Справа № 301/3380/24
Провадження № 22-ц/4806/1163/24
Іменем України
25 березня 2025 року м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд в складі:
головуючого - судді Джуги С.Д.,
суддів - Кожух О.А., Мацунича М.В.,
з участю секретаря судових засідань: Чичкало М.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Кучер Віталій Миколайович, на ухвалу Іршавського районного суду Закарпатської області від 02 жовтня 2024 року у складі судді Золотар М.М., у справі за заявою ОСОБА_2 про забезпечення позову,
30 вересня 2024 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування майнової та моральної шкоди заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
01 жовтня 2024 року ОСОБА_2 подав до суду заяву про забезпечення позову, яка мотивована тим, що предметом даної справи є стягнення з відповідача грошових коштів - різниці між фактичним розміром заподіяної майнової шкоди і страховим відшкодуванням у розмірі 692 244,03 грн. та моральної шкоди у розмірі 50 000 грн. Вказував, що відповідач збитки, завдані внаслідок ДТП, не відшкодував, хоча за твердженням заявника такий має необхідні грошові кошти, а тому оскільки останній ухиляється від виконання свого обов'язку щодо відшкодування шкоди, завданої ДТП, та може відчужити належне йому майно з метою уникнення подальшого можливого стягнення коштів, з огляду на відсутність добровільного відшкодування завданої матеріальної та моральної шкоди, просив забезпечити позов шляхом: 1) накладення арешту на рухоме та нерухоме майно, яке належить на праві приватної власності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 із забороною будь-яким способом вчиняти будь - які дії щодо цього майна; 2) накладення арешту на грошові кошти, розміщені на рахунках, відкритих на ім'я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 в банківських установах України на суму у розмірі ціни позову 752444,03 гривень.
Ухвалою Іршавського районного суду Закарпатської області від 02 жовтня 2024 року заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову - задоволено. Накладено арешт на рухоме та нерухоме майно, яке належить на праві приватної власності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , із забороною будь-яким способом вчиняти будь-які дії щодо цього майна у межах ціни позову 752444,03 гривень.
Накладено арешт на грошові кошти, розміщені на рахунках, відкритих на ім'я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 в банківських установах України у межах ціни позову 752444,03 гривень.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Кучер Віталій Миколайович, просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.
Апеляційну скаргу мотивовано тим, що доводи заявника про ухилення відповідача від виконання свого обов'язку щодо відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП, не відповідають дійсності та не підтверджені доказами, які містять такі фактичні дані. Стверджує, що ОСОБА_2 жодного разу не звертався до відповідача щодо вирішення будь-яких питань про відшкодування шкоди.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Представник апелянта ОСОБА_1 - адвокат Кучер Віталій Миколайович в судовому засіданні в режимі відеоконференції підтримав подану апеляційну скаргу, просив її задовольнити.
Позивач ОСОБА_2 в судовому засіданні просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін, посилаючись на її законність та обґрунтованість.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, розглянувши і дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних мотивів.
Згідно зі ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно із п.1 ч.1 ст.150 ЦПК України, позов може бути забезпечено, зокрема: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч.3 ст.150 ЦПК України).
Відповідно до п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача та являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.
Враховуючи вищенаведене, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що таке обмеження захищає законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає у рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.
Цивільний процесуальний закон не зобов'язує при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.
Заходи забезпечення позову визначаються, виходячи із засад розумності, співмірності та враховуючи конкретні обставини справи.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі №381/4019/18 (провадження №14-729цс19) зазначено, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам».
Наявність чи відсутність підстав для забезпечення позову оцінюється судом в залежності від кожного конкретного випадку, з урахуванням фактичних обставин справи і змісту позовних вимог.
З матеріалів справи слідує, що у вересні 2024 року ОСОБА_2 звернувся в суд із позовом до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Позов обґрунтовано тим, що 20 листопада 2023 року о 23 годині 30 хвилин водій ОСОБА_1 на автомобільній дорозі М-06 «Київ-Чоп», 348 км.+520 м., керуючи транспортним засобом марки «Mitsubishi Pajero», реєстраційний номер НОМЕР_1 , з причіпом-платформою, реєстраційний номер НОМЕР_2 , рухався в напрямку м. Київ, в порушення підпункту б пункту 12.1 Правил Дорожнього руху України, проявив неуважність до дорожньої обстановки, під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху, не врахував дорожню обстановку, щоб мати змогу контролювати рух транспортного засобу та безпечно керувати ним, втратив контроль над керованістю транспортного засобу та в стані заносу виїхав на смугу зустрічного руху, якою у напрямку м. Львів рухався автомобіль марки «Renault Magnum», реєстраційний нмоер НОМЕР_3 , з напівпричепом «Koegel», реєстраційний номер НОМЕР_4 , під керуванням ОСОБА_3 , що призвело до зіткнення з останнім. У результаті вказаної дорожньо-транспортної пригоди водій автомобіля марки «Renault Magnum», реєстраційний номер НОМЕР_3 з напівпричепом «Koegel», реєстраційний номер НОМЕР_4 , ОСОБА_3 отримав середнього ступеня тяжкості тілесні ушкодження та транспортні засоби зазнали механічних пошкоджень.
Позивач зазначає, що згідно ухвали Рівненського районного суду Рівненської області від 29 травня 2024 року у справі №570/1543/24, обвинувачений ОСОБА_1 , визнав свою вину у кримінальному правопорушенні, що передбачене ч.1 ст.286 КК України. Вказує, що ОСОБА_1 було звільнено від кримінальної відповідальності у зв'язку з примиренням винного з потерпілим на підставі 46 КК України. Звертає увагу, що таким чином вина водія ОСОБА_1 у даній дорожньо-транспортній пригоді, що сталася 20 листопада 2023 року, є доведеною.
Позивач вказує, що він є власником автомобіля марки «Renault Magnum», реєстраційний номер НОМЕР_3 , що стверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_5 , яке видано 06 березня 2023 року, та напівпричепа «Koegel», реєстраційний номер НОМЕР_4 , стверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_6 , яке видане 07.03.2023 року.
Враховуючи вищенаведені обставини, позивач зазначає, що внаслідок спричиненої дорожньо-транспортної пригоди відповідачем заподіяно йому матеріальну шкоду в загальному розмірі 692 244,03 грн., що становить різницю між вартістю відновлювального ремонту (563304,83 грн. + 288939,20 грн.) та фактично отриманої суми страхового відшкодування (160 000 грн.).
Крім цього, позивач стверджує, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди йому було заподіяно моральну шкоду, яка зумовлена порушенням звичайного життєвого укладу позивача, погіршенням його загального самопочуття та стану здоров'я, наявністю негативних емоційних хвилювань, розмір якої ним оцінюється в розмірі 50 000 грн.
За наведених обставин, встановивши, що між сторонами дійсно виник спір щодо відшкодування моральної та майнової шкоди у значному розмірі, яка була заподіяна внаслідок взаємодії двох транспортних засобів, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову у зазначений спосіб (накладення арешту на майно та грошові кошти у межах ціни позову), з урахуванням розумності, обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову, забезпечення збалансованості інтересів сторін, наявності зв'язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позову, в тому числі, спроможності заходів, які заявник просить вжити у порядку забезпечення позову, забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову, без необхідності звернення з новими позовами, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.
Апеляційний суд зазначає, що заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
З огляду на викладене, апеляційний суд приходить до висновку, що судом першої інстанції на законних підставах вжито заходів забезпечення позову та обґрунтовано постановлено оскаржувану ухвалу з додержанням вимог закону. Підстав для її скасування чи зміни не вбачається.
За таких обставин, апеляційну скаргу, відповідно до ст. 375 ЦПК України, слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.
Виходячи з наведеного та керуючись нормами статей 149, 150, 367, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Кучер Віталій Миколайович, - залишити без задоволення.
Ухвалу Іршавського районного суду Закарпатської області від 02 жовтня 2024 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена до Верховного Суду.
Повний текст судового рішення складено 07 квітня 2025 року.
Головуючий:
Судді: