скриль