179/2323/24
1-кп/179/51/25
14 квітня 2025 року с-ще Магдалинівка
Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області
у складі головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, яке внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024041470000293 від 18.12.2024 по обвинуваченню:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с-смт.Магдалинівка Магдалинівського району Дніпропетровської області, громадянина України, із середньою освітою, не працюючого, не одруженого, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , не судимого,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,
Відповідно до Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» та Закону України «Про затвердження Указу Президента України « Про введення воєнного стану в Україні» з 24.02.2022 року на всій території України введено воєнний стан (строк дії воєнного стану в Україні продовжено відповідно до Указу Президента України від 28 жовтня 2024 року № 740/2024).
Водночас, 17 грудня 2024 року 19 год. 00 хв. (більш точного часу досудовим розслідуванням не надалось можливим встановити) ОСОБА_4 , знаходився на вул. Тимура Фрунзе с-ща Магдалинівка Самарівського району Дніпропетровської області. Проходячи по вулиці, ОСОБА_4 побачив подвір'я, ворота якого були відчинені та у дворі побачив гараж, ворота та двері якого також були відчинені. В середині гаража, коло дверей, ОСОБА_4 помітив міні сігвей «Ninebot mini pro» білого кольору, ємністю АКБ Li-ion 4400 mAh, 54V.
В даний час та в тому місці у ОСОБА_4 виник злочинний умисел на таємне викрадення чужого майна, а саме міні сігвей «Ninebot mini pro».
Після чого ОСОБА_4 безперешкодно пройшов на територію подвір'я, розташованого по АДРЕСА_2 , яке належить ОСОБА_5 , підійшов до гаражу, ворота та двері якого були відчинені, та безперешкодно проник до середини вище вказаного приміщення де побачив міні сігвей «Ninebot mini pro».
Реалізуючи свій злочинний умисел ОСОБА_4 , діючи таємно, в умовах воєнного стану, з корисливих мотивів, переконавшись, що його дії залишаються таємними для оточуючих, бажаючи довести свій злочинний умисел до кінця, взяв до рук вище вказаний міні сігвей та направився до свого місця проживання, тим самим місце вчинення кримінального правопорушення покинув, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд в корисливих для себе цілях.
Своїми неправомірними діями ОСОБА_4 , спричинив потерпілому ОСОБА_5 , матеріальний збиток на суму 8040,23 грн. (вісім тисяч сорок гривень 23 копійки).
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою провину визнав в повному обсязі та показав, що 17.12.2024 він дійсно вчинив крадіжку міні сігвея, який належить потерпілому ОСОБА_5 при обставинах, викладених в обвинувальному акті, ці обставини не оспорює та повністю визнає себе винним у пред'явленому обвинуваченні за ч.4 ст.185 КК України. Своїми показаннями підтвердив обставини, викладені в обвинувальному акті. Шкодує та розкаюється у скоєному, зробив для себе відповідні висновки та просив його суворо не карати.
Також обвинувачений підтвердив, що цілком розуміє зміст обставин інкримінованого йому кримінального правопорушення, їх не оспорює та повністю визнає свою вину, така його позиція є добровільною, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших негативних обставин.
Потерпілий ОСОБА_5 у судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд кримінального провадження без його участі, претензій до обвинуваченого не має. Цивільний позов не заявляє.
Прокурор та обвинувачений не заперечували проти розгляду кримінального провадження за відсутності потерпілого. Тому суд на підставі ст. 325 КПК України, враховуючи думку учасників судового провадження, можливість за відсутності потерпілого з'ясувати всі обставини під час судового розгляду для прийняття рішення, ухвалив про проведення судового розгляду без участі потерпілого.
Згідно до ч. 3 ст.349 КПК України суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з'ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз'яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржувати ці обставини в апеляційному порядку.
У судовому засіданні суд з'ясував, що обвинувачений ОСОБА_4 правильно розуміє зміст обставин вчинення кримінального правопорушення, добровільно визнає себе винним у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, і роз'яснив, що погодившись на визнання недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, обвинувачений і прокурор будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Враховуючи показання обвинуваченого ОСОБА_4 , його повне визнання своєї провини, а також те, що останній не оспорює фактичні обставини кримінального правопорушення, зазначені в обвинувальному акті, правильно розуміє зміст цих обставин, і не наполягає на дослідженні інших доказів по справі, то у відповідності до положень ч. 3 ст.349 КПК України суд визнає недоцільним дослідження доказів, поданих на підтвердження події кримінального правопорушення та винуватості ОСОБА_4 у його вчинені.
Оскільки сторони кримінального провадження вважають, що фактичні обставини кримінального провадження доведені зібраними доказами, які не вимагають дослідження в ході судового розгляду, суд також визнає їх доведеними.
До таких фактичних обставин відносяться обставини щодо дати, часу, місця, способу вчинення кримінального правопорушення, форми вини, розміру заподіяної шкоди.
Досліджена у судовому засіданні правова кваліфікація кримінального правопорушення відповідає дійсним обставинам скоєного діяння.
На підставі викладеного, суд визнає доведеною винуватість ОСОБА_4 у скоєнні інкримінованого йому кримінального правопорушення, і кваліфікує його дії за ч. 4 ст.185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднане з проникненням в інше приміщення, вчинене в умовах воєнного стану.
Призначаючи покарання, суд керується положеннями ст. 65 КК України, відповідно до якої особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.
Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
При призначенні покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання.
Суд враховує, що обвинувачений вчинив кримінальне правопорушення, яке у відповідності до ст.12 КК України кваліфікується як тяжкий злочин, не судимий, не одружений, не працює, на обліку у лікаря-психіатра за місцем мешкання не перебуває, перебуває на обліку у лікаря-нарколога, групи інвалідності не має, за місцем мешкання характеризується задовільно, в судовому засіданні негативно оцінив власну протиправну поведінку та готовий понести передбачене законом покарання.
Обставинами, що пом'якшують покарання, суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Обставин, що обтяжують покарання, судом не встановлено.
З урахуванням ступені тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи обвинуваченого, враховуючи обставини, що пом'якшують покарання, суд вважає, що необхідним і достатнім покаранням для виправлення обвинуваченого і запобігання вчинення нових кримінальних правопорушень буде покарання у виді позбавлення волі у мінімальному розмірі, встановленому санкцією ч.4 ст.185 КК України.
Разом з цим, враховуючи обставини вчиненого кримінального правопорушення та його наслідки, дані про особу обвинуваченого, а також думку прокурора в судових дебатах, який просив призначити обвинуваченому покарання з випробуванням, суд дійшов висновку про можливість виправлення обвинуваченого без відбування покарання, та вважає можливим на підставі ст.75 КК України звільнити його від відбуття покарання з випробуванням, якщо обвинувачений протягом зазначеного судом строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов'язки, передбачені ст.76 КК України, що відповідатиме меті покарання, буде справедливим, а також необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.
В ході досудового розслідування були понесені витрати, пов'язані з залученням експерта ОСОБА_6 для проведення судової товарознавчої експертизи №4296 від 19.12.2024 у розмірі 757,28 грн., що підтверджено звітом про фактичні затрати на проведення експертизи.
Відповідно до ст.118 КПК України, процесуальні витрати складаються, зокрема, із витрат, пов'язаних із залученням потерпілих, свідків, спеціалістів, перекладачів та експертів.
Відповідно до ч.1 ст.122 КПК України витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та експертів, несе сторона кримінального провадження, яка заявила клопотання про виклик свідків, залучила спеціаліста, перекладача чи експерта, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.2 ст.124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.
Аналізуючи вказані норми права, суд дійшов до висновку, що суд має право стягнути з обвинуваченого процесуальні витрати, в тому числі ті, що пов'язані із залученням експерта, лише у випадку ухвалення стосовно особи обвинувального вироку. При цьому слід зауважити, що такі витрати, відповідно до ч.2 ст.124 КПК України, стягуються на користь держави. Перерахування таких витрат на рахунки експертів даною нормою не передбачено.
Згідно до ст.7 Закону України «Про судову експертизу», судово- експертну діяльність здійснюють державні спеціалізовані установи, а також судові експерти, які не є працівниками зазначених установ, та інші фахівці (експерти) з відповідних галузей знань у порядку та на умовах, визначених цим Законом.
Статтею 9 Закону України «Про судову експертизу» визначено, що атестовані відповідно до цього Закону судові експерти включаються до державного Реєстру атестованих судових експертів, ведення якого покладається на Міністерство юстиції України.
Особа або орган, які призначають або замовляють судову експертизу, можуть доручити її проведення тим судовим експертам, яких внесено до державного Реєстру атестованих судових експертів, або іншим фахівцям з відповідних галузей знань, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст.10 Закону України «Про судову експертизу», судовими експертами можуть бути особи, які мають необхідні знання для надання висновку з досліджуваних питань.
До проведення судових експертиз, крім тих, що проводяться виключно державними спеціалізованими установами, можуть залучатися також судові експерти, які не є працівниками цих установ, за умови, що вони мають відповідну вищу освіту, освітньо-кваліфікаційний рівень не нижче спеціаліста, пройшли відповідну підготовку в державних спеціалізованих установах Міністерства юстиції України, атестовані та отримали кваліфікацію судового експерта з певної спеціальності у порядку, передбаченому цим Законом.
До фахівця у відповідній галузі знань, який проводить судову експертизу, застосовуються положення цього Закону щодо гарантій, прав, обов'язків, відповідальності судового експерта, крім відповідальності за відмову від проведення експертизи та положень розділу III цього Закону.
Як вбачається з матеріалів справи, експерт ОСОБА_6 який проводив вищевказану судово-товарознавчу експертизу, є атестованим судовим експертом, який включений до державного Реєстру атестованих судових експертів, але не є працівником державної спеціалізованої установи.
Враховуючи вище зазначене, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для стягнення витрат на проведення судових товарознавчих експертиз у сумі 757,28 гривень на користь експерта ОСОБА_6 , а також і неможливість стягнення цих коштів на користь держави.
Долю речових доказів вирішити в порядку ст.100 КПК України.
Запобіжний захід у кримінальному провадженні відносно обвинуваченого не обирався. Цивільний позов не заявлений.
Керуючись ст. ст. 349, 368-370, 373- 374, 392 КПК України, суд, -
ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбуття покарання з випробуванням строком на 2 (два) роки, якщо протягом зазначеного строку він не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов'язки.
На підставі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 наступні обов'язки:
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи;
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.
Контроль за поведінкою засудженого ОСОБА_4 покласти на уповноважений орган з питань пробації за місцем проживання останнього.
Речові докази:
- міні сігвей «Ninebot mini pro», білого кольору, переданий на зберігання потерпілому ОСОБА_5 - залишити потерпілому за належністю.
- ДВД-диск з відеофайлами слідчого експерименту за участю ОСОБА_4 - залишити в матеріалах кримінального провадження.
Вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
На вирок може бути подана апеляція до Дніпровського апеляційного суду через Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області на протязі 30 днів з дня його проголошення.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Копію вироку не пізніше наступного дня після його ухвалення надіслати учасникам судового провадження, які не були присутніми в судовому засіданні.
Суддя ОСОБА_1