про відмову у відкритті касаційного провадження
15 квітня 2025 року
м. Київ
справа №140/5077/24
адміністративне провадження № К/990/13341/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Кравчука В.М., суддів Єзерова А.А., Стародуба О.П.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області
на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2024 року (колегія у складі суддів Пліша М.А., Курильця А. Р., Мікули О.І.)
у справі № 140/5077/24
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинської області, Головного управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області
про визнання протиправним та скасування рішення; зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі також - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинської області (далі також - ГУ ПФ України у Волинській області, відповідач, скаржник) та Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (далі також - ГУ ПФ України в Хмельницькій області, відповідач, скаржник), в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФ України в Хмельницькій області від 11.04.2024 № 032450007860 про відмову у проведенні перерахунку пенсії та зарахування стажу роботи до пільгового;
- зобов'язати ГУ ПФ України у Волинській області зарахувати до пільгового підземного стажу ОСОБА_1 період роботи з 01.01.2020 по 31.12.2023 - гірником підземним ВП «Шахта «Бужанська» ДП «Волиньвугілля» та здійснити перерахунок та виплачувати позивачу пенсію по інвалідності в розмірі пенсії по віку з урахуванням даного страхового пільгового підземного стажу та отриманих доходів (заробітної плати) при обчисленні розміру пенсії з дати звернення відповідно до Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці».
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 31.07.2024 позов задоволено частково.
Не погодившись із судовим рішенням, відповідач 25.11.2024 оскаржив його в апеляційному порядку, заявивши при цьому про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження. В обгрунтування пропуску вказаного строку відповідач вказує, що первісна апеляційна скарга була подана ним своєчасно, однак така повернута апеляційним судом з причини несплати судового збору. З повторною апеляційною скаргою орган Пенсійного фонду України звернувся у найкоротший термін, сплативши при цьому судовий збір.
Восьмий апеляційний адміністративний суд, визнавши неповажними наведені заявником причини пропуску строку, постановив ухвалу від 03.01.2025 про залишення апеляційної скарги ГУ ПФ України в Хмельницькій області без руху та запропонував останньому зазначити інші підстави для поновлення вказаного строку.
Залишаючи апеляційну скаргу без руху, суд керувався положеннями ч. 3 ст. 298 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), відповідно до якої апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Орган Пенсійного фонду України подав до апеляційного суду заяву про поновлення строку звернення з апеляційною скаргою, в якій зазначив, що ним вчинялись дії спрямовані на усунення недоліків первинної апеляційної скарги, однак у зв'язку із відсутністю бюджетного фінансування для сплати судового збору відповідач часом позбавлений можливості вчасно виконувати вимоги процесуального закону. Також вказав на те, що введення воєнного стану є об'єктивною обставиною, пов'язаною з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій
Розглянувши подану заяву, Восьмий апеляційний адміністративний суд визнав неповажними наведені відповідачем підстави для поновлення строку апеляційного оскарження, відмовив у його задоволенні та у відкритті апеляційного провадження, про що постановив ухвалу від 26.02.2025.
При цьому Восьмий апеляційний адміністративний суд виходив з того, що заявник не навів обставин, які перешкоджали йому подати належним чином оформлену апеляційну скаргу вчасно та які є об'єктивно непереборними чи істотною перешкодою для своєчасного вчинення процесуальних дій.
Так, суд апеляційної інстанції встановив, що повний текст оскаржуваного рішення суду першої інстанції складено 31.07.2024.
02.09.2024 Восьмим апеляційним адміністративним судом зареєстровано апеляційну скаргу ГУ ПФ України в Хмельницькій області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 31.07.2024, яка подана безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11.09.2024 зазначену апеляційну скаргу залишено без руху у зв'язку з несплатою судового збору за її подання та надано десятиденний строк на усунення недоліку з дня вручення копії цієї ухвали.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27.09.2024 відмовлено у задоволенні клопотання про продовження строку для усунення недоліку апеляційної скарги, апеляційну скаргу повернуто заявнику на підставі п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України, у зв'язку з неусуненням недоліків у строк встановлений судом. Вказана ухвала апеляційного суду ГУ ПФ України в Хмельницькій області до касаційного суду не оскаржувалася.
25.11.2024 ГУ ПФ України в Хмельницькій області повторно подало апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції від 31.07.2024. При такому повторному поданні апеляційної скарги заявник сплатив судовий збір 18.11.2024, проте повторно подав апеляційну скаргу лише 25.11.2024, порушивши одночасно питання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
У взаємозв'язку із цим суд зауважив, що відповідач як особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством. Це стосується заявника, який, маючи однаковий обсяг процесуальних прав та обов'язків поряд з іншими учасниками справи, діє як суб'єкт владних повноважень й, до того ж, є бюджетною установою, фінансування якої здійснюється з Державного бюджету України, в тому числі щодо видатків на сплату судового збору, а відтак кошти на вказані цілі повинні бути передбачені у кошторисі такої установи своєчасно і у повному обсязі з урахуванням здійснених видатків за минулий бюджетний період.
Таким чином, лише наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у апеляційному порядку у строк встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку апеляційного оскарження з поважних причин у.
Доказів, у підтвердження наявності обставин, які б перешкоджали ГУ ПФ України в Хмельницькій області своєчасно оскаржити рішення суду не надано.
Невиконання ж вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху не є поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження, оскільки не є такою, що не залежить від волі особи, яка подає апеляційну скаргу, і не надає такій особі права у будь-який необмежений час після сплину строку апеляційного оскарження реалізовувати право на апеляційне оскарження судового рішення.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 299 КАС України якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження.
Статтею 44 КАС України передбачено обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Отже, наведеними нормами чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, зокрема, щодо дотримання строку апеляційного оскарження.
Таким чином, територіальний орган Пенсійного фонду України, маючи намір добросовісної реалізації належного йому права на апеляційний перегляд справи, та як особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинен був забезпечити неухильне і своєчасне виконання вимог процесуального закону і суду, зокрема, стосовно форми та змісту апеляційної скарги й вчинити залежні від нього дії з використанням усіх наявних засобів та можливостей, передбачених законодавством.
Окрім цього, п. 2 ч. 3 ст. 2 КАС України рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом віднесено до основних засад (принципів) адміністративного судочинства, зміст якого розкриває стаття 8 цього Кодексу, й визначає, що усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом.
Такі положення наведених правових норм процесуального права знайшли своє відображення і у ст. 44 КАС України, частина перша якої вказує, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов'язки.
Отже органи державної влади, маючи однаковий обсяг процесуальних прав та обов'язків поряд з іншими учасниками справи, мають діяти вчасно та в належний спосіб, дотримуватися своїх власних внутрішніх правил та процедур, встановлених в тому числі нормами процесуального закону, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їх порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтерміновувати виконання своїх процесуальних обов'язків.
Крім того, відповідно до усталеної практики Верховного Суду (зокрема, постанов від 10.07.2018 у справі № 568/326/16-а, від 07.08.2018 у справі № 513/758/16-а, від 11.12.2018 у справі № 507/841/16-а, від 25.04.2019 у справі № 551/1024/16-а, від 14.05.2019 у справі № 802/1535/16-а, від 27.03.2024 у справі № 380/1105/23, але не виключно) відсутність у суб'єкта владних повноважень коштів для своєчасної сплати судового збору є суто суб'єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв'язку з такою причиною є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов'язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Учасник справи, що діє як суб'єкт владних повноважень, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від власної недобросовісної поведінки, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов'язків, зокрема, щодо сплати судового збору.
Стосовно ж вказівки на введення воєнного стану на території України Суд зазначає, що в силу положень ч. 2 ст. 9 Закону України від 12.05.2015 № 389-VIII «Про правовий режим воєнного стану», відповідно до якої в умовах воєнного стану Кабінет Міністрів України, інші органи державної влади, військове командування, військові адміністрації, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування здійснюють повноваження, надані їм Конституцією України, цим та іншими законами України.
Також покликання на вказану подію як таку має бути обумовлене конкретними обставинами, які вплинули на дотримання учасником процесуальних правил щодо форми та змісту апеляційної скарги, а також підтвердженим відповідними доказами того, як саме дана подія вплинула на роботу цього державного органу, що в свою чергу зумовило неусунення недоліків такої скарги у встановлений судом строк.
Так, посилаючись в апеляційній скарзі на невиконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху з причин тимчасової відсутності бюджетного фінансування та запровадження воєнного стану в Україні, відповідач в той же час не надав апеляційному суду достатніх і належних доказів, які б підтверджували відсутність у нього коштів упродовж періоду з дня ухвалення рішення суду першої інстанції до дня подання апеляційної скарги, та, що вказана вище подія мала на це прямий вплив.
Восьмий апеляційний адміністративний суд, врахувавши вищевказані норми процесуального закону та судову практику, обґрунтовано ухвалою від 26.02.2025 відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою на підставі п. 4 ч. 1 ст. 299 КАС України.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
Згідно з ч. 2 ст. 333 КАС України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
За таких обставин, касаційна скарга є необґрунтованою, оскільки, у даному випадку, правильне застосування апеляційним судом норм процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, що, в свою чергу, у розумінні п. 5 ч. 1 та ч. 2 ст. 333 КАС України є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження у справі.
Керуючись ст.ст. 328, 333, 359 КАС України, Верховний Суд,-
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2025 року у справі № 140/5077/24.
2. Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами надіслати скаржнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя В.М. Кравчук
Суддя А.А. Єзеров
Суддя О.П. Стародуб