Справа № 203/2484/25
1-кс/0203/1546/2025
14 квітня 2025 року Кіровський районний суд м.Дніпропетровська в складі:
слідчого судді - ОСОБА_1
при секретарі - ОСОБА_2
за участі прокурора - ОСОБА_3
адвоката - ОСОБА_4
підозрюваного - ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпрі клопотання прокурора відділу Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Апостолове
Дніпропетровської області, з вищою освітою, одруженого, раніше не судимого, зареєстрованого та
проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України, заявлене у рамках кримінального провадження №62025040000000054,-
Третім слідчим відділом (з дислокацією у м.Дніпрі) ТУ ДБР, розташованого у м.Полтаві, проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №42025040000000054, відомості за яким внесено до ЄРДР 14.02.2025 року за ч.3 ст.368 КК України.
12.04.2025 року ОСОБА_5 було затримано в порядку ст.208 КПК України та 13.04.2025 року повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України, за фактом одержання службовою особою неправомірної вигоди для себе за вчинення в інтересах того, хто пропонує, обіцяє чи надає неправомірну вигоду будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища шляхом вимагання.
В наданому клопотанні прокурором поставлено питання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, з визначенням застави в розмірі 908400 грн.
В судовому засіданні прокурор підтримав клопотання та посилаючись на викладені в ньому підстави, просив задовольнити останнє.
Підозрюваний та його захисник, посилаючись на необгрунтованість підозри, дані про особу підозрюваного, просили обмежитись застосуванням запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту. В разі задоволення клопотання прокурора, просили визначити помірний для підозрюваного розмір застави.
Заслухавши думку учасників, дослідивши матеріали кримінального провадження, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст.131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Одним із видів останніх є запобіжні заходи.
Мета та підстави застосування запобіжного заходу визначені ст.177 КПК України, а обставини, що враховуються при обранні запобіжного заходу - ст.178 КПК України.
Згідно ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу. крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Перевіряючи доводи клопотання та заперечення сторони захисту, слідчий суддя враховує, що долучені до клопотання матеріали кримінального провадження, а саме: протокол огляду грошових коштів; протоколи допиту свідків, протокол затримання підозрюваного в порядку ст.208 КПК України та його особистого обшуку, в ході якого було виявлено та вилучено грошові кошти, в достатній мірі свідчать про факт вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст.368 КК України та дають вагомі підстави вважати про наявність обгрунтованої підозри у його вчиненні ОСОБА_5 .
Також слідчий суддя враховує, що ризики, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити спроби протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч.1 ст.177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обгрунтованої ймовірності здійснення підозрюваним зазначених дій. При цьому, КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Так, слідчий суддя приймає до уваги, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 5-ти до 10-ти років.
Таким чином, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному в разі визнання його винним у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення та усвідомлення останнім можливості засудження до тривалого терміну позбавлення волі; обізнаність про обставини кримінального правопорушення та особу свідків, відомості про яких містяться в долучених до клопотання протоколах допитів, на яких, у т.ч. грунтується висунута ОСОБА_5 підозра, дають достатні підстави вважати про наявність ризиків можливого переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду, впливу на свідків у кримінальному провадженні з метою зміни ними змісту або обсягу своїх свідчень, які вони будуть надавати під час досудового розслідування та в суді.
Дані про особу підозрюваного, наявність в нього на утриманні матері похилого віку, що потребує стороннього догляду, зазначених вище ризиків не зменшує та не дає достатніх підстав для застосування до нього більш м'якого запобіжного заходу.
З урахуванням наведеного, слідчий суддя приходить до висновку про наявність та доведеність прокурором ризиків, передбачених п.п.1,3 ч.1 ст.177 КПК України, в зв'язку з чим, вважає, що на даному етапі досудового розслідування необхідним запобіжним заходом, який має бути застосований до підозрюваного, є тримання під вартою, що забезпечить запобіганню наявним ризикам та належну процесуальну поведінку підозрюваного.
Відповідно до ч.3 ст.183 КПК України встановлено, що слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Згідно п.2 ч.5 ст.182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, визначається в межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно (абзац 2 ч.5 ст.182 КПК України).
Європейський суд з прав людини неодноразово вказував, що принцип верховенства права є однією з основ демократичного суспільства, притаманною всім статтям Конвенції.
Невід'ємним елементом зазначеного принципу, який також є однією із загальних засад кримінального провадження, є пропорційність. Зокрема, це підтверджується абзацом 3 підпунктом 2.2. пункту 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України у справі №3-рп/2012 від 25.01.2012 року.
Практика Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) свідчить, що така пропорційність обов'язково має застосовуватися судом при вирішенні питання щодо суми застави, яку у разі наявності відповідних підстав у порядку ч.8 ст.182 КПК України слід звернути в дохід держави.
У своєму рішенні по справі «Карлгайнц Шмідт проти Німеччини» ЄСПЛ зазначив, що в цілях ст.14 Конвенції різниця у поводженні є дискримінаційною, якщо вона не має об'єктивного та розсудливого виправдання, не переслідує законної мети і якщо запропоновані засоби не є пропорційними до переслідуваної мети.
У рішенні по справі «Істоміна проти України» від 13.01.2022 року ЄСПЛ зазначив, що застава має на меті не забезпечення відшкодування шкоди, завданої у справі, а передусім - забезпечення явки особи на судове засідання, тому розмір застави повинен оцінюватись залежно від особи, про яку йде мова, із урахуванням її матеріального стану та інших релевантних критеріїв, що свідчать на користь чи проти явки особи до суду.
У рішенні у справі «Гафа проти Мальти» від 22.05.2018 року ЄСПЛ зазначив, що гарантія, передбачена статтею 5 §3 Конвенції, покликана забезпечити явку обвинуваченого у судовому засіданні. Тому розмір застави повинен бути встановлений з огляду на особу підсудного, належну йому власність, його стосунки з поручителями, іншими словами, з огляду на впевненість у тому, що перспектива втрати застави або заходів проти його поручителів у випадку його неявки до суду буде достатньою для того, щоб стримати його від втечі. Оскільки питання, яке розглядається, є основним правом на свободу, гарантованим статтею 5, органи влади повинні докладати максимум зусиль як для встановлення належного розміру застави, так під час вирішення питання про необхідність продовження тримання під вартою. Крім того, розмір застави має бути належним чином обґрунтовано у рішенні про визначення застави і повинна враховувати майновий стан обвинуваченого.
У рішенні «Мангурас проти Іспанії» від 20.11.2010 року року ЄСПЛ зазначив, що гарантії, передбачені п.3 ст.5 Конвенції, покликані забезпечити не компенсацію втрат, а, зокрема, явку обвинуваченого на судове засідання. Таким чином, сума (застави) повинна бути оцінена, враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами, які мають забезпечить його безпеку, іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості), при якому перспектива втрати застави, у випадку відсутності на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб унеможливити перешкоджання особою встановленню істини у кримінальному провадженні. При цьому має бути враховано наявність грошових коштів у обвинуваченого.
Частиною 4 ст.182 КПК України встановлено, що розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
В своєму клопотанні прокурор у відповідності до абзацу 2 ч.5 ст.182 КПК України просив визначити підозрюваному заставу в розмірі 908400 грн. Поряд з цим, наявність виключних підстав та відповідних обгрунтувань для застосування такого розміру застави, не навів.
З урахуванням наявних ризиків, передбачених ст.177 цього Кодексу, даних про особу підозрюваного, його сімейного та майнового стану, слідчий суддя вважає за необхідне визначити підозрюваному заставу в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що з урахуванням розміру такого прожиткового мінімуму, встановленого законодавством на момент розгляду клопотання, становить 242240 грн.
В разі внесення застави, покласти на підозрюваного обов'язки, визначені п.п.1-4 ч.5 ст.194 КПК України.
Строк застосованого до підозрюваного запобіжного заходу визначити терміном у 60 діб з моменту його затримання, тобто до 10.05.2025 року включно.
Керуючись ст.ст.176-178,182,183,184,193,194,196,197 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання прокурора - задовольнити частково.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, до 10 червня 2025 року включно.
Визначити підозрюваному заставу в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатний осіб, тобто в сумі 242240 грн.
У разі внесення застави покласти на підозрюваного на строк до 10 червня 2025 року включно наступні обов'язки:
-прибувати за викликами слідчого, процесуального керівника прокуратури або суду;
-повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання, перебування, місця несення служби;
-не відлучатись за межі Дніпропетровської області без дозволу слідчого, прокурора або суду;
-утриматись від спілкування у будь-який позапроцесуальний спосіб зі свідками у даному кримінальному провадженні щодо обставин цього кримінального провадження.
Ухвала підлягає негайному виконанню та може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1