15 квітня 2025 року
Київ
справа № 160/10366/23
адміністративне провадження № К/990/14493/25
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Гімона М.М., перевіривши касаційну скаргу Дніпровської митниці на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 13.03.2025 у справі №160/10366/23 за позовом Акціонерного товариства «Нікопольський завод феросплавів» до Дніпровської митниці про визнання протиправними та скасування рішень,
08.04.2025 до суду надійшла касаційна скарга Дніпровської митниці (далі - Митниця, скаржник) на постанову апеляційного суду у цій справі, подана за допомогою підсистеми «Електронний суд» 07.04.2025.
Під час перевірки поданої касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 КАС України встановлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.
Системний аналіз частини четвертої статті 328 КАС України і пункту 4 частини другої статті 330 КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
При цьому, обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).
Обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пунктів 2 і 3 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі:
- 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції; 2) постанову Верховного Суду, у якій викладено висновок щодо правильного застосування норми права, від якого належить відступити; 3) вмотивоване обґрунтування необхідності такого відступу; 4) висновок, який на думку скаржника відповідає правильному тлумаченню і застосуванню цієї норми (для пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України);
- 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; 2) висновок апеляційного суду, який на переконання скаржника є неправильним; 3) у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права; 4) як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися (для пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України).
Крім того, при поданні касаційної скарги на підставі пунктів 1-3 частини четвертої статті 328 КАС України зазначені скаржником норми права, які на його переконання неправильно застосовано судами, повинні врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо їх застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову та/або заперечень сторін (наприклад, з точки зору порушення їх позивачем/відповідачем).
Також обов'язковою умовою при оскарженні судових рішень на підставі пунктів 1 і 2 частини четвертої статті 328 КАС України є подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга).
Перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній міститься посилання на пункти 1, 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Скаржник вважає, що суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги, не правильно застосував норми статей 52, 58 МК України та не врахував висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 16.09.2022 у справі №804/2708/18, від 18.05.2022 у справі № 620/1735/20, від 29.06.2023 у справі №460/22765/22, від 06.05.2020 у справі №140/1713/19, зміст яких полягає в тому, що на декларанті лежить обов'язок довести задекларовану митну вартість, а метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості, зокрема, не підтверджені документально.
Водночас, в чому скаржник вбачає подібність правовідносин між справою, у якій подано касаційну скаргу, і справами, які були предметом розгляду Верховним Судом, у касаційній скарзі не обґрунтовано. Не містить касаційна скарга і посилання на висновок апеляційного суду, який би суперечив висновкам із приведених вище постанов Верховного Суду.
Посилаючись на неврахування апеляційним судом висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 19.06.2024 у справі №818/1872/18, скаржник як не обґрунтовує подібності правовідносин у наведеній справі та у справі, в якій подано касаційну скаргу, так і не вказує норму права, стосовно застосування якої стосується цей висновок.
У цілому обґрунтування касаційної скарги зводиться до викладення обставин справи, цитування норм Митного кодексу України з абстрактним зазначенням, що судами попередніх інстанцій рішення ухвалені з порушенням норм матеріального права, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України.
Поряд з цим, скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове про задоволення позову, апеляційний суд надав правову оцінку кожному окремому аргументу Митниці з посиланням на відповідну практику Верховного Суду з цього приводу: постанови від 22.08.2019 у справі №810/2784/18, від 25.05.2021 у справі №520/10386/2020, від 11.04.2022 у справі №1.380.2019.006980 - щодо відсутності в банківському документі посилання на інвойс чи проформу; постанови від 15.08.2023 у справі №815/2304/16, від 20.12.2024 у справі №815/1611/16 - щодо відомостей у специфікаціях про стандарт виробу; постанови від 24.11.2021 у справі № 520/11059/2020 - щодо наявності у наданих до митного оформлення документах незначних недоліків (технічних помилок, розбіжностей тощо). У касаційній скарзі скаржник не обґрунтовує, в чому полягає помилковість посилань апеляційного суду на означені вище постанови Верховного Суду.
Посилання Митниці на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України наведене в загальному, без дотримання обов'язкових умов, що мають бути зазначені при оскарженні судового рішення на цій підставі. Так, скаржником не зазначено ні норму матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції та щодо застосування якої не сформульовано висновок Верховного Суду, ні висновок щодо правильного застосування такої норми права (на думку скаржника).
Фактично, у касаційній скарзі позивач висловлює незгоду саме зі здійсненою судом апеляційної інстанції оцінкою встановлених у справі обставин у взаємозв'язку із наданими на їх підтвердження доказами і доводить необхідність зміни такої (на його користь), що не може бути визнано належним обґрунтуванням неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права (обов'язкової умови при оскарженні судових рішень на підставі пунктів 1, 3 частини четвертої статті 328 КАС України).
Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов'язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).
Отже, відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
За таких обставин, касаційна скарга Дніпровської митниці підлягає поверненню як така, що не містить підстав касаційного оскарження постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 13.03.2025.
На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України,
Касаційну скаргу Дніпровської митниці на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 13.03.2025 у справі №160/10366/23 за позовом Акціонерного товариства «Нікопольський завод феросплавів» до Дніпровської митниці про визнання протиправними та скасування рішень - повернути скаржнику.
Копію даної ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.
Роз'яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
Суддя М.М. Гімон