15 квітня 2025 року
м. Київ
справа №520/25446/24
адміністративне провадження № К/990/14382/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Стрелець Т.Г.,
суддів: Рибачука А.І., Тацій Л.В.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2024 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 03 березня 2025 року у справі №520/25446/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, спонукання до призначення пенсії,
ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області, у якому просила:
- скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про відмову у призначенні пенсії від 03.07.2024 року за №204250008835;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Львівській області зарахувати до страхового стажу періоди роботи з позивача з 1981 року по 2000 рік де в книгах обліку розрахунків по оплаті праці в колгоспі ім. Жданова (колгосп Україна), КСП «Україна», ПСП «України» с.Сенькове, Куп'янського району Харківської області де за 1981 рік значиться « ОСОБА_2 » за 1982 рік значиться « ОСОБА_2 », за 1983 рік значиться « ОСОБА_2 » за 1984 рік значиться « ОСОБА_3 », за 1986 рік значиться « ОСОБА_4 , зо 1987-1998 роки значиться « ОСОБА_3 », за 1999 рік значиться « ОСОБА_3 », за 2000 рік значиться « ОСОБА_3 », та стосуються ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ., що підтверджується архівною довідкою КП Петропавлівської сільської ради «Трудовий архів» від 25.06.2024 року №01-19/73.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2024 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 03 березня 2025 року, позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 03.07.2024 року №204250008835 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 26.06.2024 року про призначення пенсії за віком з урахуванням висновків суду по даній справі.
Позов у решті вимог залишено без задоволення.
Не погодившись з вказаними судовими рішеннями суду першої та апеляційної інстанцій відповідач направив до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2024 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 03 березня 2025 року у справі №520/25446/24, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Перевіривши зміст оскаржуваного судового рішення, доводи касаційної скарги, суд касаційної інстанції виходить з наступного.
Пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондують приписи статті 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» і статті 13 КАС України.
Згідно з частиною 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Водночас пунктом 2 частини 5 цієї ж норми процесуального закону обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Таким чином, законодавець обмежив можливість касаційного оскарження судових рішень у названій категорії адміністративних справ, поставивши можливість такого оскарження в залежність від імовірності значення ухваленого за наслідком касаційного провадження судового рішення для формування практики застосування відповідних правових норм або ж становить значний суспільний інтерес чи має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу.
Суд першої інстанції розглянув дану справу за правилами спрощеного позовного провадження.
Однак, у касаційній скарзі відсутнє будь-яке посилання скаржника на передбачені пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України випадки із зазначенням, одночасно, належного їх обґрунтування у поєднанні з обставинами справи.
Доводи скаржника в касаційній скарзі стосуються встановлення фактичних обставин справи та переоцінки доказів у ній, між тим як відповідно до частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
За такого правового врегулювання та обставин справи підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.
На підставі викладеного, керуючись статтями 328, 333 КАС України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2024 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 03 березня 2025 року у справі №520/25446/24.
Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала у спосіб її надсилання до суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач Т. Г. Стрелець
Судді А. І. Рибачук
Л. В. Тацій