Справа № 305/230/25
Провадження № 33/4806/260/25
про повернення апеляційної скарги
16.04.2025 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд в особі судді Феєра І. С., розглянув клопотання захисника особи, яка притягнута до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Дідуренко С. В. про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Рахівського районного суду Закарпатської області від 21.03.2025.
Цією постановою :
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Шевченкове Звенигородського району Черкаської області, мешканець АДРЕСА_1 , громадянин України, непрацюючий, визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185-10 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 100 (ста) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 (одна тисяча сімсот) грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 605 грн 60 коп.
З протоколу про адміністративне правопорушення серії ЗхРУ № 023179 від 27.12.2024 та постанови судді від 21.03.2025 вбачається, що в контрольованому прикордонному районі, на напрямку прикордонного знаку № 390 на околиці населеного пункту Ясіня (територія Ясінянської селищної громади Рахівського району Закарпатської області), в ході реалізації матеріалів кримінального провадження офіцерами прикордонного оперативно-розшукового відділу спільно з Рахівським РВП ГУ НП в Закарпатській області, ДМП НПУ та військовослужбовцями відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 », 26.12.2024 близько 21 год 50 хв, було виявлено та у подальшому затримано громадян України ОСОБА_1 спільно з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , який здійснив злісну непокору законному розпорядженню військовослужбовця ДПСУ під час виконання ним службових обов'язків, пов'язаних з охороною державного кордону, а саме не виконав неодноразову повторювану законну вимогу капітана ОСОБА_5 пред'явити документи, що посвідчують особу. Таким чином, ОСОБА_1 порушив вимоги ч. 2 ст. 23 Закону України «Про державну прикордонну службу», п. 11 «Положення про прикордонний режим» та вчинив адміністративне правопорушення, за яке передбачена відповідальність ч. 2 ст. 185-10 КУпАП.
На зазначену постанову захисник ОСОБА_1 - адвокат Дідуренко С. В. 06.04.2025 подала (сформувала в системі «Електронний суд) апеляційну скаргу, в якій ставить питання про скасування постанови від 21.03.2025 та закриття провадження у справі щодо ОСОБА_1 на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку із відсутністю в діях останнього складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185-10 КУпАП. Одночасно захисник-адвокат Дідуренко С. В. порушила питання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження постанови судді.
-2-
Клопотання про поновлення строку на оскарження постанови судді остання мотивувала тим, що судовий розгляд справи було проведено без участі сторони захисту, а також те, що оскаржувану постанову було скеровано на електронну адресу захисника лише 28.03.2025, а загальний доступ надано 31.03.2025.
Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, апеляційний суд вважає, що у задоволенні клопотання захисника-адвоката Дідуренко С. В. про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови слід відмовити, а апеляційну скаргу повернути особі яка її подала, з таких підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справах про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також, якщо у поновленні строку відмовлено.
Як вбачається з матеріалів справи про адміністративне правопорушення, ні захисником Дідуренко С. В., ні Стєченцевим Є. О. протягом встановленого законом часу на подання апеляційної скарги зазначена постанова у встановленому законом порядку не оскаржувалась, об'єктивними поважними причинами це не обумовлено і в апеляційній скарзі щодо наявності таких причин, дані відсутні.
З матеріалів справи про адміністративні правопорушення вбачається, що оскаржувана постанова судді постановлена 21.03.2025 за відсутності ОСОБА_1 та його захисника, які були належним чином повідомлені про день та час розгляду справи, однак на розгляд справи не з'явилися, що не заперечується захисником в апеляційній скарзі.
Також з матеріалів справи слідує, що постанова судді Рахівського районного суду Закарпатської області, відносно ОСОБА_1 , постановлена судом першої інстанції 21.03.2025, а апеляційна скарга подана, тільки 06.04.2025, тобто поза межами процесуального строку, встановленого законом для її оскарження.
Крім того, розгляд справи неодноразово відкладався за заявами захисника-адвоката Дідуренко С. В., а саме: 21.02.2025, 28.02.2025, 07.03.2025. Крім того, 19.03.2025 захисником ОСОБА_1 - адвокатом Дідуренко С. В. подано до суду письмові пояснення та заяву про розгляду справи без участі сторони захисту (а. с. 43), внаслідок чого суд першої інстанції дійшов вірного висновку про проведення 21.03.2025 судового розгляду за відсутності ОСОБА_1 та його захисника.
Таким чином, досліджені матеріали справи дають апеляційному суду підстави вважати, що судом першої інстанції були створені належні умови для реалізації ОСОБА_1 особистого захисту своїх інтересів та передбачених ст. 268 КУпАП прав під час розгляду справи, зокрема права на участь у судовому розгляді та на правову допомогу.
Проте, ні ОСОБА_1 , ні його захисник, не виявили бажання брати участь у розгляді справи, подавши заяву про розгляд справи в їх відсутності, реалізувавши таким чином право на захист своїх інтересів і без поважних причин не оскаржили у встановлений законом строк постанову суду про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.
Суд може поновити строк на апеляційне оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення, якщо його було порушено з поважних причин (хвороба, відрядження, стихійне лихо, хвороба близьких родичів тощо).
Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
-3-
При цьому, відповідно до вимог ст. 129 Конституції України, ст. 11 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», розгляд справ про адміністративні правопорушення відбувається в судах відкрито, що гарантує особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, своєчасно дізнатись про результати судового розгляду та оскаржити постанову суду у встановлений законом строк.
Так, ОСОБА_1 та його захисником жодним чином не обґрунтовано ту обставину, що апеляційна скарга подана стороною захисту лише 06.04.2025, так як, про існування оскаржуваної постанови їм стало відомо тільки 28.03.2025.
Всупереч доводів апеляційної скарги, відповідно до ч. 2 ст. 294 КУпАП, початком строку на апеляційне оскарження постанови судді Рахівського районного суду Закарпатської області від 21.03.2025 є день її проголошення, а не отримання її копії, і будь-яких підстав вважати, що такий строк скаржником пропущено з поважних причин не має.
При цьому, апеляційний суд враховує, що в рішенні Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнов проти України» в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зазначено, що обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 Конвенції.
Також апеляційним судом відхиляється і наведене захисником-адвокатом Дідуренко С. В. в апеляційній скарзі посилання, як на причину пропуску строку апеляційного оскарження, про несвоєчасне отримання стороною захисту копії оскаржуваної постанови, оскільки вказана обставина не перешкоджала реалізації останнім в передбачений ст. 294 КУпАП строк, права на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції.
При цьому апеляційний суд враховує правову позицію Європейського суду з прав людини ( далі ЄСПЛ) сформульовану в рішенні від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України». Так, у пункті 41 цього рішення Європейський суд зазначив, що якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, як у цій справі, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності, так як і перегляд в порядку нагляду. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип остаточності судового рішення.
Апеляційна скарга, подана після закінчення строку, передбаченого ст. 294 КУпАП повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо у поновленні строку відмовлено.
Враховуючи те, що в апеляційній скарзі захисником, не наведено жодних доказів та мотивів про поважність причин, які б позбавили ОСОБА_1 або його захисника можливості оскаржити постанову судді в межах передбаченого законом строку, апеляційний суд приходить до висновку про відсутність підстав для поновлення такого строку на апеляційне оскарження судового рішення від 21.03.2025.
-4-
При прийнятті рішення про необхідність відмови захиснику-адвокату Дідуренко С. В. у поновленні строку на апеляційне оскарження, апеляційний суд також враховує положення передбаченого нормативно-правовими актами України принципу диспозитивності, відповідно до якого сторони провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених нормативно-правовими актами; що суд, за відсутності обґрунтованих клопотань не вправі витребовувати будь-які докази; те, що апелянтом не доведено поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження судового рішення й не надано таких доказів, які б підтверджували поважність причин його пропуску; що пропущений строк є значним; що необґрунтоване поновлення процесуального строку на оскарження остаточного судового рішення порушує принцип юридичної визначеності і перешкоджає своєчасному виконанню рішення суду, яке набуло законної сили.
Разом з тим, апеляційний суд зазначає, що при вирішенні питання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови в справі про адміністративне правопорушення, апеляційний суд не перевіряє доводи щодо законності, обґрунтованості та справедливості оскаржуваного рішення, оскільки така оцінка може бути дана судом тільки в результаті розгляду апеляційної скарги по суті.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд
У задоволенні клопотання захисника особи, яка притягнута до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Дідуренко С. В. про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Рахівського районного суду Закарпатської області від 21.03.2025 щодо ОСОБА_6 відмовити.
Апеляційну скаргу та доданими до неї документами повернути особі, яка її подала.
Постанова апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя