про відмову у відкритті касаційного провадження
14 квітня 2025 року
м. Київ
справа №420/8074/24
адміністративне провадження № К/990/12659/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Шарапи В.М., суддів: Берназюка Я.О., Чиркіна С.М., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу П'ятого апеляційного адміністративного суду від 24.03.2025 у справі №420/8074/24 за позовом Комісії з реорганізації Головного управління ДФС в Одеській області, за участю третьої особи - Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Комісії з реорганізації Головного управління ДФС в Одеській області, за участю третьої особи - Головного управління ДПС в Одеській області, в якому просив:
- визнати протиправними дії комісії з реорганізації Головного управління ДФС в Одеської області, викладені у листі від 11.03.2024 №15/ДФС, щодо відмови направити до Головного управляння Пенсійного фонду України в Одеської області довідки для перерахунку ОСОБА_1 пенсії станом на 01.01.2019, 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022, 01.01.2023, та 01.01.2024 у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 № 2262- XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з врахуванням положень постанови КМУ від 30.08.2017 № 704, щодо визначення посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт, та з обов'язковим зазначенням у довідках посадового окладу і окладу за військовим званням, обчислених шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом про Державний бюджет України на відповідний рік як розрахункова величина для визначення посадових окладів працівникам інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, станом на 01.01.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт, та з зазначенням відомостей про розміри інших щомісячних видів грошового забезпечення, обчислених з урахуванням розмірів встановлених окладів, для здійснення перерахунку пенсії відповідно з 01.02.2019, 01.02.2020, 01.02.2021, 01.02.2022, 01.02.2023 та 01.02.2024;
- зобов'язати комісію з реорганізації Головного управління ДФС в Одеської області, підготувати та направити до Головного управляння Пенсійного фонду України в Одеської області довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку ОСОБА_1 пенсії станом на 01.01.2019, 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022, 01.01.2023, та 01.01.2024 у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 № 2262- XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з врахуванням положень постанови КМУ від 30.08.2017 №704, щодо визначення посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт, та з обов'язковим зазначенням у довідках посадового окладу і окладу за військовим званням, обчислених шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом про Державний бюджет України на відповідний рік як розрахункова величина для визначення посадових окладів працівникам інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, станом на 01.01.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт, та з зазначенням відомостей про розміри інших щомісячних видів грошового забезпечення, обчислених з урахуванням розмірів встановлених окладів, для здійснення перерахунку пенсії відповідно з 01.02.2019, 01.02.2020, 01.02.2021, 01.02.2022, 01.02.2023 та 01.02.2024.
Одеський окружний адміністративний суд своїм рішенням від 11.06.2024 позов задовольнив частково.
02.09.2024 Одеський окружний адміністративний суд видав ОСОБА_1 виконавчі листи.
Від представника ОСОБА_1 28.10.2024 надійшла заява про виправлення описки у виконавчому листі.
Одеський окружний адміністративний суд своєю ухвалою від 17.02.2025 у задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 про виправлення описки у виконавчому листі відмовив.
Не погодившись із ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржив її в апеляційному порядку.
Встановивши невідповідність апеляційної скарги вимогам статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) (відсутність доказів сплати судового збору), П'ятий апеляційний адміністративний суд своєю ухвалою від 21.02.2025 залишив без руху апеляційну скаргу позивача та запропонував в строк протягом десяти днів (з моменту отримання ухвали суду) усунути недоліки апеляційної скарги.
В подальшому, у зв'язку з неусуненням таких недоліків, П'ятий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 24.03.2025 апеляційну скаргу повернув позивачу.
На адресу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду через підсистему Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи «Електронний Суд» 25.03.2025 надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , в якій позивач просить скасувати ухвалу П'ятого апеляційного адміністративного суду від 24.03.2025.
У касаційній скарзі позивач зазначає, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 27.01.2021 у справі №761/27177/14-ц (провадження № 61- 17058св19), в частині того, що у разі оскарження рішення суду лише в частині відшкодування чи розподілу судових витрат, що не пов'язано з позовними вимогами і не стосується суті спору, сторона не повинна оплачувати за таку скаргу судовий збір.
За правилами частини 1 статті 334 КАС України, за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Втім, перевіривши касаційну скаргу, Верховний Суд вважає за необхідне відмовити у відкритті касаційного провадження, виходячи з наступного.
Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 333 КАС України, суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами 2, 3 цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
За змістом частини 2 статті 333 КАС України, у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
З відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що Восьмий апеляційний адміністративний суд своєю ухвалою від 21.02.2025 залишив без руху апеляційну скаргу позивача, з підстав несплати судового збору (2 422,40 грн) та встановив десятиденний (з моменту отримання копії цієї ухвали) строк для усунення згаданих недоліків.
Залишаючи апеляційну скаргу ОСОБА_1 без руху, суд апеляційної інстанції вказав, що положення Закону України "Про судовий збір" стосуються подання апеляційних і касаційних скарг на всі без винятку ухвали адміністративного суду, які підлягають оскарженню. Зазначені висновки суду апеляційної інстанції узгоджуються із позицією, висловленою у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.02.2023 у справі №120/3532/21-а.
На виконання ухвали Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21.02.2025 позивач надіслав заяву про усунення недоліків. У заяві ОСОБА_1 зазначив, що вимога сплатити судовий збір не може бути виконана, через те що правові позиції висловлені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.02.2023 у справі №120/3532/21-а не є аналогічними до правових позицій Верховного Суду, які висловлені у постановах від 20.12.2019 у справі 240/6150/18, від 10.08.2022 у справі 754/12377/21, від 27.01.2021 у справі 761/27177/14-ц, від 21.07.2022 у справі 2040/6743/18.
Дослідивши вказану заяву, суд апеляційної інстанції не погодився з доводами ОСОБА_1 , відхилив їх та прийшов до висновку, що позивач недоліки апеляційної скарги не усунув, що в свою чергу стало підставою для постановлення оскаржуваної ухвали від 24.03.2025 про повернення апеляційної скарги позивачу.
Постановляючи ухвалу про повернення апеляційної скарги у зв'язку з неусуненням недоліків апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції виходив з того, що станом на день винесення ухвали, у встановлений судом строк, особою, яка подала апеляційну скаргу, не усунуто недоліки, а саме не сплачено судовий збір, передбачений положеннями статті 4 Закону України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року №3674-VI (далі - Закон №3674-VI).
Пунктом 1 частини 5 статті 296 КАС України встановлено, що до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.
Згідно із частиною 2 статті 298 КАС України, до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Відповідно до частини 1 статті 169 КАС України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Пунктом 1 частини 4 статті 169 КАС України визначено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Статтею 44 КАС України встановлено, зокрема, обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Відповідно до положень частини 3 статті 4 Закону №3674-VI визначено розмір ставки судового збору за відповідними об'єктами справляння судового збору зокрема, за подання до адміністративного суду апеляційної і касаційної скарги на ухвалу суду; заяви про приєднання до апеляційної чи касаційної скарги на ухвалу суду - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Разом з тим, Великою Палатою Верховного Суду уже вирішувалося питання щодо застосування положень Закону №3674-VI в контексті сплати судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції. Так, у пунктах 5.1, 5.2 постанови від 28.05.2018 у справі №915/955/15 зазначено, що підпунктом 7 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону №3674-VI визначено ставку судового збору з апеляційної і касаційної скарг на ухвалу господарського суду у розмірі одного прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Зазначене положення стосується подання апеляційних і касаційних скарг на всі без винятку ухвали господарського суду, які підлягають оскарженню, незалежно від того, чи передбачено Законом №3674-VI справляння судового збору за подання тих заяв, за результатами розгляду яких виносяться відповідні ухвали.
Пунктом 1 частини 2 статті 45 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" передбачено, що Велика Палата Верховного Суду здійснює перегляд судових рішень у касаційному порядку з метою забезпечення однакового застосування судами норм права.
Беручи до уваги, що застосування положень Закону №3674-VI у питанні сплати судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу вже вирішено Великою Палатою Верховного Суду, то під час розгляду цієї справи підлягають врахуванню висновки Верховного Суду, висловлені саме у складі Великої Палати. Такі висновки Велика Палата Верховного Суду хоч і зробила у господарській справі, однак Закон №3674-VI в цій частині є універсальним і не розрізняє підходи до вирішення питання сплати судового збору залежно від юрисдикції. Відтак такі висновки мають бути застосовані і під час вирішення питання про звільнення від сплати судового збору у даній справі.
Враховуючи, що позивачем в суді апеляційної інстанції оскаржувалась ухвала суду першої інстанції, якою відмовлено у задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 про виправлення описки у виконавчому листі, то судовий збір за подання апеляційної скарги на вказану ухвалу суду повинен сплачуватись у розмірі одного прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Аналогічна правова позиція, щодо справляння судового збору за оскарження всіх ухвал суду першої інстанції, незалежно від того чи передбачено Законом України "Про судовий збір" справляння судового збору за подання тих заяв, за результатами розгляду яких виносяться відповідні ухвали, викладена, зокрема у постановах Верховного Суду від 09.02.2023 у справах №120/3532/21-а, №380/22710/21, від 13.04.2022 у справі №204/827/17, від 04.07.2023 у справі №160/1712/21 та від 14.12.2023 у справі №400/1715/20.
За викладених обставин, колегії суддів вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для повернення апеляційної скарги у зв'язку зі сплатою позивачем судового збору у меншому розмірі ніж передбачено Законом №3674-VI.
Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов правомірного висновку, з яким погоджується і суд касаційної інстанції, про наявність підстав для повернення апеляційної скарги у зв'язку зі сплатою позивачем судового збору у розмірі передбаченому Законом №3674-VI, оскільки у встановлений судом строк апелянтом не були усунуті недоліки апеляційної скарги.
Зі змісту касаційної скарги та оскаржуваного судового рішення вбачається, що касаційна скарга є необґрунтованою, правильне застосовування частини 2 статті 298 та пункту 1 частини 4 статті 169 КАС України є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, а тому у відкритті касаційного провадження за цією касаційною скаргою слід відмовити.
Керуючись статтями 248, 333 КАС України, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу П'ятого апеляційного адміністративного суду від 24.03.2025 у справі №420/8074/24 за позовом Комісії з реорганізації Головного управління ДФС в Одеській області, за участю третьої особи - Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.
СуддіВ.М. Шарапа Я.О. Берназюк С.М. Чиркін