15 квітня 2025 року
м. Київ
справа №420/22723/24
адміністративне провадження № К/990/13585/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Мартинюк Н.М.,
суддів - Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М.,
перевіривши касаційну скаргу Херсонської обласної прокуратури на постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2025 року у справі №420/22723/24 за адміністративним позовом Керівника Бериславської окружної прокуратури Херсонської області в інтересах Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Херсонській області, Херсонської обласної державної адміністрації (Херсонська обласна військова адміністрація) до Кочубеївської сільської ради об'єднаної територіальної громади про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Керівника Бериславської окружної прокуратури Херсонської області в інтересах держави в особі Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Херсонській області, Херсонської обласної військової адміністрація до Кочубеївської сільської ради Об?єднаної територіальної громади Бериславського району Херсонської області, в якому позивач просив суд:
- визнати протиправною бездіяльність Кочубеївської сільської ради ОТГ щодо утримання у неналежному технічному стані, не придатному для використання за цільовим призначенням, захисної споруди цивільного захисту №81085, яка знаходиться за адресою: вул. Івана Богуна, 65, с. Орлове, Бериславський район, Херсонська область;
- зобов'язати Кочубеївську сільську раду ОТГ привести у належний технічний стан, придатний для використання за цільовим призначенням, захисну споруду цивільного захисту №81085, яка знаходиться за адресою: вул. Івана Богуна, 65, с. Орлове, Бериславський район, Херсонська область.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2024 року адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправною бездіяльність Кочубеївської сільської ради Об?єднаної територіальної громади щодо невжиття заходів з утримання в належному технічному стані, придатному для використання за цільовим призначенням захисної споруди цивільного захисту №81085, яка знаходиться за адресою: вул. Івана Богуна, 65, с. Орлове, Бериславський район, Херсонська область.
Зобов'язано Кочубеївську сільську раду Об?єднаної територіальної громади (код ЄДРПОУ 40133096) привести у належний технічний стан, придатний для використання за цільовим призначенням, захисну споруду цивільного захисту №81085, яка знаходиться за адресою: вул. Івана Богуна, 65, с. Орлове, Бериславський район, Херсонська область.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2025 року апеляційну скаргу Кочубеївської сільської ради об'єднаної територіальної громади - задоволено частково.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2024 року у справі № 420/22723/24 скасовано.
Позовну заяву Керівника Бериславської окружної прокуратури Херсонської області в інтересах Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Херсонській області, Херсонської обласної державної адміністрації (Херсонська обласна військова адміністрація) до Кочубеївської сільської ради об'єднаної територіальної громади про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - залишено без розгляду.
Не погоджуючись із таким рішенням суду апеляційної інстанції, Херсонська обласна прокуратура звернулася із касаційною скаргою до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - "КАС України") надіславши її 1 квітня 2025 року через підсистему «Електронний суд».
У своїй касаційній скарзі скаржник просить скасувати постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2025 року та залишити в силі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2024 року.
Перевіривши доводи касаційної скарги та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.
За приписами пункту 6 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі на судове рішення, зазначене у частині першій статті 328 цього Кодексу, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах).
Перевіркою змісту касаційної скарги встановлено, що скаржник, на виконання вимог статті 330 КАС України, як на підставу звернення до Суду покликається на пункт 2 частини четвертої статті 328 КАС України та вказує про необхідність відступлення від висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 3 серпня 2023 року у справі №260/4120/22, від 11 серпня 2023 року у справі №560/10015/22, від 9 вересня 2023 року у справі №260/4044/22, від21 лютого 2024 року у справі №580/4578/22, від 14 листопада 2024 року у справі №160/14510/22, від 6 грудня 2024 року у справі №160/8894/22.
Верховний Суд роз'яснює скаржнику, що відступленням від висновку слід розуміти або повну відмову Верховного Суду від свого попереднього висновку на користь іншого або ж конкретизацію попереднього висновку із застосуванням відповідних способів тлумачення юридичних норм (пункт 45 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2018 року у справі №823/2042/16, провадження №11-377апп18).
Причинами для відступу можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість), зміни суспільного контексту.
Тобто у касаційній скарзі скаржник має зазначити, що існуючий висновок Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах потребує видозміни, від нього слід відмовитися або ж уточнити, модифікувати певним чином з урахуванням конкретних обставин його справи.
Сама ж по собі вмотивованість такого клопотання скаржника оцінюється судом касаційної інстанції при застосуванні наведеного процесуального фільтру під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження у справі.
Аналіз указаних норм дозволяє дійти висновку про те, що обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі:
1) норми права;
2) постанови Верховного Суду, на яку послався суд апеляційної інстанції, і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено;
3) обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування цієї ж норми (видозміна, уточнення, відмова від такого висновку);
4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду, від якого необхідно відступити, i у якій подається касаційна скарга).
Отже, касатор не навів належних обґрунтувань можливості відступлення від висновків Верховного Суду, що були застосовані судом апеляційної інстанції у цій справі, а фактично висловив незгоду із застосованою позицією та просить скасувати оскаржуване рішення суду, однак це не є належним обґрунтуванням підстави касаційного оскарження передбаченої пунктом 2 частини четвертої статті 328 КАС України.
З огляду на викладене, Суд вважає необґрунтованим посилання скаржника на пункт 2 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження.
Натомість, ухвалюючи оскаржуване судове рішення суд апеляційної інстанції вирішив провадження у цій справі із урахуванням висновку Верховного Суду, зокрема, викладеного у постанові від 30 січня 2025 року у справі №420/22304/23.
Так, Верховним Судом у справі №420/22304/23 розглянуто питання наявності або відсутності у заступника керівника окружної прокуратури права на звернення до суду з позовом в інтересах держави в особі ГУ ДСНС та/або обласної військової адміністрації.
У справі №420/22304/23 Верховний Суд указав, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, зокрема, замінює відповідного суб'єкта владних повноважень в судовому провадженні у разі, якщо той всупереч закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести, а суд перевірити, причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом і які є підставами для звернення прокурора до суду.
Прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.
Окрім того, Верховний Суд у справі №420/22304/23 констатував, що законодавець у відповідних профільних нормативно-правових актах не наділив ДСНС правом на звернення до суду із позовом щодо приведення у стан готовності захисних споруд та відповідно правом на оскарження бездіяльності балансоутримувачів щодо допущеного неналежного стану таких захисних споруд. Також Верховний Суд звернув увагу, що стаття 15 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» має вичерпний перелік повноважень, наданих військовим адміністраціям, та повноваження на звернення до суду із позовними вимогами про зобов'язання вчинити дії, спрямовані на приведення у стан готовності захисної споруди цивільного захисту у цій статті відсутні, тому обласна військова адміністрація не є тією особою, якій належить право подібної вимоги.
Верховний Суд у справі №420/22304/23 сформував висновок, що законодавчими положеннями не передбачено право ГУ ДСНС та обласної військової адміністрації на звернення до суду із заявленими позовними вимогами, ці органи не можуть бути позивачами у цій справі.
Отже, колегія апеляційного суду в оскаржуваному судовому рішенні вірно не встановила наявності як в Головного управління ДСНС у Херсонській області, так і в Херсонської обласної військової адміністрації повноважень на звернення до суду із заявленими у даному позові вимогами.
Аналізуючи оскаржуване рішення суду, Верховний Суд дійшов до висновку, що суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення у цій справі відповідно до висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Ураховуючи те, що інші доводи касаційної скарги зводяться до часткового опису обставин справи, тлумачення норм законодавства та незгоди з висновками суду апеляційної інстанції, що відповідають висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.
Керуючись статтями 248, пунктом 6 частини першої 333 КАС України, Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Херсонської обласної прокуратури на постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2025 року у справі №420/22723/24 за адміністративним позовом Керівника Бериславської окружної прокуратури Херсонської області в інтересах Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Херсонській області, Херсонської обласної державної адміністрації (Херсонська обласна військова адміністрація) до Кочубеївської сільської ради об'єднаної територіальної громади про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії.
Копію ухвали направити заявнику за допомогою підсистеми ЄСІТС "Електронний кабінет" (у разі його відсутності - на офіційну електронну адресу або засобами поштового зв'язку), а касаційну скаргу та додані до неї матеріали - у спосіб їхнього надсилання до суду адресатом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.
……………………………
……………………………
……………………………
Н.М. Мартинюк
А.В. Жук
Ж.М. Мельник-Томенко,
Судді Верховного Суду