15 квітня 2025 року
м. Київ
справа № 260/4067/23
адміністративне провадження № К/990/12899/25
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Білак М.В., перевіривши касаційну скаргу Департаменту патрульної поліції на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04 березня 2025 року у справі №260/4067/23 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, Управління патрульної поліції в Закарпатській області Департаменту патрульної поліції про визнання протиправним та скасування наказу,
У травні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Департаменту патрульної поліції, Управління патрульної поліції в Закарпатській області Департаменту патрульної поліції про визнання протиправним та скасування наказу Департаменту патрульної поліції від 20 лютого 2023 року №103 «Про застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції».
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 23 червня 2023 року, залишеною без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2023 року, позовну заяву залишено без розгляду у зв'язку з пропуском позивачем строку на звернення до суду.
Постановою Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 25 січня 2024 року ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 23 червня 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2023 року у справі №260/4067/23 скасовано, а справу направлено до Закарпатського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2024 року в позові відмовлено повністю.
Справа розглянута судом першої інстанції за правилами загального позовного провадження.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04 березня 2025 року задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_1 . Скасовано рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2024 року та прийнято постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправним та скаовано наказ Департаменту патрульної поліції від 20 лютого 2023 року №103 «Про застосування до працівника УПП в Закарпатській області ДПП дисциплінарного стягнення».
26 березня 2025 року до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» надійшла касаційна скарга Департаменту патрульної поліції на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04 березня 2025 року у справі №260/4067/23. Заявник, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Дослідивши подану касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для її повернення з наступних підстав.
За правилами частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Імперативними приписами частини четвертої статті328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Зокрема, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо недослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.
У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Враховуючи положення процесуального закону необхідно зазначити, що під час касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення ним (ними) норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга.
Під час перевірки касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 КАС України встановлено, що у якості підстав касаційного оскарження судових рішень заявник посилається на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, в обґрунтування якого зазначає про застосування судами норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду. При цьому, відповідач указує постанови Верховного Суду: від 20 вересня 2023 року у справі №320/3307/21 щодо застосування частини четвертої статті 123 КАС України; від 23 листопада 2023 року у справі №420/14443/22 щодо дискреційних повноважень суб'єкта владних повноважень щодо застосування дисциплінарного стягнення (стаття 29 Дисциплінарного статуту Національної поліції України).
Суд касаційної інстанції звертає увагу заявника, що обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі цього пункту є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).
Верховний Суд зауважує, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права. Обов'язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними.
Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.
Перевіряючи доводи, наведені заявником у касаційній скарзі, Суд приходить до висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження за пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, оскільки заявником не обґрунтовано подібність правовідносин у цій справі та у зазначених скаржником справах.
Посилання на практику Верховного Суду (без аналізу та врахування обставин справи, за яких судом касаційної інстанції було зроблено відповідні висновки, без доведення подібності правовідносин у справах) щодо оцінки того чи іншого аргументу, які зроблені на підставі встановлених фактичних обставин конкретної справи і наявних в матеріалах справи доказів, не є свідченням застосування судами попередніх інстанцій у цій справі норм матеріального права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування.
При цьому, Суд зазначає, що формальне посилання скаржника на постанови Верховного Суду (зокрема, і цитування окремих абзаців постанов) не може вважатись належним обґрунтуванням підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Верховний Суд зазначає, що предметом розгляду у цій справі є наказ Департаменту патрульної поліції від 20 лютого 2023 року №103 «Про застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції».
Проте, у справі № 320/3307/21 предметом касаційного розгляду була ухвала суду першої інстанції, яка залишена без змін постановою суду апеляційної інстанції, про повернення позовної заяви позивачу у зв'язку з пропуском строку звернення до суду. У цій справі суд касаційної інстанції погодився із висновками судів попередніх інстанцій щодо того, що переведення працівників на дистанційну роботу у зв'язку з введенням на території України карантину є питанням організації внутрішніх робочих процесів позивача та не звільняє останнього від відповідальності за несвоєчасне виконання процесуальних обов'язків. Наведені вище обставини не спричинили припинення діяльності підприємства та виконання керівником та працівниками Товариства своїх функціональних обов'язків, а відтак позивач жодним чином не був обмежений у праві на своєчасне отримання правової допомоги у встановлені частиною другою статті 122 КАС України строки.
У справі №420/14443/22 предметом розгляду було, зокрема, визнання протиправним та скасування пункт 1 наказу Департаменту патрульної поліції в частині притягнення інспектора відділу безпеки дорожнього руху Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції капітана поліції ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції. При цьому підставою притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності стало здійснення поліцейським пошукових запитів до інформаційних підсистем ІПНП, які не були пов'язані з безпосереднім виконанням покладених на нього службових обов'язків, передбачених посадовою інструкцією.
Отже, наведені постанови ухвалені за інших фактичних обставин справи, установлених судами, а тому посилання заявника касаційної скарги на те, що судові рішення у цій справі ухвалені без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду є безпідставними.
З огляду на викладене, Суд вважає безпідставними посилання заявника на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження.
Щодо посилання заявника у касаційній скарзі на підпункти «а» та «в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, Верховний Суду зазначає, що зазначений пункт містить перелік виключних випадків, які допускають можливість касаційного перегляду судових рішень, ухвалених у справах незначної складності та/або таких, які розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження. Проте, судом першої інстанції ця справа розглянута за правилами загального позовного провадження.
Фактично доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з судовим рішенням апеляційного суду, часткового опису обставин справи, цитування норм законодавства, переоцінки встановлених судом обставин та досліджених ним доказів, що виходить за межі касаційного перегляду, які визначені статтею 341 КАС України.
Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов'язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, натомість, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).
Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.
Верховний Суд зауважує, що на стадії відкриття касаційного провадження касаційній суд не перевіряє законність і обґрунтованість судових рішень, а перевіряє касаційну скаргу на предмет дотримання особою, яка її подає, вимог щодо форми і змісту касаційної скарги, а також дотримання строків реалізації права на касаційне оскарження.
Пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України встановлено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Отже, касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала, на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 332 КАС України.
Повернення Верховним Судом касаційної скарги та надання заявнику права в межах розумних строків та при дотриманні всіх інших вимог процесуального закону на повторне звернення до Верховного Суду з такою скаргою, не є обмеженням доступу до суду (зокрема, що гарантовано пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України), та забезпечує практичну можливість реалізації права особи на суд у формі касаційного оскарження судового рішення учасником справи.
Керуючись статтями 328, 330, 332 КАС України,
Касаційну скаргу Департаменту патрульної поліції на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04 березня 2025 року у справі №260/4067/23 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, Управління патрульної поліції в Закарпатській області Департаменту патрульної поліції про визнання протиправним та скасування наказу повернути особі, яка її подала.
Повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя М.В. Білак