про залишення касаційної скарги без руху
15 квітня 2025 року
м. Київ
справа №340/5087/24
адміністративне провадження №К/990/12764/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Кравчука В.М., суддів Єзерова А.А., Стародуба О.П.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2024 року (суддя Казанчук Г.П.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 04 лютого 2025 року (колегія у складі суддів Шлай А.В., Кругового О.О., Баранник Н.П.)
у справі № 340/5087/24
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач, скаржник) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (далі також - ГУ ПФ України в Кіровоградській області відповідач,), в якому просив:
- визнати протиправними діяльність ГУ ПФ України в Кіровоградській області щодо перерахунку (індексації) розміру пенсії, призначеної ОСОБА_1 за Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не за коефіцієнтом 1,197 згідно постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 № 168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» (далі - Постанова № 168) та не за коефіцієнтом 1,0796 згідно постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 № 185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році» (далі - Постанова № 185);
- зобов'язати відповідача провести перерахунки пенсії позивача відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 42 Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», застосовуючи для індексації пенсії коефіцієнти збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні протягом 2023 - 2024 років, з якої сплачено страхові внески та який враховується для обчислення пенсії, а саме:
- з 01.02.2024 у розмірі 1,197 згідно з Постановою № 168 без обмеження індексації сумою 1500 грн.,
- з 01.03.2024 року у розмірі 1,0796 згідно з Постановою № 185 без обмеження індексації сумою 1500 грн., та виплатити заборгованість, яка виникне у зв'язку з цим.
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 25.09.2024, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 04.02.2025, у задоволенні позову відмовлено.
26.03.2025 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , в якій останній з посиланням на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення ними приписів процесуального права просить скасувати рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 25.09.2024 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 04.02.2025.
Підставами касаційного оскарження судових рішень заявляє п. 2, 3 і 4 ч. 4 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), з урахуванням п. 3 ч.2 ст. 353 цього ж Кодексу. Крім того, вказує на пп. «а» і «в» п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Перевіряючи наявність підстав для відкриття касаційного провадження, Суд виходить з такого.
Статтею 328 КАС України передбачено право на касаційне оскарження.
Так, ч. 1 ст. 328 КАС України визначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Так, згідно з ч. 4 ст. 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Стаття 330 КАС України містить вимоги щодо форми та змісту касаційної скарги.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 330 КАС України у касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Отже зміст наведених положень процесуального закону свідчить про те, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, в касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
Водночас ч. 3 ст. 334 КАС України визначає, що в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються, зокрема, підстава (підстави) відкриття касаційного провадження.
Згідно з приписами ст. 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Наведені положення процесуального закону дають підстави вважати, що суд касаційної інстанції може відкрити касаційне провадження виключно у випадках, передбачених ч. 4 ст. 328 КАС України, зазначених скаржником у касаційній скарзі. При цьому мотиви особи, що подає касаційну скаргу, щодо незгоди з судовим рішенням мають бути викладені з урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при формуванні відповідного висновку.
Зокрема, у випадку подання касаційної скарги на підставі п. 2 ч. 4 ст. 328 КАС України, скаржник у касаційній скарзі повинен навести обґрунтовані та переконливі аргументи, які б слугували підставою для висновків про необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
Обов'язковими ж умовами при оскарженні судових рішень на підставі п. 3 ч. 4 ст. 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; 2) висновок апеляційного суду, який на переконання скаржника є неправильним; 3) у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права; 4) як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.
Перевіркою поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що скаржник заявив декілька підстав касаційного оскарження судових рішень, а саме: п.п. 2, 3 і 4 ч. 4 ст. 328 КАС України.
Скаржник в обгрунтування заявленого ним п. 2 ч. 4 ст. 328 КАС України зазначає про необхідність відступлення від висновків Касаційного адміністративного суду, викладених у постановах Верховного Суду від 07.06.2024 у справі № 420/25804/23, від 13.06.2024 у справі № 120/14637/23, від 20.06.2024 у справі № 420/23990/23, від 25.06.2024 у справі № 420/25467/23, від 25.06.2024 у справі № 440/12646/23, від 02.07.2024 у справі № 120/13869/23, від 09.07.2024 у справі № 120/13867/23, від 16.07.2024 у справі № 480/9389/23, від 31.07.2024 у справі № 380/27728/23, від 22.08.2024 у справі № 600/4977/23-а, від 22.08.2024 у справі № 420/2383/24, від 24.10.2024 у справі № 440/3462/24, від 27.01.2025 у справі № 160/2039/24 про те, що Кабінет Міністрів України має право обмежувати розмір пенсії сумою 1 500 грн, проводячи індексацію у 2023 році згідно з Постановою № 168 та у 2024 році згідно з Постановою № 185.
Заявивши ж підставою касаційного оскарження п. 3 ч. 4 ст. 328 КАС України, скаржник у той же час не вказав на конкретну норму права, щодо застосування якої у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду, та не зазначив, який, на його думку, правовий висновок мав бути висловлений у цій справі.
Стосовно покликань позивача на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права як умови для скасування судових рішень, то такі можуть бути визнані прийнятними при касаційному оскарженні судових рішень за п. 4 ч. 4 ст. 328 КАС України у разі обгрунтованості заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, визначених відповідними пунктами ч. 2 та 3 ст. 353 цього Кодексу.
Так, у касаційній скарзі, як вже зазначалось у цій ухвалі вище, скаржник визначив підставою касаційного оскарження рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 25.09.2024 та постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 04.02.2025 також п. 4 ч. 4 ст. 328 (з урахуванням п. 3 ч. 2 ст. 353 зазначеного Кодексу).
Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
Ознайомившись зі змістом доводів касаційної скарги Суд встановив, що скаржником не викладено передбачених цим Кодексом підстав для оскарження судових рішень в касаційному порядку з урахуванням вимог зазначеної норми ч. 2 ст. 353 КАС України. А саме позивачем не повідомлено фактів заявлення ним під час судового розгляду справи по суті та розгляду апеляційної скарги конкретних клопотань про витребування, дослідження й огляд тих чи інших доказів та/або клопотань щодо встановлення тих чи інших обставин (із описом таких), що мають значення для правильного вирішення справи, та обставини відхилення їх судами. Твердження ж позивача про неврахування судами певних норм матеріального права не є такими обставинами в розумінні п. 3 ч. 2 ст. 353 КАС України.
У взаємозв'язку з цим слід зазначати, що суд касаційної інстанції позбавлений можливості самостійно визначати підстави касаційного оскарження. Цей обов'язок у силу приписів ч. 3 ст. 334 КАС України покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження.
Згідно з ч. 2 ст. 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
За правилами ч. 2 ст. 169 КАС України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
За таких обставин, Суд вважає, що касаційну скаргу слід залишити без руху з наданням скаржнику десятиденного строку з дня вручення цієї ухвали про залишення касаційної скарги без руху для подання уточненої редакції касаційної скарги із наведеним у ній обгрунтуванням підстав касаційного провадження, передбачених п. 3 і 4 ч. 4 ст. 328 КАС України.
Також скаржнику слід роз'яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали скарга буде повернута (п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України).
Керуючись ст.ст. 330, 332 КАС України, Верховний Суд, -
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2024 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 04 лютого 2025 року у справі № 340/5087/24 залишити без руху.
2. Надати ОСОБА_1 строк для усунення недоліків касаційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії цієї ухвали.
3. Встановлений судом строк може бути продовжений за заявою особи, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з дією воєнного стану в Україні.
4. Роз'яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали у строк, визначений судом, касаційна скарга разом із доданими до неї матеріалами буде повернута.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя В.М. Кравчук
Суддя А.А. Єзеров
Суддя О.П. Стародуб