Дата документу 02.04.2025 Справа № 333/2536/22
Єдиний унікальний № 333/2536/22 Головуючий у 1-й інстанції: Стоматов Е.Г.
Провадження № 22-ц/807/658/25 Суддя-доповідач: Трофимова Д.А.
02 квітня 2025 року м. Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Трофимової Д.А.
суддів: Кухаря С.В.,
Онищенка Е.А.
при секретарі: Книш С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу з апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Черненко Тетяни Юріївни на ухвалу Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 03 лютого 2025 року у справі за скаргою Запорізької районної Державної лікарні ветеринарної медицини на дії державного виконавця, стягувач: ОСОБА_1 , заінтересовані особи: заступник начальника Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Гнідая Юлія Володимирівна, начальник Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Проценко Юлія Михайлівна, Дніпровський відділ державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса),
У вересні 2024 року представник Запорізької районної державної лікарні ветеринарної медицини Пінаєв В.В. звернувся до суду з вищевказаною скаргою, в обґрунтування доводів якої зазначав, що в провадженні заступника начальника Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Гнідої Юлії Володимирівни перебуває провадження № 75521888 за виконавчим листом № 333/2536/22 про поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника - лікаря ветеринарної медицини - епізоотолога Запорізької районної державної лікарні ветеринарної медицини.
Після отримання постанови про відкриття виконавчого провадження Запорізькою районною державною лікарнею ветеринарної медицини було видано наказ про поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника лікарні - лікаря ветеринарної медицини, направлено ВДВС звіт про виконання судового рішення та заяву про закриття (завершення) виконавчого провадження за п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження».
Проте виконавче провадження закрито не було, хоча ОСОБА_1 було поновлено на рівнозначній посаді, яка відповідає діючому класифікатору професій та штатному розпису лікарні.
Начальником Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Юлією Проценко надано відповідь, в якій зазначено, що не має підстав для закриття виконавчого провадження за п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» та рекомендовано звернутися до суду.
Посилаючись на вказані обставини, представник Запорізької районної державної лікарні ветеринарної медицини просив суд:
- визнати дії заступника начальника Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Гнідої Юлії Володимирівни та начальника Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Проценко Юлії Михайлівни щодо не винесення постанови про закінчення виконавчого провадження № 75521888 за п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» незаконними (неправомірними);
- зобов'язати державного виконавця (посадову особу) заступника начальника Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Гніду Юлію Володимирівну закрити (завершити) виконавче провадження № 75521888 про поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника лікарні - лікаря ветеринарної медицини - епізоотолога за п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» на підставі того, що Запорізькою районною державною лікарнею ветеринарної медицини видано наказ про поновлення ОСОБА_1 на роботі та призначено на посаду - заступник начальника лікарні - лікаря ветеринарної медицини.
Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 03 лютого 2025 року скаргу Запорізької районної Державної лікарні ветеринарної медицини на бездіяльність державного виконавця задоволено.
Визнано неправомірною бездіяльність заступника начальника Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Гнідої Юлії Володимирівни щодо не закінчення у зв'язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом на підставі пункту 9 частини 1 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчого провадження № 75521888 від 11.07.2024 за виконавчим листом, виданим Комунарським районним судом міста Запоріжжя 27.06.2024 у цивільній справі № 333/2536/22 щодо поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника - лікаря ветеринарної медицини - епізоотолога Запорізької районної державної лікарні ветеринарної медицини з дати звільнення.
Зобов'язано уповноважену посадову особу Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) закінчити у зв'язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом на підставі пункту 9 частини 1 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження № 75521888 від 11.07.2024 за виконавчим листом, виданим Комунарським районним судом міста Запоріжжя 27.06.2024 у цивільній справі № 333/2536/22 щодо поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника - лікаря ветеринарної медицини - епізоотолога Запорізької районної державної лікарні ветеринарної медицини з дати звільнення.
Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду, представник ОСОБА_1 - адвокат Черненко Т.Ю. подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати оскаржувану ухвалу, відмовити у задоволенні скарги в повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що при виконанні рішення суду, що набрало законної сили, не маючи бажання його виконувати, боржник (скаржник) поновив ОСОБА_1 не на тій посаді, яку вказано у резолютивній частині судового рішення.
Щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права вказує, що суд зобов'язав державного виконавця вчинити дії, які він має вчинити виключно відповідно до своїх повноважень, посадових обов'язків та норм чинного законодавства. Державний виконавець зобов'язаний виконати рішення суду у чіткій відповідності до його викладеної резолютивної частині, та не наділений повноваженнями тлумачити на власний розсуд позицію, яку бажає надати відповідач в якості належного виконання рішення суду.
Щодо оцінки доказів судом першої інстанції посилається на те, що поза увагою суду залишилася та обставина, що у матеріалах виконавчого провадження АСВП № 75521888, та, відповідно у матеріалах справи боржником надано структуру підприємства та штатний розпис 2023 року, у той час, як наказ № 155-к від 02.08.2024 виданий у 2024 році. Тобто, аналіз судом першої інстанції доказів, відбувся без урахування актуальних відомостей про структуру та штатний розпис підприємства станом на 2024 рік.
Як вбачається з Наказу № 155-к від 02.08.2024 року, ОСОБА_1 поновлено на попередній роботі на підставі рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя на посаді заступника начальника - лікаря ветеринарної медицини Запорізької районної державної лікарні ветеринарної медицини з 28.06.2022 року. При цьому, матеріали справи, на яких ґрунтуються висновки суду першої інстанції, не містять посадової інструкції ОСОБА_1 на посаді за час із 28.06.2022 року по 02.07.2024 року, і цей період включає перебування ОСОБА_1 на двох різних посадах. При цьому суд першої інстанції покликається на те, що лише 13.04.2023 року наказом №01-04/46 «Про внесення змін до штатного розпису» було затверджено посадову інструкцію заступника начальника - лікаря ветеринарної медицини. І лише 04.07.2024 року затверджено посадову інструкцію на відповідну посаду. Наведене свідчить про ухилення боржника від виконання рішення суду про поновлення стягувача на посаді, яка вказана у рішенні суду.
Суд першої інстанції покликався на те, що національним класифікатором ДК 003:2010 «Класифікатор професій», затвердженим наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 28.07.2010 № 327, не передбачено професії епізоотолога. Але таке твердження спростовується тим, що стягувач був прийнятий на посаду, згідно запису у трудовій книжці № 29 від 19.12.2019 року (тобто після того, як цю професію виключено із класифікатора професій). До того ж, згідно структури підприємства, станом на 2025 рік наявні посади саме лікарів епізоотологів.
Суд першої інстанції помилково вважає, що незгода стягувача із наказом № 155-к від 02.08.2024 про його поновлення на посаді, яка не відповідає рішенню суду, не може розцінюватися як невиконання рішення суду з боку боржника. При цьому посилається на те, що наказ стягувачем не оскаржений, але, оскільки державний виконавець правомірно вважав, що рішення суду не виконано належним чином та не поновлено стягувача саме на тій посаді, з якої його звільнено, наказ і не мав оскаржуватися стягувачем, оскільки тривали виконавчі дії.
Належним виконанням судового рішення про поновлення на роботі слід вважати видання власником про це наказу, що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх попередніх обов'язків.
Виконання рішення вважається закінченим із моменту фактичного допуску працівника, поновленого на роботі рішенням суду, до виконання попередніх обов'язків на підставі відповідного акта органу, який раніше прийняв незаконне рішення про звільнення працівника.
Враховуючи викладене, ОСОБА_1 слід поновити саме на тій посаді, яку він займав до звільнення. Натомість виданий відповідачем наказ № 155-к від 02.08.2024 року не відповідає наведеному, оскільки посада ОСОБА_1 не є аналогічній тій, з якої його незаконно звільнено. Вважає, що ОСОБА_1 повинен бути поновлений саме на посаді, з якої його було протиправно звільнено, тобто на посаді - Заступника начальника - лікаря ветеринарної медицини - епізоотоога Запорізької районної державної лікарні ветеринарної медицини.
Від представників Запорізької районної Державної лікарні ветеринарної медицини Пінаєва В.В., Головного управління Держпродспоживслужби в Запорізькій області Матвєєва І.В. на адресу апеляційного суду надійшли відзиви на апеляційну скаргу, в яких вони просять залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін. Зазначають, що викладені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду.
Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи в порядку, передбаченому статтею 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до частин 1, 2, 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Задовольняючи скаргу, суд першої інстанції виходив із того, що стягувача було поновлено на посаді відповідно до рішення Комунарського районного суду міста Запоріжжя від 29.05.2023 у цивільній справі № 333/2536/22. Тобто, вказане судове рішення фактично виконано в повному обсязі згідно з виконавчим документом з дня видання наказу в.о. начальника Запорізької районної державної лікарні ветеринарної медицини Сергія Павлова від 02.08.2024 № 155-к «Про поновлення на роботі ОСОБА_1 ». Надані суду копії матеріалів виконавчого провадження № 75521888 підтверджують, що боржник подав до ВДВС належні та достатні документи, які засвідчують фактичне виконання у повному обсязі рішення суду, а тому виконавче провадження підлягало закінченню, чого зроблено не було. Також суд вважав за доцільне зобов'язати уповноважену посадову особу ВДВС усунути порушення шляхом закінчення виконавчого провадження № 75521888 у зв'язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження».
Колегія суддів не погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 29 травня 2023 року у цивільній справі № 333/2536/22 за позовом ОСОБА_1 до Запорізької районної державної лікарні ветеринарної медицини, третя особа - Головне управління Держпродспоживслужби в Запорізькій області, про поновлення на роботі позов ОСОБА_1 було задоволено та поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника - лікаря ветеринарної медицини - епізоотолога Запорізької районної державної лікарні ветеринарної медицини з дати звільнення. Стягнуто із Запорізької районної державної лікарні ветеринарної медицини на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 183 748,24 грн. з урахуванням необхідності сплати обов'язкових податків та зборів. Стягнуто із Запорізької районної державної лікарні ветеринарної медицини на користь держави судовий збір у розмірі 992,40 грн. Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі та виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу, але не більше ніж за один місяць у розмірі 16 366,24 грн.
Постановою Запорізького апеляційного суду від 12 вересня 2023 року апеляційну скаргу Запорізької районної державної лікарні ветеринарної медицини та апеляційну скаргу Головного управління Держпродспоживслужби в Запорізькій області задоволено. Рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 29 травня 2023 року у цій справі скасовано та прийнято нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.
Постановою Верховного суду від 22 травня 2024 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Постанову Запорізького апеляційного суду від 12 вересня 2023 року скасовано, рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 29 травня 2023 року залишено в силі. Стягнуто із Запорізької районної державної лікарні ветеринарної медицини в дохід держави судовий збір за подання касаційної скарги у сумі 5 659,76 грн.
На підставі рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 29 травня 2023 року позивачу було видано відповідні виконавчі листи.
11.07.2024 Дніпровським відділом державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) було відкрито виконавче провадження № 75521888 за заявою ОСОБА_1 про примусове виконання виконавчого листа № 333/2536/22, виданого 27.06.2024, про поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника - лікаря ветеринарної медицини - епізоотолога Запорізької районної державної лікарні ветеринарної медицини з дати звільнення, що підтверджується відповідною постановою заступника начальника Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Гнідої Ю.В.
Відповідно до акту заступника начальника Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Гнідої Ю.В. від 16.07.20024 року встановлено, що з метою перевірки виконання рішення державним виконавцем встановлено, що боржник станом на 16.07.2024 року не отримав постанову про відкриття виконавчого провадження №75521888.
Листом Запорізької районної державної лікарні ветеринарної медицини від 25.07.2024 № 01-20/455 стягувача було запрошено з трудовою книжкою до приміщення Запорізької районної державної лікарні ветеринарної медицини для вирішення питання про поновлення на роботі.
Відповідно до акту заступника начальника Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Гнідої Ю.В. від 02.08.20024 року встановлено, що 22.07.2024 представником боржника отримано постанову про відкриття ВП №75521888. 01.08.2024 року надійшов лист від стягувача про те, що станом на 01.08.2024 рішення суду не виконано, 02.08.2024 року боржник письмово повідомив державного виконавця про відмову стягувача від підпису про ознайомлення з наказом про поновлення на роботі №155-к від 02.08.2024 року, надав відповідні документи.
На підставі наказу в.о. начальника Запорізької районної державної лікарні ветеринарної медицини ОСОБА_2 від 02.08.2024 № 155-к «Про поновлення на роботі ОСОБА_1 » скасовано наказ від 27.05.2022 року № 37-к «Про звільнення ОСОБА_1 » та наказ від 31.05.2022 № 40-к «Про внесення змін до наказу від 27.05.2022 року № 37-к «Про звільнення ОСОБА_1 », поновлено ОСОБА_1 на попередній роботі на посаді заступника начальника лікарні - лікаря ветеринарної медицини Запорізької районної державної лікарні ветеринарної медицини з 28 червня 2022 року.
Відповідно до повідомлення Запорізької районної державної лікарні ветеринарної медицини від 02.08.2024 року, у зв'язку з реорганізацією Запорізької районної державної лікарні ветеринарної медицини шляхом приєднання до Запорізької районної лікарні ветеринарної медицини Вільнянської районної державної лікарні ветеринарної медицини та Новомиколаївської районної державної лікарні ветеринарної медицини на підставі Наказу ГУ Держспоживслужби Запорізької області посада начальника - лікаря ветеринарної медицини - епізоотолога Запорізької районної державної лікарні ветеринарної медицини була ліквідована і введена рівнозначна посада «заступник начальника - лікар ветеринарної медицини Запорізької районної державної лікарні ветеринарної медицини».
Після цього Запорізька районна державна лікарня ветеринарної медицини подала до Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) звіт за результатами виконання ВП № 75521888 від 02.08.2024, яким повідомила про видання наказу про поновлення ОСОБА_1 , та акт про те, що ОСОБА_1 після ознайомлення з наказом відмовився від його підписання.
Також до Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) надійшла заява Запорізької районної державної лікарні ветеринарної медицини про закриття виконавчого провадження № 75521888 від 12.09.2024 № 01-20/531, у якій боржник просив закрити (завершити) виконавче провадження № 75521888 про поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника лікарні - лікаря ветеринарної медицини - епізоотолога за п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» на підставі того, що Запорізькою районною державною лікарнею ветеринарної медицини видано наказ про поновлення ОСОБА_1 на роботі та призначено на посаду - заступник начальника лікарні - лікар ветеринарної медицини.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначаються Законом України «Про виконавче провадження».
Згідно із ст. 2 цього Закону виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: верховенства права, обов'язковості виконання рішень, законності, диспозитивності, справедливості, неупередженості та об'єктивності, гласності та відкритості виконавчого провадження, розумності строків виконавчого провадження; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Виконавець зобов'язаний, зокрема: здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; роз'яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов'язки.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» сторони виконавчого провадження та прокурор як учасник виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, мають право доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження, право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення, заперечувати проти клопотань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» Закону виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у ст. 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Відповідно до ст. 65 Закону України «Про виконавче провадження» рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника виконується невідкладно в порядку, визначеному статтею 63 цього Закону.
Рішення вважається виконаним боржником з дня видання відповідно до законодавства про працю наказу або розпорядження про поновлення стягувача на роботі, після чого виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
За положеннями ч. 1 ст. 235 КЗпП у разі звільнення без законної підстави (що доведено в судовому порядку), працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону.
Скаржник посилається на те, що фактично рішення суду не виконано, оскільки його поновлено на посаді, яка не відповідає посаді, на якій він мав бути поновлений на виконання вищевказаного рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 29 травня 2023 року.
Згідно із п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Відповідно до ч. 1 ст. 447-1 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
Згідно ч.ч. 2, 3 ст. 451 ЦПК України уразі встановлення обґрунтованості скарги суд скасовує оскаржувані рішення та визнає оскаржувані дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Поновлення на роботі - це повернення працівника в попередній стан, який існував до його незаконного звільнення, а тому правовими наслідками поновлення на роботі працівника є надання йому попередньої роботи (посади), з тими ж функціональними обов'язками, які мали місце до звільнення. Обов'язком боржника є не лише видання наказу (розпорядження) про поновлення працівника на роботі, а й фактичний допуск поновленого працівника до виконання попередніх обов'язків.
Належним виконанням судового рішення про поновлення на роботі слід вважати видання власником про це наказу, що дає можливість працівнику приступити до виконання попередніх обов'язків на підставі відповідного акту органу, який раніше прийняв незаконне рішення про звільнення працівника. Тобто, рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника, вважається виконаним, коли власником або уповноваженим ним органом видано наказ (розпорядження) про допуск до роботи і фактично допущено до роботи такого працівника.
Верховний Суд у постанові від 26 лютого 2020 року у справі № 702/725/17 (провадження № 61-12857св18) зазначив, що КЗпП України не містить поняття «поновлення на роботі», як і не встановлює порядку виконання відповідного рішення. Частково умови, за яких рішення суду про поновлення на роботі вважається примусово виконаним, закріплені у статті 65 Закону України «Про виконавче провадження». Так, згідно з цією статтею рішення вважається виконаним боржником з дня видання відповідно до законодавства про працю наказу або розпорядження про поновлення стягувача на роботі та внесення відповідного запису до трудової книжки стягувача, після чого виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
При розумінні роботи як регулярно виконуваної працівником діяльності, обумовленої трудовим договором, поновлення на роботі також включає допущення працівника до фактичного виконання трудових обов'язків, тобто, створення умов, за яких він може їх здійснювати у порядку, що мав місце до незаконного звільнення. Таким чином, виконання рішення про поновлення на роботі вважається закінченим з моменту фактичного допуску працівника, поновленого на роботі рішенням суду, до виконання попередніх обов'язків на підставі відповідного акта органу, який раніше прийняв незаконне рішення про звільнення або переведення працівника. При цьому мається на увазі не формальне, а фактичне забезпечення поновленому працівнику доступу до роботи і можливості виконання своїх обов'язків».
Аналогічні висновки Верховного Суду викладені у постанові від 17 червня 2020 року у справі № 521/1892/18 (провадження № 61-39740св18).
Належним виконанням судового рішення про поновлення на роботі належить вважати видання власником про це наказу, що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх обов'язків. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника вважається виконаним, коли власником або уповноваженим органом видано наказ (розпорядження) про допуск до роботи, фактично допущено до роботи такого працівника та внесено відповідні записи до трудової книжки (постанова Першого апеляційного адміністративного суду та ухвала Верховного Суду у справі № 360/252/24).
Отже, ОСОБА_1 слід поновити на тій посаді, яку він займав до звільнення. Натомість наказ Запорізької районної державної лікарні ветеринарної медицини № 155-к від 02.08.2024 року не відповідає наведеному, оскільки посада скаржника не є аналогічній тій, з якої його було незаконно звільнено. Так, посадова інструкція заступника начальника лікарні - лікаря ветеринарної медицини - епізоотолога, що затверджена 03.08.2020 року, визначає певні кваліфікаційні вимоги до вказаної посади, а саме, п. 2.1. - повна вища освіта відповідного напрямку підготовки та стаж роботи на посаді лікаря ветеринарної медицини не менше трьох років. Отже, посада лікаря - епізоотолога передбачає більш вузьку спеціалізацію, аніж просто лікар - ветеринар.
У разі скорочення посади, на якій працював незаконно звільнений працівник, для виконання рішення суду роботодавець повинен поновити працівника на рівнозначній посаді або внести відповідні зміни до штатного розпису - ввести скорочену посаду.
Такий спосіб захисту порушених прав працівника є ефективним та забезпечує поновлення прав у відповідності до статті 13 Конвенції.
Представник Запорізької районної державної лікарні ветеринарної медицини не надав об'єктивних доказів неможливості поновлення ОСОБА_1 на посаді, яку він займав до незаконного звільнення, при цьому, не заперечує, що відповідачем не вчинялися дії щодо внесення посади ОСОБА_1 до штатного розпису. Вмотивованого пояснення незгоди поновити ОСОБА_1 на посаді, яку вказано у резолютивній частині рішення суду про поновлення на посаді, не наведено.
Допуск ОСОБА_1 до виконання посадових обов'язків не був здійснений, оскільки він не був допущений до фактичного виконання трудових обов'язків, які здійснював до незаконного звільнення; йому не були створені умови, за яких він може здійснювати посадові обов'язки у порядку, що мав місце до незаконного звільнення, з посиланням на відсутність посади у штатному розкладі.
В той же час, ОСОБА_1 виклав свою незгоду з приводу наказу про поновлення його на посаді на самому наказі.
Судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов'язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов'язок. Це означає, що особа, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.
Встановлена обов'язковість судового рішення, яке набрало законної сили, не дає підстав для висновку про можливість ставити його виконання в залежність від волевиявлення боржника або будь-яких інших осіб на вчинення чи не вчинення дій щодо його виконання, оскільки це б нівелювало значення самого права звернення до суду як засобу захисту та забезпечення реального відновлення порушених прав та інтересів.
Відповідний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 30 серпня 2018 року, справа №916/4106/14.
Введення до штату боржника певних посад вимагає здійснення адміністративних та розпорядчих функцій, що здійснюється роботодавцем та не входить до повноважень державного виконавця.
З урахуванням встановленого, колегія суддів прийшла до висновку, що державний виконавець правомірно вважав, що рішення суду не виконано належним чином та не поновлено стягувача саме на тій посаді, з якої його звільнено; відповідно, відсутні підстави для визнання неправомірною бездіяльності заступника начальника Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Гнідої Ю.В. щодо не закінчення у зв'язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом на підставі пункту 9 частини 1 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчого провадження № 75521888 від 11.07.2024 за виконавчим листом, виданим Комунарським районним судом міста Запоріжжя 27.06.2024 у цивільній справі № 333/2536/22, щодо поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника - лікаря ветеринарної медицини - епізоотолога Запорізької районної державної лікарні ветеринарної медицини з дати звільнення; право заявника не було порушено, відтак, вищевказані вимоги скарги представника Запорізької районної державної лікарні ветеринарної медицини задоволенню не підлягають.
З огляду на зазначене, доводи апеляційної скарги представника ОСОБА_1 - адвоката Черненко Т.Ю. знайшли свої підтвердження, а тому ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови про відмову у задоволенні скарги Запорізької районної Державної лікарні ветеринарної медицини.
Керуючись ст.ст. 268, 367, 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Черненко Тетяни Юріївни задовольнити.
Ухвалу Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 03 лютого 2025 року у цій справі скасувати та ухвалити постанову наступного змісту.
У задоволенні скарги Запорізької районної Державної лікарні ветеринарної медицини на дії державного виконавця, стягувач: ОСОБА_1 , заінтересовані особи: заступник начальника Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Гнідая Юлія Володимирівна, начальник Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Проценко Юлія Михайлівна, Дніпровський відділ державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повний текст постанови складений 14 квітня 2025 року.
Головуючий Д.А. Трофимова
Судді: С.В. Кухар
Е.А. Онищенко