14 квітня 2025 року
м. Київ
справа №560/12446/24
адміністративне провадження № К/990/13559/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Тацій Л.В.,
суддів: Стрелець Т.Г., Коваленко Н.В.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28.02.2025 у справі №560/12446/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправними та зобов'язання вчинити дії,
31.03.2025 до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» надійшла касаційна скарга Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28.02.2025 у вказаній справі.
З касаційної скарги та Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 02.10.2024 позов задоволено. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 з 01.07.2021 доплати до пенсії згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713 "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб". Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.07.2021 з урахуванням доплати до пенсії у розмірі 2000 грн. згідно постанови Кабінету Міністрів України "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб" №713 від 14.07.2021 року, з урахуванням виплачених сум.
Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області оскаржило його в апеляційному порядку.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 05.11.2024 відмовлено у задоволенні клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про відстрочення сплати судового збору. Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області залишено без руху.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18.11.2024 апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області повернуто особі, яка її подала, на підставі частини другої статті 298 КАС України.
Після чого 10.02.2025 відповідач повторно звернувся з апеляційною скаргою на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 02.10.2024.
Ухвалами Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17.02.2025 відмовлено у задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області залишено без руху на підставі частини третьої статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), встановлено строк на усунення недоліку шляхом звернення до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку на апеляційне оскарження, зазначивши інші підстави для його поновлення.
28.02.2025 судом апеляційної інстанції постановлено оскаржувану ухвалу про відмову у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 299 КАС України.
Верховний Суд під час розгляду матеріалів касаційної скарги, поданої на процесуальну ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28.02.2025, констатує таке.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондують норми статті 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» і статті 13 КАС України, оскарження судових рішень у касаційному порядку можливе лише у випадках, якщо таке встановлено законом.
Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 299 КАС України, суд апеляційної інстанції вказав, що посилання на введення на території України воєнний стану не є поважними причинами пропуску строку на апеляційне оскарження.
Верховний Суд наголошує, що відповідач, діє від імені держави, як суб'єкт владних повноважень, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від організаційних складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов'язків, в тому числі і щодо вчасного подання апеляційної скарги.
Законодавче обмеження строку на апеляційне оскарження судових рішень, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними, та після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Таким чином, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій і стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Причини, які об'єктивно унеможливлюють вчинення процесуальної дії у встановлений строк, та які б підтверджували поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження судового рішення в межах розумного строку, скаржником не зазначені.
Крім того, лише факт введення воєнного стану на території України не може слугувати безумовною та достатньою підставою для визнання поважними причин пропуску процесуального строку для органу державної влади, за відсутності відповідних обґрунтувань та доказів того, як саме введення воєнного стану, вплинуло на роботу цього державного органу.
За таких обставин, суд касаційної інстанції зазначає, що неналежне використання наданих процесуальних прав не може визнаватись судом як поважна причина пропуску процесуального строку.
Отже, Верховний Суд дійшов висновку, що суд апеляційної інстанції правильно застосував положення пункту 4 частини першої статті 299 КАС України, правильне її застосовування є очевидним, не викликає сумнівів щодо застосування чи тлумачення цієї норми права.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
Згідно з частиною другою статті 333 КАС України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
За такого правового регулювання та обставин справи Верховний Суд дійшов висновку про необґрунтованість касаційної скарги та необхідність відмови у відкритті касаційного провадження.
Керуючись статтями 248, 333 КАС України, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28.02.2025 у справі №560/12446/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправними та зобов'язання вчинити дії.
Копію ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити заявникові в порядку, визначеному статтею 251 КАС України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Л.В. Тацій
Суддя Н.В. Коваленко
Суддя Т.Г. Стрелець