про відмову у відкритті касаційного провадження
15 квітня 2025 року
м. Київ
справа №620/15610/24
адміністративне провадження № К/990/14961/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Єзерова А.А., суддів Кравчука В.М., Стародуба О.П.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 03.12.2024 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.03.2025 у справі №620/15610/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
У листопаді 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, у якому просила:
визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 пенсії згідно з вимогами рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 №1-р(ІІ)/2021, відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у редакції Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи №230/96-ВР»;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області здійснити перерахунок основної пенсії ОСОБА_2 за період з 07.07.2021 відповідно до рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 №1-р (ІІ)/2021, відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у редакції Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи №230/96-ВР», у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком та виплачувати основну пенсію у розмірі не менше восьми мінімальних пенсій за віком, з урахуванням раніше виплачених сум.
Чернігівський окружний адміністративний суд ухвалою від 27.11.2024 залишив без руху позовні вимоги в частині за період з 07.07.2021 по 24.05.2024 та запропонував позивачці в десятиденний строк усунути недоліки позову шляхом надання до суду клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду із зазначенням підстав для його поновлення та доказів поважності причин його пропуску.
Чернігівський окружний адміністративний суд ухвалою від 03.12.2024, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.03.2025, позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії у частині позовних вимог за період з 07.07.2021 по 24.05.2024 повернув позивачці на підставі пункту 9 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), оскільки позивачкою не виконані вимоги ухвали суду про залишення позову без розгляду та не зазначено і не надано докази в підтвердження поважності причин пропуску нею строку звернення до суду.
Приймаючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем пропущено строк звернення до суду з адміністративним позовом в частині позовних вимог, а тому наявні правові підстави для повернення позову в частині.
До Верховного Суду надійшла касаційна скарга позивачки, у якій вона просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції.
Дослідивши зміст касаційної скарги, колегія суддів дійшла такого висновку.
Повертаючи позов позивачці, суд першої інстанції керувався тим, що зазначені в ухвалі Чернігівського окружного адміністративного суду від 27.11.2024 недоліки позову щодо обґрунтування причин пропуску позивачкою строку звернення до суду із позовом за період з 07.07.2021 по 24.05.2024 нею не усунуті.
За змістом пунктів 3 і 5 частини першої статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема: чи відповідає позовна заява вимогам статей 160, 161, 172 КАС України; чи подано позов у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
Частина перша статті 118 КАС України визначає, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.
Відповідно до частин першої та другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
За змістом положень частин 1, 2 і 3 статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. Разом з тим, протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Крім того, відповідно до пункту 8 частини першої статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо є підстави, визначені частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Наслідками пропущення строків звернення до адміністративного суду, з огляду на частину другу статті 123 КАС України, є повернення позовної заяви до відкриття провадження у справі чи залишення позовної заяви без розгляду у разу виявлення факту пропуску строку після відкриття провадження у справі.
За приписами пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Чернігівський окружний адміністративний суд, констатувавши факт пропуску позивачем строку звернення до суду з позовом за відсутності поважних причин такого пропуску та відмовивши у задоволенні заяви останнього про поновлення пропущеного процесуального строку, ухвалою від 03.12.2024 повернув позовну заяву позивачці.
Переглядаючи в порядку апеляційного провадження ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 03.12.2024, Шостий апеляційний адміністративний суд погодився з мотивами суду першої інстанції та дійшов висновку, що позивач пропустив строк звернення до суду з цим позовом, проте всупереч вимогам суду не навів поважних підстав для поновлення цього пропущеного процесуального строку, що є достатньою підставою для повернення позовної заяви. Одночасно апеляційний суд зауважив, що перевірка питання строку звернення до суду та застосування наслідків його пропуску передує розгляду справи по суті, тобто перевірка доводів щодо обґрунтування позову стосовно вчинення відповідачем дій з точки зору їх протиправності як зовнішньої форми поведінки (діяння) цього органу, що полягає у прийнятті рішення чи у здійсненні юридично значимих і обов'язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону чи іншого нормативно-правового акта належать до компетенції суб'єкта владних повноважень, не здійснюється судом на стадії застосування наслідків пропуску строку звернення до суду. А отже, позивач не звільняється від обов'язку у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Верховний Суд наголошує на тому, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Суд апеляційної інстанції, переглядаючи ухвалу суду першої інстанції про повернення позову, врахував висновки сформульовані Судовою палатою з розгляду справ щодо захисту соціальних прав у постанові від 31.03.2021 у справі №240/12017/19 та Верховним Судом у постанові від 31.10.2024 у справі №120/8436/24 стосовно того, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано, не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, нереалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.
Колегія суддів не вбачає правових підстав відступати від висновків Верховного Суду щодо застосування положень статті 122 КАС України у справах з питань обчислення та перерахунку пенсій.
Водночас Суд відхиляє посилання скаржниці на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 25.05.2016 у справі №164/1904/14-ц, від 30.10.2018 у справі №493/1867/17, від 22.01.2019 у справі №201/9987/17, від 22.11.2019 у справі №1140/3136/18, від 15.09.2020 у справі №635/7878/16 та Великої Палати Верховного Суду, сформульовані у постанові від 06.02.2019 у справі №522/2738/17 через їх нерелевантність. Так, висновки Верховного Суду у перелічених постановах, сформовані на підставі встановлених фактичних обставин конкретної справи і наявних в матеріалах справи доказів, що не є свідченням застосування судами попередніх інстанцій у цій справі норм матеріального права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування.
Подібність правовідносин означає, зокрема подібність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи. При цьому обставини, які формують зміст таких правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, самі по собі не формують подібності правовідносин, важливими факторами є також доводи і аргументи сторін, які складають межі судового розгляду справи.
Посилання на практику Верховного Суду (без аналізу та врахування обставин справи, за яких судом касаційної інстанції було зроблено відповідні висновки, без доведення подібності правовідносин у справах) щодо оцінки того чи іншого аргументу позивача, які зроблені на підставі встановлених фактичних обставин конкретної справи і наявних в матеріалах справи доказів, не є свідченням застосування судом попередньої інстанцій у цій справі норм матеріального права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування.
Підсумовуючи викладене, Верховний Суд вважає, що приведені у касаційній скарзі доводи не спростовують висновків судів та не дають підстав уважати, що оскаржувані судові рішення ухвалені ними без додержання норм матеріального та/або з порушенням приписів процесуального права.
Згідно з пунктом 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
Відповідно до частини другої статті 333 КАС України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Таким чином, подана касаційна скарга є необґрунтованою, правильне застосовування судом апеляційної інстанції норм процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, що, в свою чергу, у розумінні частини другої статті 333 КАС України є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження у справі.
Керуючись статтею 333 КАС України, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 03.12.2024 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.03.2025 у справі №620/15610/24.
Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження надіслати скаржнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною і не оскаржується.
Суддя-доповідач А.А. Єзеров
Суддя В.М. Кравчук
Суддя О.П. Стародуб