про відмову у відкритті касаційного провадження
15 квітня 2025 року
м. Київ
справа №560/19423/23
адміністративне провадження № К/990/12886/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Кравчука В.М., суддів Єзерова А.А., Стародуба О.П.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області
на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 16 січня 2024 року (суддя Блонський В.К.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2025 року (колегія у складі суддів Білої Л.М., Гонтарука В.М., Матохнюка Д.Б.)
у справі № 560/19423/23
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (далі також - ГУ ПФ України в Хмельницькій області, відповідач, скаржник), в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність ГУ ПФ України у Хмельницькій області, що полягає у відмові здійснити ОСОБА_1 з 01.12.2019 перерахунок та виплату (з урахуванням виплачених сум) пенсії, на підставі довідки Державної установи «Територіальне медичне об'єднання МВС України по Хмельницькій області» від 03.02.2022 № 2416, виходячи з розміру 71% відповідних сум грошового забезпечення;
- зобов'язати відповідача здійснити позивачу з 01.12.2019 перерахунок та виплату (з урахуванням виплачених сум) пенсії, на підставі довідки Державної установи «Територіальне медичне об'єднання МВС України по Хмельницькій області» від 03.02.2022 № 2416, виходячи з розміру 71% відповідних сум грошового забезпечення;
- визнати протиправними дії відповідача щодо застосування з 01.03.2023 обмеження ОСОБА_1 розміру збільшення перерахунку пенсії, передбаченого п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 № 168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» (далі - Постанова № 168), розміром 1500 гривень;
- зобов'язати відповідача здійснити з 01.03.2023 перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) у розмірі 1,197 відповідно до Постанови №168 без обмеження розміру збільшення в результаті перерахунку пенсії, передбаченого пунктами 1-7 цієї Постанови, максимальним (граничним) розміром 1500 гривень.
Хмельницький окружний адміністративний суд рішенням від 16.01.2024, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24.02.2025, позов задовольнив частково. А саме:
- визнав протиправними дії ГУ ПФ України в Хмельницькій області щодо зменшення розміру пенсії за вислугу років ОСОБА_1 з 71% на 70% від відповідних сум грошового забезпечення;
- зобов'язав ГУ ПФ України в Хмельницькій області здійснити з 01.12.2019 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 відповідно довідки державної установи «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Хмельницькій області» від 03.02.2022 № 2416 з урахуванням основних і додаткових видів грошового забезпечення в розмірі 71% від суми грошового забезпечення, з урахуванням проведених виплат;
- у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовив.
26.03.2025 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ГУ ПФ України в Хмельницькій області, в якій останнє з посиланням на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права й порушення ними приписів процесуального права просить скасувати рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 16.01.2024 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24.02.2025, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Перевіряючи наявність підстав для відкриття касаційного провадження, Суд виходить з такого.
Відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 4 КАС України адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.
Згідно з п. 3 ч. 6 ст. 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
У цій справі оскаржуються дії територіального Пенсійного фонду України щодо зменшення розміру пенсії за вислугу років з 71% на 70% від відповідних сум грошового забезпечення при проведенні її перерахунку.
Хмельницький окружний адміністративний суд в ухвалі від 08.11.2023 про відкриття провадження вирішив питання про розгляд цієї справи за правилами спрощеного позовного провадження.
У такому разі ухвалені у цій справі судові рішення відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Доведення зазначених обставин та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу.
Зокрема, для підтвердження фундаментального значення для формування єдиної правозастосовної практики скаржник має сформулювати проблемне правове питання, вирішення якого у випадку відкриття Верховним Судом касаційного провадження, впливатиме на широку масу спорів, створюючи тривалий у часі, відмінний від минулого підхід до вирішення актуальної правової проблеми.
Проте ГУ ПФ України в Хмельницькій області у касаційній скарзі не обґрунтовує, у чому саме полягає фундаментальне значення розгляду цієї справи для формування єдиної правозастосовної практики, не вказує приклади неоднакового застосування судами в інших справах у подібних правовідносинах норм матеріального чи процесуального права.
Загалом зміст доводів касаційної скарги зводиться до незгоди відповідача із наданою судами попередніх інстанцій правовою оцінкою встановлених обставин і досліджених доказів, тобто - до їх переоцінки, що не узгоджується із правовим визначенням заявлених скаржником підстав касаційного оскарження та у силу приписів ст. 341 КАС України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.
Крім того, слід зазначити, що Верховний Суд неодноразово висловлював правову позицію щодо правильного врегулювання правовідносин, які подібні до спірних у цій справі (щодо заборони обмеження максимальним розміром пенсії особам, яким вона призначена відповідно до Закону України від 09.04.1992 № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262-XII)), зокрема у постановах від 17.02.2022 у справі № 640/11168/20, від 29.06.2022 у справі № 640/19118/18 та від 11.07.2022 у справі № 620/613/21, де вказав, зокрема таке:
« Положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII та положення частини першої статті 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08 липня 2011 року № 3668-VІ (далі - Закон № 3668-VІ) (у частині поширення її дії на Закон № 2262-ХІІ), прийняті одночасно для регулювання одних і тих самих правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсій, призначених відповідно до Закону № 2262-XII) та є однаковими за змістом.
Конституційним Судом України у рішенні № 7-рп/2016 надано оцінку правовому регулюванню спірних правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців) та визнано таким, що не відповідає статті 17 Конституції України положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII.
При цьому положення статті 2 Закону № 3668-VI (у частині поширення її дії на Закон № 2262-XII), які дублюють зміст частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII, тобто є однопредметними правовими нормами, які прийняті одночасно для регулювання спірних правовідносин - змін не зазнали та передбачали обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.
Тобто, наявна колізія між Законом № 2262-XII з урахуванням рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2016 та Законом № 3668-VI - у частині обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.
При цьому суб'єктом владних повноважень у спірних правовідносинах надано перевагу найменш сприятливому для позивача підходу та застосовано положення статті 2 Закону № 3668-VI.
Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що з метою правильного врегулювання спірних правовідносин необхідно застосовувати норми Закону № 2262-XII з урахуванням рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2016, а не норми Закону № 3668-VI.».
Також у висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному у постанові від 16.10.2019 у справі № 240/5401/18, зазначено, що при перерахунку пенсії позивача з 01.01.2018 відповідно до ст. 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служб, та деяких інших осіб» на підставі постанови Кабінету Міністрів України «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» від 21.02.2018 №103 відсутні підстави для застосування механізму нового обчислення пенсії із застосуванням норм ч. 2 ст. 13 указаного Закону, яка застосовується саме при призначенні пенсії. Тому при перерахунку пенсії змінною величиною є лише розмір грошового забезпечення, натомість відсоткове значення розміру основної пенсії, яке обчислювалося при її призначенні відповідно до наявної у позивача вислуги років, є незмінним.
В цілому мотиви судів першої і апеляційної інстанцій, якими вони керувалися, ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, відповідають правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 04.02.2019 у зразковій справі № 240/5401/18 та постановах від 16.10.2018 у справі № 522/16882/17, від 12.03.2019 у справі № 522/3049/17, від 15.04.2019 у справі № 127/4270/17.
З огляду на це Суд вважає, що перегляд цієї справи у касаційному порядку не матиме фундаментального значення для формування єдиної правозастосовної практики та не вбачає інших обставин, визначених у п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, які могли б слугувати підставою для відкриття касаційного провадження у справі, розглянутій за правилами спрощеного позовного провадження.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
За викладених обставин ГУ ПФ України в Хмельницькій області слід відмовити у відкритті касаційного провадження.
Керуючись ст.ст. 328, 333, 359 КАС України, Верховний Суд, -
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 16 січня 2024 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2025 року у справі № 560/19423/23.
2. Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження надіслати скаржнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя В.М. Кравчук
Суддя А.А. Єзеров
Суддя О.П. Стародуб